Постанова від 18 січня 2026 р. у справі №352/584/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 352/584/25

Провадження № 22-ц/4808/148/26

Провадження № 22-ц/4808/149/26

Головуючий у 1 інстанції Кузьменко С. В.

Суддя-доповідач Бойчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

судді-доповідача Бойчука І.В.,

суддів: Пнівчук О.В., Луганської В.М.,

секретаря Панасюк В.О.,

з участю представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Тисменицької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 на рішення Тисменицького районного суду від 22 серпня 2025 року та додаткове рішення Тисменицького районного суду від 29 вересня 2025 року під головуванням судді Кузьменка С.В. у м. Івано-Франківськ,

в с т а н о в и в:

Тисменицька міська рада у березні 2025 року звернулася з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 на підставі права власності належать шість об`єктів нерухомості, що розташовані в АДРЕСА_1 .

Об`єкти нерухомості розміщувались на земельній ділянці площею 4,8939 га, яка на праві власності належить Тисменицькій міській раді та має цільове призначення – для розміщення та експлуатації будівель та споруд підприємств та іншої промисловості. Рішенням Тисменицької міської ради від 29 листопада 2023 року надано дозвіл на поділ вищевказаної земельної ділянки на 4 окремих та внаслідок поділу утворились земельні ділянки: площею 1,2286 га; площею 0,2944 га; площею 0,6965 га; площею 1,3207 га.

З моменту набуття 16 липня 2022 року відповідачкою права власності на об`єкт нерухомості ним не оформлено правовстановлюючі документи на вказану земельну ділянку, сплата та нарахування орендної плати або земельного податку не проводилась.

За період часу з 16 липня 2022 року по 31 березня 2022 року з відповідачки на користь позивача стягнуто безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати згідно за рішенням суду від 22 січня 2024 року у справі № 352/1266/23.

В зв`язку із викладеним, позивач вважає, що відповідачка без достатньої правової підстави зберегла у себе грошові кошти у обсязі орендної плати: за період часу з 01 квітня 2023 року по 10 грудня 2023 року в сумі 70 707, 27 грн; за період часу з 01 січня 2024 року по 31 серпня 2024 року в сумі 86 099,33 грн.

Окрім того, позивач вважає, що з відповідача на підставі статті 625 ЦК України має бути стягнута заборгованість і урахуванням встановленого індексу інфляції та 3 % річних, розмір яких становить 18 121, 22 грн та 4 380, 79 грн.

Позивач просив стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти в розмірі 70 707,27 грн за період з 01 квітня 2023 року по 10 грудня 2023 року; безпідставно збережені кошти в розмірі 86 099,33 грн за період з 01 січня 2024 року по 31 серпня 2024 року; 18 121,22 грн інфляційних втрат; 4380,79 гривень - 3% річних, нарахованих по 31 січня 2025 року.

Рішенням Тисменицького районного суду від 22 серпня 2025 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Тисменицької міської ради заборгованість в сумі 179 308, 61 грн, з яких: 70 707,27 грн безпідставно збережених коштів за період з 01 квітня 2023 року по 10 грудня 2023 року; 86 099,33 грн безпідставно збережених коштів за період з 01 січня 2024 року по 31 серпня 2024 року; 18 121,22 грн інфляційних втрат, 4380,79 грн- 3% річних, нарахованих по 31 січня 2025року.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Тисменицької міської ради судовий збір в сумі 3 028 грн.

Додатковим рішенням Тисменицького районного суду від 29 вересня 2025 року задоволено клопотання Тисменицької міської ради про стягнення з ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Тисменицької міської ради витрати на правничу допомогу у розмірі в сумі 14 000 грн.

У апеляційній скарзі представника ОСОБА_1 посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду.

Зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним. Висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. Суд не надав оцінки аргументам відповідачки щодо відсутності підстав для задоволення позову, а також судом невірно застосовано норми матеріального права.

ОСОБА_1 є власницею нежитлових приміщень по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , які розташовані на земельних ділянках площею 9,0419 га, яка має кадастровий номер 2625885401:03:001:0006. Оскільки земельна ділянка на якій вони розміщені, перебувала у комунальній власності, у неї виник обов`язок протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такі об`єкти звернутися до органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу у власність або користування земельної ділянки на якій розміщені такі об`єкти.

