Вирок від 26 січня 2026 р. у справі №619/5865/25 — Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/5865/25

провадження № 1-кп/619/183/26

ВИРОК

іменем України

27 січня 2026 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

потерпілої - ОСОБА_5 ,

обвинуваченого – ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дергачі в режимі відеоконференції кримінальне провадження №12025226270000127 від 02.08.2025 відносно:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Солохи Борисівського району Бєлгородської області, громадянина України, з середньою освітою, пенсіонера, неодруженого, зареєстрованого та фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого 23.06.2025 Дергачівським районним судом Харківської області за ст. 126-1 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік та на підставі ст. 75 КК України звільнений від призначеного покарання з іспитовим терміном 1 рік,

за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Судом встановлено, що 25.07.2025 приблизно о 12 год. 00 хв., ОСОБА_6 , перебуваючи у будинку за адресою: АДРЕСА_1 на ґрунті раптово виниклого словесного конфлікту із співмешканкою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виник протиправний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень останній.

Реалізовуючи свій кримінально-протиправний умисел, усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 , ОСОБА_6 діючи умисно, перебуваючи у приміщенні кухні за вищевказаною адресою, знаходячись в положенні стоячи, навпроти ОСОБА_5 , на відстані витягнутої руки, тримаючи кухонний ніж у правій руці за руків`я, замахнувся зверху вниз та наніс один удар лезом вказаного ножа у середню третину лівого передпліччя та після чого наніс один удар кулаком правої руки в область голови ОСОБА_5 .

В результаті злочинних дій ОСОБА_6 потерпілій ОСОБА_5 згідно висновку експерта від 15.08.2025 спричинені наступні тілесні ушкодження: колото-різана рана на ліктьовій поверхні лівого передпліччя у середній третині та садно на межі лобної та тім`яної ділянок по умовній серединній лінії, за ступенем тяжкості колото-різана рана належить до легких тілесних ушкоджень, що спричинили за собою короткочасний розлад здоров`я, тривалість якого перевищує 6-ти днів, але не перевищує 3-х тижнів (21 день).

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_6 свою вину у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України визнав у повному обсязі, щиро розкаявся у скоєному, пояснивши суду про обставини викладені вище.

Потерпіла ОСОБА_5 в судовому засіданні просила не застосовувати ОСОБА_6 покарання пов`язане з позбавленням волі.

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_6 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті та беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності її позиції, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються, роз`яснивши при цьому учасникам судового провадження положення ч.3 ст.349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку. Таким чином, суд обмежився дослідженням доказів, поясненнями обвинуваченого та вивченням даних про його особу, без дослідження інших письмових доказів, які стосуються фактичних обставин справи.

Аналізуючи зібрані та досліджені докази, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_6 є доведеною, дії обвинуваченого суд кваліфікує ч.2 ст.125 КК України - тобто умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Суд, вивчивши дані про особу обвинуваченого ОСОБА_6 встановив, що він раніше судимий: 23.06.2025 Дергачівським районним судом Харківської області за ст. 126-1 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік та на підставі ст. 75 КК України звільнений від призначеного покарання з іспитовим терміном 1 рік, є пенсіонером, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває.

При призначенні покарання суд, враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_6 , відповідно до ст.66 КК України, суд визнає щире розкаяння у скоєному злочині, визнання вини та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого у відповідності до ст.67 КК України суд визнає вчинення кримінального правопорушення щодо іншої особи, з якою винний перебуває у сімейних або близьких відносинах.

Згідно з абз.17 ч.1 ст.368 КПК України ухвалюючи вирок суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику, що надійшла з Харківського районного відділу №3 філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області обвинуваченого ОСОБА_6 .

Так, згідно досудової доповіді, ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як високий, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюється як високий.

У відповідності до ст.8 ч.1 Конституції України в України діє принцип верховенства права.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини " передбачено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику суду як джерело права.

Згідно ст.46 Конвенції та ст.2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є обов`язковими для виконання Україною.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Так, згідно з роз`ясненнями, які містить п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (в редакції Постанови Верховного Суду №8 від 12.06.2009), суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд при призначенні покарання враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, дані про особу винного, які маються у матеріалах кримінального провадження, а саме те, що він є пенсіонером, не одружений, раніше судимий, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, конкретні обставини вчинення злочину, характер та спосіб вчиненого, при цьому, призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи, яка вчинила злочин та попередження нових злочинів.

Виходячи з засади співмірності призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.

За таких обставин справи, суд дійшов висновку, що виправлення обвинуваченого можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, тому вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді обмеження волі в межах санкції частини відповідної статті, що буде необхідним і достатнім для виправлення особи, яка вчинила злочини та попередження нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 78 КК України, у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 71 КК України визначено, що якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Отже, передумовою застосування судом положень ст. 71 КК України є факт вчинення особою нового кримінального правопорушення до повного відбуття покарання за попереднім вироком, точний вид та розмір якого суд має встановити й зазначити у своєму рішенні.

Висновок щодо застосування цієї норми права, обов`язковий для врахування іншими судами в силу ч. 6 ст. 13 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», викладено в постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 6 грудня 2021 року (справа № 243/7758/20, провадження № 51-113кмо21). Як виснувала вказана палата, для застосування закріплених у ч. 1 ст. 71 КК правил призначення покарання за сукупністю вироків законодавець визначає сукупність двох обов`язкових умов, що мають бути встановлені в їх нерозривній єдності:

перша стосується моменту вчинення нового кримінального правопорушення засудженим - «після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання» за попереднім вироком;

друга - наявності невідбутої частини покарання (основного та/або додаткового) за попереднім вироком на момент призначення судом покарання за новим вироком.

Відсутність хоча б однієї з указаних умов виключає можливість застосування положень ч. 1 ст. 71 КК під час вирішення питання про призначення покарання за новим вироком.

Згідно з п.п. б п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України при складанні покарань за сукупністю кримінальних правопорушень та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид виходячи з такого їх співвідношення - одному дню позбавлення волі відповідає два дні обмеження волі.

Враховуючи вищевикладене, оскільки ОСОБА_6 , засуджений вироком Дергачівського районного суду Харківської області від 23.06.2025 за ст.126-1 КК України до 1 року позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 1 рік, покарання не відбув та вчинив нове кримінальне правопорушення під час іспитового строку, суд призначає остаточне покарання на підставі частини першої статті 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання до призначеного за цим вироком суду покарання невідбутої частини покарання за вироком Дергачівського районного суду Харківської області від 23.06.2025 із врахуванням вимог статті 72 КК України.

Цивільний позов у кримінальних провадженнях не заявлявся.

Речові докази відсутні.

Керуючись ст.ст. 373, 374, 395 КПК України, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, та призначити покарання у виді пробаційного нагляду строком на 2 (два) роки.

На підставі ч.1 ст.71, ст.72 КК України за сукупністю вироків, до призначеного за вказаним вироком покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Дергачівського районного суду Харківської області від 23.06.2025, та остаточно призначити ОСОБА_6 покарання у виді 1 (одного) року 6 (шести) місяців позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_6 обчислювати з моменту звернення вироку до виконання та його затримання.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, потерпілим та прокурору.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.349 КПК України, до Харківського апеляційного суду через Дергачівський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Суддя ОСОБА_1