Рішення від 26 січня 2026 р. у справі №334/5914/25 — Дніпровський районний суд міста Запоріжжя

Дата документу 27.01.2026

Справа № 334/5914/25

Провадження № 2-а/334/26/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2026 року Дніпровський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді Фетісов М.В., за участю секретаря судового засідання Засько О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Запоріжжі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій неправомірними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

встановив:

позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_2 № 2367 від 16.05.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною третьою статті 210-1 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення на підставі статті 247 КУпАП.

Позов обґрунтовує тим, що 11.05.2025 згідно з протоколом про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 № 2367 невстановленою особою, зазначено лише «Я, оператор групи обліку офіцерів запасу ЗРТЦК та С11 склав протокол про те, що ГАЛУШКА ДмиФро МиколайовиГ, ІНФОРМАЦІЯ_3 , було зазначено: «Суть адміністративного правопорушення: 11.05.2025 року під час проведення співробітниками НПУ перевірки у осіб чоловічої статі віком від 18 до 60 років військово-облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі) разом з документом, що посвідчує особу, виявлена відсутність у громадянина ОСОБА_2 військово-облікового документа, встановленого чинним нормативно-правовими актами України зразка. Своїми діями (бездіяльністю), громадянин ОСОБА_3 порушив вимоги ч.6 cт.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пункт 25 постанови КМУ №560 від 16.05.2024 року «Про затвердження порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період» та вчинив адміністративне правопорушення.». Суть адміністративного правопорушення: прочерк. Наявність свідків при складані в протоколі відсутня. Незрозумілим є хто проставляв підписи на 2 аркуші протоколу ні з боку порушника, ні з боку ТЦК. У графі, де б була надана можливість правопорушнику надати пояснення чи зауваження закреслено, тобто не було надано можливість їх надати або відмовитись від їх надання. В протоколі не зазначено час та місце начебто вчинення правопорушення, тільки вказана дата «11.05.2025 року». До протоколу начебто додаються: копія закордонного паспорту, РНОКПП, довідка доставки, відеозапис з бодікамери №10, акт відсутності ВОД. 16.05.2025 згідно з постановою начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_4 було винесено постанову за справою про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП № 2367, склав постанову на підставі протоколу про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП № 2367 від 11.05.2025 не на ГАЛУШКА ДмиФро МиколайовиГ, як вказано у протоколі, а вже на ОСОБА_5 в рамках постанови вказано: «11.05.2025 року під час проведення співробітниками органів Національної поліції України перевірки осіб чоловічої статі віком від 18 до 60 років військово-облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі) разом з документом, що посвідчує особу, виявлена відсутність у громадянина ОСОБА_6 військово-облікового документа, встановленого чинними нормативно-правовими актами України зразка.». Постанова винесена 16.05.2025. Відлік починається з 17.05.2025. Останнім днем на оскарження постанови є 26.05.2025. ОСОБА_1 має наступні захворювання: - Хронічний вірусний гепатит ОСОБА_7 вірусний гепатит В. - Розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю та опіоїдів. ОСОБА_1 стоїть на обліку у ТОВ «ФУЛЛ ЛАЙФ» та згідно з медичною карткою амбулаторного хворого № 44р з 11.09.2021, як особа, що має розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю та опіоїдів, має листок призначень препаратів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів хворим, які отримують лікування в стаціонарних або амбулаторних умовах, і виконання цих призначень (форма № 129-1l/о) ТОВ «ФУЛЛ-ЛАЙФ», у тому числі з 21.04.2025 по сьогоднішній день має систематичні призначення та введення наркотичного препарату – Methadoni. Договір на правничу допомогу з адвокатом було підписано тільки 17.07.2025. Ані з Протоколу, ані з Постанови не встановлюється хто саме склав протокол про адміністративне правопорушення від 11.05.2025 № 2367 та чи ця особа уповноважена особами ТЦК та СП. Невідомо хто склав протокол про адміністративне правопорушення. Вказано лише «оператор групи обліку офіцерів запасу ЗРТЦК та СП», без зазначення прізвища, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол. Отже, при складані Протоколу працівник ТЦК та СП не представився, хоча перевіряв військово-облікові документи. Ані з Протоколу, ані з Постанови не встановлюється місце та час вчинення адміністративного правопорушення. У графі Протоколу, де повинна була бути надана можливість правопорушнику надати пояснення чи зауваження, стоїть закреслення, тобто не було надано можливість їх надати або відмовитись від їх надання. З Постанови також неможливо встановити чи надана була можливість ОСОБА_1 надати пояснення або відмовитись від їх надання. У зв`язку з тим, що у Протоколі не вказано місце начебто вчиненого правопорушення, то неможливо встановити чи належним (правомочним) органом ТЦК та СП розглянуто адміністративний матеріал (справу). У Протоколі та Постанові зазначено, що начебто перевірка військово-облікових документів була здійснена Національною поліцією України, однак не персоніфіковано осіб НПУ, також в Протоколі вказано про те, що НПУ зафіксовано перевірку військово-облікового документу на бодікамеру № 10, у зв`язку з зазначеним до Національної поліції України подано адвокатський запит з питаннями хто з їх штатних працівників здійснював перевірку військово-облікового документу у ОСОБА_1 11.05.2025 та витребовується відеодоказ зафіксований на бодікамеру № 10, що вказаний у Протоколі. Також до Протоколу не долучено відеофіксацію перевірку військово-облікових документів ОСОБА_1 . З Протоколу та Постанови взагалі не можливо встановити чи вручалася ОСОБА_1 повістка до ТЦК у зв`язку з начебто виявленням у нього порушень військового обліку та чи взагалі він був присутній під час їх складання. У Постанові відсутнє «по батькові» особи, яка винесла постанову. Постанова не містить обов`язкових відомостей про те, що постанова вважатиметься виконаною у разі сплати протягом десяти календарних днів з дня набрання такою постановою законної сили не менше ніж 50 відсотків розміру штрафу, отже позивач фактично через неправомірно складену Постанову позбавлений права сплатити штраф у розмірі 8 500 гривень. Позивач був позбавлений всіх прав, передбачених статтею 268 КУпАП. При притягнені позивача до адміністративної відповідальності за Постановою не було взято до уваги щодо наявності обставин, які пом`якшують відповідальність, а саме те, що позивач має наступні захворювання: -Хронічний вірусний гепатит ОСОБА_7 вірусний гепатит В. - Розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю та опіоїдів. Відсутнє підтвердження виклику позивача на розгляд справи 16.05.2025 повісткою. У Постанові у резолютивній частині взагалі не вказано за якою статтею позивач притягається до адміністративної відповідальності. Диспозиція частини третьої статті 210-1 КУпАП є бланкетною, норма є відсилочною. Тому при складенні постанови та кваліфікації слід здійснювати посилання на конкретний пункт, конкретної статті Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку», а не на закон в цілому. Також, в оскаржуваній постанові не вказано пункт постанови КМУ № 1487. За вказаних умов, не можливо встановити суть адміністративного правопорушення, в постанові не відображено об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення. Фабула протоколу (відображення суті правопорушення) не містить в собі посилання на порушення конкретного пункту нормативно-правого акта (постанови КМУ), яким визначено коло обов`язків на період особливого стану на території України. Тому ні в протоколі, ні в оскаржуваній постанові не конкретизовано суть адміністративного правопорушення, яка повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП. Оскаржувана постанова відповідачем прийнята не в спосіб, який передбачений нормами КУпАП, та необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що є підставою для визнання її скасування із закриттям провадження у справі на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП - за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП.

