Рішення від 26 січня 2026 р. у справі №344/18121/25 — Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/18121/25

Провадження № 2/344/1366/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої – судді Домбровської Г. В.

секретаря с/з Катрич М.-Т.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання,-

В С Т А Н О В И В:

Державне міське підприємство «Івано-Франківськтеплокомуненерго» (надалі – «Позивач», ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго») звернулося до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання в сумі 67 884,47 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Позивач надає послуги теплопостачання споживачу ОСОБА_1 , що проживає у квартирі АДРЕСА_1 . Станом на час розгляду даної справи Відповідачем спожито послуг з теплопостачання за період з 2020 по 2025 рік на суму 67 884,47 грн., однак всупереч вимогам чинного законодавства України не оплачено вказаної вартості цих послуг, у зв`язку з чим у Відповідача утворилася заборгованість перед Позивачем у вказаній сумі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити з підстав, викладених у позові, відповіді на відзив.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позов та інших поданих до суду письмових заявах.

Зокрема, заперечуючи проти позову, представник Відповідача Скрябіна Володимира Олександровича посилався на те, що 01.12.2021 року між Відповідачем та Позивачем укладено «Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії» щодо постачання теплової енергії для квартири АДРЕСА_2 , внаслідок чого виникла заборгованість за період 01.10.2022 по 01.10.2025 в розмірі 67 884,47 грн., борг на 01.10.2022 року – 26 975,50 грн. Додатково зазначає, що з грудня 2020 року ОСОБА_1 не користується послугами ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго», оскільки відключений від мережі централізованого теплопостачання, про що додає акт про демонтаж приладів опалення від грудня 2020 року. Як зазначає представник у відзиві в квартирі змонтована та продовжує функціонувати система автономного опалення та гарячого водопостачання, у зв`язку із чим просить відмовити у задоволенні позову, у випадку якщо суд дійде до переконання про обґрунтованість позовних вимог, просить застосувати строки позовної давності до боргу у сумі 26 975,50 грн., який нарахований до 01.10.2022 року.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, Судом встановлено наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги – це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Споживач – фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу (стаття 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Згідно п.6 ч.1 ст. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги;

У силу дії п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Згідно відповіді №2268626 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником квартири за адресою: АДРЕСА_3 є ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), дата реєстрації 20.07.2018 року, розмір частки у праві власності – 1.

Як підтверджується матеріалами справи, Позивач ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» є виконавцем послуг теплопостачання для житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_3 , власником якого станом на час розгляду справи є ОСОБА_1 .

Отже, відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» Відповідач є споживачем послуг, оскільки їх отримує.

Факт надання позивачем послуг теплопостачання щодо будинку, в якому знаходиться квартира, власником якого є ОСОБА_1 , Відповідачем не спростовано.

В той же час, як встановлено Судом, отримуючи від ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» послуги з теплопостачання, ОСОБА_1 , як споживач та користувач квартири АДРЕСА_2 , не здійснював оплату вартості вказаних послуг у 2020-2025 роках.

У зв`язку з цим, як вбачається з Довідки про розрахунок боргу за теплоенергію між ДМП Івано-Франківськтеплокомуненерго та ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_4 , за період 01.10.2022 р. по 01.10.2025 р. заборгованість Відповідача становить 67 884,47 грн. (а.с.3).

В ході розгляду справи представником Позивача подано відповідь на відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що борг в розмірі 67 884,47 грн. виник за період з жовтня 2020 року по 2025 рік, крім того зазначено, що 14.05.2025 року складено акт про відключення будівлі, в тому числі житлового будинку, від зовнішніх інженерних систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) будинку по АДРЕСА_5 , відповідно нарахування за послуги теплопостачання припинено з дати складання акту. Додатково зазначено, що наданий акт Відповідачем не є належним документом, який підтверджує відключення квартири від централізованого опалення у встановлений законом порядку.

Належних доказів, які б спростовували проведений Позивачем розрахунок заборгованості Відповідача за надані послуги, відповідачами Суду не надано, а Судом таких доказів не встановлено.

Враховуючи вищезазначене, ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості за послуги з теплопостачання в сумі 67 884,17 грн.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначає Закон України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до вказаного закону, термін «житлово-комунальні послуги» визначається як результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування у жилих та нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Судом встановлено, що окремий письмовий договір між Позивачем чи балансоутримувачем і Відповідачем не укладався.

При цьому, відповідно до пунктів 1, 5 частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору; оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Системний аналіз положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» свідчить про те, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг з конкретним споживачем сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов`язку оплачувати надані йому послуги.

