Рішення від 22 січня 2026 р. у справі №146/1417/25 — Томашпільський районний суд Вінницької області

Справа № 146/1417/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2026 р. Томашпільський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого-судді Пилипчука О.В.,

з участю секретаря судового засідання Бойко Т.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в селищі Томашпіль цивільну справу

ім`я (найменування) сторін та інших учасників справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: ОСОБА_2

вимоги позивача: про визнання права власності за набувальною давністю на нерухоме майно

представник позивача: адвокат Чудак В.Д.

свідки: ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4

ВСТАНОВИВ:

Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

19 вересня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом до ОСОБА_2 в якому просить визнати за нею право власності за набувальною давністю на житловий будинок площею 53,10 кв. метрів за адресою: АДРЕСА_1 , який рахується на праві власності за покійною ОСОБА_5 .

Позов обґрунтований наступним.

Позивач є рідною сестрою ОСОБА_6 .

В 2003 році ОСОБА_7 переїхала із АДРЕСА_1 і їх мати вирішила придбати для неї будинок в АДРЕСА_2 у ОСОБА_5 , яка в той час проживала в м.Кілії.

З 2003 року ОСОБА_7 проживала в будинку АДРЕСА_1 . Даним будинком вони користувались разом і вважали, що цей будинок їх мати купила.

ІНФОРМАЦІЯ_1 її сестра ОСОБА_7 померла. З часу її смерті і по даний час вона користувалася будинком АДРЕСА_1 . Ніхто крім неї ним не користувався.

В 2024 році позивач вирішила оформити спадщину після смерті сестри і дізналася, що будинок на сестру оформлений не був. Власником будинку являлася покійна ОСОБА_5 дочкою і єдиною спадкоємицею якої є ОСОБА_2 . Коли померла ОСОБА_5 позивачу невідомо.

З 2003 року ніхто ні сестрі позивача ні їй не пред`являв жодних претензій з приводу проживання та користування даним будинком АДРЕСА_1 .

Позивач вважає, що наявна сукупність обставин необхідних для набуття нею права власності за набувальною давністю на вищевказаний будинок. З вересня 2014 року вона добросовісно відкрито та безперервно володіє даним майном.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 03 жовтня 2025 року відкрито загальне позовне провадження, підготовче засідання у справі призначено на 11 листопада 2025 року. Витребувано у КП «Могилів-Подільське МБТІ» інвентарну справу на житловий будинок по АДРЕСА_1 . Витребувано у ОСОБА_2 копію свідоцтва про народження ОСОБА_2 , копію свідоцтва про шлюб ОСОБА_2 , копію свідоцтва про смерть ОСОБА_5 , копії правовстановлюючих документів на будинок, що розташований АДРЕСА_1 .

Ухвалою Томашпільського районного суду від 11 листопада 2025 року підготовче засідання у справі відкладено на 09 грудня 2025 року.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 09 грудня 2025 року підготовче засідання у справі відкладено на 22 грудня 2025 року.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 22 грудня 2025 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду на 08 січня 2026 року.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 08 січня 2026 року розгляд справи відкладено на 23 січня 2025 року.

Доводи учасників процесу.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Чудак В.Д. позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити посилаючись на обставини викладені в позові. Позивач з 2003 року з сестрою проживали в спірному будинку. В 2014 році ОСОБА_7 померла і позивачка залишилась проживати одна. Позивач вважала, що ОСОБА_7 цей будинок куплений. Але рік тому позивач вирішила оформити спадщину і виявила що договір купівлі-продажу відсутній. Позивач відкрито та безперервно користується житловим будинком.

Також представник позивача просив судові витрати понесені позивачем залишити за позивачем.

Відповідач, ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_1 їй відома, це її сусідка. ОСОБА_1 проживає в літній період у селі, а взимку їде до дітей в Ізраїль. Проживає в селі по АДРЕСА_1 . ОСОБА_8 позивачки впирається в будинок свідка. ОСОБА_1 проживає з 2003 року. Веде домогосподарство, тримає кури, ремонтувала грубку. Сестра померла і вона користується цим будинком і землею коло будинку. В тій хаті раніше жила ОСОБА_5 .

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_1 знає. З 2003 року в будинку по АДРЕСА_1 проживала ОСОБА_9 та її сестра ОСОБА_1 . В цьому будинку вона проживає з ранньої весни до пізньої осені. ОСОБА_1 проживає там з 2003 року. Будинком користується відкрито, ніхто претензій не пред`являв. Вважає, що будинок її. ОСОБА_9 це рідна сестра ОСОБА_1 .

Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

Суд, заслухавши представника позивача, свідків, оцінивши матеріали справи, сприяючи всебічному й повному з`ясуванню обставин справи, що має істотне значення для правильного вирішення спору, прийшов до наступного.

Відповідно до ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; підтримання публічного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; розумні строки розгляду справи судом; забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення; обов`язковість судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно ч.3 ст. 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно ч.ч. 1,2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно ч.ч.1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно ч.1-4 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно ч.9 ст. 83 ЦПК України, копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Відповідно до п.11 постанови № 4 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року, суд, встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовуються вимоги чи заперечення сторін, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, має мотивувати свої дії та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до Конституції України усі суб`єкти права власності рівні перед законом (частина четверта статті 13); кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом (частини перша, друга статті 41); правовий режим власності визначається виключно законами України (пункт 7 частини першої статті 92).