Відповідач відзив на позов не подав.

Ухвалою про відкриття провадження у справі від 12.01.2026 клопотання позивача ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду задоволено. Поновлено позивачу строк звернення до адміністративного суду з цим позовом, прийнята позовна заява до розгляду та відкрите провадження у справі. Витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_2 справу про адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП, в якій ухвалено постанову № 2367 від 16.05.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП. Витребувані докази подані суду 14.01.2026.

Позивач ОСОБА_1 позов та обставини, якими він обґрунтований, підтримав. Пояснив, що 11.05.2025 його зупинили працівники ТЦК та поліцейські. Під час перевірки документів не виявилося військово-облікових документів. Склали протокол, був присутнім під час складання протоколу та постанови. Де поділись документи йому не відомо, вони зникли, можливо коли працівники РТЦК та СП або поліцейські їх перевіряли, а потім не повернули. Ним було пройдено ВЛК. За місяць до цього його документи вже перевірялись працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 у судове засідання не з`явився. Про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином. Причини неявки не повідомив. З заявою про розгляд справи без його участі не звертався.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши позовну заяву та письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.05.2025 під час проведення співробітниками органів Національної поліції України перевірки у осіб чоловічої статі віком від 18 до 60 років військово-облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі) разом з документом, що посвідчує особу, виявлена відсутність у громадянина ОСОБА_1 військово-облікового документа, встановленого чинними нормативно-правовими актами України зразка. Своїми діями (бездіяльністю), громадянин ОСОБА_1 порушив вимоги частини шостої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пункт 25 Постанови Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьої статті 210-1 КУпАП.