На виконання свого обов`язку відповідачка звернулася до Слобідської сільської ради з проханням укласти договір оренди землі на площі, що зайняті під будівлями, що їй належать. Однак, отримала відповідь про те, що договір укласти неможливо, оскільки земельна ділянка перебуває у процесі поділу, права на неї не зареєстровано.

Зазначене підтверджується наданими позивачем рішеннями Слобідської сільської ради Тисменицького району від 14.08.2019, відповідно до якого Слобідська сільська рада затвердила технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки на якій розміщені об`єкти нерухомого майна відповідачки.

Земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 7,8440 га рішенням Слобідської сільської ради Тисменицького району від 12.02.2020 була поділена на шість земельних ділянок.

З огляду на такі обставини, земельна ділянка на якій розміщені об`єкти нерухомого майна відповідачки перестала існувати як об`єкт цивільних прав на підставі рішення Слобідської сільської ради від 14.08.2019.

Судом було встановлено, що на момент купівлі нерухомого майна Слобідська сільська рада перебувала в процесі ліквідації. Отже, з об`єктивних причин сторони не могли укласти договір оренди землі у 2022 році, оскільки земельних ділянок на яких розміщені об`єкти нерухомого майна, що належали ОСОБА_1 не існувало.

У договорах купівлі-продажу нежитлових приміщень від 16.07.2022 та інформаційної довідки з державного реєстру речових прав 13.10.2023 вказані площі шести нежитлових приміщень, що належать відповідачці.

Однак, на зазначених позивачем земельних ділянках розміщено будівлі та споруди кількість і площі яких не відповідають площам та кількості будівель, які є у власності відповідачки, тобто не належать їй.

Судом не встановлено, якими земельними ділянками фактично користується відповідачка та з якого часу, якої площі ці ділянки, яка їх нормативно-грошова оцінка та з якого часу рада була власником земельних ділянок на яких розміщені будівлі відповідачки.

Після завершення поділу земельних ділянок, формування нових земельних ділянок та їх державної реєстрації, а також набуття правонаступництва за Слобідською сільською радою, саме Тисменицька міська рада мала б повідомити власника, щодо наявності конкретних земельних ділянок на яких знаходяться об`єкти нерухомого майна відповідачки та ініціювати укладання договорів оренди, чого зроблено не було.

Також відсутні докази, які б свідчили про те, що на сьогодні існують сформовані земельні ділянки на яких розміщене нерухоме майно, що належить відповідачці.

Тому апелянт вважає, що позов до ОСОБА_1 заявлений щодо земельних ділянок на яких її майно не розміщене є безпідставним.

Посилання суду першої інстанції на рішення Тисменицького районного суду від 22.01.2024 року у іншій справі між тими самими сторонами не має приюдиційного значення у цій справі, оскільки у зазначеній справі інший предмет спору.

У вказаній справі позивач нарахував орендну плату на земельну ділянку незважаючи на те, що відповідно до зазначених рішень ради з 29.11.2023 така земельна ділянка перестала існувати як об`єкт цивільних прав.

Нарахування здійснені за період з 01.04.2023 по 10.12.2023, хоча рішенням Тисменицького суду від 22.01.2024 такі кошти стягнуті включно по 30.04.2023.

При цьому розрахунок орендної плати позивач здійснює на підставі рішення ради 06.07.2022, яким встановлено ставки земельного податки.

З огляду на те, що позивач не довів порушення своїх прав відповідачем його вимоги не підлягали до задоволення судом.

Апелянт вважає, що позивачу слід було відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі та всі судові витрати за розгляд справи судом першої інстанції необхідно було покласти на позивача, що є підставою для скасування і додаткового рішення суду у цій справі.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції від 22.08.2025 року та додаткове рішення суду від 29.09.2025 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові у повному обсязі, а судові витрати покласти на позивача.