Крім того, обов`язок сплатити за надані й спожиті послуги випливає також з положення частини першої статті 11 ЦК України про те, що цивільні права та обов`язки випливають із дій осіб, що передбачені актом цивільного законодавства. Відмова споживача послуг від укладення договору в такому разі суперечить вимогам частини третьої статті 6, статей 627,630 ЦК України та статей19,20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18 березня 2019 року за результатами розгляду справи № 210/5796/16-ц.

Крім того відповідно до частини 4 статті 319 ЦК України власність зобов`язує, а згідно зі статтею 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено судом згідно відповіді з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником квартири за адресою: АДРЕСА_3 є ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), дата реєстрації 20.07.2018 року, розмір частки у праві власності – 1.

Згідно з частиною 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом частини 1 статті 901, частини 1 статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Разом з тим відповідно до загальних умов виконання зобов`язання, установлених статтею 526 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язань.

За вимогою частини 3 статті 815 ЦК України наймач зобов`язаний самостійно вносити плату за комунальні послуги, якщо інше не встановлено договором найму.

З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами на підставі договору приєднання про надання послуг з централізованого опалення, є зобов`язанням, у якому, серед інших прав і обов`язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина 1 статті 509 ЦК України) – вимагати сплату коштів за надані послуги. При наполяганні відповідача укласти безпосередньо договір між споживачем та надавачем послуг, такий договір може бути укладено за згодою сторін, однак як встановлено Судом, такий договір між сторонами не укладався.

Стосовно посилання представника Відповідача, що ОСОБА_1 не користується послугами ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго», оскільки відключений від мережі централізованого теплопостачання, на підставі акту про демонтаж приладів опалення від грудня 2020 року (а.с.33),- Суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Процедуру відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води (далі – ЦО і ГВП) житлового будинку при відмові споживачів від послуг ЦО і ГОП визначено (станом на час звернення із заявою) Порядком відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води, затвердженим Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 26.07.2019 № 169 (надалі – також «Порядок»).

Відповідно до п.п. 1,2,3,4,5 Розділу ІІІ Порядку відключення власників (співвласників) будівель, у тому числі житлових будинків від ЦО та/або ГВП передбачено, що Власники квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, приєднаного до ЦО та ГВП, мають право відокремити (відключити) свою квартиру чи нежитлове приміщення від ЦО та ГВП у разі, якщо на день набрання чинності Законом України «Про житлово-комунальні послуги» не менше як половина квартир та нежитлових приміщень цього будинку відокремлена (відключена) від ЦО та ГВП, та влаштувати систему індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) у такій квартирі чи нежитловому приміщенні. Інформація про перелік багатоквартирних будинків, у яких не менше ніж половина квартир та нежитлових приміщень відокремлена (відключена) від ЦО та ГВП, розміщується на офіційних веб-сайтах органів місцевого самоврядування, виконавців відповідних комунальних послуг. Для відокремлення (відключення) від ЦО та ГВП власник квартири чи нежитлового приміщення багатоквартирного будинку звертається до органу місцевого самоврядування з письмовою заявою в довільній формі із зазначенням причини відокремлення (відключення) та подає інформацію про намір влаштування системи індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) такої квартири чи нежитлового приміщення. Заява про відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення багатоквартирного будинку від ЦО та ГВП передається на розгляд Комісії. Комісія на найближчому засіданні розглядає заяву про відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення від ЦО та ГВП за участю заявника або його уповноваженого представника.

Як зазначено у п. 13 Розділу ІІІ Порядку відключення власників (співвласників) будівель, у тому числі житлових будинків від ЦО та/або ГВП, Після завершення робіт із відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення від ЦО та ГВП складається акт про відокремлення (відключення) квартири/нежитлового приміщення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води (додаток 3) - по одному примірнику для власника, представника виконавця комунальної послуги з постачання теплової енергії, представника виконавця комунальної послуги з постачання гарячої води, виконавця робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, виконавця робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води, а також для іншого суб`єкта господарювання у разі залучення його власником для виконання робіт з відокремлення (відключення) відповідно до пункту 9 цього розділу. Такий акт підписується присутніми під час відокремлення (відключення) власником квартири чи нежитлового приміщення і представником виконавця комунальної послуги з постачання теплової енергії, представником виконавця комунальної послуги з постачання гарячої води, представником виконавця робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, представником виконавця робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води, а також іншим суб`єктом господарювання у разі залучення його власником для виконання робіт з відокремлення (відключення) відповідно до пункту 9 цього розділу. Після підписання акта виконавець відповідної комунальної послуги повідомляє власника про перегляд умов або розірвання договору про надання послуги. Не допускається примусове відокремлення (відключення) від ЦО та ГВП власників квартир та нежитлових приміщень, приєднаних до ЦО та ГВП, у багатоквартирних будинках у разі відокремлення (відключення) від ЦО та ГВП інших власників квартир та нежитлових приміщень.

