Рішення від 26 січня 2026 р. у справі №619/6812/25 — Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/6812/25

провадження № 2/619/184/26

Заочне рішення

іменем України

27 січня 2026 року,

м. Дергачі,

Дергачівський районний суд Харківської області у складі: головуючого судді Нечипоренко І.М., за участю секретаря судового засідання Міщенко О.О., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу № 619/6812/25,

ім`я (найменування) сторін:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: ОСОБА_2 ,

вимоги позивача: про стягнення заборгованості за позикою,

представник позивача: Клименко І.І.

Стислий виклад позиції позивача.

ОСОБА_1 , у інтересах якої діє представник – адвокат Клименко І.І., у системі «Електронний суд» 10.11.2025 звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за договором позики у розмірі, що є еквівалентом 250,000 доларів США, розрахованим за офіційним курсом Національного банку України на день ухвалення рішення та 3% річних у розмірі 112415,10 грн. У обґрунтування позову зазначено, що 01 липня 2024 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики. Факт укладення договору та передання грошових коштів підтверджується власноручно складеною та підписаною відповідачем розпискою від 01 липня 2024 року. Згідно з умовами договору та розписки, відповідач отримав грошові кошти у сумі 250000 доларів США, що на момент передання становило еквівалент 10325000,00 грн та зобов`язався повернути всю суму позики не пізніше 30 червня 2025 року. Станом на визначений строк відповідач свої зобов`язання не виконав, грошові кошти не повернув, і на дату подання позову заборгованість залишається непогашеною в повному обсязі. Неодноразові усні звернення з вимогою повернути борг відповідачем були проігноровані. Невиконання відповідачем обов`язку з повернення позики істотно порушує його права як кредитора та змушує звернутися до суду з вимогою про стягнення суми боргу. Основний борг підлягає стягненню у гривневому еквіваленті 250000 доларів США за офіційним курсом Національного банку України на день ухвалення судового рішення.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 11.11.2025 позовну заяву залишено без руху та 13.11.2025 представником позивача було усунуто недоліки.

На виконання вимог ч. 8 ст. 187 ЦПК України, 14.11.2025 судом було сформовано засобами системи «Електронний суд» з Єдиного державного демографічного реєстру відповідь № 2011492 щодо місця перебування та місця проживання відповідача.

Ухвалою суду від 17.11.2025 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 17.12.2025.

Відповідно до ухвали суду від 17.12.2025 закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті на 27.01.2026.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, надавши до суду заяву, у якій просить здійснити розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, не заперечують проти ухвалення заочного рішення.

Частиною 3 статті 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач у судове засідання не з`явився, причину неявки не повідомив, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлявся належним чином шляхом направлення рекомендованого поштового відправлення на зареєстроване місце проживання, однак судова повістка повернута до суду у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Пунктом 99-1 «Правил надання послуг поштового зв`язку», затверджених постановою КМ України від 5 березня 2009 р. № 270, установлено, що рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Отже, відповідно п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається, що судова повістка відповідачу вручена.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З урахуванням того, що відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату та час розгляду справи, не з`явився у судове засідання, не подав відзив на позов, до того ж, інформація щодо часу розгляду даної справи розміщена на офіційному веб-сайті судової влади України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

Згідно із письмовою розпискою від 01 липня 2024 року ОСОБА_2 (паспорт НОМЕР_1 , виданий Дергачівським РВ ГУМВС України Харківській області, ідентифікаційний код НОМЕР_2 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 ) отримав в борг від ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 250000 (двісті п`ятдесят тисяч) доларів США, що складає еквівалент у гривні за курсом на дату отримання коштів - 10325000 (десять мільйонів триста двадцять п`ять тисяч) гривень. Зобов`язується повернути суму готівкою у повному розмірі до 30 червня 2025 року.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики унаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною першою статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ч. 2 ст. 533 ЦК України, якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

У Постанові Великої Палати Верховного суду від 11.09.2024 по справі №500/5194/16 зазначено, що, формулюючи висновок щодо застосування частини другої статті 533 ЦК України у спірних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду констатує, що якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, що у випадку наявності спору між сторонами та його вирішення судом відповідає дню виконання судового рішення (п. 60). Водночас при стягненні судом заборгованості в еквіваленті іноземної валюти за курсом Національного банку України на день виконання рішення в судовому рішенні зазначається лише одна сума боргу (в іноземній валюті), а сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається державним / приватним виконавцем на момент здійснення боржником платежу в ході виконання судового рішення (п. 64).

Зважаючи на те, що ОСОБА_2 зобов`язань за договором позики не виконав, оригінал боргової розписки перебуває у позивача, а матеріали справи не містять жодних доказів належного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо повернення грошових коштів у визначеному розмірі та у строк, встановлений розпискою, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача боргу за договором позики у розмірі 250000 доларів США.

Щодо позовних вимог у частині стягнення трьох відсотків річних у розмірі 112415,10 грн, суд зазначає таке.

Як установлено частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який допустив прострочення виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не передбачений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох відсотків річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання. Це є способом захисту майнового права кредитора та відшкодування матеріальних втрат, пов`язаних із знеціненням грошових коштів унаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання. Нарахування таких коштів здійснюється незалежно від вини боржника.

Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), а також від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

Отже, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача трьох відсотків річних у розмірі 112415,10 грн, відповідно до розрахунку, наведеного у позові, з яким погоджується суд.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 12112,00 грн, які підлягають стягненню на його користь з відповідача.

Керуючись ст. 4, 12, 81, 141, 263-265, 273 ЦПК України суд,

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за позикою в сумі еквівалентній 250000 (двісті п`ятдесят тисяч) доларів США за курсом Національного банку України на день виконання рішення та три відсотки річних у сумі 112415,10 грн (сто дванадцять тисяч чотириста п`ятнадцять гривень 10 копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 12112,00 грн (дванадцять тисяч сто дванадцять гривень 00 копійок).

Надіслати позивачу копію судового рішення в електронній формі у порядку, визначеному законом, а відповідачу надіслати копію судового рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення, відповідно до ч. 5 ст. 272 ЦПК України.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня оголошення рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня оголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування (ім`я) сторін:

позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя І. М. Нечипоренко