Представник Тисменицької міської ради подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що твердження апелянта, що після купівлі приміщень у липні 2022 року вона зверталась до Слобідської сільської ради з проханням укладення договору оренди землі та отримала відповідь, що ділянка перебуває у процесі поділу і що доказом цього є рішення Слобідської сільської ради від 14.08.2019 року є неправдивими. Відповідачка є власницею нежитлових приміщень з 16.07.2022 року, а Слобідська сільська рада з 05.03.2021 припинена у зв`язку із реорганізацією. Таким чином, відповідачка у 2022 році не могла звертатися до сільської ради з будь-яким питаннями, адже такої юридичної особи уже не існувало.

На момент набуття відповідачкою права власності на нерухоме майно, тобто 16.07.2022, воно знаходилося на земельній ділянці комунальної власності.

В матеріалах справи наявна копія витягу з Державного земельного кадастру де вказано дату державної реєстрації земельної ділянки 14.09.2020.

Станом на 16.07.2022 Слобідська сільська рада як юридична особа була припинена, таким чином з моменту купівлі відповідачкою нерухомості у відповідачки не було жодних перешкод для укладення договору оренди землі. Однак жодного разу з цього приводу вона не зверталась.

Апелянт посилається на рішення Тисменицької міської ради від 29.11.2023 та 14.12.2023 на підставі якого земельну ділянку площею 4,8939 га було поділено на шість окремих земельних ділянок, які не відповідають площам належного її нерухомого майна. Та зазначила що на вказаних позивачем ділянках знаходяться об`єкти нерухомого майна, які не належать відповідачці

Такий поділ проведено з метою виділення проїздів між приміщеннями та земельними ділянками та залишення їх в комунальній власності для забезпечення можливості користування ними всіма власниками приміщень ділянки та недопущення спорів з приводу проїзду. Крім того, площа земельної ділянки під об`єктом нерухомого майна визначається не площею об`єкту нерухомого майна, як вказує апелянт, а по площі найбільш виступаючих частин будівлі.

Апелянт вказує, що після формування та державної реєстрації земельних ділянок саме Тисменицька міська рада має ініціювати укладення договору оренди землі. Однак відповідальність за укладення договору оренди та належне оформлення права користування земельною ділянкою покладається на особу, яка користується цією ділянкою.

У цьому випадку відсутність будь-яких дій з боку відповідачки щодо укладення договору оренди на землю під об`єктами нерухомості, які фактично використовувалися є свідомим рішенням, що дало змогу уникати виконання обов`язку зі сплати орендної плати за користування земельними ділянками.

ОСОБА_1 використовує земельні ділянки без правовстановлюючих документів, хоча на них розміщені об`єкти нерухомого майна, які належить їй на праві приватної власності. Відповідачка визнає, що первинно належні їй приміщення знаходились на земельній ділянці площею 9,0419 га.

Позивач надав докази, які показують на поділ цієї ділянки на яких знаходяться об`єкти нерухомості відповідачки. Відповідачка не надала жодного доказу, який би вказував на протилежне.

Апелянтка стверджує, що рішення Тисменицького районного суду від 22.01.2024 у іншій справі не має преюдиційне значення, оскільки в цій справі інший предмет спору.

Однак преюдиція визначається не предметом спору, а складом учасників справи та обставинами, які встановлені.

В даному випадку стягується безпідставно збережені кошти за період з 01.04.2023 по 10.12.2023, які нараховані на земельну ділянку про що було зазначено у вищевказаному рішенні суду.

У зв`язку із тим, що 11.12.2023 в Державному земельному кадастрі зареєстровано поділ земельної ділянки, то з 01.01.2024 стягуються безпідставно збережені кошти нараховані за земельні ділянки, які утворені в результаті поділу.

Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник ОСОБА_1 адвокатка Ткачишин С.М., апеляційну скаргу підтримала з наведених у ній мотивів.

Представник Тименицької міської ради адвокат Устінський А.В. вимоги апеляційної скарги заперечив, покликаючись на обґрунтованість висновків суду першої інстанції.

ОСОБА_1 в засідання апеляційного суду не з`явилася, хоча була належним чином повідомлена про день, час і місце слухання справи.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив про розгляд справи за її відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, враховуючи таке.

Встановлено, що 16 липня 2022 року ОСОБА_1 придбала об`єкти нерухомості і набула право власності на три нежитлові приміщення площами 1597.5 кв.м.; 1596.2 кв.м. та 1575.1 кв.м., які розташований в АДРЕСА_1 ; та три нежитлові приміщення площами 596,.1 кв.м.; 1315,8 кв.м. та 1340,7 кв.м., які розташований в АДРЕСА_1 , що підтверджується інформацією та договорами (пункти ІІІ.1 - ІІІ.4 Рішення) (а.с. 12-15).