Отже, чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством було встановлено імперативний порядок відключення власників квартир та нежитлових приміщень багатоквартирних будинків від ЦО та ГВП, яким передбачено, що після виконання робіт із відключення будівлі від ЦО та/або ГВП складається акт встановленого зразка (Додаток 3 до Порядку відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання)та постачання гарячої води(пункт 13 розділу IІІ).

Однак акт, наданий представником Відповідача (а.с. 33), не відповідає встановленому зразку.

Доказів на підтвердження того, що при відключенні від мережі централізованого опалення (як і сам, зокрема, факт відключення) Відповідачем було дотримано вищезазначеної процедури відключення – Суду не надано, у зв`язку з чим таке відключення вважається самовільним, і відповідно до вимог чинного законодавства не припиняє обов`язку споживача оплачувати послуги теплопостачання.

Крім того як зазначено представником Позивача у відзиві на позовну заяву, що 14.05.2025 року складено акт про відключення будівлі, в тому числі житлового будинку, від зовнішніх інженерних систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) будинку по АДРЕСА_5 , додатково вказано, що після акту відключення нарахування за послуги теплопостачання припинено.

Відповідно до пункту 1. Розділу ІІ Порядку відключення власників (співвласників) будівель, у тому числі житлових будинків від ЦО та/або ГВП, рішення щодо відключення власників (співвласників) будівель, у тому числі житлових будинків, від ЦО та/або ГВП приймається органом місцевого самоврядування відповідно до законодавства за письмовою заявою власника (співвласників) такої будівлі, в тому числі житлового будинку, з урахуванням рішення Комісії.

Згідно пункту 3 Розділу ІІ Порядку відключення власників (співвласників) будівель, у тому числі житлових будинків від ЦО та/або ГВП, власник (співвласники) будівлі, в тому числі житлового будинку, подає (подають) до органу місцевого самоврядування заяву про відключення будівлі, в тому числі житлового будинку, від ЦО та/або ГВП, яка складається в довільній формі, із зазначенням причини відключення, а також інформацію про намір влаштування в будівлі систем індивідуального чи автономного теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання). Для багатоквартирного будинку до заяви додатково додається протокол зборів співвласників багатоквартирного будинку (витяг із протоколу) про ухвалене співвласниками рішення про відключення будинку від ЦО та/або ГВП та зазначаються особи, уповноважені представляти інтереси співвласників у вирішенні питань щодо відключення багатоквартирного будинку.

Відповідно до п.п. 4,5,6,7 Розділу ІІ Порядку відключення власників (співвласників) будівель, у тому числі житлових будинків від ЦО та/або ГВП передбачено, що Орган місцевого самоврядування відповідно до законодавства розглядає подані документи за наявності затвердженої ним схеми теплопостачання відповідного населеного пункту. Заява про відключення будівлі, в тому числі житлового будинку, від ЦО та/або ГВП передається на розгляд Комісії. Комісія на найближчому засіданні розглядає заяву про відключення будівлі, в тому числі житлового будинку, від ЦО та/або ГВП за участю заявника чи його уповноваженого представника. Комісія приймає рішення щодо відключення будівлі, в тому числі житлового будинку, від ЦО та/або ГВП та надає пропозиції щодо типу системи індивідуального чи автономного теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання), яку можна встановити в будівлі після відключення. Під час прийняття рішення Комісія враховує технічні можливості наявних мереж газопостачання, водопостачання та електропостачання населеного пункту чи окремого кварталу (мікрорайону) щодо забезпечення живлення запропонованої власником (співвласниками) будівлі системи, та за потреби надає пропозиції органу місцевого самоврядування щодо збільшення потужностей, а також заміни систем внутрішньоквартальних, магістральних мереж електро-, газо-, водо-, теплопостачання, потрібних для встановлення в будівлі системи індивідуального чи автономного теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) та пропозиції щодо фінансування таких заходів. Комісія передає рішення до органу місцевого самоврядування протягом п`яти робочих днів із дня його прийняття. Копія рішення Комісії надається заявникові.

Як зазначено у п.12 Розділу ІІ Порядку відключення власників (співвласників) будівель, у тому числі житлових будинків від ЦО та/або ГВП, Після виконання робіт із відключення будівлі від ЦО та/або ГВП складається акт про відключення будівлі, в тому числі житлового будинку, від зовнішніх інженерних мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання)/постачання гарячої води (додаток 2) - по одному примірнику для власника/представника співвласників та кожного виконавця відповідної комунальної послуги, а також для оператора зовнішніх інженерних мереж або іншого суб`єкта господарювання (у разі їх залучення відповідно до пункту 10 цього розділу). Такий акт підписується усіма присутніми під час відключення сторонами: власником/представником співвласників та кожним виконавцем відповідної комунальної послуги, а також оператором зовнішніх інженерних мереж або іншим суб`єктом господарювання (у разі їх залучення). Після підписання акта виконавець відповідної комунальної послуги повідомляє власника (співвласників) про перегляд умов або розірвання договору про надання відповідної комунальної послуги.

