Рішення від 20 січня 2026 р. у справі №183/10522/24 — Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/10522/24

№ 2/183/1636/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2026 року Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:

головуючої судді Сороки О.В.,

за участю секретаря судових засідань Григорьєвої В.С.,

розглянувши, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

в с т а н о в и в:

10.10.2024 року позивач звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди та судових витрат, в якому з урахування уточнення позовних вимог просила стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різницю від суми заявлених позовних вимог та фактично здійсненого розрахунку в розмірі 3 134,34 грн., моральну шкоду в розмірі 5000 грн., витрати на проведення транспортно-товарознавчої експертизи по визначенню матеріальної шкоди, заподіяної власнику транспортного засобу в розмірі 5 975 грн., а всього 14 109,34 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 11.03.2024 року о 10-00 годині 45 хв. в Дніпропетровській області в м. Новомосковську, по вул. 195-ї Стрілецької Дивізії, б.3, водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом TOYOTA RAV 4 д.н.з. НОМЕР_1 , перед зміною напрямку руху праворуч, не переконалася,що це буде безпечним,здійснила наїзд на автомобіль MAZDA 6 д.н.з. НОМЕР_2 , який стояв в місці паркування транспортних засобів, чим порушила п.10.1 Правил дорожнього руху, вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. В результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16.09.2024 р. провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП закрито ,на підставі п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП,у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ч.2 ст. 38 КУпАП.

03.03.2024 року позивач звернулась до ФОП ОСОБА_3 із заявою про проведення транспортно-товарознавчої експертизи, з метою визначення вартості матеріального збитку, скоєного внаслідок ДТП. Згідно акту попереднього розрахунку вартості виконання висновку транспортно-товарознавчої експертизи № 3545 від 13.03.2024 року розмір плати за проведення експертизи складає 5 975 гривень.

Згідно висновку експерта № 3599 за результатами проведення транспортно-товарознавчої експертизи по визначенню матеріальної шкоди, завданої власнику транспортного засобу від 17.03.2024 року, вартість матеріального збитку заподіяного, з технічної точки зору, власнику автомобіля MAZDA 6, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок його пошкодження від ДТП, в цінах на час виконання даної експертизи, складає 27275,56 грн.

Квитанцією до прибуткового касового ордеру № 3599 від 17.03.2024 року підтверджується те, що позивач сплатив за проведення експертизи 5975 гривень.

Представник позивача 09.12.2025 року подав до суду заяву та вказав, що відповідач частково відшкодувала матеріальний збиток у розмірі 24 141,22 грн., у зв`язку з чим просить стягнути з відповідача 3 134,34 грн. матеріальної шкоди, а також моральну шкоду в розмірі 5000 грн., витрати на проведення транспортно-товарознавчої експертизи по визначенню матеріальної шкоди, заподіяної власнику транспортного засобу в розмірі 5 975 грн., а всього 14 109,34 грн.

Моральну шкоду позивач обґрунтовує тим, що сам факт негативних наслідків ДТП спричинив йому підвищене психологічне навантаження, він був змушений витрачати свій час на захист порушених прав, протягом тривалого часу позивач перебуває у пригніченому стані.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 04.11.2024 року відкрито спрощене позовне провадження по справі з викликом (повідомленням) сторін (а.с.37).

В судове засідання представник позивача не з`явився, звернувся до суду з заявою про розгляд справи у його відсутність, одночасно позов підтримав, просив задовольнити його у повному обсязі, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач відзив на позов не подала, в судове засідання повторно не з`явилась, була повідомлена належним чином, шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим місцем проживання, причина неявки суду не відома, а тому у відповідності до ст. 280 ЦПК України, суд з погодження позивача, провів заочний розгляд справи, за наявними у справі доказами.

Згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи.

Суд, дослідивши подані докази, з точки зору належності та допустимості, а у своїй сукупності з точки зору достатності, дійшов до наступного висновку.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб визначений законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N2, 4, 7 та 11 до Конвенції", кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Судом встановлено, що 11.03.2024 року о 10-00 годині 45 хв. в м. Новомосковську Дніпропетровської області, по вул. 195-ї Стрілецької Дивізії, б.3, водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом TOYOTA RAV 4 д.н.з. НОМЕР_1 , перед зміною напрямку руху праворуч, не переконалася, що це буде безпечним, здійснила наїзд на автомобіль MAZDA 6 д.н.з. НОМЕР_2 , який стояв в місці паркування транспортних засобів, чим порушила п.10.1 Правил дорожнього руху, вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. В результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16.09.2024 р. провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП закрито на підставі п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП,у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ч.2 ст. 38 КУпАП (а.с. 11).

03.03.2024 року позивач звернулась до ФОП ОСОБА_3 із заявою про проведення транспортно-товарознавчої експертизи з метою визначення вартості матеріального збитку, скоєного внаслідок ДТП. Згідно акту попереднього розрахунку вартості виконання висновку транспортно-товарознавчої експертизи № 3545 від 13.03.2024 року розмір плати за проведення експертизи складає 5 975 гривень (а.с. 12-13).

Згідно висновку експерта № 3599 за результатами проведення транспортно-товарознавчої експертизи по визначенню матеріальної шкоди, завданої власнику транспортного засобу від 17.03.2024 року вартість матеріального збитку заподіяного, з технічної точки зору, власнику автомобіля MAZDA 6, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок його пошкодження від ДТП, в цінах на час виконання даної експертизи, складає 27 275,56 грн.(а.с. 15-30).

Квитанцією до прибуткового касового ордеру № 3599 від 17.03.2024 року підтверджується те, що позивач сплатив за проведення експертизи 5 975 гривень (а.с. 14).

Оскільки відповідач добровільно частково відшкодовував завдані збитки а отже, у добровільному порядку у повному обсязі питання не вирішене, виник спір і позивач вимушений був звертатися з позовом до суду.

Правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовані наступними нормами закону.

Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: «1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання…».

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до вимог частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини другої ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з частиною п`ятою цієї статті особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

У відповідності до статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Пунктом 1 частини 2 статті 22 ЦК України визначено, що збитками є витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

За таких обставин, з відповідача, з урахуванням часткового відшкодування, на користь позивача підлягає стягненню матеріальна шкода в розмірі 3 134 грн. 34 коп.

Також, суд вважає, що позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до роз`ясень постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

З викладеного видно, що позивачу неправомірними діями відповідача завдано моральної шкоди за кожною з підстав встановлених законодавцем. Суд вважає можливим задоволення вимог позивача про стягнення моральної шкоди частково, а саме: стягнути на користь ОСОБА_1 2000 грн., в задоволенні решти вимог про стягнення моральної шкоди слід відмовити.

При таких обставинах суд вважає можливим позовну заяву задовольнити частково і стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 3 134 грн. 34 коп., моральну шкоду у розмірі 2000 грн.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача належить стягнути сплачений судовий збір у розмірі 1233, 00 грн., а також витрати на проведення експертизи у розмірі 5 975 гривень.

Таким чином, викладені позивачем обставини знайшли своє підтвердження, позовна заява ґрунтується на законі та підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст. 22, 23, 29, 1166, 1187, 1192 ЦК України, ст. 4, 5, 18, 43, 49, 76-82, 84, 89, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 3 134,34 грн., а також моральну шкоду в розмірі 2000 грн., витрати на проведення транспортно-товарознавчої експертизи по визначенню матеріальної шкоди, заподіяної власнику транспортного засобу в розмірі 5 975 грн., а всього 11 109,34 грн. (одинадцять тисяч сто дев`ять гривень, 34 копійки.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 1233, 00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, -відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Суддя Сорока О.В.