Рішення від 11 січня 2026 р. у справі №643/16470/25 — Салтівський районний суд міста Харкова

Справа № 643/16470/25

Провадження № 2/643/1503/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.01.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі головуючого судді Крівцова Д.А., за участю секретаря судового засідання Ісоєва К.М., представника відповідача – адвоката Брек Л.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів

Зміст позовних вимог

ОСОБА_1 (позивач) просить:

- зменшити розмір аліментів, що стягуються з позивача за судовим наказом Глобинського районного суду Полтавської області № 527/2949/22 від 25.11.2022 на користь ОСОБА_2 (відповідач) на утримання сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на 1/6 частину усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили;

- зменшити розмір аліментів, що стягуються з позивача за судовим наказом Чугуївського міського суду Харківської області № 636/423/23 від 08.02.2023 на користь відповідача на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі з 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на 1/6 частину усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили;

- відкликати виконавчий лист № 527/2949/22, виданий 05.12.2009 року Глобинським районним судом Полтавської області, про стягнення з позивача на користь відповідача аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи з 10.11.2022 року і до досягнення дитиною повноліття - після набрання законної сили даним рішенням;

- відкликати виконавчий лист № 636/423/23, виданий 24.02.2023 року Чугуївським міським судом Харківської області, про стягнення з позивача на користь відповідача аліментів на утримання сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи з 01.02.2023 року і до досягнення дитиною повноліття - після набрання законної сили даним рішенням.

Обставини, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги

З 03.05.2008 сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який був розірваний згідно з рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 10.07.2023. Під час шлюбу у сторін народилось двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Судовим наказом Глобинського районного суду Полтавської області від 25.11.2022 стягнуто з позивача на користь відповідача аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 10.11.2022 року і до досягнення дитиною повноліття. Судовим наказом Чугуївського міського суду Харківської області від 08.02.2023 року з позивача на користь відповідача стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , 2016 року народження, у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 01.02.2023 року. За даними рішеннями відкриті виконавчі провадження. З врахуванням вищевикладеного сума аліментів з доходів позивача по двох рішеннях суду складає в середньому 32000,00 грн. відрахувань на місяць. Позивач є військовослужбовцем. Під час повномасштабного вторгнення Російської Федерації позивачу як військовослужбовцю прийшлось змінити місце дислокації несення служби з Харківської області на Івано- Франківську область, що призвело до значних витрат, таких як оренда житла та забезпечення себе необхідним та утримання ще третьої дитини. Так, у позивача ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася дочка ОСОБА_5 . Позивач отримує грошове забезпечення, оскільки є військовослужбовцем. Всього позивачу нараховано грошове забезпечення за період з 01.04.2025 по 31.08.2025 у розмірі 364580,31 грн. В середньому грошове забезпечення складає 51273,43 грн. Таким чином, після відрахування усіх податків та аліментів позивачу залишається малий відсоток від доходів. Позивач знаходиться в лавах ЗСУ та захищає цілісність України, витрачає на оренду житла 12000,00 грн., на комунальні послуги приблизно ще 3000,00 грн., а також щомісячно здійснює перерахунок коштів на утримання своєї неповнолітньої дочки у сумі 15000,00 грн. (враховуючи, що дитині нема ще року). Таким чином, у позивача збільшилася кількість утриманців.

Основні процесуальні дії у справі

Ухвалою судді Салтівського районного суду міста Харкова від 03.10.2025 позовну заяву залишено без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків позовної заяви – десять днів з дня вручення ухвали.

Ухвалою судді Салтівського районного суду міста Харкова від 14.10.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 19.11.2025 клопотання представника відповідача в частині вимог про розгляд цивільної справи в порядку загального позовного провадження – залишено без задоволення. Клопотання представника відповідача в частині вимог про розгляд цивільної справи у судовому засіданні з повідомленням сторін – залишено без розгляду.

Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 26.11.2025 представнику відповідача поновлений строк для подання клопотання про розгляд цивільної справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання представника відповідача в частині вимог про розгляд цивільної справи в порядку загального позовного провадження – залишено без задоволення. Розгляд цивільної справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 12.12.2025, постановленою судом без оформлення окремого документа, в задоволенні клопотання представника відповідача про витребування доказів – відмовлено.

Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 12.12.2025 у задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження в справі – відмовлено.

Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 12.12.2025 у задоволенні клопотання представника відповідача про визнання обов`язковою явки позивача для дачі особистих пояснень в судове засідання - відмовлено.

Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 16.12.2025 у задоволенні заяви представника відповідача про відвід судді Крівцова Д.А. – відмовлено в зв`язку з необґрунтованістю заявленого відводу.

Ухвалою судді Салтівського районного суду міста Харкова Пасічника О.М. від 18.12.2025 у задоволенні заяви представника відповідача про відвід судді Крівцова Д.А. в справі – відмовлено.

Ураховуючи складність справи, суд, керуючись положеннями ч. 1 ст. 244 ЦПК України, відклав ухвалення та проголошення судового рішення.

Стислий виклад позиції сторін в ході судового провадження

В судові засідання позивач не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову. В обґрунтування заперечень зазначила, що позивачем долучено до матеріалів справи договір оренди, укладений з ОСОБА_6 , яка є матір`ю дружини позивача. Вказана обставина наводить на міркування щодо введення суду в оману відносно реальності такого правочину. Надаючи до суду відомості щодо нібито витрат на оренду житла, позивач замовчує ту обставину, що сам по собі договір оренди не є доказом реально понесених витрат. Позивач не додав до позовної заяви докази, які б підтверджували погіршення його стану здоров`я або фінансового стану. Створюючи нову сім`ю, позивач знав і усвідомлював наявність у нього двох неповнолітніх дітей від попереднього шлюбу. Позивач з дітьми не проживає. Виключно відповідач займається вихованням дітей, організацією навчального процесу, забезпечує лікування дітей, адаптацію дітей в період тимчасового проживання їх за кордоном тощо. Зміна сімейного стану позивача, а саме народження інших дітей/дитини без підтвердження погіршення його матеріального становища, не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів, оскільки батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою. Таким чином, позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами погіршення його майнового стану та того, що з моменту видачі судового наказу його майновий стан не дозволяє йому сплачувати аліменти на утримання дітей. Сама по собі незгода з розміром аліментів не є підставою для їх зменшення.

Основні фактичні обставини та докази, на підставі яких вони встановлені

Позивач є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідач є його матір`ю, що підтверджується Повторним свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 10).

Позивач є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач є його матір`ю, що підтверджується Повторним свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 (а.с. 11).

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 10.07.2023 розірваний шлюб, зареєстрований між сторонами 03.05.2008 (а.с. 11-12).

Судовим наказом Глобинського районного суду Полтавської області від 25.11.2022 (справа № 527/2949/22, провадження № 2-н/643/527/387/22) стягнуто з позивача на користь відповідача аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 10.11.2022 – дня подачі заяви і до досягнення дитиною повноліття. (а.с. 9).

Судовим наказом Чугуївського міського суду Харківської області від 08.02.2023 (справа № 636/423/23, провадження № 2-н/636/83/23) стягнуто з позивача на користь відповідача аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 01.02.2023 до досягнення дитиною повноліття (а.с.9).

Відповідно до Договору оренди житла (квартири) від 31.10.2024, укладеного між ОСОБА_6 та позивачем, останній орендує житло за адресою: АДРЕСА_1 . Плата за користування житлом становить 12000,00 грн. без врахування плати за комунальні та інші послуги. Термін дії договору до 31.12.2025. Якщо жодна з сторін не повідомить про припинення дії договору після завершення терміну його дії, він автоматично продовжує діяти ще на шість місяців (а.с. 12-16).

Відповідно до довідки від 12.07.2022 № 2616-5001860197, позивач як внутрішньо переміщена особа зареєстрований за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 . (а.с. 21).

Як вбачається з довідки, виданої 24.09.2025 військовою частиною НОМЕР_3 Міністерства оборони України, позивач перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_3 (а.с. 26).

Згідно з посвідченням серії НОМЕР_4 , позивач є ветераном війни – учасником бойових дій. (а.с. 18).

Відповідно до довідки про доходи, виданої 01.09.2025 військовою частиною НОМЕР_3 Міністерства оборони України, всього нараховано позивачу грошового забезпечення за період з 01.04.2025 року по 31.08.2025 року - 364580,31 грн. (а.с. 22).

З Витягу з Наказу військової частини НОМЕР_3 Міністерства оборони України від 29.10.2025 вбачається, що позивача, призначеного наказом командувача Повітряних Сил ЗСУ від 13.10.2025 № 785 на посаду доцента кафедри тактики та загальновійськових дисциплін Харківського національного університету Повітряних Сил України, вирішено вважати таким, що справи та посаду здав та вибув до нового місця служби до Харківського національного університету Повітряних Сил міста Харкова. З 29.10.2025 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. (а.с. 70).

