Рішення від 25 січня 2026 р. у справі №333/4641/25 — Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/4641/25

2-др/333/5/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2026 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя в складі головуючого - судді Ковальової Ю.В., секретар судового засідання – Дондик О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Комунарського районного суду м. Запоріжжя заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Курило Наталії Валентинівни про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Хайнацька Ірина Олександрівна до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації,

за участі:

представника заявника – Курило Н.В.,

представника позивача – Хайнацької І.О.,

ВСТАНОВИВ:

Представник відповідача адвокат Курило Н.В. звернулась до суду із заявою, в якій просить суд вирішити питання щодо розподілу понесених судових витрат у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Хайнацька Ірина Олександрівна до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації. В заяві зазначає, що 18.12.2025 у вищевказаній справі винесено судове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено, проте не вирішено питання про судові витрати, понесені відповідачем, а саме витрати на правову допомогу у розмірі 33000,00 грн.

26.12.2025 року від представника позивача на адресу суду надійшов відзив на заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, в якій вказано таке. Подана Відповідачем заява не відповідає зазначеним вимогам закону з таких підстав. По-перше, заявлена до стягнення сума судових витрат у розмірі 33 000,00 грн є необґрунтованою та неспівмірною зі складністю справи, характером спору та обсягом фактично виконаних адвокатом дій, що прямо суперечить пунктам 1–4 частини 4 статті 137 ЦПК України. Справа не відзначалася підвищеною складністю, не вимагала значного обсягу процесуальних дій, збору доказів чи проведення складних правових досліджень, а розгляд справи здійснювався в межах звичайної судової процедури. По-друге, поданий до суду «звіт про виконану роботу» не містить належної деталізації фактично виконаних адвокатом робіт у розумінні частини 3 статті 137 ЦПК України, зокрема: неспівмірно вказаний конкретний час, витрачений на кожну процесуальну дію; не обґрунтовано необхідність саме такого обсягу робіт для розгляду цієї справи; не наведено співвідношення між заявленою сумою та фактичними діями у справі. Сам по собі перелік формальних дій без обґрунтування затраченого часу та змістовної конкретизації не може вважатися належним доказом обґрунтованості витрат. По-третє, заявлена до стягнення сума включає «гонорар успіху». Домовленості між клієнтом та адвокатом щодо винагороди не є обов`язковими для суду при вирішенні питання про компенсацію судових витрат, оскільки суд зобов`язаний оцінювати не лише факт їх понесення, а й їх розумність та необхідність. Враховуючи викладене, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про постановлення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 33000 грн. з ОСОБА_2 просить відмовити.

У судовому засіданні представник заявника підтримала викладені вимоги, просить їх задовольнити з підстав, викладених у заяві про ухвалення додаткового рішення.

Представник позивача заперечувала проти заяви з підстав, викладених у відзиві, у її задоволенні просила відмовити. Також у разі, якщо суд дійде висновку про наявність підстав для стягнення судових витрат на правничу допомогу, просила зменшити їх до реальної співмірності.

Дослідивши матеріали справи та докази щодо витрат за надання правової допомоги, суд вважає за необхідне ухвалити додаткове рішення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог . У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

Статтею 270 ЦПК України в п.3 ч.1 передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Судом встановлено, що 18.12.2025 рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя у задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Хайнацька Ірина Олександрівна до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації – відмовити повністю.

Проте в рішенні не вирішено питання судових витрат про надання правової допомоги, понесених відповідачем.

У відзиві на позов відповідачем зазначено орієнтовну суму судових витрат на правову допомогу 15000,00 гривень. Також в судовому засіданні під час розгляду справи представник відповідача зазначала про надання доказів понесення витрат на правничу допомогу протягом 5 днів після оголошення рішення по справі.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 137 ЦПК України необхідною умовою розподілу витрат на адвоката є надання доказів, які підтверджують їх здійснення.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 137, частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката суд встановлює і розподіляє згідно з умовами договору про надання правничої допомоги в разі наявності відповідних доказів(договорів, рахунків, тощо) щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною.

З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_1 та адвокатом Курило Н.В. було укладено договір про надання правничої допомоги від 13.06.2025 року, відповідно до п.п 1.1. якого предметом договору є зобов`язання здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з абз. 4 п. 4.2 вищевказаного договору загальна вартість правової допомоги (гонорар) складається з гонорару успіху – винагороди, що сплачується у разі досягнення позитивного для Клієнта результату (відмова у задоволенні вимог або залишення позову без задоволення; залишення позову без розгляду; відмова позивача від позову тощо), та становить 10% (десять відсотків) від суми позовних вимог, у задоволенні яких суд відмовив; оплата за участь в судових засіданнях з розрахунку 2000 грн. за одне. Відповідно до п. 1.2 вищевказаного звіту про виконану роботу гонорар успіху склав 10 000,00 грн.