Вказані нежитлові приміщення розташовані на земельній ділянці із кадастровим номером 2625885401:03:001:0196, яка в подальшому була поділена на інші земельні ділянки, в тому числі із кадастровими номерами 2625885401:03:001:0031, 2625885401:03:001:0032, 2625885401:03:001:0033, 2625885401:03:001:0034, що належали та належать Тисменицькій міській раді, що підтверджується витягами ( пункти ІІІ.7- ІІІ.10 Рішення) (а.с. 63-67).

Тисменицька міська рада 14 грудня 2023 року прийняла рішення, яким затвердила технічну документацію із землеустрою щодо поділу вищевказаної земельної ділянки на 4 окремих та внаслідок поділу утворились земельні ділянки: - площею 1,2286 га із кадастровим номером 2625885401:03:001:0031; - площею 0,2944 га із кадастровим номером 2625885401:03:001:0032; - площею 0,6965 га із кадастровим номером 2625885401:03:001:0033; - площею 1,3207 га із кадастровим номером 2625885401:03:001:0034, що підтверджується рішенням ради (а.с. 91).

Цільовим призначенням земельних ділянок є землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, що підтверджується рішеннями та витягами (пункти ІІІ.10, ІІІ.15 цього Рішення).

Впродовж 2023-2024 років відповідачкою не здійснювалось декларування та сплата за користування земельними ділянками, що підтверджується повідомленням (пункт ІІІ.5 Рішення).

Наявність цих обставин станом на 22 січня 2024 року також встановлена рішенням Тисменицького районного суду від 22 січня 2024 року у справі № 352/1266/23 у справі за участі позивача та відповідача про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати під час використання тих же об`єктів нерухомості за період часу з 16 липня 2022 року по 31 березня 2023 року за користування земельною ділянкою із кадастровим номером 2625885401:03:001:0196.

Вартість земельних ділянок протягом 2023-2024 років становить відповідно: - земельної ділянки із кадастровим номером 2625885401:03:001:0196 в 2023 році 3 398 333,87 гривень; - земельної ділянки із кадастровим номером 2625885401:03:001:0031 в 2024 році 896 403,78 гривень; - земельної ділянки із кадастровим номером 2625885401:03:001:0032 в 2024 році 214 798,37 гривень; - земельної ділянки із кадастровим номером 2625885401:03:001:0033 в 2024 році 508 176,16 гривень; - земельної ділянки із кадастровим номером 2625885401:03:001:0034 в 2024 році 963 601,23 гривень; що підтверджується витягами ( пункти ІІІ.8, ІІІ.10, ІІІ.12 Рішення).

Ставка плати за користування земельними ділянками із цільовим призначенням землі промисловості на території села Слобідка протягом 2023-2024 року становить 5 %, що підтверджується рішеннями ради (пункти ІІІ.18-ІІІ.19 Рішення).

Згідно із розрахунками позивача сума безпідставно збережених відповідачкою коштів становить: - 70 707,27 гривень в період часу з 01 квітня 2023 року по 10 грудня 2023 року щодо земельної ділянки із кадастровим номером 2625885401:03:001:0196; - 29880,13 гривень з 01 січня 2024 року по 31 серпня 2024 року щодо земельної ділянки із кадастровим номером 2625885401:03:001:0031; - 7159,95 гривень з 01 січня 2024 року по 31 серпня 2024 року щодо земельної ділянки із кадастровим номером 2625885401:03:001:0032; - 16939,21 гривень з 01 січня 2024 року по 31 серпня 2024 року щодо земельної ділянки із кадастровим номером 2625885401:03:001:0033; - 32120,04 гривень з 01 січня 2024 року по 31 серпня 2024 року щодо земельної ділянки із кадастровим номером 2625885401:03:001:0034, що підтверджується розрахунками (пункт ІІІ.12 Рішення).

Згідно зі статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21 Закону України «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Згідно ч. 1 ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату.