Відповідно до Витягу із наказу начальника Харківського національного університету повітряних сил імені Івана Кожедуба № 309 від 30.10.2025, позивача зараховано до списків особового складу університету, на всі види забезпечення на котлове харчування з вечері 30.10.2025 і вважати таким, що з 30.10.2025 приступив до виконання обов`язків за посадою доцента кафедри тактики та загальновійськових дисциплін університету з посадовим окладом 7890,00 грн. на місяць. Встановлено виплату надбавки за особливості проходження служби у розмірі 65 % до посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, та щомісячну премію у розмірі 390 % посадового окладу з 30.10.2025 (а.с. 71).

Відповідно до Посвідчення про відрядження № 4394 від 31.10.2025, позивача відряджено до польового табору університету «Погірці», який розміщений на фондах Погірцівського вищого професійного училища, с. Погірці Самбірського району Львівської області (а.с. 184).

Позивач є батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 є її матір`ю, що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 (а.с. 25).

Згідно з платіжними інструкціями від 08.05.2025, 06.06.2025, 04.07.2025, 08.08.2025 позивачем сплачено ОСОБА_7 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , грошові кошти в розмірі 60200,00 грн., по 15050,00 грн. в місяць (а.с. 21-24).

Судовим наказом Коломийського міськрайонного суду Івано – Франківської області від 05.12.2025 у справі № 346/6325/25 стягнуто з позивача на користь ОСОБА_7 аліменти на утримання їхньої малолітньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частини заробітку, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину щомісячно, до досягнення дитиною повноліття. (а.с. 172–173).

Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 79824361 від 16.12.2025, відкрито виконавче провадження з примусового виконання судового наказу № 346/6325/25, виданого 09.12.2025.

Постановою Харківського апеляційного суду від 26.07.2024 задоволено апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – адвоката Брек Л.О. Рішення Московського районного суду міста Харкова від 14.02.2024 скасовано та ухвалено нове рішення. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів – відмовлено (а.с. 77–84).

Застосовне законодавство та релевантна судова практика

Суд зобов`язаний керуватися завданням справедливого розгляду і вирішення цивільних справ, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ч. 2 ст. 2 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ст. 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст. 13 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 81 ЦПК України).

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України). Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії. Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів. Результат тлумачення приватно-правових норм, тобто діяльності зі з`ясування їхнього змісту (сенсу), має бути розумним (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20, постанови Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05.09.2022 у справі № 385/321/20, від 18.04.2022 у справі № 520/1185/16-ц, постанови Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 661/2532/17, від 11.08.2021 у справі № 723/826/19, від 13.08.2021 року в справі № 638/20102/16, від 16.06.2021 у справі № 554/4741/19).

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від27.02.1991, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Частиною першою та другою статті 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Статтею 180 СК встановлено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно зі ст. 182 СК при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

За змістом ст. 141 СК батьки мають рівні права та обов`язки щодо дитини, в тому числі і щодо її утримання.

Згідно ч. 5 ст. 183 СК України, п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України, той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Статтею 192 Сімейного кодексу України (далі СК) передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Верховний Суд в постанові від 16.09.2020 у справі № 565/2071/19 вказав, що зміна сімейного стану позивача, а саме народження ІНФОРМАЦІЯ_2 дитини - ОСОБА_6 , не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів. Таким чином, суди у порушення зазначених вище вимог закону не врахували те, що ОСОБА_1 належними та допустимими доказами не підтверджено погіршення його майнового стану, у тому числі, у зв`язку з народженням дитини від іншого шлюбу, а навпаки судами було встановлено збільшення доходів останнього. Крім того, батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.

Схожі висновки викладені в постанові Верховного Суду від 07.06.2024 у справі № 562/3422/23. У вказаній справі Верховний Суд зазначив, що враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2021 року у справі № 554/3355/20, від 14 грудня 2022 року у справі № 727/1599/22, від 30 березня 2023 року у справі № 509/5304/20, від 14 червня 2023 року у справі № 758/8284/21. Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 підставою для зменшення розміру аліментів зазначав ту обставину, що у нього від моменту призначення аліментів, розмір яких він просить зменшити, відбулося погіршення матеріального становища, оскільки він має іншу дитину на яку також стягнуто аліменти. Встановивши, що з моменту видачі судового наказу про стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_4 у позивача не відбулося суттєвих змін у матеріальному стані або у стані його здоров`я, через що він не має змоги виплачувати аліменти у визначеному розмірі, суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для зменшення розміру аліментів.

Хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень (рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 у справі "Руїз Торія проти Іспанії", від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України»).

Позиція суду

Щодо позовних вимог

Суд встановив, що згідно з судовими наказами з позивача на користь відповідача стягуються аліменти на утримання двох спільних з відповідачем дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі по 1/4 частині усіх видів заробітку (доходу) позивача на кожну дитину.

Крім того, після відкриття провадження в даній справі виданий судовий наказ, згідно з яким з позивача на користь ОСОБА_7 стягуються аліменти на утримання їх дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частини заробітку позивача.

Виходячи з доводів позовної заяви та письмових пояснень позивача, в якості підстав для зменшення аліментів позивач посилається на дві основні обставини. Перша обставина – наявність додаткових витрат у зв`язку з його передислокацією як військовослужбовця до м. Коломия, зокрема витрат на оренду житла в розмірі 12000,00 грн. та комунальні послуги згідно з договором оренди житла (квартири) від 31.10.2024. Друга обставина - народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та наявність витрат на її утримання.

Оцінюючи доводи позивача щодо наявності витрат у зв`язку з його передислокацією до м. Коломия, суд керується таким.

Після звернення позивача до суду з даним позовом 25.09.2025, позивач згідно з наданими ним документами 30.10.2025 вибув до нового місця служби до Харківського національного університету Повітряних Сил міста Харкова, після чого 31.10.2025 був відряджений до польового табору університету «Погірці», який розміщений на фондах Погірцівського вищого професійного училища в с. Погірці Самбірського району Львівської області.

Таким чином, станом на час вирішення справи позивач, виходячи з наданих ним документів, вже не проходить військову службу в АДРЕСА_2 та, відповідно, не користується житлом, вказаним в договорі оренди житла (квартири) від 31.10.2024.

Суд звертає увагу, що згідно з умовами договору оренди, його термін дії становить до 31.12.2025. У цьому ж договорі міститься пункт, відповідно до якого якщо жодна з сторін не повідомить про припинення дії договору після завершення терміну його дії, він автоматично продовжує діяти ще на шість місяців.

Таким чином, станом на час ухвалення рішення строк дії договору оренди закінчився. Доказів продовження строку його дії суду не надано. Крім того, продовження строку дії договору оренди на 2026 рік та, відповідно, продовження обов`язку позивача сплачувати оренду плату, суперечило би принципам добросовісності та розумності цивільного законодавства, оскільки позивач 30.10.2025 змінив місце служби, а вже 31.10.2025 вибув до польового табору університету «Погірці» у Львівській області. Ураховуючи наведене, у позивача відпала потреба в оренді житла в м. Коломия.

За таких обставин суд відхиляє доводи позивача відносно того, що необхідність зменшення розміру аліментів обумовлена наявністю в нього додаткових витрат на проживання в м. Коломия.

Оцінюючи доводи позивача щодо народження в нього третьої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , суд керується таким.

Згідно з наданими позивачем документами, він сплачував щомісячно на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , грошові кошти в розмірі 15050,00 грн. В подальшому, 05.12.2025, був виданий судовий наказ про стягнення з позивача на користь ОСОБА_7 аліментів на утримання їх дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частини заробітку позивача.

Таким чином, станом на час вирішення справи з позивача стягуються аліменти на утримання трьох дітей в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу) на кожну дитину.

Вирішуючи питання відносно того, чи може бути вказана обставина підставою для зменшення розміру аліментів, які стягуються на двох дітей відповідача, суд погоджується з доводами представника відповідача відносно того, що вказана обставина, виходячи з релевантної практики Верховного Суду, сама по собі не може бути достатньою підставою для зменшення розміру аліментів.

Так, Верховний Суд в постанові від 16.09.2020 у справі № 565/2071/19, на яку посилалась представник відповідача в обґрунтування своєї правової позиції, зазначив, що зміна сімейного стану позивача, а саме народження дитини, не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів. Верховний суд вказав, що суди у порушення вимог закону не врахували те, що ОСОБА_1 належними та допустимими доказами не підтверджено погіршення його майнового стану, у тому числі, у зв`язку з народженням дитини від іншого шлюбу, а навпаки судами було встановлено збільшення доходів останнього.

