Вирок від 26 січня 2026 р. у справі №465/5931/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 465/5931/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/811/1139/25 Доповідач: ОСОБА_2

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2026 року у м.Львові.

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Львівського апеляційного суду

під головуванням судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на вирок Франківського районного суду м.Львова від 23 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_7 ,

з участю: прокурора ОСОБА_8 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

встановила:

Вироком Франківського районного суду м.Львова від 23 жовтня 2025 року ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст. 390-1 КК України, та призначено йому покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 рік.

Відповідно до ч.4 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначених за даним вироком та вироком Франківського районного суду м. Львова від 01.09.2025, призначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді 1 року 2 місяців пробаційного нагляду.

Згідно з ч.2 ст.59-1 КК України покладено на ОСОБА_7 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Строк відбуття покарання у виді пробаційного нагляду відповідно до ст.49-2 КВК України ухвалено обчислювати з дня постановки засудженого на облік уповноваженим органом з питань пробації.

Згідно вироку суду Рішенням Франківського районного суду м.Львова від 26.06.2025 у справі № 465/5484/25, провадження 2-о/465/265/25, видано обмежувальний припис стосовно ОСОБА_7 строком на 2 місяці, яким визначено заходи тимчасового обмеження його прав відносно сестри, а саме: - заборонено перебувати в місці спільного проживання з ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, ОСОБА_7 , будучи ознайомленим з рішенням Франківського районного суду м. Львова від 26.06.2025 у справі № 465/5484/25, провадження 2-о/465/265/25 про видачу обмежувального припису, яким відносно нього встановлено вищенаведене обмеження його прав, 30.06.2025 близько 17:55 год., діючи умисно, порушив даний обмежувальний припис, а саме прийшов у місце проживання ОСОБА_9 за адресою АДРЕСА_1 і перебував там всупереч зазначеному вище рішенню суду. Продовжуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7 , будучи ознайомленим з рішенням Франківського районного суду м. Львова від 26.06.2025 у справі № 465/5484/25, провадження 2-о/465/265/25 про видачу обмежувального припису, яким відносно нього встановлено вищенаведене обмеження його прав, 01.07.2025 близько 22:50 год., діючи умисно, порушив даний обмежувальний припис, а саме прийшов у місце проживання ОСОБА_9 за адресою АДРЕСА_1 і перебував там всупереч зазначеному вище рішенню суду.

Окрім цього, рішенням Франківського районного суду м.Львова від 05.09.2025 у справі № 465/7763/25, провадження 2-о/465/315/25, видано обмежувальний припис стосовно ОСОБА_7 строком на 6 місяців, яким визначено заходи тимчасового обмеження його прав відносно сестри, а саме: - заборонено перебувати в місці спільного проживання з ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, ОСОБА_7 , будучи ознайомленим під особистий підпис із рішенням Франківського районного суду м. Львова від 05.09.2025 у справі № 465/7763/25, провадження 2-о/465/315/25 про видачу обмежувального припису, яким відносно нього встановлено вищенаведене обмеження його прав, 11.09.2025, близько 16:45 год., діючи умисно, маючи умисел на вчинення кримінального проступку, пов`язаного з домашнім насильством, порушив даний обмежувальний припис, прийшов у місце спільного проживання з ОСОБА_9 до квартири АДРЕСА_2 та зайшов в помешкання.

На вказаний вирок суду прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, у якій просить оскаржуваний вирок скасувати у частині призначеного покарання та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 390-1 КК України, та призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду строком 1 рік. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків до даного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Франківського районного суду м. Львова від 01.09.2025, та призначити ОСОБА_7 остаточне покарання у виді пробаційного нагляду строком 1 рік 6 місяців.

На підтримку своїх апеляційних вимог покликається на неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність.

Вказує, що призначаючи покарання ОСОБА_7 , місцевий суд не врахував, що кримінальне правопорушення, передбачене ст. 390-1 КК України, вчинене обвинуваченим 30.06.2025 та 11.09.2025, тобто як до, так і після ухвалення відносно нього вироку Франківського районного суду м. Львова від 01.09.2025, а тому остаточне покарання ОСОБА_7 слід було призначити із застосуванням ст. 71 КК України, а не на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, як визначив місцевий суд.

Покликається, що наведене узгоджується із правовим висновком об`єднаної палати Касаційного кримінального суду, викладеним у постанові від 08 лютого 2021 року у справа № 390/235/19.

При апеляційному розгляді справи прокурор підтримав подану апеляційну скаргу, з наведених у ній мотивів, навівши у судовому засіданні аналогічні доводи та просив таку задоволити.

Обвинувачений заперечив вимоги апеляційної скарги.

Заслухавши доповідача, пояснення присутніх учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.390-1 КК України, за встановлених судом першої інстанції обставин, кваліфікація його дій, в апеляційній скарзі не оспорюються, а тому, з урахуванням вимог ч.1 ст.404 КПК України, апеляційним судом не переглядаються.

