Рішення від 12 січня 2026 р. у справі №154/3062/25 — Володимирський міський суд Волинської області

154/3062/25

2/154/144/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2026 року Володимирський міський суд Волинської області у складі:

головуючого - судді Лутая А.М.,

за участю секретаря судового засідання – Бойко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 01.08.2025 звернулася до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, який обґрунтовує тим, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 27.09.1993 ОСОБА_4 (батько позивачки), ОСОБА_5 (мати позивачки), ОСОБА_6 (брат позивачки) та самій позивачці належить квартира АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки ОСОБА_4 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 - мати позивачки ОСОБА_5 , після якої відкрилася спадщина за законом.

Брат позивачки, який міг би бути спадкоємцем за законом після смерті матері, ОСОБА_7 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Сама позивачка, зареєстрована спільно з матір`ю ОСОБА_5 не була та на день смерті з нею не проживала, а тому не являється такою, що прийняла спадщину відповідно до положень ст.ст.1261,1268 ЦК України. Заповіт матір не залишила, а тому після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина за законом на все належне їй майно, зокрема й на вищевказану частку у житловій квартирі, право власності на яку, за домовленістю із на той час живим братом ОСОБА_6 , позивачка мала оформити на себе, а частку батька брат мав оформити на себе.

Також зазначила, що в грудні 2018 року до неї зателефонував її брат ОСОБА_8 та попросив приїхати в Україну, щоб розібратися із спадковими правами на квартиру, так як вони попередньо домовлялися. 26.12.2018 вона приїхала в Україну з Німеччини, де проживає та працює, й будучи у зв`язку з цим обмеженою в часі, за домовленістю з братом, звернулася до приватного нотаріуса Лобас А.С., де склала заяву про прийняття спадкового майна після смерті матері ОСОБА_5 , котра була посвідчена вказаним нотаріусом та видана їй на руки. В цей день документи оформлялися поспіхом, оскільки відбулося все у переддень Нового року, та усі нотаріуси були зайняті, ніхто не хотів займатися її справо, погодилась лише ОСОБА_9 , яку вона з братом ОСОБА_10 , через його знайомих, фактично викликали з дому.

Після спливу шести місяців зі смерті матері позивачка не зверталась до нотаріуса за оформленням свідоцтва про право на спадщину, оскільки не було в цьому необхідності, дорога з Німеччини до України коштувала дорого, а видана їй нотаріусом заява надавала впевненості в тому, що спадщину після смерті матері вона прийняла й лишилося її оформити документально, на що проміжок часу після смерті спадкодавця не впливає. Однак, в 2025 року, обставини змінились і виникла необхідність оформити свої спадкові права. Звернувшись до приватного нотаріуса Велимчаниці А.І., вона отримала відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки, відповідно до роз`яснень нотаріуса, надана нею заява від 26.12.2018 не підтверджує факту прийняття спадщини, а лише засвідчує волевиявлення особи у намірі прийняти спадщину в майбутньому, тому вона рахується такою, що спадщину після смерті матері не прийняла та пропустила строки для її прийняття.

Після смерті брата ОСОБА_6 спадкоємцями належного йому при житті майна є його дружина ОСОБА_2 та їх син ОСОБА_3 , відповідачі по справі.

Позивачка стверджує, що пропустила строк прийняття спадщини, оскільки добросовісно помилялась у правах, які їй надає заява №773 від 26.12.2018 про прийняття спадщини після смерті матері, та була впевнена в тому, що в будь-який час може звернутися до нотаріуса за оформленням права власності на частку квартири її матері в порядку спадкування за законом, адже склала таку заяву в передбачений законом шестимісячний строк після дня відкриття спадщини, саме по причині значної віддаленості місця проживання від місця знаходження спадкового майна, а тому зараз вимушена звертатися до суду з цим позовом для захисту своїх спадкових прав.

Зважаючи на викладене вище позивач просила визначити їй додатковий строк тривалістю три місяці для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою суду від 19.08.2025 на підставі вказаної позовної заяви відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

