Постанова від 13 січня 2026 р. у справі №336/2432/25 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 14.01.2026 Справа № 336/2432/25

Запорізький Апеляційний суд

ЄУН 336/2432/25 Пр. № 22-ц/807/158/26Головуючий у 1-й інстанції: Галущенко Ю.А. Суддя-доповідач: Гончар М.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.

суддів Кочеткової І.В., Онищенка Е.А.

за участі секретаря Пантюх Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ЗАПОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ ГРОМАДИ в особі ЗАПОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ, третя особа: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Петренко Світлана Володимирівна, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини

ВСТАНОВИВ:

У березні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним позовом (а.с.2-3), в якому просила визнати поважними причин пропуску нею строку подачі заяви про прийняття спадщини та визначити додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном на 1 (один) місяць з дня набрання судовим рішенням законної сили.

В обґрунтування свого позову позивач зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_3 , після її смерті відкрилася спадщина, яка потребує нотаріального оформлення, позивачка є єдиним спадкоємцем померлої. 13.02.2025 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Петренко С.В. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, була заведена спадкова справа №3/2025. Постановою нотаріуса від 04.03.2025 року позивачці було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії через те, що вона не подала заяву про прийняття спадщини в строк, встановлений ст. 1270 ЦК України, та не надала документів, які підтверджують її реєстрацію із спадкодавцем за однією адресою.

В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Галущенко Ю.А. (а.с.16). Ухвалою суду першої інстанції (а.с.18) провадження у цій справі відкрито в порядку загального позовного провадження, витребувано у приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Петренко С.В. копію спадкової справи відносно померлої ОСОБА_3 . На виконання вищезазначеної ухвали суду приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Петренко С.В. надіслана копія спадкової справи після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , яка надійшла до суду першої інстанції 16.04.2025 року (а.с.35-73).

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15 вересня 2025 року (а.с.111-120) в задоволенні позову позивача у цій справі відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, позивач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 у своїй апеляційній скарзі (а.с.123-131) просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В автоматизованому порядку 24.09.2025 року для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Кочеткову І.В. та Онищенка Е.А. (а.с.137). Ухвалою апеляційного суду від 25.09.2025 року (а.с.138) витребувано у суду першої інстанції справу, яка надійшла до апеляційного суду 09.10.2025 року (а.с.141). Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою у цій справі відкрито 10.10.2025 року (а.с.142), дану справу за апеляційною скаргою призначено до апеляційного розгляду (а.с.143), з урахуванням відповідного навантаження судді-доповідача і колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, які за рішенням загальних зборів суддів Запорізького апеляційного суду з липня 2021 року також приймають участь у розгляді кримінальних проваджень, та відповідного штату суддів Запорізького апеляційного суду (10) взагалі.

Учасники не скористались своїм правом на подачу відзиву на вищезазначену апеляційну скаргу сторони позивача у цій справі. Однак, в силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом.

У дане судове засідання належним чином повідомлені апеляційним судом про дату, час і місце розгляду цієї справи (а.с. 155-159), у тому числі позивач додатково через свого представника, що узгоджується із вимогами ст. 130 ч. 5 ЦПК України, всі учасники цієї справи не з`явились, окрім представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Швець Д.І. (а.с. 132-133), про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістили, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавали.

За змістом ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом.

При вищевикладених обставинах, на підставі ст. ст. 371-372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив розглядати дану справу у даному судовому засіданні за відсутності всіх учасників цієї справи, що не з`явились, за присутності представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Швець Д.І. (а.с. 132-133).

Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні.

