Постанова від 18 січня 2026 р. у справі №604/803/25 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 604/803/25Головуючий у 1-й інстанції Сташків Н.Б.

Провадження № 22-ц/817/27/26 Доповідач - Костів О.З.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Костів О.З.

суддів - Гірський Б. О., Хома М. В.,

з участю секретаря - Хоміцька С.О.

у відсутності сторін

розглянувши у письмовому провадженні цивільну справу № 604/803/25 за апеляційною скаргою Головного управління пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 12 вересня 2025 року (ухвалене суддею Сташківим Н.Б., повний текст якого складено 12 вересня 2025 року) в справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про встановлення факту родинних відносин,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2025 року ОСОБА_5 (далі — заявниця) звернулася до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин.

Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_5 є особою яка має право на пенсію. Однак при зверненні в квітні 2025 року до ГУ ПФУ в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком, заявниці роз`яснено, що у зв`язку із розбіжністю в документах, що підтверджують родині зв`язки між нею та її дітьми, період перебування у відпусті по догляду за дітьми не може бути зарахований до страхового стажу, а відтак загальний страховий стаж не достатній для призначення пенсії за віком.

Заявниця позбавлена можливості підтвердити в позасудовому порядку факт родинних відносин, оскільки в документах вбачаються розбіжності в написанні її імені, а саме у паспорті та свідоцтва про народження заявниці її ім`я записано як ОСОБА_6 , а у свідоцтвах про народження дітей її ім`я записано як ОСОБА_7 .

В зв`язку з наведеним, заявниця просила суд встановити факт, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є матір`ю ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Рішенням Підволочиського районного суду Тернопільської області від 12 вересня 2025 року заяву ОСОБА_5 , задоволено.

Встановлено факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є матір`ю ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Судові витрати покладено на заявника.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області подало на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам.

Апеляційна скарга мотивована тим, що із поданої ОСОБА_5 заяви вбачається спір про право, а саме про право на пенсію, тому апелянт вважає, що заява про встановлення факту родинних відносин повинна бути залишена без розгляду.

У зв`язку з наведеним просить рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 12 вересня 2025 року скасувати.

Відзив на апеляційну скаргу на адресу Тернопільського апеляційного суду від учасників справи не надходив.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про день і час слухання справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає виходячи із наступного.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом встановлено наступні обставини.

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 05 грудня 2000 року, ОСОБА_11 народилась ІНФОРМАЦІЯ_5 в с.Магдалівка Підволочиського району Тернопільської області, про що в книзі записів актів громадянського стану про народження 09 квітня 1960 року зроблено відповідний актовий запис за №17. Батьками ОСОБА_11 є ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 24 серпня 1978 року, ОСОБА_14 народилась ІНФОРМАЦІЯ_6 в м.Хоростків Гусятинського району Тернопільської області, про що 24 серпня 1978 року в книзі реєстрації актів про народжння зроблено запис за №109. Батьками ОСОБА_14 є ОСОБА_15 та ОСОБА_16 .

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого повторно 28 березня 2025 року Підволочиським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_17 народилась ІНФОРМАЦІЯ_7 у м.Хоростків Гусятинського району Тернопільської області, про що 10 березня 1980 року Хоростківською міською радою Гусятинського району Тернопільської області складено відповідний актовий запис №32. Батьками ОСОБА_18 є ОСОБА_15 та ОСОБА_16 .

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого повторно 28 березня 2025 року Підволочиським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_18 народилась ІНФОРМАЦІЯ_8 у м.Хоростків Гусятинського району Тернопільської області, про що 01 травня 1983 року Хоростківською міською радою Гусятинського району Тернопільської області складено відповідний актовий запис №40. Батьками ОСОБА_18 є ОСОБА_15 та ОСОБА_16 .

Згідно копії витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00021547204 від 28 листопада 2018 року, ОСОБА_15 та ОСОБА_19 зареєстрували шлюб 13 квітня 1978 року у Хоростківській раді Гусятинського району Тернопільської області, актовий запис №19. Вказаний шлюб було розірвано 22 лютого 1985 року.

Згідно копії витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00050337689 від 28 березня 2025 року, ОСОБА_15 та ОСОБА_20 зареєстрували шлюб 13 квітня 1978 року у Хоростківській раді Гусятинського району Тернопільської області, актовий запис №19. Вказаний шлюб було розірвано 22 лютого 1985 року.

Згідно копії свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_5 , виданого повторно 25 квітня 2025 року Підволочиським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції, шлюб між ОСОБА_15 та ОСОБА_21 було розірвано 22 лютого 1985 року, про що складено відповідний актовий запис №16. Місце державної реєстрації: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Підволочиського районного управління юстиції у Тернопільській області.

Згідно копії витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00050452859 від 04 квітня 2025 року, ОСОБА_22 та ОСОБА_23 зареєстрували шлюб 03 вересня 1995 року у Малолуцькій сільській раді Гусятинського району Тернопільської області, актовий запис №03. Вказаний шлюб було розірвано 15 липня 2004 року.

