Рішення від 26 січня 2026 р. у справі №727/3563/25 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/3563/25

Провадження № 2/727/278/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2026 року м. Чернівці

Шевченківський районний суд м. Чернівці у складі:

головуючого судді Калмикової Ю. О.,

за участю секретаря судового засідання Ковбінька Н. С., Макогон А. А.,

Лепчук О. І.,

за участю представника позивача Німченко А. Р., Снігура С. В.,

за участю представника відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит,

УСТАНОВИВ:

Описова частина

Зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» звернулося до Шевченківського районного суду м. Чернівці з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 27.07.2021 між Товариство з обмеженою відповідальністю "МІЛОАН" та ОСОБА_2 укладено Договір № 3694358.

Наголошуємо, що згідно Договору, основними умовами кредиту передбачено всі істотні умови договору, а саме: розмір кредиту, строки користування кредитом, строк дії Договору, відсоткові ставки за користування кредитом, загальна вартість кредиту та всі інші платежі, пов`язані з виконанням цього Договору.

Щодо умов та порядку укладання Договору.

Згідно з п. 1.1. Договору Кредитодавець зобов`язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору (далі - кредит), а позичальник зобов`язався повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором.

Відповідно до п. 1.2. Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 10000.00 грн.

Відповідно до п. 1.5.2. Договору проценти за користування кредитом: 30.0 грн., які нараховуються за ставкою 0.01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Згідно з п. 1.6. Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.0 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Умовами Кредитного договору передбачена видача кредитних коштів Позичальнику безготівково, а саме шляхом переказу коштів на Картковий рахунок.

Відповідно до Розділу 2, сторонами узгоджені умови, щодо сплати за кредитом, пролонгації строку користування кредитом, повернення кредиту тощо.

Договір передбачає, що Позичальник може збільшити строк кредитування, шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів.

Відповідно до п. 6.1. Договору цей договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Кредитодавця.

Також сторонами Договору узгоджено, розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього договору або інформація з посиланням на нього є пропозицію Кредитодавця про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення Кредитодавцю електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається Кредитодавцем електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/ електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником через сайт Кредитодавця, мобільний додаток, месенджери або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номеру позичальника (вартість відправки SMS-повідомлення для позичальника визначено у правилах). Після укладення цей договір надається позичальнику шляхом розміщення в Особистому кабінеті позичальника. Додатково укладений кредитний договір та/або повідомлення про його укладення може бути на розсуд Кредитодавця направлено позичальнику на електронну пошту або іншими каналами (засобами) зв`язку, наданими позичальником Кредитодавцем.

Відповідно до п. 6.3. Договору приймаючи пропозицію Кредитодавця про укладання цього договору позичальник також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами договору в цілому та підтверджує, що він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов`язується неухильно дотримуватись умов договору та Правил надання фінансових кредитів (послуг) Кредитодавцем, що розміщені на сайті Кредитодавця та є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 6.4. Договору укладення Кредитодавцем договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню Кредитодавцем ідентичного за змістом договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки.

Відповідно до п. 6.5. Договору цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.

Усі платежі за Договором повинні здійснюватися Позичальником шляхом переказу коштів Товариству у валюті кредиту в строки та на умовах, встановлених цим Договором.

Звертаємо увагу, що укладаючи Договір Позичальник підтвердив, що вся інформація надана Товариству, в т.ч. під час заповнення та відправлення Заяви, є повною, актуальною та достовірною.

Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.

Таким чином, відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договору шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, Кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі, встановленому Договором.

29.11.2021 було укладено договір № 29-11-102 відповідно до якого ТОВ "МІЛОАН" відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3694358.

10.03.2023 було укладено договір № 10-03/2023/01 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3694358.

Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 3694358.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №3694358 від 27.07.2021 р., що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 76971.01 грн, з яких:

-Заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) - 9215.00 грн.

-Заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 67756,10 грн.

-Заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 0.00 грн.

-Заборгованість за пенею та/або штрафами - 0.00 грн.

-Заборгованість за комісіями - 0.00 грн.

-Інфляційні збитки - 0.00 грн.