09.10.2025 від представника відповідачів адвоката Лесика С.І. до суду надійшов відзив на позовну заяву, де він просив відмовити ОСОБА_1 в задоволенні її позову про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, оскільки позивачка не надала належних доказів на підтвердження того, що пропуск шестимісячного строку, встановленого ст.1270 ЦК України, був спричинений об`єктивними та непереборними обставинами (тяжка хвороба, перебування за межами України без можливості зв`язку, тощо). Саме по собі незнання закону або недбалість не є поважною причиною в розумінні судової практики (постанова Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 643/18883/15-ц). Позивачка мала реальну можливість подати заяву про прийняття спадщини. З часу смерті спадкодавця минуло понад шість років, що свідчить про тривале невиконання позивачкою свого обов`язку без об`єктивних перешкод. Відповідно до змісту позовної заяви, позивачка була належним чином повідомлена про смерть спадкодавця та мала можливість звернутися до нотаріуса протягом установленого строку, проте безпідставно цього не зробила. Факт проживання позивачки в іншій країні, не правильне розуміння законодавства, юридична необізнаність в цьому питанні, не є підставами для продовження строку. Більше того, позивачка вказує, що вона зверталась до нотаріуса та була підготовлена відповідна заява про прийняття спадщини, яку не було подано у встановлені строки. Тобто, позивачка була обізнана про порядок прийняття спадщини, однак своїм правом не скористалась. Визначення додаткового строку порушує права інших спадкоємців. Інші спадкоємці, які вчасно прийняли спадщину, діяли відповідно до закону і мали легітимні очікування, що після спливу цього строку коло спадкоємців визначене остаточно. Якщо суд поновить строк іншій особі, це призведе до перегляду вже оформлених прав, зменшення часток, яким спадкоємці законно користуються. Таким чином, поновлення строку для прийняття спадщини: порушує принцип правової визначеності; втручається у вже набуті майнові права спадкоємців; створює нерівність між спадкоємцями; суперечить практиці Верховного Суду.

Ухвалою суду від 10.10.2025 закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до судового розгляду по суті.

24.11.2025 представник позивачки адвокат Павлюк Р.С. подав до суду свої писмьові пояснення по справі, в яких просив задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 та визначити їй додатковий строк для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті її рідної матері ОСОБА_5 , з метою захисту її законних прав на спадкове майно, як спадкоємиці першої черги. Зазначив, що причиною пропуску строку стало те, що позивачка добросовісно помилялася у правах, які їй надавала заява про прийняття спадщини, та була впевнена, що в будь-який час може звернутися до нотаріуса за оформленням права власності на частку квартири своєї матері, адже склала таку заяву в нотаріуса в передбачений законом шестимісячний строк після відкриття спадщини. Твердження представника відповідачів про те, що неправильне розуміння законодавства не є підставою для продовження строку, на думку представника позивачки є суб`єктивним, адже відповідно до чинного законодавства поважність причини пропуску строку встановлює суд, у кожному конкретному випадку, й у нормах закону немає визначеного переліку причин, які суд має визнати або не визнати поважними, в даному випадку повноваження суду є дискреційними, тому позивач і звернулася за судовим захистом своїх прав та законних інтересів. Також зауважив, що майнові права відповідачів, щодо спірної квартири, як спадкового майна не будуть порушені, адже відповідно до відомостей ДРРП, речові права відповідачів на квартири припинені, відповідно до постанови Волинського апеляційного суду від 16.07.2025, якою було скасоване рішення суду 1-ї інстанції про визнання права власності на це спадкове майно за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Навпаки, у разі поновлення пропущеного позивачем строку, нотаріус зможе справедливо розподілити частки спірного спадкового майна між усіма спадкоємцями у тих частках, які їм належать за законом, що врегулює наявний спір та забезпечить рівність між спадкоємцями, на яку вказує відповідач.

Позивачка та її представник у судове засідання не з`явилися, однак до суду надійшла заява представника позивачки, в якій він позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить проводити розгляд справи за їх відсутності.

Відповідачі та представник відповідачів у судове засідання також не з`явилися, однак представник подав до суду заяву, в якій просить розгляд справи проводити за відсутності сторони відповідача, у задоволенні позовних вимог - відмовити.

Враховуючи те, що учасники справи в засідання не з`явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності з ч.2 ст. 247 ЦПК України, не здійснювалося.

Суд, вислухавши доводи представників сторін, допитавши свідка, дослідивши та оцінивши наявні у справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов таких висновків.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч.1 ст.2 ЦПК України).

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст.5 ЦПК України).

Відповідно до вимог часини 1 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В постановах Верховного Суду від 08.08.2019 р. у справі №450/1686/17 та від 15.07.2019 р. у справі №235/499/17 зазначено, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 помер батько позивачки – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 померла мати позивачки – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 помер брат позивачки – ОСОБА_7 .

Вказані обставини підтверджуються копією свідоцтва про народження позивачки серії НОМЕР_1 , копією свідоцтва про укладення шлюбу позивачки (запис про укладення шлюбу Е 434/2013), копією свідоцтва про смерть ОСОБА_4 серії НОМЕР_2 , копією свідоцтва про смерть ОСОБА_5 серії НОМЕР_3 та копією свідоцтва про смерть ОСОБА_6 серії НОМЕР_4 .

Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина на все належне їй майно, в тому числі і на частку в квартирі АДРЕСА_1 , що належала на праві спільної сумісної власності позивачу ОСОБА_11 та померлим ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 27.09.1993.