Згідно копії витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00050337413 від 28 березня 2025 року, ОСОБА_24 та ОСОБА_25 зареєстрували шлюб 15 травня 1998 року у Малолуцькій сільській раді Гусятинського району Тернопільської області, актовий запис №03. Вказаний шлюб було розірвано 02 березня 2006 року.

Згідно копії свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_6 , виданого 02 березня 2006 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Гусятинського районного управління юстиції Тернопільської області, шлюб між ОСОБА_24 та ОСОБА_5 було розірвано 02 березня 2006 року, про що складено відповідний актовий запис №41. Місце державної реєстрації: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану Гусятинського районного управління юстиції Тернопільської області.

Згідно копії трудової книжки серії НОМЕР_7 , заповненої 13 березня 2008 року, прізвище ім`я та по батькові заявниці у даній трудовій книжці вказано як ОСОБА_26 (перекреслення міститься в самій трудовій книжці).

Прізвище ім`я та по батькові саме як ОСОБА_27 , вказано також в довідках що стосуються місця роботи, членства в колгоспі, навчання, та отримання допомоги на дітей заявника.

З копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_8 виданого 12 липня 2008 року, та копії картки фізичної особи – платника податків, вбачається що ПІБ заявника у даній справі записано як ОСОБА_5 .

Згідно довідки №2-90 від 07 квітня 2025 року виданої старостою Магдалівського старостинського округу Скалатської міської ради, жителька с.Теклівка ОСОБА_28 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народила і виховала до 3-річного віку троє дітей: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_29 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Встановлено, що у зв`язку із тим, що існують розбіжності між інформацією в свідоцтві про народження дітей заявниці – ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , де ім`я матері записано як « ОСОБА_7 », та відповідно всіх документів що стосуються самої заявниці, де її ім`я вказано як « ОСОБА_6 », неможливо встановити факт родинних відносин між матір`ю та дітьми.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до частин 1, 3 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного, позовного та окремого провадження.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина 1 статті 293 ЦПК України).

Положеннями пункту 5 частини 2 статті 293 ЦПК України встановлено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Згідно пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв`язку із втратою годувальника, тощо.

Крім того справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за умов, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюються зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.

Такі висновки висловлені Верховний Судом в постановах від 11 вересня 2024 року в справі № 335/4669/23, від 17 червня 2024 року в справі № 753/21178/21 та інших.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 10 квітня 2019 року в справі №320/948/18 виснувала, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20 червня 2019 року в справі № 632/580/17 виснував, що юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов`язків.

Отже, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Тобто під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

Якщо виникнення цивільного права залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.

У постанові від 18 січня 2024 року в справі №560/17953/21 Велика Палата Верховного Суду наголосила, що до юрисдикції цивільних судів справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам право подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Аналогічні висновки зробив Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постановах від 05 червня 2024 року в справі № 557/1535/23 від 24 квітня 2024 року в справі № 694/2318/23, від 08 травня 2024 року в справі № 214/4921/23 та інших.

Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин, заявник стверджувала, що існують розбіжності між інформацією в свідоцтві про народження дітей заявниці – ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , де ім`я матері записано як « ОСОБА_7 », та відповідно всіх документів що стосуються самої заявниці, де її ім`я вказано як « ОСОБА_6 ». Заявлений факт просить встановити з метою отримання заявницею можливості нарахування пенсії.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що факт родинних відносин між ОСОБА_5 та її доньками ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 знайшов своє підтвердження в суді на підставі наданих доказів.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що існують правові підстави для задоволення заяви ОСОБА_5 про встановлення факту родинних відносин.

Доводи апелянта про те, що із поданої ОСОБА_5 заяви вбачається спір про право, а саме про право на пенсію, колегія суддів відхиляє, оскільки оскаржуваним рішенням суду першої інстанції не вирішувалось питання про права та інтереси Пенсійного фонду України в Тернопільській області й, відповідно, оскаржуване рішення не містить таких висновків. Також, апелянт в апеляційній скарзі не заперечує факт родинних відносин між заявницею та дітьми.

Крім того, чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства.

Отже, юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України.

Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 18 січня 2024 року по справі №560/17953/21.

Інші доводи апеляційної скарги є аналогічними викладеним у відзиві на заяву про встановлення юридичного факту, які не спростовують правильність висновку суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до власного тлумачення характеру спірних правовідносин та до переоцінки доказів.

У відповідності до статтей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з вимогами статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини другої статті 89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відмовляючи в задоволені заяви, судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини справи та дано правильну оцінку доказам.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність.

Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно.

Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління пенсійного фонду України в Тернопільській області – залишити без задоволення.

Рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 12 вересня 2025 року — залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складення повного тексту постанови — 26 січня 2026 року.

Головуючий О.З. Костів

Судді: Б.О. Гірський

М.В. Хома