Постанова від 25 січня 2026 р. у справі №212/13400/25 — Покровський районний суд міста Кривого Рогу

Справа № 212/13400/25

3/212/39/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя Покровського районного суду міста Кривого Рогу Чайкін І.Б., розглянувши матеріали, які надійшли з ПАТРУЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ В М. КРИВИЙ РІГ УПРАВЛІННЯ ПАТРУЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ В ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ ДЕПАРТАМЕНТУ ПАТРУЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ стосовно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ,-

В С Т А Н О В И В:

09.11.2025 року о 21:39:00 годин в місті Кривий Ріг, Покровського району по вул. Миколи Світальського, РН ЕО16, ОСОБА_1 , керував транспортним засобом «LEXUS RX 300», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп`яніння чи іншого сп`яніння, а саме розширені зіниці очей, які не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук . На вимогу працівника поліції від проходження огляду на стан сп`яніння, у встановленому законом порядку, відмовився. Зафіксовано на відео реєстратор підвищеної міцності vb - 400, 475605, 475102, чим порушив правила п 2.5 ПДР - відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до законодавства встановленого порядку огляду стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів та скоїв адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 заперечував щодо притягнення його до адміністративної відповідальності. Зазначив, що дійсно керував транспортним засобом «LEXUS RX 300», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 09.11.2025 року о 21:39:00 годин в місті Кривий Ріг, Покровського району по вул. Миколи Світальського, проте в нього були відсутні ознаки будь-якого сп`яніння.

Представниця ОСОБА_1 - Захарова М.В. підтримала його думку та просила закрити справу про притягнення до адміністративної відповідальності. Надала письмові заперечення щодо притягнення у яких посилалася на наступне: (а) ОСОБА_1 було зупинено безпідставно оскільки протоколів про адміністративне правопорушення складено не було, а факт не роботи однієї лампочки освітлення номеру не є правопорушенням; (б) звернула увагу на розбіжність у часі керуванням транспортним засобом зазначеним у протоколі та на відео (різниця у 8 секунд); (в) на відеозаписі відсутні зазначені у протоколі ознаки сп`яніння. ОСОБА_1 поводиться адекватно, ввічливо, руки не тремтять; (г) водій не відмовляється їхати до закладу охорони здоров`я, проте бажає зробити це на власному автомобілі побоюючись "силової мобілізації"; (г) ОСОБА_1 не вручено направлення на проходження огляду, проте воно наявне в матеріалах справи; (д) ОСОБА_1 не було відсторонено від керування транспортним засобом.

З огляду на те, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, будучи обізнаним про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, не вжив заходів для явки до суду, не подав письмових заперечень проти протоколу або заяв про відкладення судового розгляду, при цьому присутність такої особи не є обов`язковою, в розумінні ч.2 ст. 268 КУпАП, суддя приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності особи, що притягається до адміністративної відповідальності.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

За правилами ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, вина (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП надано:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 508368 від 09.11.2025 року, фабула якого викладена вище;

- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість до КП «ДБКЛПД» ДОР» від 09.11.2025 року о 21.52 годині. В результаті огляду поліцейським, виявлено ознаки сп`яніння, а саме: звужені чи навпаки розширені зіниці очей, що не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук. Огляд лікарем не проводився. В заклад охорони здоров`я не доставлявся. Відмовився від проходження;

- роз`яснення про відсторонення від права керування транспортним засобом , транспортний засіб залишився на місці його зупинки. Від підпису ОСОБА_1 відмовився, що зафіксовано на бодікамеру 475605, 475102;

- рапорт працівника патрульної поліції в якому зазначено, що під час патрулювання було зупинено на підставі ст. 35 ЗУ «Про НП» транспортний засіб «LEXUS RX 300», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 . Під час спілкування у останнього виявлено ознаки наркотичного сп`яніння, запропоновано пройти огляд, на що водій відмовився. Складено протоколо за ст. 130 КУпАП;

- відеозапис, переглянутим у судовому засіданні, на якому зафіксовано процедуру складання адміністративних матеріалів.

- довідку відповідно до якої ОСОБА_1 отримував посвідчення водія. Повторність правопорушення відсутня.

Відповідно до Закону України «Про дорожній рух» та п. 1.1 Правил дорожнього руху (далі правила) єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють названими Правилами.

