Рішення від 26 січня 2026 р. у справі №485/2454/25 — Снігурівський районний суд Миколаївської області

Справа № 485/2454/25

Провадження №2/485/129/26

Заочне рішення

іменем України

27 січня 2026 року м. Снігурівка

Снігурівський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого - судді Соловйова О.В.,

секретар судового засідання Гусарова І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Снігурівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "КЕШ ТУ ГОУ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

У грудні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК "КЕШ ТУ ГОУ" (далі ТОВ "ФК "КЕШ ТУ ГОУ") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовують тим, що 04.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗАЙМЕР" (далі ТОВ "ЗАЙМЕР") та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено кредитний договір №96225, відповідно до умов якого ТОВ "ЗАЙМЕР" надав відповідачці кредит у розмірі 4000,00 грн строком на 14 днів зі сплатою процентів за користування кредитом 2 % в день або 730 % річних.

28.10.2021 між ТОВ "ЗАЙМЕР" та ТОВ "ФК "КЕШ ТУ ГОУ" укладено договір факторингу № 01-28/10/2021, згідно з яким ТОВ "ЗЕЙМЕР" відступило ТОВ "ФК "КЕШ ТУ ГОУ" право грошової вимоги за кредитним договором № 96225 від 04.12.2019.

Відповідачка умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів не виконала, внаслідок чого допустила заборгованість у розмірі 13680,00 грн, яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту 4000,00 грн, та простроченої заборгованості за процентами 9680,00 грн.

Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з відповідачки вказану заборгованість та понесені судові витрати.

В судове засідання сторони не з`явилися.

Представник позивача у поданій позовній заяві просив проводити розгляд справи за відсутності представника позивача, в разі неявки відповідача ухвалити заочне рішення на підставі наявних доказів.

Відповідачка про день, час та місце розгляду справи повідомлялася своєчасно та належним чином шляхом направлення судової повістки рекомендованим листом з повідомленням за місцем реєстрації та через оголошення опубліковане на офіційному веб-сайті суду на порталі Судова влада України. Причини неявки суду невідомі. Відзив на позов не надійшов.

За наявності умов, визначених у ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив про проведення заочного розгляду справи.

У зв"язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України розгляд справи здійснено без фіксування судового процесу.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

Судом встановлено, що 04.12.2019 між ТОВ "ЗАЙМЕР" та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту № 96225, відтворений шляхом використання відповідачкою одноразового ідентифікатора (електронного підпису), який був надісланий на її номер мобільного телефону, за умовами якого ТОВ "ЗАЙМЕР" надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 4000,00 грн строком на 14 днів, а саме до 17.12.2019, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 730 % річних від суми кредиту в розрахунку 2 % на добу. Кредит надано в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної відповідачкою (а.с. 14-16).

Акцепт договору позичальком (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора) здійснювалось в інформаційно-телекомунікаційній системі https:www.sly.com.ua/ - одноразовий ідентифікатор KL4336 04.12.2019 відправлено відповідачці на номер телефону НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою ТОВ "ЗАЙМЕР" про ідентифікацію позичальника (а.с. 10).

Транзакція зарахування кредитних коштів у розмірі 4000,00 грн на платіжну картку відповідача № НОМЕР_2 проведена 04.12.2019, що підтверджується довідкою ТОВ "Платежі Онлайн" від 17.12.2025 (а.с. 26).

28.10.2021 між ТОВ "ЗАЙМЕР" та ТОВ "ФК "КЕШ ТУ ГОУ" укладено договір факторингу №01-28/10/2021, у відповідності до умов якого ТОВ "ФК "ЗАЙМЕР" передав (відступив) ТОВ "ФК "КЕШ ТУ ГОУ" за плату, а ТОВ "ФК "КЕШ ТУ ГОУ" прийняв належні ТОВ "ЗАЙМЕР" права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у Реєстрі боржників до цього договору (а.с. 17-20).

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №01-28/10/2021 від 28.10.2021, ТОВ "ФК "КЕШ ТУ ГОУ" набуло права грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 96225 від 04.12.2019 в сумі 13680,00 грн, з яких: 4000,00 грн сума виданого кредиту, 9680,00 грн залишок по відсоткам (а.с. 9).

Відповідно до наданої позивачем виписки з особового рахунка за кредитним договором № 96225 від 04.12.2019 вбачається, що відповідачка зобов"язання за договором не виконала, після відступлення права грошової вимоги платежів для погашення існуючої заборгованості не здійснювала (а.с. 8).

25.11.2025 року позивач направляв на адресу відповідачки вимогу про виконання зобов"язання за кредитним договором (а.с. 7, 29), яку залишено без виконання.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Відповідно до ст. ст. 526, 612, 625 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З кредитного договору № 96225 від 04 грудня 2019 року, вбачається що його укладено в електронній формі.

У ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію").

У ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію").

Згідно з ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У частинах першій та другій ст. 639 ЦК України зазначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ч.1 ст. 642 ЦК України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України, встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом.

Згідно до ч.1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.

Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Подані позивачем документи підтверджують укладення відповідачкою кредитного договору та отримання кредитних коштів. Розрахунки підтверджують існування заборгованості. Копії договорів відступлення прав вимоги підтверджує перехід всіх прав грошової вимоги, які належали ТОВ "ЗАЙМЕР" за кредитним договором № 96225 від 04.12.2019, до позивача у справі.

Відповідачка не довела належного виконання зобов`язання за кредитним договором, відзив на позов не надала.