Відповідно до Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 80960496 від 28.04.2025 спадкова справа після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , не відкривалася.

Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до вимог ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1218, ч.ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України внаслідок смерті особи відкривається спадщина, до складу якої входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (ч.1 ст.1222 ЦК України).

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ч.1 ст.1261 ЦК України).

Такими чином, позивачка ОСОБА_1 та померлий ОСОБА_7 є спадкоємцями за законом першої черги після смерті ОСОБА_5 .

Відповідачі ОСОБА_2 (дружина) та ОСОБА_3 (син) є спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_6 , що не заперечується сторонами.

Відповідно до чч. 1, 3, 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (ч.1 ст.1269 ЦК України).

Відповідно підпунктів 3.3, 3.4 та 3.5 пункту 3 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5, заяви про прийняття спадщини або відмову від її прийняття подаються спадкоємцем особисто нотаріусу за місцем відкриття спадщини у письмовій формі. Якщо спадкоємець особисто прибув до нотаріуса за місцем відкриття спадщини, нотаріальне засвідчення справжності його підпису на таких заявах не вимагається. У цьому випадку нотаріус встановлює особу заявника, про що на заяві робиться відповідна службова відмітка. Ця відмітка скріплюється підписом нотаріуса. Якщо заява, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, надійшла поштою, вона приймається нотаріусом, заводиться спадкова справа, а спадкоємцю повідомляється про заведення спадкової справи та необхідність надіслати заяву, оформлену належним чином (справжність підпису на таких заявах має бути нотаріально засвідченою), або особисто прибути до нотаріуса за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст. 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно ч.3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій (п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України 30.05.2008 N 7 «Про судову практику у справах про спадкування»).

Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч.ч.1,3 ст.1296 ЦК України).

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно (ч.1 ст.1297 ЦК України).

Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини (ч.1 ст.1298 ЦК України).

Зважаючи на викладене видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, ніяким строком не обмежена.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка ОСОБА_1 26.12.2018, тобто в межах шестимісячного строку після смерті матері ОСОБА_5 , в присутності приватного нотаріуса Володимир-Волинського міського нотаріального округу Волинської області Лобас А.С., склала заяву, в якій зазначила, що після смерті ОСОБА_5 залишилося майно, яке вона приймає.

Допитана в судовому засіданні як свідок приватний нотаріус Лобас А.С. пояснила, що у вказаній заяві вона лише засвідчила справжність підпису ОСОБА_1 . Це та сама заява про прийняття спадщини, але, для належного прийняття спадщини, цю заяву слід було протягом 6 місяців зареєструвати. Оформлення такої заяви діючим законодавством не передбачено.

28 квітня 2025 року позивачка звернулася до приватного нотаріуса Володимирського районного нотаріального округу Велимчаниці А.І. із письмовим зверненням щодо прийняття спадщини за законом після смерті матері ОСОБА_5 .

Своїм листом від 28.04.2025 №193/01-16 нотаріус роз`яснив позивачці, що вона пропустила шестимісячний строк на прийняття спадщини після смерті матері, оскільки в установлений законом строк не подала в нотаріальну контору заяву про прийняття спадщини, та на момент її смерті постійно проживала за іншою адресою, і рекомендував позивачці звернутися до суду із позовною заявою про продовження строку на прийняття спадщини.

Позивачка ОСОБА_1 у своєму позові зазначає, що вона пропустила строк для прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_5 з поважних причин, оскільки добросовісно помилялась у правах, які їй надає заява від 26.12.2018 про прийняття спадщини, та була впевнена в тому, що в будь-який час може звернутися до нотаріуса за оформленням права власності на частку квартири її матері в порядку спадкування за законом, адже склала таку заяву в передбачений законом шестимісячний строк після дня відкриття спадщини.

З урахуванням наведеного вище, змісту заяви, показань свідка, суд визнає, що зазначені позивачкою причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, є поважними, оскільки, подавши особисто нотаріусу за місцем відкриття спадщини вказану заяву, в якій висловила свій намір прийняти спадщину, позивачка дійсно добросовісно помилялася, що вона прийняла спадщину після смерті матері у визначеному законом порядку, і що оформити спадщину вона має право в будь-який час.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що вимоги позивачки є законними, обґрунтованими, доведеними, а тому позов слід задовольнити.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 89, 263, 265, 273, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 1220, 1270, 1272 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 додатковий строк три місяці після набрання рішенням законної сили,для подання заяви про прийняття спадщини, що відкрилась після смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриття чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Копію судового рішення протягом двох днів з дня його складання у повному обсязі надіслати учасникам справи.

Повне рішення суду буде складено 21.01.2026.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_7 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Головуючий А.М. Лутай