В постанові Верховного Суду від 07.06.2024 у справі № 562/3422/23 зазначено, що підставою для вимоги про зменшення розміру аліментів може бути значне погіршення матеріального становища платника аліментів.

Виходячи з вказаних вище висновків щодо застосування норм права Верховного Суду, підставою для зменшення розміру аліментів може бути значне погіршення матеріального становища платника аліментів, зокрема у зв`язку з народженням іншої дитини, а не сам по собі факт народження вказаної дитини та наявність витрат на її утримання.

Всупереч вимог ст. 12, 13, 81 ЦПК України позивач не надав суду доказів значного погіршення його матеріального становища у зв`язку із утриманням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - порівняно з його становищем до народження вказаної дитини.

Так, позивач надав суду лише докази його доходів за період з 01.04.2025 по 31.08.2025.

Проте доказів розміру його доходів станом на час винесення судових наказів про стягнення аліментів на двох дітей відповідача, до народження ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 , позивач суду на надав.

За таких обставин суд позбавлений можливості встановити, що матеріальне становище позивача (розмір грошових коштів, які залишаються на його утримання після сплати аліментів) значно погіршилось після народження ІНФОРМАЦІЯ_3 третьої дитини ОСОБА_5 .

При цьому суд враховує, що на даний час позивач проходить військову службу у польовому таборі у Львівської області. Доказів того, що позивач несе будь-які додаткові витрати у зв`язку з несенням служби в польовому таборі, зокрема витрати на житло, суду не надано.

Крім того, згідно з наказом начальника Харківського національного університету повітряних сил імені Івана Кожедуба № 309 від 30.10.2025, позивача зараховано до списків особового складу університету на всі види забезпечення на котлове харчування. Виходячи з наведеного, позивача забезпечено централізованим харчуванням.

Суд також звертає увагу, що згідно з вказаними вище висновками щодо застосування норм права Верховного Суду, батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.

Станом на даний час позивач сплачує на кожного із трьох дітей аліменти в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу).

У разі задоволення позову та зменшення розміру аліментів, які позивач сплачує на дітей відповідача, розмір утримання дітей відповідача буде меншим, ніж розмір утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , матір`ю якої є ОСОБА_7 .

Така фактична дискримінація в розмірі утримання дітей відповідача відносно дитини ОСОБА_7 , на переконання суду, суперечитиме завданням справедливості, добросовісності, розумності цивільного судочинства та вирішення даної справи на засадах якнайкращого забезпечення інтересів дітей.

Суд при цьому звертає увагу, що чинне законодавство України не містить обмежень щодо сукупного розміру аліментів, які можуть стягуватись на підставі судових рішень, а містить обмеження щодо загального розміру відрахувань під час виплат заробітної плати та інших доходів боржника.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що на даний час з позивача на користь одержувачів аліментів (відповідача та ОСОБА_7 ) стягуються аліменти на утримання його трьох дітей в загальному розмірі 3/4 частин його доходів. Відповідно, на утримання позивача залишається 1/4 частина його доходів. Таким чином, умови матеріального забезпечення позивача та кожного з трьох його дітей є рівними та однаковими – розмір витрат на утримання кожного з них, включаючи позивача, складає 1/4 частину доходів позивача. Доказів наявності у позивача на утриманні інших осіб суду не надано. Доказів того, що матеріальне становище позивача (розмір грошових коштів, які залишаються на його утримання після сплати аліментів) значно погіршилось після народження ІНФОРМАЦІЯ_3 третьої дитини ОСОБА_5 , суду не надано. Доказів того, що позивач у зв`язку із несенням військової служби в польовому таборі у Львівській області несе додаткові витрати, в тому числі на житло та харчування, суду не надано. Згідно з наданими позивачем документами, він зарахований на всі види забезпечення на котлове харчування, тобто забезпечений централізованим харчуванням. Доказів того, що грошових коштів, які залишаються позивачу після сплати аліментів, недостатньо для забезпечення належних умов його життя, суду не надано. Доказів того, що розмір аліментів, які позивач сплачує відповідачу, є надмірним (надлишковим) для забезпечення нормальних умов життя ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суду не надано. Задоволення позову матиме наслідком погіршення розміру утримання та, відповідно, умов життя ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , порівняно з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на яку сплачуються аліменти в розмірі 1/4 доходів позивача.

Ураховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Щодо судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктом 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків встановлених законом.

За змістом ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц висловлено висновки щодо застосування норм права, згідно яких із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства (п. 40). Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (п. 44). Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності (п. 47).

Ураховуючи факту тотожність приписів ст. 137 ЦПК України та ст. 126 ГПК України, суд під час вирішення даної справи вважає за можливе також врахувати висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, яка звернула увагу на такі особливості розподілу витрат на правничу допомогу: «Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19) (п. 127).

Гонорар може встановлюватися у формі: - фіксованого розміру, - погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (п. 130, 131).

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (п. 106).

Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним (п. 143).

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис (п. 144).

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права (п. 145).

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (п. 147)».

Згідно висновків щодо застосування норм права, викладених в постанові Верховного Суду від 06.12.2023 у справі № 713/1890/21, витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04, пункт 268) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.06.2023 в цивільній справі № 357/8277/19).

Повертаючись до обставин даної справи, суд зазначає, що відповідно до платіжної інструкції № 820070598 від 03.10.2025, Акту про прийняття – передачу наданих послуг від 02.12.2025 до Договору про надання правничої допомоги 21/25 від 03.10.2025, Ордеру на надання правничої допомоги (на підставі договору про надання правничої допомоги № 21/25 від 03.10.2025), адвокат Брек Л.О. надала відповідачу правничу допомогу в даній справі вартістю 17000,00 грн.

Відповідач у письмових запереченнях на клопотання (заяву) від 04.12.2025 зазначив, що справа є малозначною та не складною. Вартість послуг правової допомоги є завищеною, неспівмірною із складністю справи. Ураховуючи наведене, заперечував проти заявлених витрат на правничу допомогу в розмірі 17000,00 грн.

Вирішуючи питання щодо розміру вказаних витрат на правничу допомогу, які підлягають відшкодування позивачем, суд враховує таке.

Виходячи з положень ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні вказаного питання суд повинен врахувати, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Суд враховує, що предмет позову не відрізняється значною складністю. Формування правової позиції відповідача не потребувало докладання значних зусиль ані з точки зору визначення законодавства, яке регулює спірні правовідносини, ані з точки зору викладення обставин справи та визначення обсягу доказів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обґрунтовуючи розмір витрат на правничу допомогу, представник відповідача посилалась на складання адвокатських запитів, клопотань про витребування документів, про визнання явки позивача обов`язковою.

Між тим судом відмовлено в клопотаннях представника відповідача про витребування доказів, про визнання явки позивача обов`язковою, про зупинення провадження в справі.

Ураховуючи наведене, відсутні підстави для відшкодування витрат на правничу допомогу, пов`язаних з підготовкою вказаних вище клопотань представника відповідача.

З розрахунку витрат на правничу допомогу вбачається, що до вказаних витрат включені витрати представника відповідача на участь у судових засіданнях (орієнтовно 3-5 засідань).

Між тим у справі проведено 2 засідання, при цьому відкладення першого судового засідання обумовлено відводом, який представник відповідача заявила головуючому судді та планувала викласти в письмовому вигляді. Вказаний відвід визнаний судом необґрунтованим. Таким чином, відкладення розгляду справи було обумовлено заявленням головуючому судді необґрунтованого відводу.

Ураховуючи наведене, відсутні підстави для відшкодування витрат на правничу допомогу, пов`язаних з участю представника відповідача у 3-5 засіданнях в даній справі.

Разом з тим під час вирішення справи суд визнав обґрунтованими доводи відповідача щодо недоведеності позовних вимог та посилання на практику Верховного Суду, зокрема постанову від 16.09.2020 у справі № 565/2071/19.

Ураховуючи наведене та виходячи з принципів обґрунтованості і пропорційності витрат на правничу допомогу, а також засад справедливості, добросовісності та розумності цивільного судочинства, суд зменшує розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню позивачем, до 4000,00 грн., та стягує вказані грошові кошти з позивача на користь відповідача.

Керуючись ст. 2, 4, 10-13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України

УХВАЛИВ

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені останньою витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн. (чотири тисячі гривень). У стягненні іншої частини витрат на професійну правничу допомогу – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 27.01.2026.

Учасники справи:

Позивач – ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 ).

Відповідач – ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_7 ).

Суддя Д.А. Крівцов