Рішення від 18 січня 2026 р. у справі №183/1782/25 — Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/1782/25

№ 2/183/2666/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2026 року м. Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді – Фролової В.О.,

за участю секретаря судового засідання - Сторожик А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у приміщенні Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

УСТАНОВИВ:

У лютому 2025 року, через підсистему «Електронний суду», до суду звернулось ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту у розмірі 39600 грн. та судовій витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між 28.02.2024 між

ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем було укладено кредитний договір № 4426919 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, за яким позивач надав відповідачу кошти у розмірі 4000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності. Відповідач умов кредитного договору не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість. В подальшому, 25.10.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» було укладено договір факторингу № 25/10/2024, за яким ТОВ «Лінеура Україна» передав ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» за плату належні йому права вимоги до відповідача за договором № 4426919 за реєстром боржників, у зв`язку з чим ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» (відбулася назва юридичної особи позивача) набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 30100 грн., з якої: 4000 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 24100 грн. - сума боргу за відсотками, нарахованих первісним кредитором, 2000 – штрафні санкції. Крім того, оскільки станом на дату укладання договору факторингу від 25.10.2024 строк дії договору № 4426919 від 28.02.2024 не закінчився, позивачем розраховано відсотки за стандартною процентною ставкою за період з 26.10.2024 по 17.02.2025 року.

Відповідач не здійснив заходів для погашення існуючої заборгованості, що стало підставо для звернення позивача до суду із позовом.

Ухвалою судді 03.03.2025 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 10.09.2025 витребувано з АТ «Універсал банк» документи на підтвердження факту випуску банківської картки на ім`я відповідача, а також факту зарахування коштів 28.02.2024.

У судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві просив розглядати дану справу за його відсутності.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про день та час розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, шляхом направлення поштової кореспонденції на адресу зареєстрованого місця проживання. До суду повернулися рекомендовані повідомлення з конвертом та довідкою про причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Як встановлено у ч.1 ст.131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

У свою чергу, відповідач не повідомляв суд про зміну своєї адреси. Правом на подання відзиву у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження, відповідач не скористався, будь-яких заяв та клопотань від відповідача не надходило.

У зв`язку з повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив, відповідно до статті 280 ЦПК України, суд за згодою позивача, вважає за можливе, проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У зв`язку з повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив відповідно до статті 280 ЦПК України, суд за згодою позивача вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 13.01.2026, є дата складення повного судового рішення 19.01.2026.

Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

Судом встановлено, що 28.02.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису (одноразового ідентифікатора 36790) було укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4426919, згідно з умовами якого кредитор надав боржнику кредит у сумі 4000 грн. строком на 360 днів.

Згідно з п.1.3. Договору про споживчий кредит №4426919 періодичність платежів зі сплати процентів становить кожні 30 днів.

Згідно п.1.4.1. Договору стандартна процентна ставка становить 2,50 % за кожен день користування кредитом (застосовується в межах всього строку кредиту).

Орієнтовна реальна річна процентна ставка складає 119700,64 % річних ( п. 1.5.1.), орієнтовна загальна вартість кредиту складає 79950 грн. ( п. 1.6.1.).

Відповідно до п.2.1. Договору, Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок Клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу НОМЕР_1 .

Можливість укладення кредитного договору в електронній формі передбачена п.1.1. самого договору.

Разом з Договором ОСОБА_1 підписав також Таблицю обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит та Паспорт споживчого кредиту.

Відповідно до інформації АТ «Універсал Банк» від 20.10.2025 за № БТ/Е – 15901 на ім`я ОСОБА_1 банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 , на яку. 28.02.2024 було зараховано платіж в сумі 4000 грн, що також підтверджується наданою банком випискою по рахунку відповідача.

В подальшому, 25.10.2024 ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» уклали договір факторингу №25/10/2024, відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» права грошової вимоги до боржників, зокрема, до ОСОБА_3 , за договором № 446919, що підтверджується витягом з Реєстру боржників до договору факторингу, в якому зазначено, що заборгованість відповідача становить 30100 грн, з яких: 4000 грн. - прострочена заборгованість за основною сумою боргу, 24100 грн - сума боргу за відсотками, 2000 грн. - заборгованість за пенею, штрафами.

На виконання вказаного вище договору, 01.11.2024 ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» сплатило первісному кредитору ТОВ «Лінеура Україна» плату за відступлення права вимоги за вказаним договором, що підтверджується платіжною інструкцією № 3475.

З виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб від 10.12.2024 року та рішення єдиного учасника ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» від 25.11.2024 вбачається, що товариство змінило назву на ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал».

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Отже, ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 446919 від 28.02.2024.

В частині заявлених позовних вимог про стягнення заборгованості за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту, суд зазначає наступне.

Так, судом встановлено, що 28.02.2024 між ТОВ «Лінеура Україна Україна» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ«Лінеура Україна» укладено електронний Договір № 446919 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (надалі Кредитний договір 1) який було підписано Позичальником, шляхом зазначення одноразового ідентифікатора «36790». Відповідно до п.1.3 Договору №446919, строк кредиту 360 днів.

Переказ коштів, виданих в рамках Кредитних договорів здійснено шляхом перерахування на банківську картку НОМЕР_1 , яку Відповідачем вказано особисто в заяві на отримання Кредиту та підтверджується копією довідки платіжного провайдера ТОВ «Цніверсальні платіжні рішення» від 01.11.2024 вих № 1414-0111.