Згідно ст. 41, 55 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Права людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Главою 29 ЦК України ( ст.ст. 386-394 ) регулюється захист права власності.

Судом встановлено, що спірним нерухомим майном є домоволодіння АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки Могилів-Подільського МБТІ №314 від 15 вересня 2025 року право власності на житловий будинок площею 53,10 кв. метрів за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_5 .

Відповідно до копії свідоцтва про народження та шлюб дошлюбне прізвище ОСОБА_1 : « ОСОБА_10 ».

При цьому слід зазначити, що ухвалою Томашпільського районного суду від 03 жовтня 2025 року судом витребовувалися в ОСОБА_2 копію свідоцтва про народження ОСОБА_2 , копія свідоцтва про шлюб ОСОБА_2 , копія свідоцтва про смерть ОСОБА_5 , копії правовстановлюючих документів на будинок, що розташований АДРЕСА_1 .

На вказану ухвалу відповідачем жодних доказів чи повідомлень про неможливість подати докази надано не було.

Відповідно до ч. 10 ст. 84 ЦПК України, у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

Згідно довідки Височанського старостинського округу Вапнярської селищної ради №2-174 від 10.09.2025 року, будинком АДРЕСА_1 з 2003 року і до дня своєї смерті до ІНФОРМАЦІЯ_1 користувалася та постійно в ньому проживала ОСОБА_6 . Разом з нею цим будинком користувалася її рідна сестра ОСОБА_1 , яка продовжує відкрито, безперешкодно, добросовісно і безперервно ним користуватися та проживати в ньому після смерті ОСОБА_6 по даний час, робить поточні ремонти, веде домашнє господарство, обробляє присадибну земельну ділянку. З 2003 року і по даний час будинком АДРЕСА_1 крім ОСОБА_6 та ОСОБА_1 ніхто не користувався і не проживав.

Згідно довідки Височанського старостинського округу Вапнярської селищної ради №2/178 від 15.09.2025 року земельна ділянка розміром 0,49 га за адресою АДРЕСА_1 не приватизована та не перебуває в оренді.

Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 05 вересня 2014 року ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно копії технічного паспорта на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , дата побудови житлового будинку 1962 рік.

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Порядок оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна, на які відсутні акти прийняття їх в експлуатацію, наведено в ДБН А3.1-3-94 «Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів» та в листі Державного комітету України з будівництва та архітектури від 23 березня 1999 року №12/5-126, в якому зокрема роз`яснюється, що по об`єктах, які збудовані до 05 серпня 1992 року, тобто до прийняття постанови КМУ від 05 серпня 1995 року №449, якою встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, при їх реєстрації для оформлення права власності одним із документів є висновок про технічний стан будинку (будівлі), що складається БТІ.

Згідно ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є. Якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред`явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п`ятнадцять, а на рухоме майно - через п`ять років з часу спливу позовної давності. Втрата не з своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності у разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Крім того, за набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Згідно п. 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, правила статті 344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

Згідно п. 9, 11, 13, 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 року Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав, особа яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається.

Набувальна давність визначається, як засіб закріплення майна за суб`єктами, що ним володіють, у випадках, коли вони не мають можливості через певні обставини підтвердити підстави виникнення прав, а також, в інших ситуаціях. Право власності за набувальною давністю може бути набутим, як на безхазяйні речі, так і на майно, яке належить за правом власності іншій особі.

Отже, в підтвердження добросовісного заволодіння майном відповідача позивачем надано суду достатньо доказів, які підтверджують, що він відкрито, безперервно володіє нерухомим майном – домоволодінням АДРЕСА_1 більше десяти років. При цьому суд враховує, що витребовувані у відповідача докази відповідачем не надано.

Відповідно ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, враховуючи, що стороною позивача доведено суду та надано підтверджуючі докази, які підтверджують, що ОСОБА_1 добросовісно заволоділа чужим майном, а саме майном відповідача, власником якого значиться ОСОБА_5 , що складається із домоволодіння АДРЕСА_1 , і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном більше десяти років, тобто вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та були підтверджені належними доказами, а тому позовна заява ОСОБА_1 підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.5 ст.265 ЦПК України, у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.

Представник позивача в судовому засіданні просив понесені позивачем судові витрати залишити за позивачем, а тому суд вважає за можливе судові витрати понесені позивачем залишити за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст. 344 ЦК України, ст.2, 4, 10, 12, 13, 76, 77, 81, 83, 89, 141, 142, 263-265, 200, 210, 268, 273, 352 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності за набувальною давністю на нерухоме майно задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на житловий будинок площею 53,10 кв. метрів за адресою: АДРЕСА_1 , який рахується на праві власності за покійною ОСОБА_5 .

Судові витрати понесені позивачем залишити за позивачем.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Повне найменування (ім`я) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ;

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_4 .

Повний текст рішення виготовлено: 26.01.2026 року

Суддя: О. В. Пилипчук