Заслухавши у даному судовому засіданні доповідь судді – доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Швець Д.І., який у тому числі на запитання апеляційного суду зазначав, що позивачка, як дочка, є єдиною спадкоємицею майна, яке вона приймає за законом, після смерті своєї матері – ОСОБА_3 та зокрема у вигляді житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_4 – батьку матері, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємцем якого за заповітом була його дочка – її мати ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , але яка до цього прийняла спадщину, однак не оформила своїх спадкових прав; тривалість пропуску строку на подачу нотаріусу заяви про прийняття спадщини є незначною - трохи більше 2-х місяців позивачем ОСОБА_1 , як єдиним спадкоємцем за законом першої черги після смерті спадкодавця – матері ОСОБА_3 , яка прийняла спадщину, постійно проживала з останньою на день її смерті за однією адресою, але не була там зареєстрована; та яка дійсно не є особою, обізнаною в галузі права, довірилась консультації нотаріуса про те, що спадщину вона зможе після смерті матері оформити у будь-який час; позивач хворіла після смерті матері та проживала в Волинській області України з 12.10.2024 року по 10.02.2025 року через постійні обстріли Запоріжжя у цей період, що є загальновідомою інформацією, оформлення ж спадщини вимагається за законом у нотаріуса за місцезнаходженням нерухомого майна, та яка обрала спосіб захисту свого права саме через визначення їй додаткового строку для подання заяви нотаріусу, який (нотаріус) не відмовляв їй в оформленні спадщини з інших підстав, окрім тих, що ОСОБА_1 не подала заяву про прийняття спадщини в строк, встановлений ст. 1270 ЦК України, та не надала документів, які підтверджують реєстрацію із спадкодавцем за однією адресою, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 у цій справі підлягає задоволенню з таких підстав.

В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення і ухвалити …нове рішення.

В силу вимог ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення …та ухвалення нового рішення …є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно із ст. 258 ч. 1 п. 2, 3 ЦПК України судовими рішеннями є рішення, постанови.

За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України в редакції Закону України № 4173-IX від 19.12.2024, який набрав законної сили з 08.02.2025 року, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги ухвалює постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.

Встановлено, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову позивача у цій справі, керувався ст. ст. 16, 1261, 1270, 1272 ч. 3 ЦК України, ст. ст. 12 - 13, 76, 81, 141, 258, 259, 265, 280, 284, 353, 355 ЦПК України та виходив із того, що оскільки підстави, на які посилається позивачка, не є об`єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов`язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини, відсутні підстави для визначення ОСОБА_1 додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 .

Проте із таким висновком суду першої інстанції у цій справі повністю погодитись не можна з таких підстав.

Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України – питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.

Рішення суду першої інстанції вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі відповідає лише частково.

Так, хоча судом першої інстанції було правильно встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 . Запоріжжі померла ОСОБА_3 , про що надана копія свідоцтва про смерть (копія а.с. 7).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина за законом, до складу якої входить нерухоме майно, що потребує нотаріального оформлення (а.с. 9-11).

Відповідно до вимог ст. 1220 ч.1, 1222 ч.1, 1223 ч.2, 1261 ч.1 ЦК України позивачка, як дочка спадкодавця, є спадкоємцем за законом першої черги, до якої право власності на спадкове майно переходить на загальних підставах.

Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

Згідно з частинами першою, другою статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

За змістом частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно з частиною першою статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

З матеріалів спадкової справи до майна померлої ОСОБА_3 № 3 /2025 (а.с. 36-74) встановлено, що 13.02.2025 року до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Петренко С.В. із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті матері звернулася ОСОБА_5 (а.с. 37, до реєстрації шлюбу ОСОБА_6 , яка вказала про відсутність інших спадкоємців, які б прийняли спадщину за законом згідно ст.1261 ЦК України.

Заява про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , її спадкоємцем ОСОБА_1 була подана 13.02.2025 р., з пропуском встановлено законом 6-місячного строку на прийняття спадщини.

За зверненням ОСОБА_1 про видачу свідоцтва про право на спадщину постановою нотаріуса від 04.03.2025 р. (а.с. 72) останній було відмовлено у вчиненні відповідної нотаріальної дії з підстав пропуску строку на прийняття спадщини, оскільки ОСОБА_7 не подала заяву про прийняття спадщини в строк, встановлений ст.1270 ЦК України, та не надала документи, які підтверджують реєстрацію із спадкодавцем за однією адресою.