Таким чином фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберегла у себе кошти, які мала заплатити за користування нею, зобов`язана повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Такі висновки узгоджуються із висновком Верховного Суду, викладеного в постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 збитки за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та безпідставно набуте майно мають різну правову природу і підпадають під різне нормативно-правове регулювання. Втім, на відміну від збитків, для стягнення яких підлягає доведенню наявність складу правопорушення, для висновків про наявність підстав для повернення безпідставно набутих коштів є встановлення обставин набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (потерпілого) та те, що набуття або збереження цього майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. Отже, у разі коли особа користувалася земельною ділянкою без достатньої правової підстави, у зв`язку з чим зберегла кошти, вона зобов`язана повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України (пункти 77.78).

Задовольняючи позов Тисменицької міської ради, суд першої інстанції вказав на те, що ОСОБА_1 не здійснювала сплату за користування земельними ділянками за період часу з 01 квітня 2023 року по 31 серпня 2024 року, що підтверджується інформацією ДПС. Таким чином, вона безпідставно набула кошти у вигляді несплаченої плати за користування ділянкою за період часу з 01 квітня 2023 року по 31 серпня 2024 року.

В зв`язку із цим, Тисменицька міська рада просила стягнути безпідставно набуті кошти за періоди з 01 квітня 2023 року по 10 грудня 2023 року, а також з 01 січня 2024 року по 31 серпня 2024 року.

Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 безпідставно набула грошові кошти під час користування земельними ділянками: - із кадастровим номером 2625885401:03:001:0196 за період часу з 01 квітня 2023 року по 10 грудня 2023 року в сумі 70707 гривень 27 копійок; - із кадастровим номером 2625885401:03:001:0031 за період часу з 01 січня 2024 року по 31 серпня 2024 року в сумі 29880 гривень 13 копійок; - із кадастровим номером 2625885401:03:001:0032 за період часу з 01 січня 2024 року по 31 серпня 2024 року в сумі 7159 гривень 95 копійок; - із кадастровим номером 2625885401:03:001:0033 за період часу з 01 січня 2024 року по 31 серпня 2024 року в сумі 16939 гривень 21 копійка; - із кадастровим номером 2625885401:03:001:0034 за період часу з 01 січня 2024 року по 31 серпня 2024 року в сумі 32120 гривень 04 копійки.

Щодо стягнення 3% річних та інфляційних збитків, то суд першої інстанції зазначив, що за приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В зв`язку із чим суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення безпідставно набутих коштів за періоди з 01 квітня 2023 року по 10 грудня 2023 року, а також з 01 січня 2024 року по 31 серпня 2024 року та стягнення 3% річних та інфляційних збитків.

Відповідно суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

З такими висновками суду погоджується колегія суддів апеляційного суду.

Доводи апелянта про те, що земельна ділянка на якій розміщені об`єкти нерухомого майна відповідачки перестала існувати як об`єкт цивільних прав на підставі рішення Слобідської сільської ради від 14.08.2019 є необґрунтованими.

Відповідно до ч.1,3,4,9 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Судом встановлено, що рішенням Слобідської сільської ради № 155-17/2019 від 14 серпня 2019 року про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності затверджено технічну документацію та визнано право комунальної власності на утворені в результаті поділу земельні ділянки, розташовані в АДРЕСА_4 , в тому числі земельну ділянку площею 7,8440 га із кадастровим номером 2625885401:03:001:0180

Рішенням Слобідської сільської ради № 206-20/2020 від 12 лютого 2020 року надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності, якою надано дозвіл та погоджено поділ земельної ділянки площею 7,8440 га із кадастровим номером 2625885401:03:001:0180 в АДРЕСА_4 , в тому числі земельну ділянку площею 4,8939 з кадастровим номером 2625885401:03:001:0196.

Рішенням Тисменицької міської ради № 01/01-201 від 29 листопада 2023 року про поділ земельних ділянок комунальної власності надано дозвіл на поділ земельної ділянки площею 4,8939 га кадастровий номер 2625885401:03:001:0196 на шість земельних ділянок, розташовані в АДРЕСА_4 , в тому числі земельні ділянки площею 1,2286 га, 0,2944 га, 0,6965 га та 1,3207 га.

