Рішення від 26 січня 2026 р. у справі №487/8304/23 — Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/8304/23

Провадження № 2/487/75/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2026 року м. Миколаїв

Заводський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Сухаревич З.М., за участю секретаря судового засідання Марченко Л.В., представника позивача – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , представника відповідача – ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

10 листопада 2023 року до Заводського районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , про стягнення грошових коштів, в якій просить стягнути з відповідача сплачені в якості авансу грошові кошти в сумі 145 720,00 грн та судовий збір 1457,20 грн.

Позов мотивований тим, що 11 січня 2023 року ОСОБА_4 передано ОСОБА_5 як аванс грошові кошти в розмірі 4000 дол. США за продаж належної їй квартири АДРЕСА_1 . За курсом НБУ на день складання позовної заяви сума авансового платежу складає 145 720 грн. Відповідач гарантувала укладення угоди в найкоротший термін. Однак договір так і не було укладено, а відповідач відмовляється повернути аванс, причини не називає, на зв`язок не виходить. У зв`язку з цим позивач змушений звернутись до суду.

Ухвалою суду від 14 листопада 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, призначено судове засідання.

Ухвалою суду від 14 листопада 2023 року вжито заходив забезпечення позову, а саме накладено арешт на 1/2 частку квартири кв. АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 . Заборонено ОСОБА_5 здійснювати дії щодо відчуження 1/2 частки кв. АДРЕСА_1 та здійснювати дії, що можуть привести до втрати права власності на житловий будинок у будь-який спосіб, у тому числі шляхом внесення у статутний капітал юридичних осіб, передачу в заставу, оренду тощо.

08 жовтня 2024 року надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник позивача просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що позивачем не надано доказів укладення попереднього договору купівлі-продажу, долучена розписка не відповідає вимогам ні попереднього договору, ні договору купівлі-продажу, ОСОБА_5 грошових коштів за розпискою не отримувала, час продажу квартири не вказано, а продаж квартири був неможливим, оскільки відповідачу належить лише 1/2 частка квартири. Також зазначає, що у позові не зазначено, які заходи позивач вживав для укладення договору та для повернення переданого авансу.

Позивач до судового засідання подав заяву про розгляд справи без його участі.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позов, надав пояснення аналогічні змісту позову. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на підстави, викладені у відзиві. Додатково зазначив, що позивач не звертався з вимогою до відповідача та відповідач не визнає написання і підписання розписки, та отримання грошових коштів.

Відповідач в судове засідання не прибула, причину не повідомила, про дату, час та місце судового засідання повідомлялась належним чином.

Вислухавши пояснення учасників справи, свідка, дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що у розписці від 11.01.2023, яка підписана ОСОБА_5 , зазначено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від ОСОБА_4 , 11 січня 2023 року отримала 4000 (чотири тисячі) доларів США в якості авансового платежу за продаж належної їй квартири АДРЕСА_1 . Підтвердила, що угода про продаж квартири має відбутися в найкоротший термін, та може бути укладена її представником за довіреністю.

Обставини власноручного написання і підписання такої розписки з отриманням вказаної суми коштів ОСОБА_5 не спростовано. Заперечуючи написання розписки та отримання грошових коштів відповідач жодних доказів не надає, клопотання про призначення почеркознавчої експертизи не подавала.

Натомість позивач надав суду оригінал розписки від 11.01.2023 року.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 повідомила, що до неї звернулась ОСОБА_5 із запитанням, чи не має вона знайомих, які допоможуть їй продати квартиру. Вона порекомендувала їй звернутись до ОСОБА_4 , який допоміг їй (свідку) продати квартиру та вони поїхали до нього. Потім ОСОБА_5 говорила, що ОСОБА_4 допомагає їй продати квартиру, знайшли покупців і пропонувала придбати у неї свої меблі. Також вона просила позичити їй 6000 доларів США, але вона (свідок) порадила звернутись до ОСОБА_4 і взяти у нього гроші в борг під продаж квартири. Згодом ОСОБА_5 повідомила, що ОСОБА_4 позичив їй 4000 доларів США і допоможе їй знайти меншу квартиру.

Відповідно до Інформації сформованої за допомогою додатку «Реєстр нерухомості» 12.10.2023 16:22:53, ОСОБА_5 є власником 1/2 частки квартири кв. АДРЕСА_1 .

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_4 зазначає, що договір купівлі-продажу не укладений, відповідач не виходить на зв`язок та не повертає аванс.

Вирішуючи вказаний спір, суд виходить з такого.

Згідно із частинами 1, 3 статті 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір у майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.

Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Попередній договір щодо купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва або майбутнього об`єкта нерухомості підлягає нотаріальному посвідченню.Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі статтею 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17; постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 918/631/19, провадження № 12-42гс20).