-Нараховані 3% річних -0.00 грн.

Проте, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 66373.76 грн, з яких:

- Заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) - 9215.00 грн.

- Заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 571578,76 грн.

-Заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 0.00 грн.

-Заборгованість за пенею та/або штрафами - 0.00 грн.

-Заборгованість за комісіями - 0.00 грн.

-Інфляційні збитки - 0.00 грн.

-Нараховані 3% річних -0.00 грн.

З врахуванням вищенаведеного, попередня сума судових витрат, які поніс позивач у зв`язку з пред`явленням даного позову та розгляду справи складає 2422.40 грн., яка вираховується виходячи із розміру сплати позивачем судового збору за подання даного позову та підтверджується долученим у формі додатку до позовної заяви копією платіжного доручення та 9000.00 грн. - витрат на правничу допомогу.

На підставі викладеного, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за Договором № 3694358 від 27.07.2021 у розмірі 66373.76 грн., понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2422.40 грн., понесені витрати на правову допомогу у розмірі 9000.00 грн..

Надходження позовної заяви та інших заяв до суду

01.04..2025 суддя ухвалою у справі № 727/3563/25 відкрила провадження та призначила справу до розгляду.

22.04.2025 відповідач, через свого представника, надала відзив на позовну заяву, де зазначила, що позов не визнає, адже Відповідач жодних договорів з ТОВ «МІЛОАН» не укладала, кредитних рахунків не відкривала та кредитних коштів не отримувала.

Також, договір № 3694358 від 27.07.2021 не містить відомостей про його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором саме ОСОБА_2 , оскільки саме тільки зазначення в кредитному договорі персональних даних відповідача не підтверджує проходження нею верифікації та ідентифікації згідно вимог законодавства, що відбулося за відсутності копій (електронних чи паперових) особистих документів, які б підтверджували електронну ідентифікацію фізичної особи відповідача.

Відповідно до п. 1.2. Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 10000.00 грн., та на думку Позивача, дана сума була перерахована ТОВ "Мілоан" на рахунок ОСОБА_2 , у порядку передбаченому п. 2.1. Договору, а саме шляхом переказу на Картковий рахунок.

На підтвердження того, що ТОВ "Мілоан" перерахувало ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 10000.00 грн., Позивачем додано копію платіжного доручення №52258798 від 27.07.2021.

Долучене до позовної заяви платіжне доручення №52258798 від 27.07.2021 не відповідає встановленій, Інструкцією, формі платіжного доручення, а саме: - не зазначено банк отримувача; - не зазначено рахунок отримувача; - не містить відмітки одержано банком (дата); - не містить відмітки проведено банком (дата); - не містить підпису та печатки банку. Більш того, реквізити повного карткового рахунку позичальника (на який мало бути здійснено перерахування кредитних коштів) в матеріалах справи не міститься. Ні в змісті кредитного договору, ні в будь-яких інших документах оформлених при наданні кредитних коштів, реквізити повного карткового рахунку відповідача не зазначено.

В даному випадку Платіжне доручення №52258798 від 27.07.2021 є лише дорученням ТОВ «Мілоан» здійснити ТОВ ФК Елаєнс» переказ коштів на невідомий картковий рахунок, а не підтвердженням перерахування коштів на зазначений рахунок на що посилається позивач.

Позивачем при зверненні до суду не подано доказів перерахування первісними кредиторами на рахунок відповідача кредиту у вказаному в договорі розмірі, відсутні відомості про успішність виконання такого перерахунку. При зверненні до суду з позовом позивачем не надано доказів (виписок з рахунку або інших платіжних документів, тощо), які підтверджують факт перерахування, отримання коштів відповідачем на виконання умов п. 2.1 Договору.

Згідно п. 1.3. Договору, кредит надається строком на 30 днів з 27.07.2021. Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та користування кредитом (дата платежу): 26.08.2021 (п. 1.4. Договору).

Відповідно до п. 1.5.2. Договору, проценти за користування кредитом: 30,00 грн., які нараховуються за ставкою 0,01 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Відповідно до п. 2.2.3 Договору, проценти за користування кредитом нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена пунктом 1.6. цих Договорів, яка є незмінною протягом строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п.1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного п.1.3, запропонована Позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку встановлену п.1.6 Договору.