Відповідно до витягу з протоколу №29 із засідання постійно діючої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води від 14 травня 2024 року – погоджено дозвіл на відключення від мереж систем ЦО та ГВП багатоквартирного будинку на вул. Незалежності,55 та 14.05.2025 року складено акт про відключення будівлі, в тому числі житлового будинку, від зовнішніх інженерних систем (мереж) відповідно до встановленого зразка ((Додаток 2 до Порядку відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання)та постачання гарячої води(пункт 12 розділу IІ).

Отже, відключення квартири Відповідача від мережі системи, що відбулося лише 14.05.2025 року, і саме з цієї дати у нього відсутній обов`язок оплачувати послуги теплопостачання.

За таких обставин, Суд дійшов висновку про те, що у спірних правовідносинах заборгованість Відповідача перед Позивачем за надані послуги з теплопостачання є підставною та обґрунтованою, а обов`язок Відповідача оплачувати дані послуги випливає з вимог закону.

Суд повторно звертає увагу на те, що належних доказів, які б спростовували факт надання та отримання послуг з централізованого опалення щодо квартири Відповідача, як і доказів невірності здійсненого Позивачем розрахунку заборгованості Відповідача, Відповідачем не надано, а Судом таких обставин не встановлено.

В той же час, в судовому засіданні сторона відповідача покликалася на пропуск Позивачем строку позовної давності за відповідний період, як підставу відмови в позові.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Відповідно достатті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Оскільки обов`язок щодо сплати за комунальні послуги виникає у споживача кожного місяця, позовна давність підлягає застосуванню до кожного з платежів окремо.

Згідно статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Відповідно до частин 3 та 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Також, суд зазначає, що суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц).

Зі змісту наданих представником Позивача довідок за окремі роки, починаючи з 2020 року вбачається, що сума заборгованості, пред`явлена до стягнення в даній цивільній справі, почала формуватися з жовтня 2020 року.

Згідно Розрахунку боргу за теплоенергію, який додано до позовної заяви (а.с.3) вбачається, що вже станом на 01.10.2022 року за Відповідачем обліковувався борг у сумі 26 975,50 грн.

З даним цивільним позовом Позивач звернувся до суду 10 жовтня 2025 року (що підтверджується відповідною реєстраційної відміткою на першій сторінці позовної заяви).

Відповідно до частини 5 статті 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.

Воєнний стан неодноразово продовжувався та діє до теперішнього часу.

Таким чином, Позивач в межах строку позовної давності має право на стягнення заборгованості за комунальні послуги з 02 квітня 2017 року.

Представником Позивача надано суду копії довідок за опалення за 2020, 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 роки.

Зі змісту даних довідок вбачається, що станом за жовтень-грудень 2020 року Позивачем нараховано 3 107,93 грн., оплачено 189,71 грн., борг 2 918,22 грн.

За наступні роки (2021, 2022, 2023, 2024,2025) сума заборгованості щоразу збільшувалася, і станом на 01.10.2025 року становить 67 884,47 грн.

Вказану суму заборгованості Позивачем нараховано в межах строку позовної давності за вимогами до ОСОБА_1 (який обліковується з 02.04.2017 року), у зв`язку з цим заява представника Відповідача про застосування строку позовної давності у спірних правовідносинах є необґрунтованою та відхиляється судом. Строку позовної давності у спірних правовідносинах Позивачем не пропущено.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

За змістом ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок доказування і подання доказів. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Враховуючи вищевикладене, Суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Судові витрати слід розподілити відповідно до вимог статті 141 ЦПК України.

На підставі наведеного, відповідно до ст.ст. 509, 526, 815, 901, 903 ЦК України, ст.ст. 1, 21, 22, 23, 24, 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», керуючись ст.ст. 209, 213- 216 ЦПК України, Суд, –

У Х В А Л И В :

1. Позов Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання, - задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» (м. Івано-Франківськ, вул. Б. Хмельницького, 59А, Код ЄДРПОУ 03346058) на рахунок IBAN: НОМЕР_2 в АТ «ТАСКОМБАНК», м. Івано-Франківськ заборгованість за послуги теплопостачання в розмірі 67 884,47 грн. (шістдесят сім тисяч вісімсот вісімдесят чотири) гривні 47 копійок.

3. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» (м. Івано-Франківськ, вул. Б. Хмельницького, 59А, Код ЄДРПОУ 03346058) на рахунок IBAN: НОМЕР_3 в АТ «КРИСТАЛБАНК», витрати по сплаті судового збору в сумі 3028,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено і підписано 26.01.2026 року.

Суддя Домбровська Г. В.