Отже частина 2 ст. 570 ЦК України визначає презумпцію авансу, який не виконує забезпечувальної функції, а є лише способом платежу і фактично попередньої оплати, а також підлягає поверненню у випадках невиконання або неналежного виконання договору, або його не укладення.

Відповідно до ч. 3 ст. 545 ЦК України, наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) вказано: «У частині 545 ЦК України передбачено презумпцію належності виконання обов`язку боржником, оскільки наявність боргового документа в боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. І навпаки, якщо борговий документ перебуває у кредитора, то це свідчить про неналежне виконання або невиконання боржником його обов`язку.».

Зі змісту письмової розписки від 11.01.2023 року, а також позовної заяви, пояснень свідка вбачається, що між сторонами була домовленість про укладення договору купівлі-продажу квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Проте такий договір не було укладено, а кошти (згідно з розпискою, що відповідачем не спростовано) отримані, тому вказані кошти є авансом, які підлягає поверненню.

За своєю суттю розписка про отримання грошових коштів є документом, який засвідчує отримання певної грошової суми.

Позивач надав суду оригінал розписки від 11.01.2023 року, що свідчить про невиконання ОСОБА_5 взятих на себе зобов`язань.

Тому посилання представника відповідача на те, що за даною розпискою вона не отримувала кошти від ОСОБА_4 є необґрунтованими та такими, що спростовуються наявністю у позивача розписки, написаної власноручно ОСОБА_5 про отримання коштів в зазначеній в розписці сумі.

Отже між сторонами виникли договірні правовідносини, строк виконання відповідачем зобов`язання щодо продажу квартири не було встановлено і такий продаж не відбувся, тому до вказаних правовідносин застосовуються положення частини 2 статті 530 ЦК України.

Відповідно до частини 2 статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Однак статтею 530 ЦК України не передбачено, у який спосіб та в якій формі повинна бути заявлена вимога кредитора до боржника.

У постанові Верховного Суду України від 28 листопада 2011 року у справі № 3-127гс11 зроблено висновок, що "оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову. Обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до продавця з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту".

Отже, звернення особи щодо повернення боргу з позовною заявою до боржника є одним із варіантів вимоги в розумінні частини 2 статті 530 ЦК України. Тому доводи представника відповідача про відсутність вимоги позивача до відповідача та відсутність доказів ухилення ОСОБА_5 від укладення договору, суд відхиляє.

Також суд враховує, що в судовому засіданні представник відповідача пояснив, що ОСОБА_5 не виходить з ним на зв`язок, відомі йому номери телефонів ОСОБА_5 не відповідають.

Крім цього, 08 лютого 2024 року ОСОБА_5 отримала судову повістку, а 18.03.2024 – позовну заяву та в подальшому скористалась правовою допомогою. При цьому, навіть будучи обізнаною про судове провадження, відповідач жодних дій щодо повернення грошових коштів не вчинила. А заперечуючи написання та підписання розписки не скористалась своїм правом на проведення почеркознавчої експертизи.

Такі дії відповідача свідчать про ухилення від виконання зобов`язання за розпискою.

Відповідно до вищенаведених норм права та сталої судової практики Верховного Суду аванс у будь-якому випадку підлягає поверненню, якщо договір купівлі-продажу не укладено і товар не передано.

Мотиви відмови від укладання основного договору не мають правового значення при вирішенні питання щодо повернення авансу, так як сплачена грошова сума у вигляді авансу повертається в будь-якому випадку її платнику.

Оскільки передані позивачем грошові суми розмірі 4000 дол. США є авансом, обумовлений розпискою договір не укладено, вказаний аванс підлягає поверненню позивачу.

Ураховуючи вищенаведене та безспірне право позивача на розпорядження належними йому грошовими коштами, а також той факт, що аванс у будь-якому випадку підлягає поверненню, якщо договір купівлі-продажу не укладено, права позивача підлягають судовому захисту шляхом стягнення на користь позивача авансового платежу.

Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача грошових коштів за розпискою від 11.01.2023 року у розмірі 4000 доларів США, що становить 145 720,00 грн, підлягають задоволенню, про що й просить позивач (стаття 13 ЦПК України).

Щодо розподілу судових витрат

Частиною 1 статті 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем сплачено судовий збір за подання позову у розмірі 1 457,20 грн, за забезпечення позову – 536,80 грн, тому, враховуючи що позовні вимоги до ОСОБА_5 задоволені повністю, з відповідача ОСОБА_5 на користь позивача слід стягнути витрати по сплаті судового збору в загальній сумі 1 994,00 грн.

Керуючись ст. ст.4, 7, 12, 89, 211, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , про стягнення грошових коштів – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 заборгованість за розпискою від 11 січня 2023 року у розмірі 145 720,00 грн (сто сорок п`ять тисяч сімсот двадцять гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 судовий збір у сумі 1 994,00 грн (одна тисяча дев`ятсот дев`яносто чотири гривні 00 копійок).

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя: З.М. Сухаревич