Отже, згідно наданого позивачем Договору, строк користування кредитом становить 30 днів з процентною ставкою 0,01 %, що становить 30,00 грн. Однак, згідно позовної заяви, проценти за користування кредитом були нараховані за період з 27.07.2021 по день подання позовної заяви, та у збільшеному розмірі, що не відповідає умовам Договору.

Більше того, Позивачем не надано детального розрахунку нарахування відсотків, а тому і стає незрозумілим, з яких підстав Позивачем нараховано 57158,76 грн. - суму заборгованості по відсотках.

Таким чином, розрахунок заборгованості по відсоткам поза межами 30-денного строку, встановленого Договором, є неправомірним.

Як вбачається із позовної заяви, позивач поніс витрати на правничу допомогу у розмірі 9000 грн., яка складається із надання усної консультації (дві години) та складання позовної заяви (дві години).

Крім того, варто наголосити, що представником позивача не надано жодних документів, які підтверджують оплту послуг адвоката, а наданий лише витяг з Акту №5 про надання юридичної допомоги від 28.02.2025, що не дає підстав вважати, що такі послуги оплачені і взагалі чи є такі витрати реальними.

Враховуючи вищенаведене, Позивачем у позовній заяві та додатках до неї не доведено факту підписання Відповідачем кредитного договору, а також факту отримання Відповідачем грошових коштів, передбачених кредитним договором, у зв`язку з чим позовні вимоги Позивача не підлягають задоволенню.

Просив суд відмовити у задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит у повному обсязі.

29.04.2025 позивач надав клопотання про витребування доказів.

29.04.2025 позивач надав відповідь на відзив, де зазначив, що Договір про споживчий кредит №3694358 підписано Позичальником 27.07.2021 року електронним цифровим підписом (одноразовий ідентифікатор в якості особистого підпису), який було надіслано за допомогою СМС-повідомлення на телефонний номер, зазначений Позичальником в особистому кабінеті на сайті Кредитодавця.

Зокрема, 27.07.2021 року відповідачу на зазначений номер (який є актуальним номером телефону відповідача, відповідно до відзиву на позовну заяву) був надісланий одноразовий ідентифікатор S62482. Вказаним ідентифікатором було підписано Договір.

Вищезазначене підтверджується наданими до матеріалів справи доказами. В тому числі, надано довідку про проведену ідентифікацію при укладанні договору в погодженій формі.

Таким чином, відповідач здійснив усі дії, спрямовані на укладання договору шляхом підписання договору про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та із зазначенням поміж іншого інформації щодо реквізитів банківської картки на рахунок якої, в подальшому, були перераховані грошові кошти в сумі 10 000, 00 грн.

Згідно з положеннями Законів України «Про електронні довірчі послуги» та «Про електронну комерцію» різниця між Одноразовий ідентифікатор та Електронного Цифрового Підпису полягає в способі ідентифікації підписувача та ступеня захисту такого підпису. Тобто, юридично вони мають однакову силу.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 та у справі № 732/670/19 від 09 вересня 2020 року.

Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.

Позивачем надані належні та достатні докази, які беззаперечно підтверджують, що відповідач ідентифікував себе в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця; надав відповідні дані для заповнення формуляра заяви-анкети (ПІП, РНОКПП, місце проживання, телефон, дані паспорту, номер платіжної картки та ін.) та шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором погодився з запропонованими умовами договору та підписав їх.

На виконання умов договору про споживчий кредит №3694358 від 27.07.2021 року позикодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 10 000,00 грн.

Дана обставина підтверджується платіжним дорученням, згідно якої 27.07.2021 року здійснено успішний переказ грошових коштів на карту, яка зазначена позичальником в договорі, у сумі 10 000,00 грн.

Твердження Відповідача про те, що він не отримував кредитних коштів, тощо не заслуговують на увагу. Вбачається, що Відповідач, отримавши кредитні кошти та уклавши кредитний договір в електронній формі, намагається уникнути обов`язку з повернення грошових коштів, отриманих у кредит.

Тобто, компанія є особою, яка замовила послуги з переказу грошових коштів, тобто платником. Переказ коштів здійснено на картковий рахунок, зазначений Позичальником у заявці на отримання кредиту. Отже, отримувачем коштів є Відповідач .

Відповідач вказує на неотримання кредитних коштів - проте доказів цьому не надає. Відповідач не надав жодної виписки по своїх карткових рахунках на підтвердження обставин ненадходження грошових коштів на рахунок Відповідача за укладеним Договором або сплати заборгованості за Договором в іншому розмірі.

Разом з тим, для спростування заперечень Відповідача, до даних пояснень додається клопотання про витребування доказів.

Отже, підсумовуючи вищевикладене, Позивачем були надані достатні та допустимі докази щодо укладення договору та перерахування коштів за ним.

Також, слід акцентувати увагу, що відповідно до наданого розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачем здійснювались погашення за отриманими кредитними коштами за вказаним кредитним договором.

Внесення Відповідачем грошових коштів на рахунок кредитодавця, є визнанням існування зобов`язань за Договорами, що, у свою чергу, фактично вказує на підтвердження волевиявлення Відповідача на укладення договорів та погодження всіх умов договору. Адже, без волевиявлення не існувало б потреби сплачувати кошти.

Позивачем надано розрахунок заборгованості, з якого вбачається загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом, що підлягає стягненню з позичальника, а саме: відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Мілоан» вбачається нарахування відсотків відповідно до п. 1.5.2 та нарахування відсотків відповідно до п.1.6 у розмірі 5,00% ( з урахуванням п.2.3.1.1 та п. 2.3.1.2 договору на підставі проведеної та погодженої сторонами пролонгації).

Відповідно до розрахунку заборгованості вбачається, що проценти нараховувались саме в такому розмірі, тож відповідно нарахування було проведено на підставі погоджених умов договору.

Згідно з п. 1.6. Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом..

Додатково зазначаємо, що ТОВ «Коллект Центр» заборгованість не нараховував, а звернувся до суду з позовом до Боржника про стягнення заборгованості виключно з сумою, яка була передана в рамках підписаного Договору відступлення прав вимоги, із застосуванням принципу розумності, співмірності і пропорційності.

Слід звернути увагу, що позовна заява, на виконання вимог цивільного процесуального законодавства, містить попередню суму судових витрат, які позивач поніс у зв`язку з пред`явленням даного позову та розгляду справи у суді в тому числі і 9 000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Просив суд задовольнити в повному обсязі позовну заяву ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості.

02.05.2025 ухвалою суду задоволено клопотання позивача про проведення судових засідань в режимі відео конференції.

09.07.2025 представник позивача надав клопотання про витребування доказів.

13.10.2025 ухвалою суду задоволено клопотання позивача про витребування доказів.

29.10.2025 документи надані на ухвалу суду.

Доводи особи, яка подала позов

Позовна заява мотивована тим, що відповідач внаслідок не виконання належним чином умови кредитного договору допустила утворення заборгованості за кредитом.

Представники позивача Німченко А. Р., Снігур С.В. надали пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві, на позовних вимогах наполягала та просили позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, у судовому засіданні представлена адвокатом Пилип`юком О. М.

Представник відповідача ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову в повному обсязі, з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву, просив відмовити у задоволенні позову.

Вислухавши представників позивача та відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, суд уважає, встановленими наступні фактичні обставини справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Згідно з анкетою-заявою на кредит №3694358 від 27.07.2021 сума кредиту 10000,00 грн., строк кредиту 30 днів з 2021-07-27. Дата повернення кредиту 2021-08-26. Сума до повернення 10030,00 грн. Позичальник - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вік 43, номер НОМЕР_1 . Електронна пошта ІНФОРМАЦІЯ_2 Паспорт НОМЕР_2 . адреса реєстрації і адреса проживання: АДРЕСА_1 . Освіта - середня, соціальний статус - найманий працівник. Місце роботи: ОСОБА_3 . Торгівля. Щомісячний дохід 6000,00 грн. Канал залучення: dm/VodS-14888/sms.IP адреса з якої подано заяву: 194.44.99.92.

Прийняття рішення по заяві 3694358: результат скорингу: 226,00 - Зелена зона. Веріфікаційні двінки. Рішення: Погоджено. Дата рішення 2021-07-27.

Погожені умови кредитування по заяві 3694358: замовлена сума 10000,00 грн., замовлений строк 30 днів, погоджена сума 10000,00 грн., погоджений строк - 30 днів, комісія за надання 0,00% одноразово. Ставка процентів 0,01% за кожен день користування.

Згідно з довідкою про ідентифікацію, наданою ТОВ «Мілоан» підтверджено, що клієнт ОСОБА_2 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , з яким укладено договір №3694358 від 27.07.2021 ідентифікований ТОВ «МІЛОАН». Одноразовий ідентифікатор S62482, дата відправки 27.07.2021, номер телефону НОМЕР_1 .

Згідно з договором про споживчий кредит № 3694358 від 27.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_2 укладено домовленість про надання кредиту в сумі 10000,00 грн. строком на 30 днів з 27.07.2021, термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 26.08.2021.

Згідно з п. 1.5 договору кредиту загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії складають 30,00 грн. в грошовому виразі та 4,00 відсотків річних у процентному значенні і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 Договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника за кредитом складає 10030,00 грн.

Згідно з паспортом споживчого кредиту №3694358 від 27.07.2021 сума кредиту 10000,00 грн. реальна річна процентна ставка 4.00 відсотки річних.

Згідно з платіжним дорученням 52258798 ТОВ «Мілоан» платник, одержувач - ОСОБА_2 , сума 10000,00 грн., призначення платежу: кошти згідно договору 3694358.

Згідно з Договором факторингу № 29-11-102 від 29.11.2021 між TОB «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал», у відповідності до умов якого, ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «Вердикт Капітал» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «Вердикт Капітал» приймає належні ТОВ «Мілоан» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрах прав вимоги.

Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу № 29-11-102 від 29.11.2021, ТОВ «Мілоан» набуло права грошової вимоги до Відповідача - ОСОБА_2 в сумі 36885,75999995 грн., з яких: 9215,0 грн. - сума заборгованості по основному боргу; 27670,76 грн. - сума заборгованості по відсоткам, 2850,00 грн. заборгованість за комісією.

Згідно з Договір факторингу № 10-01/2023 від 10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» досягнуто домовленість, до умов якої ТОВ «Вердикт Капітал» передає відступає ТОВ «Коллект Центр» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «Коллект Центр» приймає належні ТОВ «Вердикт Капітал» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Згідно з реєстру боржників ТОВ «Коллект Центр» набуло права грошової вимоги до Відповідача - ОСОБА_2 в сумі 76971,01 грн., з яких: 9215,00 грн. - сума заборгованості по основному боргу; 67756,01 грн. - сума заборгованості по відсоткам.

Згідно з розрахунком заборгованості ОСОБА_2 має перед ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за договором №3694358 від 27.07.2021 в сумі 66373.76 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) - 9215.00 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 571578,76 грн.

Згідно з інформації наданої АТ «Універсал Банк» повідомлено, що на ім`я ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), Банком було емітовано картку № НОМЕР_4 . 27.07.2021 на картку № НОМЕР_4 було зарахування у сумі 10000,00 грн.

Ідентифікаційні дані власника картки № НОМЕР_4 : Прізвищ, ім`я та по-батькові ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , серія та номер паспорта - НОМЕР_2 , адреса проживання - АДРЕСА_1 , контактні дані НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Номер телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій за платіжною карткою № НОМЕР_4 з 27.07.2021 по 27.08.2021 НОМЕР_1 .

Згідно з рухом коштів по картці ОСОБА_4 за період з 27.07.2021 по 27.08.2021 витрати за період 16516,02 грн., нарахування за період 16489,00 грн.

Мотивувальна частина

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Верховний Суд у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 2-6315/11 (провадження № 61-23326св18) звернув увагу на те, що невід`ємною складовою правильної правової кваліфікації судами спірних договірних відносин є визначення правової природи договору, який є основою їх виникнення.