Пунктом 1.10. Правил визначено, що водієм визнається особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Згідно з п.п. «б», «д» п. 2.5 Правил водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

У зв`язку з цим, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Процедуру встановлення проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду визначено однойменною Інструкцією, яка затверджена спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України і Міністерства охорони здоров`я від 09.11.2015 № 1452/735, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858.

Приписи 1 ст. 130 КУпАП визначають відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п. 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 № 1452/735, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

У п. 3 розділу І Інструкції зазначено, що на ознаки алкогольного сп`яніння водія вказують: запах алкоголю з ротової порожнини, порушення координації рухів, мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці.

У той час як ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння, за виключенням запаху алкоголю з порожнини рота, звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло, сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови, почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Описані в Інструкції ознаки наркотичного чи іншого сп`яніння водія повинні бути очевидними, а не удаваними, як у даному випадку.

Пункт 2.5 Правил дорожнього руху зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Якщо проведення такого огляду вимагалося працівниками поліції без видимих на те причин, при відсутності ознак сп`яніння, відмова від проходження медичного огляду, правових наслідків не породжує.

З детального аналізу наведених норм права вбачається, що водій може бути направлений працівниками поліції до закладу охорони здоров`я для огляду на стан наркотичного сп`яніння, лише за наявності у нього конкретних ознак передбачених п.п.3, 4 Інструкції. Логічним є висновок, що за відсутності у водія наведених ознак сп`яніння, у працівників поліції не виникає підстав направляти його для медичного огляду на стан сп`яніння до закладів охорони здоров`я. Відмова водія виконувати безпідставну (необґрунтовану) вимогу працівника поліції проходити огляд на стан сп`яніння, не може мати наслідків у вигляді адміністративної відповідальності за порушення п. 2.5 ПДР України.

Працівник поліції зазначаючи про те, які саме ознаки сп`яніння він вбачає у водія, проте не проводить тестування водія, не просить останнього підняти руки, не світить в очі, натомість водій весь час спілкування, сидить в автомобілі, а тому, не зрозуміло на підставі чого працівники поліції встановили вказані ознаки наркотичного сп`яніння.

Покази ОСОБА_1 є чіткими, послідовними та узгоджуються з тими, які він надавав під час та відразу після складання протоколу стосовно нього, підстав ставити під сумнів достовірність вказаних пояснень на думку суду відсутні.

Суд наголошує, що ОСОБА_1 поводив себе коректно, не проявляв будь-якої агресії чи занепокоєння, вірно орієнтувався у часі та просторі, що, у протилежному випадку, вказувало б на те, що його поведінка не відповідає обстановці.

Відеозапис ведеться у достатній близькості до обличчя та рук ОСОБА_1 , щоб об`єктивно бачити, що його обличчя має природне забарвлення, а руки не тремтять. При цьому, ОСОБА_1 звертає на це увагу працівника поліції, який не заперечує цієї обставини. ОСОБА_1 , поводиться природно, мова звичайна, на питання відповідає адекватно та ввічливо. Наведене дає підстави вважати, що ознаки сп`яніння є формальними.

За змістом ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно із пунктом 4 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті 1, 3, частина друга статті 19 Основного Закону України). Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: ... юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша статті 64).

Відповідно до ст. 9 Конституції України Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Україна, давши згоду на обов`язковість міжнародного договору, зобов`язується діяти таким чином, щоб не позбавити його мети та не зробити його неможливим для виконання. Тому і ратифікована Конвенція і практика ЄСПЛ відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» для України є джерелами права і обов`язковими до застосування.

Суд вважає, необхідним наголосити, що стандарт доведення поза розумним сумнівом, наведений, наприклад, у рішенні ЄСПЛ від 12.09.2008р. у справі «Яременко проти України» (заява № 15825/07), та у рішенні ЄСПЛ від 27.02.2009р. у справі «Спінов проти України» (заява № 34331/03), означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Це питання має бути вирішене на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи в цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Недоведеність вини особи, відповідно до ст. 9 КУпАП, свідчить про відсутність складу правопорушення.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. , 130 ч.1, 283, 284, 285 КУпАП, суддя,-

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення.

Суддя: І. Б. Чайкін