Рішення від 19 січня 2026 р. у справі №752/21520/25 — Соборний районний суд міста Дніпра

Справа № 752/21520/25

Провадження № 2/201/2264/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

20 січня 2026 року м Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра складі:

головуючого судді Демидової С.О.

з секретарем судового засідання Терновою А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі за правилами спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування суми франшизи,-

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача

До Соборного районного суду міста Дніпра з Голосіївського районного суду міста Дніпра 27 жовтня 2025 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування суми франшизи.

В обґрунтування своїх вимог позивач у позовній заяві посилався на те, що 11 серпня 2024 року о 18.00 год. в місті Києві на вул. Почайнинська, 28 відбулася дорожньо - транспортна пригода за участю транспортного засобу «Honda» державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 та транспортного засобу «Hyundai ACCENT» державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 .

Внаслідок дорожньо – транспортної пригоди транспортний засіб «Honda» державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить позивачу отримав механічні пошкодження.

Постаново Подільського районного суду міста Києва від 18 листопада 2024 року відповідача визнано винним у скоєнні даної дорожньо – транспортної пригоди.

На момент дорожньо – транспортної пригоди відповідальність водія транспортного засобу «Hyundai ACCENT» державний номерний знак НОМЕР_2 була забезпечена полісом № 221218330 СК «Альфа -Гарант», розмір франшизи складає 3 200 грн., яку позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь та понесені судові витрати (а.с. 1-4).

Відповідач правом на надання відзиву не скористався.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями Голосіївського районного суду міста Києва 04 вересня 2025 року указана позовна заява передана для розгляду судді Хоменко В.С. (а.с. 34-35).

Згідно із вимогами ч. 8 ст. 187 ЦПК України суддя звернувся до Єдиного демографічного реєстру щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідача (а.с. 37).

09 вересня 2025 року ухвалою судді Голосіївського районного суду міст Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування суми франшизи було направлено за підсудністю до Соборного районного суду міста Дніпра (а.с. 38-39).

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями Соборного районного суду міста Дніпра 27 жовтня 2025 року указана позовна заява передана для розгляду судді Демидовій С.О. (а.с. 45-46).

31 жовтня 2025 року ухвалою судді відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування суми франшизи, розгляд справи призначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження (а.с. 49-50).

Позивач в судове засідання не з`явився, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності на задоволенні позовних вимог наполягав.

Відповідач клопотань і відзиву на позовну заяву суду не надав, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Копія ухвали про відкриття провадження у справі та судові повістки по справі направлялися відповідачу на адресу його місця реєстрації, проте поверталися до суду без вручення адресату, з відмітками "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до п. 2 ч. 7, п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є день проставляння у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 23 січня 2023 року у справі № 496/4633/18 листи, що повернулися з відміткою довідкою поштового відділення про причину повернення - «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими. Звісно ж, за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.

Згідно з ч. 1 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не надав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи

Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст. 280, 281, 282 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК.

Фактичні обставини встановленні судом

Позивач є власником транспортного засобу засіб «Honda» державний номерний знак НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом (а.с. 8-9).

11 серпня 2024 року о 18.00 год. в місті Києві на вул. Почайнинська, 28 відбулася дорожньо - транспортна пригода за участю транспортного засобу «Honda» державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 та транспортного засобу «Hyundai ACCENT» державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 .

Постановою Подільського районного суду міста Києва від 08 листопада 2024 року винуватцем ДТП визнано ОСОБА_2 (а.с.18-19)

16 квітня 2025 року на адвокатський запит МТСБУ надано відповідь що страховиком ТДВ СК «Альфа – Банк» за договором обов`язкового страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 221218330 внесено інформацію про франшизу у розмірі 3 200 (а.с. 16)

03 жовтня 2024 року позивачем було повідомлено ТДВ СК «Альфа – Банк» про страховий випадок (а.с. 14).

Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного позивачем, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV(далі - Закон № 1961-IV ), який діяв на час скоєння ДТП та Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала ч. 1 ст. 1166 ЦК України.

Частиною 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно ст. 1192 ЦК України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Пунктом 14 Постанови № 14 від 01 березня 2013 року Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Як при відшкодуванні шкоди в натурі, так і при відшкодуванні реальних збитків потерпілий має право вимагати відшкодування упущеної вигоди.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Пунктом 36.6ст. 36 Закону № 1961-ІVпередбачено, що страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

Аналізуючи в сукупності викладені обставини і визначені відповідно до них правовідносини сторін, положення закону, якими вони регулюються, дослідивши зібрані у справі докази, зважаючи на те, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження спричинення його транспортному засобу матеріальних збитків та отримання страхового відшкодування суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог в зв`язку з їх недоведеністю.

Доходячи до такого висновку, суд звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

Судові витрати розподіли відповідно до ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76, 78, 81, 141, 259, 263-265, 282,355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування суми франшизи відмовити в повному обсязі

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідач має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду

Повний текст рішення складено 23 січня 2026 року

Суддя С.О. Демидова