Також в апеляційному порядку не оскаржується вид та розмір призначеного ОСОБА_7 за ст.390-1 КК України покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 рік.

Перевіривши апеляційні доводи прокурора щодо неправильного застосування місцевим судом закону України про кримінальну відповідальність при призначенні обвинуваченому остаточного покарання, колегія суддів визнає такі обґрунтованими.

Згідно ч.4 ст.70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч.1 ст.71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Згідно матеріалів справи обвинувачений ОСОБА_7 до ухвалення оскаржуваного вироку від 23.10.2025 був засуджений вироком Франківського районного суду м. Львова від 01.09.2025 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.390-1 КК України, із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України, до покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 рік 2 місяці.

Оскаржуваним вироком від 23.10.2025 ОСОБА_7 засуджений за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст.390-1 КК України, які були вчиненні обвинуваченим 30.06.2025 та 11.09.2025, тобто як до, так і після ухвалення відносно нього вироку Франківського районного суду м. Львова від 01.09.2025.

Суд першої інстанції правильно визначив, що ОСОБА_7 вчинив декілька тотожних кримінальних проступків, а тому вірно кваліфікував його дії за ст.390-1 КК України за епізодами невиконання обмежувальних приписів, а не за кожен із них окремо, оскільки вони підпадають під дію однієї і тієї ж статті закону України про кримінальну відповідальність і повторної кваліфікації не потребують.

Водночас, колегія суддів погоджується з апеляційними доводами прокурора, що у даному випадку місцевий суд неправильно призначив обвинуваченому остаточне покарання на підставі ч.4 ст.70 КК України з урахуванням вироку Франківського районного суду м.Львова від 01.09.2025, та безпідставно не призначив ОСОБА_7 остаточне покарання на підставі ч.1 ст.71 КК України.

Так, згідно правового висновку об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеного у постанові від 08 лютого 2021 року у справа № 390/235/19, якщо в діях особи має місце повторність кримінальних правопорушень, передбачена ч. 1 ст. 32 КК, і ця особа засуджується за вчинення кількох тотожних кримінальних правопорушень, які кваліфікуються за однією статтею або частиною статті Особливої частини КК, і при цьому одне або кілька з них були вчинені до ухвалення попереднього вироку, а ще одне або декілька – після його ухвалення, то спеціальні правила ч.4 ст.70 КК не застосовуються. У такому випадку суд кваліфікує зазначені кримінальні правопорушення за однією статтею або частиною статті Особливої частини КК та призначає покарання, передбачене її санкцією, а остаточне покарання визначає за правилами ст.71 КК за сукупністю вироків.

Отже, ухвалюючи оскаржуваний вирок від 23.10.2025 суд першої інстанції повинен був після призначення обвинуваченому покарання за ст.390-1 КК України, призначити йому остаточне покарання на підставі ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків, а не на підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень.

Згідно п.3 ч.1 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок.

Як передбачено п.2 ч. 1 ст.420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.

Відтак, апеляційну скаргу прокурора слід задоволити, а вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 у частині призначеного покарання слід скасувати та ухвалити у цій частині новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.390-1 КК України, із призначенням йому покарання, визначеного місцевим судом, у виді пробаційного нагляду строком на 1 рік, та остаточне покарання обвинуваченому слід призначити на підставі ч.1 ст.71 КК України, за сукупністю вироків, частково приєднавши до призначеного покарання невідбуту частину покарання за вироком Франківського районного суду м.Львова від 01.09.2025 у виді одного місяця апробаційного нагляду, що, на думку колегії суддів, буде достатнім для виправлення обвинуваченого.

При цьому, ухвалюючи вирок, колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, яке класифікується як кримінальний проступок, дані про особу винного, який раніше судимий, не перебуває на обліку у лікаря-психіатра, перебуває на обліку у лікаря-нарколога, типово характеризується за місцем проживання, є інвалідом третьої групи, обставину, яка пом`якшує покарання, - щире каяття, відсутність обставин, які обтяжують покарання.

Керуючись ст.ст.405, 407, 409, 413, 420, ч.15 ст. 615 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 задоволити частково.

Вирок Франківського районного суду м.Львова від 23 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_7 у частині призначеного покарання скасувати.

ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.390-1 КК України, та призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду строком 1 (один) рік.

На підставі ч.1 ст.71 КК України, за сукупністю вироків, до даного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Франківського районного суду м. Львова від 01.09.2025, та призначити ОСОБА_7 остаточне покарання у виді пробаційного нагляду строком 1 (один) рік 3 (три) місяці.

Згідно з ч.2 ст.59-1 КК України покласти на ОСОБА_7 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання або роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

В решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Вирок суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Головуючий:

Судді: