Рішення від 11 січня 2026 р. у справі №344/14640/25 — Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/14640/25

Провадження № 2/344/984/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

12 січня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючої - судді: Домбровської Г.В.

при секретарі c/з: Катрич М.-Т.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог на стороні позивача: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі – «Позивач») звернулася до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_2 (надалі – «Відповідач»), треті особи без самостійних вимог на стороні позивача: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, у якому просила визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право на користування житловим приміщенням, а саме квартирою за адресою: АДРЕСА_1 .

Позов мотивовано тим, що у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований ОСОБА_2 , який в даному будинку не проживає, участі по утриманні будинку не приймає, у зв`язку із чим Позивач змушена самостійно оплачувати комунальні послуги за житло.

Позивачем у позові вказано, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 залишив місце проживання з 2004 року, особистих речей Відповідача в квартирі не має, перешкод в користуванні жилим приміщенням Відповідачу не створюються. Позивачем зазначено, що ОСОБА_2 добровільно визначив собі інше місце проживання, яке на даний час Позивачу не відомо. У зв`язку із тим, що факт реєстрації Відповідача порушує право Позивача на вільне розпорядження і користування майном, вона позбавлена можливості оформити субсидію, у зв`язку із чим звернулася до суду із даним позовом.

Позивач подала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила позов задовольнити.

Відповідач до суду повторно не з`явився, явку уповноваженого представника до суду не забезпечив, про причини неявки суду не сповістив, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином, шляхом оголошення на сайті суду.

Оскільки Відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, про причини свої неявки в судове засідання не повідомив, відзиву на позов до суду не подав, а Позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, Суд на підставі ст. 280 ЦПК України на місці ухвалив про заочний розгляд справи.

Треті особи про дату та час судового засідання повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до ч.2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - «ЦПК України») у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, Судом встановлено наступне.

Відповідно до обмінного ордеру на житлове приміщення №00170 від 03 травня 1989 року, який виданий ОСОБА_2 з сім`єю із 4 чоловік на право зайняття в порядку обміну, житлового приміщення житловою площею 22,27 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 . У таблиці склад сім`ї зазначено: ОСОБА_2 (наймач), ОСОБА_1 (дружина), ОСОБА_3 (дочка), ОСОБА_4 (син) (а.с.13).

Відповідно до технічного паспорта від 30 березня 2010 року, інвентарний номер 459 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 – житлова загальна площа квартири складає 22.3 кв.м. (а.с.14-15).

Згідно відміток у паспорті серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 перебувала у шлюбі з 28.04.1979 року із ОСОБА_2 1954 року та місце проживання якої зареєстровано з 12.05.1989 року за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.10-11).

Відповідно до витягу з реєстру територіальних від 01.08.2025 року місце проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 зазначене: АДРЕСА_1 , дата реєстрації – 12.05.1989 року. (а.с.12).

Згідно довідки №10399 від 24.07.2025 року про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб за даними Муніципального реєстру Івано-Франківської міської територіальної громади за адресою: АДРЕСА_1 – зареєстровано 4 особи: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (дата реєстрації 12.05.1989), ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (дата реєстрації 12.05.1989), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (дата реєстрації 23.07.1997), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (дата реєстрації 25.01.2006). (а.с.16).

У позовній заяві вказано, що у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований ОСОБА_2 , який в даному будинку не проживає, участі по утриманні будинку не приймає, у зв`язку із чим Позивач змушена самостійно оплачувати комунальні послуги за житло. У зв`язку із тим, що факт реєстрації Відповідача порушує право Позивача на вільне розпорядження і користування майном, вона позбавлена можливості оформити субсидію, у зв`язку із чим звернулася до суду із даним позовом.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі № 200/17337/17 наголосив на тому, що особа, яка на законних підставах вселилася в жиле приміщення як член сім`ї наймача та зареєстрована в ньому, набула рівного права із наймачем на користування жилим приміщенням, несе тягар його утримання, така особа має право на звернення до суду за захистом своїх прав, зокрема і з позовом про визнання іншої особи (зокрема й наймача) такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Згідно частин 1, 2 ст. 64 ЖК України члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору.

До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Відповідно до ч. 2 ст. 65 ЖК України особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Частиною 1 ст. 71 ЖК України визначено, що при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Згідно ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Згідно ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Отже, на думку суду, позивач, який на законних підставах вселилася в жиле приміщення, як член сім`ї наймача, та зареєстрований у ньому, набув рівного права із наймачем на користування жилим приміщенням, має право на звернення до суду за захистом своїх прав, зокрема і з позовом про визнання іншої особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Позивач стверджує, що Відповідач не проживає у спірній квартирі, не сплачує комунальні платежі, в утриманні житла участі не бере, особистих речей в квартирі не має, квартирою не цікавиться. Однак, факт реєстрації відповідача порушує право ОСОБА_1 на вільне розпорядження і користування майном, вона позбавлена можливості оформити субсидію, а факт перебування реєстрації Відповідача за вказаною адресою збільшує нарахування за квартплату, що погіршує фінансове становище Позивача.,

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, реєстрація Відповідача у вказаній квартирі, порушує права Позивача на вільне розпорядження і користування майном, оскільки Відповідач, будучи зареєстрованим в даній квартирі відмовляється знятись з реєстраційного обліку в добровільному порядку.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що Відповідач не проживає у спірній квартирі, не утримує її, не сплачує комунальні послуги. З долучених Позивачем квитанцій про оплату комунальних послуг вбачається факт оплати комунальних послуг виключно ОСОБА_1 . Крім того повідомлення Відповідача про дату та час судового засідання здійснювалося за зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , однак згідно довідки УКРПОШТИ про причини повернення зазначена відмітка: адресат відсутній за вказаною адресою.

Згідно положень статей 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Докази, які спростовували вказану обставину, в матеріалах справи відсутні.

Отже, право на користування житлом було набуто Відповідачем на підставі обмінного ордеру на житлове приміщення №00170 від 03 травня 1989 року, а з 2004 року як стверджує Позивач – ОСОБА_2 добровільно визначив собі інше місце проживання, яке на даний час Позивачу не відомо та встановлення факту не проживання понад 6 місяців Відповідача по місцю реєстрації, Відповідач втратив таке право користування житлом.

Отже, враховуючи те, що Відповідач не проживає в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , понад 6 місяців, не несе витрат по утриманню житла, а тому його слід визнати таким, що втратив право на користування житловим приміщенням.

Докази, які спростовували вказану обставину, в матеріалах справи відсутні.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 р. № 265 про Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад та відповідно до ч.2 п.50 рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житло або права користування житлом, про виселення, про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) особи, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою (у такому випадку адміністративний збір не сплачується) є підставою для зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування).

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона покликається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити.

На підставі викладеного та керуючись вимогами статей 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити.

2.Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням – квартирою АДРЕСА_3 .

Заочне рішення може бути переглянуте Івано-Франківським міським судом за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено і підписано 22.01.2026 року.

Суддя: Домбровська Г.В.