Виходячи зі змісту статті 640 ЦК України, залежно від моменту виникнення цивільних прав і обов`язків у сторін договору, законодавець розрізняє договори консенсуальні і реальні.

Консенсуальний договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Щодо реальних договорів, для укладення яких, крім згоди сторін, вимагається передання майна або вчинення іншої дії, частина друга статті 640 ЦК України передбачає правило, за яким договір вважається укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

До такого виду договорів відноситься і договір позики, який відповідно до положень абзацу 2 частини першої статті 1046 ЦК України є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України кредитний договір - це договір, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір за своєю юридичною природою є консенсуальним.

Він вважається укладеним з моменту досягнення згоди між сторонами щодо всіх істотних умов договору.

Істотними умовами кредитного договору, які визначені законом, є предмет, сума, строк повернення, розмір процентів за користування кредитними коштами.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

А тому, договір № 3694358 від 27 липня 2021 року відповідає вимогам статті 11 Закону, оскільки відповідач перед взяттям кредиту була повністю ознайомлена з умовами кредитного договору, саме до його підписання, адже Інформаційно-телекомунікаційна система побудована на тому, що без попереднього ознайомлення з умовами кредитного договору, клієнт не може перейти до наступного етапу безпосереднього підписання договору.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, дослідженням письмових доказів встановлено, що 27 липня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 3694358, за яким відповідачка отримала позику в розмірі 10000,00 грн., строком на 30 днів з 21.07.2021, термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 26.08.2021.

При цьому, перед укладенням вищевказаних договорів товариства здійснили ідентифікацію та верифікацію ОСОБА_2 за допомогою отримання ідентифікаційних даних та фінансового номера телефону, а ОСОБА_2 заповнила заявку на отримання кредиту на сайті товариства за умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання кредиту, після чого позивач надіслав відповідачці за допомогою засобів зв`язку на вказаний нею номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який відповідачка використала для підтвердження підписання договорів № 3694358 від 27 липня 2021 року.

Договір № 3694358 від 27 липня 2021 року, графік платежів та паспорт споживчого кредиту підписані електронним підписом S62482.

Без здійснення вказаних дій відповідачкою кредитний договір не був би укладений сторонами, а тому цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі №234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі №234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).

Згідно з наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором № 3694358 від 27 липня 2021 року, відповідачка заборгувала 66373.76 грн., з яких: 9215.00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 57158.76 грн. - сума заборгованості за відсотками; 0 грн. - сума заборгованості за пенею/штрафами, 0 грн. - сума інфляційних збитків, 0 грн. - нараховані 3% річних.

Контр розрахунку відповідачка не надала.

За загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 76-78, 81, 83-84, 228, 229, 235, 243, 264-265 ЦПК України, визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позовів, що стосуються, зокрема, грошових вимог (дослідження обґрунтованості, правильності розрахунку, доведеності розміру заборгованості, наявності доказів, що її підтверджують). Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення в справі неможливо.

Аналізуючи наданий позивачем розрахунок до кредитного договору, суд уважає його обґрунтованим, адже загальний розмір заборгованості відповідає заборгованості за тілом кредиту, заборгованості за процентами за користування кредитом з урахуванням їх ставок в різні періоди кредитування, а також відповідає розміру заборгованості по процентах з урахуванням сплачених відповідачкою сум грошових коштів.

З урахуванням вимог до оформлення кредитного договору, суд доходить висновку про безпідставність доводів відповідача про неукладеність кредитного договору № 3694358 від 27 липня 2021 року, та неознайомлення відповідачки з його умовами, оскільки без здійснення вказаних дій останньою зазначений договір не був би укладеним сторонами, а тому вище наведений правочин відповідно до Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідачки.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 04 грудня 2023 року у справі № 212/10457/21 (провадження № 61-6066 св 23).

За змістом частини першої статті 1050 ЦК України, згідно з вимогами статей 526, 527, 530 ЦК України банк має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.

У постанові Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 752/17604/15-ц (провадження № 61-14780св23) міститься висновок, «що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором».

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (див. постанову Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі №904/2104/19).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні послуги», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг.