Відповідно до звіту про виконану роботу (акту прийому-передачі наданих послуг) від 19.12.2025, адвокат надав, а клієнт прийняв наступні юридичні послуги: ознайомлення з матеріалами справи, в тому числі з позовною заявою та роз`яснення змісту документів клієнту; консультування клієнта, роз`яснення законодавства та судової практики з питання захисту честі, гідності та ділової репутації, узгодження правової позиції; підготовка відзиву на позовну заяву та додатків до нього: подача відзиву на позовну заяву з додатками до Комунарського районного суду м. Запоріжжя через підсистему ЄСITC; підготовка та направлення позивачці Укрпоштою копії відзиву на позовну заяву та додатків до нього; ознайомлення з відповіддю на відзив та ознайомлення із ним клієнта; підготовка заперечення на відповідь на відзив та додатків до них, подача заперечень на відзив з додатками до Комунарського районного суду м. Запоріжжя через підсистему ЄСІТС; підготовка та направлення позивачці Укрпоштою копії заперечення на відповідь на відзив та додатків; підготовка та направлення до Комунарського районного суду м. Запоріжжя через підсистему ЄСІТС клопотання про участь у судовому засіданні в режимі ВКЗ; участь у судових засіданнях: 10.07.2025, 04.09.2025, 30.10.2025, 08.12.2025; ознайомлення з ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10.09.2025 р. та ознайомлення з нею клієнта, роз`яснення змісту ухвали. Вартість послуг за цим договором встановлюється сторонами в розмірі 33000,00 грн.

Відповідно до рахунку № 44 від 23.12.2025 року, ОСОБА_1 виставлено рахунок на 33000 грн. за правничу допомогу.

За положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність від» 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару Адвоката встановлений сторонами Договору у фіксованому розмірі та він не залежить від обсягу послуг та часу витраченого адвокатом, а отже є визначеним (постанова ВС від 28.12.2020 р., справа №640/18402/19, р.№93859342). Фіксований розмір гонорару Адвоката також враховує підготовку до засідання, час на прибуття до суду та очікування засідання, що є невідворотним, не залежить від волі чи бажання Адвоката, на що також витрачається робочий час Адвоката, коли він не може займатися іншою оплачуваною роботою (п.38 постанови ВС від 26.10.2022р., справа №910/4277/21, р.№107100592). Законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа, який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа. Враховуючи наведене та той факт, що відкриття власного рахунку не є обов`язком адвоката, Верховний Суд доходить висновку, що адвокат може видати клієнту на його вимогу складений у довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо), який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта. На вказаному наголошено Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду у справі №280/5176/20 (п.94 постанови від 02.12.2021 року, р.№101608848). Згідно висновку КЦС ВС від 15.06.2021 року у справі №159/5837/19 (пр.№61-10459св20, р.№97700586) визначено, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20).

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України.

Подібні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інші проти України", від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" суд виходив із того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Відшкодуванню підлягають лише витрати, які мають розумний розмір.

В той же час, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

З огляду на викладене, вирішуючи, чи є розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу обґрунтованим у даній справі, суд вважає, що розмір заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у сумі 33000 грн. не в повній мірі відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), оскільки зазначені в наданому позивачем розрахунку витрат на професійну правову допомогу дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, не в повній мірі є дійсними та реальними в частині виду виконаних робіт, отже їх розмір не в повній мірі є обґрунтованим у зазначеній вище частині.

Так, в наданому представником відповідач розрахунку витрат на професійну правову допомогу до виду робіт, віднесено:

- участь адвоката в чотирьох судових засіданнях по справі 10.07.2025, 04.09.2025, 30.10.2025, 08.12.2025, по 2000 грн кожне – 8 000 гривень.

У той же час, як вбачається з матеріалів справи під час розгляду справи №333/4641/25 проведено три судових засідання, а саме 10.07.2025, 30.10.2025, 08.12.2025 року, судове засідання 04.09.2025 було відкладено у зв`язку з неявкою сторін.

Тобто, зазначені витрати не в повній мірі відповідають критерію їх реальності, оскільки адвокат не приймав участь у чотирьох судових засідання, як це передбачено вищевказаним розрахунком надання правничої допомоги.

Враховуючи викладене, розмір заявлених позивачем правових витрат вважається обґрунтованими саме на суму 31000 гривень.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 січня 2022 року у справі № 757/36628/16-ц.

Враховуючи вищенаведене, оцінюючи характер правової допомоги у цій справі щодо змісту виконаних робіт, витраченому адвокатом часу, обсягу наданих послуг та значенню справи, приймаючи до уваги заяву представника позивача про зменшення витрат на правову допомогу та співмірність витрат на оплату послуг адвоката, суд дійшов висновку, що заявлені представником відповідача витрати на правничу допомогу підлягають зменшенню до 10 000 грн.

Керуючись п.3 ч.1ст.270 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Ухвалити додаткове рішення у справі за позовною заявою ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Хайнацька Ірина Олександрівна до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації.

Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Курило Наталії Валентинівни про вирішення питання щодо розподілу понесених судових витрат – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.

Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ; останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Суддя Ю.В.Ковальова