Щодо вказаних обставин складено протокол про адміністративне правопорушення № 2367 від 11.05.2025.

Позивачу були роз`ясненні положення статті 63 Конституції України та права і обов`язки особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, що передбачені статтею 268 КУпАП; крім того ОСОБА_1 повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 08.00 годині 16.05.2025 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , кабінет № 30.

У подальшому, постановою за справою про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП № 2367 від 16.05.2025, винесеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_8 , ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУПАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу у сумі 17 000 гривень.

Відповідно до змісту вказаної постанови ОСОБА_1 прибув на розгляд справи про адміністративне правопорушення.

Також вказаною постановою встановлено, що ОСОБА_1 допущено порушення мобілізаційного законодавства, зокрема частини шостої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пункт 5 Постанови Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024 «Про затвердження порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУПАП, що виразилось у відсутності військово-облікового документа військовозобов`язаного та не пред`явлення його на вимогу уповноваженого представника ТЦК та СП.

Актом про відсутність військово-облікового документу від 11.05.2025 підтверджено, що 11.05.2025 о 08.40 годині на блок посту ГЕС (лівий берег) під час здійснення перевірки військово-облікового документу групою оповіщення громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не мав при собі військово-облікового документу (військово-облікового документу в електронній формі).

Довідкою про доставлення (супроводження) громадянина(ки) до територіального центру комплектування та соціальної підтримки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 . Доставлений інспектором СПК ЗРУП ГУНП в Запорізькій області 11.05.2025 о 08.45 годині.

Як встановлено частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок притягнення до адміністративної відповідальності передбачає дотримання прав особи, яку притягають до такої відповідальності.

Відповідно до статті 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Статтею 7 КУпАП закріплений принцип забезпечення законності при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення. Частинами 1 – 4 вказаної статті встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом; провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності; застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом; додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Процес притягнення до адміністративної відповідальності передбачає дотримання прав особи, яку притягують до такої відповідальності.

Відповідно до статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Стаття 210-1 КУпАП визначає адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Частина третя вказаної статті передбачає, зокрема, накладення штрафу на громадян за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Закон України від 21.10.1993 № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543-XII) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Згідно з частиною шостою статті 22 Закону № 3543-XII у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ та пред`являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.

Аналогічні приписи містить пункт 25 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560.

Адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП, тобто порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, за яке позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, у спірному випадку полягає у відсутності військово-облікового документа та не пред`явлення його на вимогу уповноваженого представника ТЦК та СП.

Поряд із цим, відповідно примітки до статті 210 КУпАП, положення статей 210, 210-1 цього Кодексу, не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Тобто, якщо Міністерство оборони України як держатель такого реєстру може отримати відомості про особу шляхом синхронізації з іншими державними електронними реєстрами, то особу не може бути притягнуто до відповідальності за неповідомлення таких відомостей.

Як вбачається з матеріалів справи, єдиною підставою для притягнення позивача до адміністративно відповідальності слугувала відсутність у останнього військово-облікового документа військовозобов`язаного та не пред`явлення його на вимогу уповноваженого представника ТЦК та СП. Поряд із цим, матеріли справи про адміністративне правопорушення свідчать, що особу позивача встановлено з паспорта громадянина України для виїзду за кордон, про що вказано як у протоколі, так і в оскаржуваній постанові.

З огляду на викладене, відповідач не був позбавлений можливості отримати відомості щодо позивача з реєстрів, держателем яких він є.

При цьому, як зазначено вище, примітка до статті 210 КУпАП виключає у такому випадку можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності за статтями 210, 210-1 КУпАП.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Суд дійшов висновку про скасування оскаржуваної постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58), згідно з якою, принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Враховуючи вищевказане та задоволення позову із зазначених судом підстав, суд вважає недоцільним надавати детальну відповідь на інші аргументи позивача.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 246 КАС України у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.

Відповідно до статті 139 КАС України у зв`язку із задоволенням позову, суд дійшов висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 в дохід держави судового збору в сумі 605,60 гривень.

Керуючись статтями 6 - 9, 139, 244 - 246, 250, 286 КАС України, суд

ухвалив:

позов задовольнити повністю.

Скасувати Постанову № 2367 за справою про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП щодо ОСОБА_1 , винесену 16 травня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_9 .

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за частиною третьою статті 210-1 КУпАП закрити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судові витрати в сумі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок, які складаються із судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпровський районний суд міста Запоріжжя або безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення.

Реквізити учасників справи:

позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

відповідач – ІНФОРМАЦІЯ_5 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .

Суддя М.В. Фетісов