Рішенням Тисменицької міської ради № 01/01-237 від 14 грудня 2023 року про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 4,8939 га кадастровий номер 2625885401:03:001:0196 на утворені земельні ділянки площею 1,2286 га із кадастровим номером 2625885401:03:001:0031, площею 0,2944 га із кадастровим номером 2625885401:03:001:0032, площею 0,6965 га із кадастровим номером 2625885401:03:001:0033, площею 1,3207 га із кадастровим номером 2625885401:03:001:0034.

Отже вищевказані обставини, вказують на те, що на момент набуття відповідачкою права власності на нерухоме майно, воно знаходилося на земельній ділянці комунальної власності площею 4,8939 га, кадастровий номер 2625885401:03:001:0196, яка в подальшому була поділена.

Отже, земельна ділянка на якій було розміщене нерухоме майно ОСОБА_1 на теперішній час розташоване на земельних ділянках з кадастровими номерами 2625885401:03:001:0031, 2625885401:03:001:0032, 2625885401:03:001:0033, 2625885401:03:001:0034, які є землями комунальної власності Тисменицької міської ради.

Доводи апелянта про те, що з об`єктивних причин сторони не могли укласти договір оренди землі у 2022 році, оскільки на момент купівлі нерухомого майна Слобідська сільська рада перебувала в процесі ліквідації є необґрунтованими.

Згідно чинного законодавства відповідальність за укладення договору оренди та належне оформлення права користування земельною ділянкою покладається саме на особу, яка користується цією ділянкою.

У цьому випадку, відсутність будь-яких дій з боку ОСОБА_1 щодо укладення договору оренди на землю під об`єктами нерухомості. ОСОБА_1 використовує земельні ділянки без правовстановлюючих документів, хоча на них розміщені об`єкти нерухомого майна, які належить їй на праві приватної власності. Набувши права власності на об`єкти нерухомості, що розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 2625885401:03:001:0196 комунальної форми власності, ОСОБА_1 відповідно до вимог статтей 125,126 ЗК України та норм Закону України «Про оренду землі» належним чином не зареєструвала речові права на цю земельну ділянку.

З встановлених обставин не вбачається підстав того, що у відповідачки були об`єктивні причини неможливості укладення договору оренди, а саме в момент купівлі нерухомого майна.

Доводи апелянта про те, що на зазначених позивачем земельних ділянках, розміщено будівлі та споруди кількість і площі яких не відповідають площам та кількості будівель, які є у власності відповідачки, тобто не належать їй, не заслуговують на увагу, оскільки відповідачкою з цього приводу не було надано відповідних доказів, які вказую на такі факти і таких не вбачається з матеріалів справи.

Судом першої інстанції було належним чином, встановлено якими земельними ділянками фактично користується відповідачка та з якого часу, встановлено площі цих ділянки та з якого часу рада була власником земельних ділянок на яких розміщені будівлі відповідачки.

Належними доказами у справі підтверджується те, що на сьогодні існують сформовані земельні ділянки на яких розміщене нерухоме майно, що належить відповідачці.

Тому необґрунтованими є доводи апелянта про те, що позов до ОСОБА_1 заявлений щодо земельних ділянок на яких її майно не розміщене є безпідставним.

З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає, що позивач належним чином довів порушення своїх прав відповідачкою.

Також суд апеляційної інстанції вважає, що у цій справі обґрунтованим є і додаткове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача 14 000 грн. витрат на правничу допомогу. Будь-яких доводів, які б слугували підставою для його скасування відповідачка та її представниця в апеляційній скарзі не навели і таких не встановлено апеляційним судом, тому його слід залишити в силі.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів апеляційного суду дійшла переконання, що у справі оскаржувані рішення судом першої інстанції постановлені з додержанням вимог матеріального і процесуального права, тому їх слід залишити в силі. Доводи апеляційної скарги не спростовують їх законності і обґрунтованості. Підстав для їх скасування з мотивів, наведених у скарзі, не встановлено.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.

Частиною першою зазначеної статті встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на апелянта.

Керуючись ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Тисменицького районного суду від 22 серпня 2025 року та додаткове рішення Тисменицького районного суду від 29 вересня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанову складено 27 січня 2026 року.

Суддя-доповідач: І.В. Бойчук

Судді: О.В. Пнівчук В.М. Луганська