При прийнятті такого рішення приватний нотаріус Петренко С.В. керувалася наданими на запит нотаріуса відомостями Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради від 20.02.2025 р. вих. № 06.4-06/02/4799 (а.с. 63) про те, що на день смерті з померлою ОСОБА_3 зареєстровані особи відсутні, згідно відомостей паспорту ОСОБА_7 , вона зареєстрована за іншою адресою (а.с. 51-52,78,93), ніж спадкодавець.

Постанова нотаріуса позивачкою в судовому порядку не оскаржувалась.

Вимоги позову про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини ОСОБА_1 обґрунтувала у позовній заяві з посиланням на наступні причини його пропуску, які просила суд визнати поважними, а саме: - введення воєнного стану в Україні з 24.02.2022 р. (ст. 82 ч. 3 ЦПК України), - поновлення у ОСОБА_1 хвороб, які прогресували (а.с. 13, 79), - постійні обстріли території м. Запоріжжя (ст. 82 ч. 3 ЦПК України – обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування), які змусили позивачку змінити місце проживання без оформлення статусу внутрішньо переміщеної особи та тимчасово мешкати в с. Велимче Ковельського району Волинської області у період з 12.10.2024 року по 10.02.2025 року (довідка Вєлимченської сільської ради Ковельського району Волинської області від 11.03.20205 року – копія а.с. 12).

В додаткових поясненнях від 22.08.2025 р. позивачка зазначила також про те, що наприкінці листопада 2024 р. вона зверталась до Ковельської державної нотаріальної контори, де їй запропонували записатись на прийом через 2-3 тижні або звернутись на консультацію до приватного нотаріуса, цього ж дня приватним нотаріусом їй було роз`яснено, що оформити спадщину матері вона зможе у будь-який час.

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. У разі відсутності такої згоди, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (стаття 1272 ЦК України).

Частиною третьою статті 1272 ЦК України передбачено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Аналіз вищезазначеної норми закону свідчить про те, що поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Отже, правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року N 6-1320цс17.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви. Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Частиною 3 статті 12 ЦПК України та частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Відповідно до статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Відповідно до положень статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як роз`яснив Верховний Суд України в п.24 Постанови Пленуму № 7 від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування», вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку для прийняття спадщини, суд досліджує поважність причин його пропуску, при цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Проте, з вищезазначених матеріалів справи суд першої інстанції помилково не встановив достатніх переконливих доказів тих обставин, які були б пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Так, хоча, судом першої інстанції у цій справі було правильно встановлено, що позивачка зазначає таке: після смерті матері вона із засобів масової інформації дізналася про те, що строк на прийняття спадщини складає 10 місяців, а у листопаді 2024 року звернулася в усному порядку до приватного нотаріуса, де їй повідомили, що вона через спільне проживання з померлою матір`ю може оформити спадщину у будь-який час. Проте, суд першої інстанції не взяв до уваги такі доводи позивача, оскільки вони не підтверджується належними доказами.