Разом з тим, слід звернути увагу на наступне.

Позивач, зазначаючи в позовній заяві про наявність заборгованості по відсоткам в сумі 9680,00 грн не навів розрахунок з якого було б видно за який період нараховувалися відсотки. У виписці з особового рахунку за кредитним договором № 96225 від 04.12.2019 (а.с. 8) також вказано про наявність вказаної заборгованості по відсотках, однак не наведено розрахунку.

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору № 96225 від 04.12.2019, кредит надано строком на 14 днів.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц зробила висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Подібні правові висновки викладено також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16, рішенні Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ст.1050 ЦК України.

Таким чином, сума нарахованих відсотків за користування кредитом протягом 14 днів з урахуванням відсоткової ставки 2 % на добу повинна становити 1120,00 грн (4000,00 грн.*2%*14днів=1120,00 грн, яка і підлягає стягненню з відповідача.

Вказана сума відсотків також зазначена у графіку розрахунків та орієнтованій сукупній вартості кредиту зазначеному у Додатку № 1 до договору № 96225 від 04.12.2019.

Доказів на підтвердження продовження строку кредитування позивачем не надано.

Ураховуючи вищенаведене, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, дослідивши докази, суд приходить до висновку, що відповідачка порушила умови договору, на час ухвалення рішення позивачу за відступлення права вимоги борг не сплатила, та таких обставин вимоги позивача підлягають частковому задоволенню та з відповідача підлягає стягненню заборгованість по кредиту в сумі 5120,00 грн, з яких заборгованість по тілу кредиту 4000,00 грн. та 1120,00 грн заборгованість по відсоткам.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між стронами суд враховує наступне.

У відповідності до положень ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір в сумі 2422,40 грн, відповідно до вимог ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (а. с. 30).

У зв`язку з чим, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (37,43 %) в розмірі 906,70 грн.

Також, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов"язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує обставини, визначені у ч.3 ст.141 ЦПК України, зокрема обґрунтованість витрат та пропорційність до предмета спору з урахуванням ціни позову; поведінку сторони під час розгляду справи; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (Рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

У рішенні Європейського суду «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 висловлено правову позицію, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

В той же час при оцінці розміру витрат на правничу допомогу, що підлягають відшкодуванню, суд застосовує ряд критеріїв дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційність, співмірність, а також складність справи, значення справи для сторін і т.п.

Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Верховний Суд у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19 зробив висновки про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулось рішення, всі її витрати на адвоката, якщо керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права встановить, що розмір гонорару є завищеним, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним згідно ціни позову.

На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надано копію договору про надання правової допомоги від 29.12.2023 укладеного між ТОВ "ФК "КЕШ ТУ ГОУ" та адвокатом Пархомчук С.В. (а.с. 11-12), додаткової угоди № 1 від 27.12.2024 до договору про надання правової допомоги від 29.12.2023 (а.с. 13), свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю Пархомчук С.В. (а.с. 28), довіреність (а.с.6), акт про отримання правової допомоги від 30.12.2025 (а.с. 46), рахунок від 30.12.2025 правничої допомоги згідно договору про надання правової допомоги від 29.12.2023 (а.с. 49), платіжну інструкцію № 3 10079 від 30.12.2025 про оплату ТОВ "ФК "КЕШ ТУ ГОУ" за правничу допомогу згідно договору про надання правової допомоги від 29 грудня 2023 року у розмірі 10500,00 грн (а.с. 48).

Суд бере до уваги, що позовні вимоги ґрунтуються на праві грошової вимоги, що виникло з правочину, укладеного у письмовій формі. За своєю сутністю спірні правовідносини не є складними, а судова практика по такій категорії справ є усталеною. Розгляд справи здійснено судом оперативно в одному судовому засіданні без учасників справи.

Отже, оцінюючи обґрунтованість заяви позивача в контексті положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України, тобто щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, суд доходить висновку, що заявлена позивачем сума в розмірі 10500,00 грн є необґрунтованою, оскільки не відповідає критеріям співмірності заявленої до стягнення суми витрат на професійну правову допомогу позивача з реальним обсягом такої допомоги, часом, витраченим на надання таких послуг, та критерію реальності таких витрат (обсяг юридичної та технічної роботи, пов`язаної з розглядом справи у суді та її доцільністю).

Таким чином, беручи до уваги обсяг та зміст позовних вимог, складність справи, обсяг виконаних представником позивача робіт, докази на підтвердження понесених витрат, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог щодо компенсації витрат позивача на правову допомогу в межах суми понесених ним витрат в розмірі 3000,00 грн, оскільки, такий розмір видається пропорційним та обґрунтованим з огляду на складність.

Керуючись ст. 4, 13, 81, 141, 263-265, 268, 280 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "КЕШ ТУ ГОУ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "КЕШ ТУ ГОУ", код ЄДРПОУ 42228158, місцезнаходження юридичної особи: 04080, м.Київ, вул. Кирилівська, буд. 82, офіс 7, заборгованість за кредитним договором № 96225 від 04.12.2019 в сумі 5120,00 грн (п`ять тисяч двадцять грн 00 к.), з яких: 4000,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 1120,00 грн - прострочена заборгованість за процентами, а також понесені судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору пропорційно задоволених позовних вимог в розмірі 906,70 грн (дев`ятсот шість грн 70 к.) та витрати на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн (три тисячі грн 00 к).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення - 27.01.2026.

Суддя О. В. Соловйов