З Витягу з Реєстру боржників, наданого позивачем вбачається, що відповідач має заборгованість перед первісним кредитором станом на 25.10.2024 в сумі 30100 грн., з яких 4000 грн. - тіло кредиту, 24100 грн. - нараховані відсотки.

Окрім цього, позивач нарахував проценти за 115 календарних днів за період з 26.10.2024 по 17.02.2025 в сумі 11500 грн.

Таким чином, загальна сума процентів за користування кредитом становить

35600 грн.

Відповідно до ч. 1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу,який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Зобов`язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій саме сумі, що були йому передані позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач уклав кредитний договір з ТОВ «Лінеура Україна», отримав кредитні кошти, однак не виконав зобов`язання за кредитним договором у повному обсязі, тому з нього на користь позивача слід стягнути тіло кредиту у розмірі 4000 грн.

Відповідач ОСОБА_1 , в порушення умов договору, своєчасно, в порядку та на умовах визначених договором, кредитні кошти не повернув, внаслідок чого за ним рахується заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача.

Разом з тим, з наданим позивачем розрахунком заборгованості, зокрема розміром процентів, суд погоджується частково, з огляду на наступне.

Так, сума отриманого споживчого кредиту становить 4 000 грн, сторони погодили строк кредитування 360 днів, під 2,5 % за кожен день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит.

Як було зазначено вище, сторонами погоджено розмір процентів і порядок їх нарахування, який відповідно до розрахунків первісного кредитора та позивача складає 35600 грн., що у вісім разів перевищує отриману відповідачем суму кредиту 4000 грн.

Слід звернути увагу, що відповідач, як пересічний споживач кредитних послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не зміг ефективно здійснити свої права бути поінформованою про дійсні умови кредитування ТОВ «Лінеура Україна», які викладені в декількох значних за об`ємом документах, які не містять прозорості та зрозумілості, зокрема щодо дійсного періоду та розміру нарахувань за кредитом. Договір містить зрозумілий розрахунок лише щодо першого базового періоду. А тому на думку суду, укладення ОСОБА_1 договору перетворюється на непомірний тягар для відповідача, як споживача та джерело отримання невиправданих прибутків кредитором.

Таким чином, суд враховує, що вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Крім того, з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування» була доповнена частиною п`ятою згідно із Законом № 3498-IX від 22.11.2023. Закон України від 22.11.2023 № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24.12.2023. Враховуючи, що самим Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» передбачено те, що він набрав чинності 24.12.2023, а кредитний договір було укладено 28.02.2024, тобто після набрання чинності цим Законом, тому нарахування процентної ставки слід розраховувати у відповідності до чинного законодавства у розмірі 1 %.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5 %; протягом наступних 120 днів 1,5 %. Перехідні положення закону застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень закону. Частиною другою розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

У даній справі кредитний договір між первісним кредитором та відповідачем був укладений 28.02.2024, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Таким чином, умови договору щодо встановлення денної процентної ставки вище 1 % є нікчемними в силу положень частини п`ятої статті 8 та частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Враховуючи наведене, суд здійснює перерахунок відсотків, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача за ставкою 1 % в день, що складає 14 400 грн. (4000 х 1 % х 360 = 14 400 грн.).

Враховуючи, що заявлена позивачем до стягнення заборгованість за нарахованими процентами в розмірі 35600 грн. не є співрозмірною сумі кредиту у 4000 грн. за кредитним договором № 4426919 від 28.02.2024, суперечить положенням частини п`ятої статті 8 та частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума неповернутого кредиту в розмірі 4000 грн. та розмір процентів за ставкою 1 % на день в сумі 14400 грн. в межах строку кредитування (360 днів).

У задоволенні іншої частини позовних вимог щодо стягнення відсотків слід відмовити.

За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, на підставі викладеного вище, виходячи із принципів законності та справедливості, суд висновує про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 4426919 від 28.02.2024 у загальному розмірі 18400 грн., з яких: 4000 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 14400 грн. – заборгованість з процентів.

Питання про розподіл судових витрат, зокрема судового збору, слід вирішити відповідно до ст. 141 ЦПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог у сумі 18400 грн., у відповідності до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 1125,55 грн.

Щодо стягнення з відповідача судових витрат у вигляді витрат на правничу допомогу суд виходить з такого.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 134 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі і витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 3-5 статті 137 ЦПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 рокуу справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження№ 12-171гс19)).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Таким чином, суд вважає, що розмір гонорару адвоката у сумі 10000,00 грн. неспівмірний зі складністю справи, яка відповідно до положень ЦПК України є малозначною, розглядається у порядку спрощеного позовного провадження на підставі наявних у справі матеріалів, а також часом, необхідним представнику позивача для вчинення відповідних процесуальних дій.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що витрати на професійну правничу допомогу у суму 3000 грн. є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, відповідають критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.12,13,76-82,89,141,223,263,265,280-282 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за кредитним договором № 4426919 від 28.02.2024 в сумі 18400 (вісімнадцять тисяч чотириста) грн., з яких: 4000 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 14400 грн. – заборгованість з нарахованих процентів.

В задоволенні інших позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1125,55 грн., та витрати на професійну допомогу в розмірі 3000 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасники справи:

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», код ЄДРПОУ 44559822, місцезнаходження: 03150, м.Київ, вул. Загородня, буд. 15, офіс 118/2;

Відповідач: ОСОБА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1

Повне судове рішення складено і підписано 19 січня 2026 року .

Суддя В.О. Фролова