При цьому, апеляційним судом також встановлено, що позивач ОСОБА_1 дійсно є особою, не обізнаною в галузі права (належні, допустимі докази протилежного у цій справі відсутні та відповідачем апеляційному суду у цій справі не надані) та загальновідомою інформацією є той факт, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 року N 209 (яка діє протягом воєнного стану та одного місяця з дня його припинення або скасування, враховуючи зміни, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2022 року N 480), від 19 квітня 2022 року N 480, від 24 червня 2022 року N 719, а саме в пункті 3 зазначалося, що перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини. Вказаний пункт 3 виключено, з 18 червня 2023 року, відповідно до підпункту 2 пункту 3 змін, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 9 травня 2023 р. № 469 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо нотаріату, державної реєстрації та функціонування державних електронних інформаційних ресурсів в умовах воєнного стану». Хоча, правила щодо строку на прийняття спадщини (початок перебігу, наслідки спливу) регулюються Цивільним кодексом України, який прийнятий Верховною Радою України і є основним актом цивільного законодавства України. Строк на прийняття спадщини по своїй сутності є присічним (статті 1270, 1272 ЦК), оскільки його сплив призводить до того, що спадкоємець вважається таким, який не прийняв спадщину. Тобто сплив строку «присікає» право на прийняття спадщини. Проте в законі, вочевидь з урахуванням сутності права на прийняття спадщини як майнового, передбачена можливість: за згодою самих спадкоємців, що прийняли спадщину, подати заяву про прийняття спадщини (частина друга статті 1272 ЦК України); для спадкоємця звернутися з позовною вимогою та за наявності поважної причини суд визначає додатковий строк на прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України). Законодавець як у статті 1270 ЦК України, так і в інших нормах ЦК України, не передбачає допустимості існування такої конструкції, як «зупинення перебігу строку на прийняття спадщини» та можливості в постанові Кабінету Міністрів України визначати інші правила щодо строку на прийняття спадщини. Зміни щодо строків прийняття спадщини не були внесені до Цивільного кодексу України, а відтак норми постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 N 164 не змінюють та не зупиняють визначених ст. 1270 ЦК України строків для прийняття спадщини. Пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суперечить статтям 1270, 1272 ЦК України, а тому не підлягає застосуванню (правовий висновок Верховного Суду висловлений в постанові від 25 січня 2023 року у справі № 676/47/21 (провадження № 61-8014св22), в постанові Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі N 175/1404/19 (провадження N 61-5707св23), який має враховуватись загальними судами в силу вимог ст. 263 ч. 4 ЦПК України), але про це, навіть, деякі нотаріуси не знали та застосовували останній у своїй роботі.

Крім того, оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 21 квітня 2022 року у справі № 296/12109/18, від 17 серпня 2023 року у справі № 626/274/22.

Однак, судом першої інстанції помилково не було встановлено жодного доказу, якій би підтвердив пропуск строку на прийняття спадщини ОСОБА_1 саме у зв`язку з оголошенням воєнного стану в Україні. Так само, тимчасове, у період з 12.10.2024 р. по 10.02.2025 р. проживання позивачки у Волинській області, де, за поясненнями позивача, працюють як державні, так і приватні органи нотаріату, не є поважною причиною пропуску строку на прийняття спадщини.

Оскільки, апеляційним судом встановлено, що саме через обстріли Запоріжжя під час оголошення воєнного стану в Україні, та у тому числі в період з 12.10.2024 р. по 10.02.2025 р. (ст. 82 ч. 3 ЦПК України), де у нотаріуса за місцем знаходження спадкового (нерухомого) майна й мала оформлювати спадщину позивач після смерті матері, ОСОБА_1 у тому числі не звернулась за оформленням спадщини до такого нотаріуса. Хоча, при цьому, ОСОБА_1 й мала можливість подати лише заяву про прийняття спадщини будь-якому нотаріусу, у тому числі у Волинській області, який міг переслати цю заяву належному нотаріусу у Запоріжжя. Проте, повертаємось знов до того, що ОСОБА_1 є особою, не обізнаною у галузі права та таке право нотаріус у Волинській області їй могла й не роз`яснювати.

Разом із цим, суд першої інстанції правильно міг вважати неповажними причини пропуску такого строку і посилання на загострення певних хвороб позивача, оскільки виписка з медичної картки амбулаторного хворого ОСОБА_1 про відвідування нею лікаря 10.03.2025 р. вказує лише на звернення амбулаторного хворого за медичною допомогою вже після спливу строку на прийняття спадщини.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду висловленою в постанові від 17 жовтня 2018 у справі № 681/203/17-ц (провадження № 61-26164св18) Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив, що вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи. Принцип «пропорційності» тісно пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності. Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

Вказана правова позиція підтримана і в постановах Верховного суду від 01 червня 2020 року у справі N 185/777/17 (провадження N 61-35079св18), у постанові від 07 квітня 2020 року у справі N 756/9379/15-ц (провадження N 61-7251св19).