Згідно з частиною 3 статті 13 Закону продавець (виконавець, постачальник), надавач платіжних послуг, оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала плату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку.

У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року (справа № 372/223/17, провадження № 61-10667св18) міститься правовий висновок, згідно з яким факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки, тощо.

На підтвердження виконання обов`язку кредитора щодо переказу відповідачу кредитних коштів за №3694358 від 27 липня 2021 року позивачем надано платіжне доручення 52258798 від 27.07.2021 про перерахування ТОВ «Мілоан» ОСОБА_2 суму 10000,00 грн., призначення платежу: кошти згідно договору 3694358 (а.с.19).

За таких обставин, позивачем доведено належними та допустимими доказами виконання обов`язку щодо переказу кредитних коштів відповідачу на його рахунок за договором №3694358 від 27 липня 2021 року.

Крім того, суд апеляційної інстанції наголошує, що Верховний Суд у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18 зазначив, що принцип змагальності полягає в обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі. Мається на увазі, що позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, які вважає більш переконливими. В свою чергу суд, дослідивши надані сторонами докази, та з урахуванням переваги однієї позиції над іншою виносить власне рішення. При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що їх позиція є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу втрачає сенс уся концепція принципу змагальності.

Отже, позивач надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували існування у позичальника заборгованості за укладеними кредитними договорами, було надано докази перерахування коштів на належний відповідачу розрахунковий чи картковий рахунок. У матеріалах справи наявні докази, які б підтверджували правильність здійсненого кредитором розрахунку боргу відповідачки.

Згідно з правовою позицією, яка була висловлена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 у справі №161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором, банк зобов`язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Аналогічні висновки Верховний Суд виклав у постановах від 20 травня 2022 року у справі №336/4796/18 та від 30 серпня 2022 року у справі №509/2976/19

Частинами 1 та 2 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідності до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.

Відповідно до статей 1080, 1084 ЦК України, договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги. Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги.

Таким чином, під час розгляду справи встановлено, що ТОВ «Коллект центр» набуло права грошової вимоги до відповідачки за договором № 3694358 від 27 липня 2021 року.

Таким чином, факти, викладені позивачем у позовній заяві в обґрунтування позовних вимог знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, є достовірними та обґрунтованими, підтверджені письмовими доказами, сумніву у суду не викликають та за таких обставин суд уважає, що Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит підлягає задоволенню повністю.

Щодо позовних вимог в частині стягнення витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2-7 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд враховує складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат, про що зазначено в постанові Верховного Суду від 23.05.2018р. по справі № 61-3416св18.

На підтвердження витрат на правову допомогу під час розгляду даної справи, позивачем до суду надано: заяву на надання юридичної допомоги №7 від 01.02.2025, витяг з акту про надання юридичної допомоги від 28.02.2025, договір про надання правової допомоги №01-07/2024 від 01.07.2024.

Згідно з п.п. 4, 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору; інші види правової допомоги - це види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Статтею 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Пунктом 48 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних прав «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах № 10 від 17.10.2014 визначено, що витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10 січня 2010 року, №33210/07 і 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04).

При вирішенні питання про стягнення витрат за правничу допомогу суд, зазначає, що позивачем не надано документального підтвердження витрат на правову допомогу в сумі 9000,00 грн.

В такому разі вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача.

Понесення позивачем судових витрат підтверджується платіжним дорученням №0505550022 від 17.03.2025 про сплату судового збору в сумі 2422,40 грн.

Приймаючи до уваги вимоги ст. 141 ЦПК України, суд уважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 2422,40 грн..

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 258, 259, 263-265, 274, 280-284 ЦПК України, ст.ст. 526, 598, 599, 625, 638, 1048, 1050, 1054 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити повністю позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за договором про споживчий кредит № 3694358 від 27.07.2021 у розмірі 66373 (шістдесят шість тисяч триста сімдесят три) гривень 76 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судовий збір у сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 коійокп.

Рішення може бути оскаржено до Чернівецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», місцезнаходження за адресою: вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, м. Київ, 01133, Україна, код ЄДРПОУ 44276926.

Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 .

Суддя Ю. О. Калмикова