Відтак, суд першої інстанції дійсно міг визнати неповажними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача ОСОБА_1 щодо строку та порядку прийняття спадщини, якщо б встановив, наявність спору саме з іншими спадкоємцями першої черги за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкодавця (матері позивача) ОСОБА_3 , 1940 р.н., які прийняли спадщину в установленому законом порядку (але такі відсутні), а не – з Територіальною громадою м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, право на яку у останньої в силу вимог ст. 1277 ЦК України (Відумерлість спадщини) могло лише виникнути після 06.06.2025 року, тобто після спливу 1 (одного) року з часу відкриття спадщини (смерті спадкодавця) 06.06.2024 року і лише в разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, однак, ОСОБА_1 , як рідна дочка та єдиний спадкоємець за законом першої черги після смерті матері ОСОБА_3 , 1940 р.н., звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса раніше - 13.02.2025 року (а.с.37) та до суду з вищезазначеним позовом у цій справі 17.03.2025 року (а.с. 2) та пропуск нею вищезазначеного 6-місячного строку у трохи більше 2-х місяців є незначним при вищевикладених зазначених позивачем в її позові обставинах під час дії воєнного стану в Україні через військову агресію РФ проти України, а тому суд першої інстанції у цій справі міг визнати ці причини поважними та визначити ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном на 1 (один) місяць з дня набрання судовим рішенням законної сили в порядку задоволення позову останній.

Оскільки, надмірний формалізм при вирішенні цієї справи судом суперечить принципу розумності та справедливості, співмірності та пропорційності інтересів фізичної особи ОСОБА_1 та інтересів Територіальної громади Запоріжжя в особі Запорізької міської ради при вирішенні спору щодо «родинного будинку позивачки», в якому позивач із показів свідка ОСОБА_8 у суді першої інстанції з 2022 р. до часу смерті (червень 2024 р.) на дому за місцем проживання ОСОБА_3 у тому числі жила без реєстрації та надавала останній медичні послуги, всі маніпуляції проводила в присутності її дочки ОСОБА_1 , а тому суд першої інстанції у тому числі рекомендував ОСОБА_1 у цій справі право захисту її інтересів в іншій спосіб окремо від цієї справи.

Проте, в силу вимог ст. 20 ч. 1 ЦК України право на захист ОСОБА_1 здійснює у цій справі на свій розсуд, який у цій справі не суперечить вимогам ст. 5 ч. 1 ЦПК України (Здійснюючи правосуддя, суд захищає права…фізичних осіб… у спосіб, визначений законом…).

Також, в силу вимог ст. 13 ч. 1 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи… За змістом ст. 367 ч. 6 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу в межах позовних вимог та підстав позову, які були предметом розгляду суду першої інстанції у цій справі.

Тим більш, що апеляційним судом встановлено, що приватний нотаріус Запорізького міського округу Петренко С.В. у своїй вищезазначеній постанові не відмовляла ОСОБА_1 в оформленні спадщини з інших підстав, окрім тих, що ОСОБА_1 не подала заяву про прийняття спадщини в строк, встановлений ст. 1270 ЦК України, та не надала документів, які підтверджують реєстрацію із спадкодавцем за однією адресою.

При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги сторони позивача ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, а рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам щодо його законності і обґрунтованості.

За таких обставин, апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 слід задовольнити, рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15 вересня 2025 року у цій справі скасувати, ухвалити у цій справі нове судове рішення у вигляді постанови, позов позивача задовольнити; визначити ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном на 1 (один) місяць з дня набрання судовим рішенням законної сили.

Керуючись ст. ст. 12-13, 81-82, 89, 367-368, 372, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15 вересня 2025 року у цій справі скасувати.

Ухвалити у цій справі нове судове рішення у вигляді постанови.

Позов позивача задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном на 1 (один) місяць з дня набрання судовим рішенням законної сили.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, проте, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови.

Повна постанова апеляційним судом складена 26.01.2026 року, оскільки у період з 24.01.2026 року по 25.01.2026 року мали місце вихідні дні.

Головуючий суддяСуддяСуддя

Гончар М.С. Кочеткова І.В. Онищенко Е.А.