Рішення від 25 січня 2026 р. у справі №199/13278/25 — Соборний районний суд міста Дніпра

Справа № 199/13278/25

Провадження № 2/201/1241/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2026 року м. Дніпро

Суддя Соборного районного суду міста Дніпра Демидова С.О. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області, третя особа Амур – Нижньодніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонольного управління Міністерства юстиції (м. Одеси) про зняття арешту,-

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

До Соборного районного суду міста Дніпра 30 вересня 2025 року з Амур – Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області , третя особа Амур – Нижньодніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонольного управління Міністерства юстиції (м. Одеси) про зняття арешту, в якій позивач просила суд скасувати арешт (реєстраційний номер обтяження: 127812099, дата державної реєстрації обтяження: 25 липня 2012 року), що накладений на підставі постанови державного виконавця Амур – Нижньодніпровський відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Шаган О.А. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження , у виконавчому провадженні № 33534263 при примусовому виконанні виконавчого листа Амур – Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська №1-/104/38/12 від 25 червня 2012 року про конфіскацію усього майна, належного ОСОБА_2 .

В обґрунтування позовних вимог позивач посилалась на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її син ОСОБА_2 .

01 липня 2025 року державним нотаріусом Циганко О.В. заведено спадкову справу № 74276902, до складу якої увійшла 1/3 частка квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , ка 51 право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 19.01.1996 р., виданого Виконкомом міської Ради народних депутатів, згідно розпорядження № 4/141-96.

Постановою державного нотаріуса Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори Циганко О.В. від 11 вересня 2025 року позивачці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/5 частину квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 після гр. ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відмова державного нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом мотивована тим, що згідно відомостей Державного реєстру речових прав та їх обтяжень нотаріусом виявлено, що Амур-Нижньодніпровським відділом державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, було зареєстровано (накладено) обтяження: - арешт в Державному реєстрі речових прав та їх обтяжень за номером обтяження - 12781209, (дата державної реєстрації обтяження: 25.07.2012 рік на підставі Постанови про арешт майна боржника та оголошення заборону на його відчуження 33534263, від 17.07.2012 р., державним виконавцем Шаган О.А. на все майно гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Крім того, згідно довідки КП «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» ДМР № 7634 від 22.07.2025 року постановою СВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області (кримінальна справа № 69111127) від 22.09.2011 року накладено арешт на 1/3 частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .

Наявність зареєстрованих обтяжень перешкоджають позивачці в оформлені спадкових прав, у зв?язку з чим вона змушена звертатись до суду.

Так, арешт, накладений 22.09.2011 постановою слідчого СУ ДМУ ГУМВС України у Дніпропетровській області лейтенантом міліції Волковою Т.Н. у кримінальній справі № 69111127, на 1/3 частки приватизованої квартири АДРЕСА_3 , що зареєстрована за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вже скасовано постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16.09.2025 по справі № 1-645/11.

Вироком Амур – Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 15 травня 2012 року по справі № 1-645/11 (1/401/38/12) , що набрав законної сили 16 червня 2012 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 71 КК України призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк три роки шість місяців з конфіскацією всього особистого майна.

25 червня 2012 року Амур – Нижньодніпровським районним судом міста Дніпропетровська видано виконавчий лист № 1/401/38/12 з примусового виконання вироку про конфіскацію усього майна належного ОСОБА_2 на підставі якого було відкрито виконавче провадження № 33534263 та 17 листопада 2012 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на відчуження.

27 грудня 2013 року виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві по підставі п. 2 ч. 1 ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження». Вдруге виконавчий лист на виконання не направлявся.

27 листопад 2025 року представником відповідача надано відзив на позовну заяву в якому останній просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки вважали себе неналежним відповідачем, окрім того зазначили, що позивачем обрано невірний спосіб захисту своїх прав.

Третя особа правом на надання пояснень не скористалась.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями Амур – Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 30 вересня 2025 року указана позовна заява передана для розгляду судді Богун О.О. (а.с.28).

Ухвалою судді Амур – Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 03 жовтня 2025 року вказана справа була направлена за підсудністю до Соборного районного суду міста Дніпра (а.с. 29-30).

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями Соборного районного суду міста Дніпра від 27 жовтня 2025 року указана позовна заява передана для розгляду судді Демидовій С.О. (а.с. 35-36)

31 жовтня 2025 року ухвалою судді відкрито провадження у справі (а.с. 37-38).

У відповідності до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Виходячи з вимог частини п`ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.

Суд, дослідивши матеріали справи і оцінивши наявні в ній докази, дійшов наступного.

Фактичні обставини, встановлені судом

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є сином позивачки ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_1 (а.с. 11)

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_2 (а.с. 12)

Після смерті ОСОБА_2 позивач звернулася до нотаріуса з заявою про відкриття спадкової справи (а.с. 13)

Постановою державного нотаріуса Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори Циганко О.В. від 11 вересня 2025 року було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій оскільки згідно відомостей Державного реєстру речових прав та їх обтяжень нотаріусом виявлено що Амур-Нижньодніпровським відділом державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції , було зареєстровано обтяження: арешт в Державному реєстр речових прав та їх обтяжень за номером обтяження 12781209 (дата державної реєстрації обтяження: 25 липня 2012 року на підставі Постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження 33534263 від 17 липня 2012 року , держаним виконавцем Шаган О.А. на все майно ОСОБА_2 ) (а.с. 14)

Відповідно до наданої інформації КП «ДМБТІ» від 22 липня 2025 року станом на 31 грудня 2012 рік в інвентаризаційній справі за адресою АДРЕСА_2 містяться відомості про право власності на 2/3 частини ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та 1/3 за ОСОБА_1 . На 1/3 частину ОСОБА_2 накладено арешт на підставі постанови СВ ДМУ УМВБ України в Дніпропетровській області (кримінальна справа № 69111127) від 22 вересня 2011 року (а.с. 15).

Вироком Амур – Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 15 травня 2012 року справа № 1-645/11, що набрав законної сили 16 червня 2012 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 71 КК України призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк три роки шість місяців з конфіскацією всього особистого майна (а.с. 19-21).

Постановою Амур – Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра справа № 1-645/11 задоволено клопотання представника власника майна ОСОБА_1 про скасування арешту майна, скасовано арешт, накладений 22 вересня 2011 року постановою слідчого СУ ДМУ УМВС України у Дніпропетровській області у кримінальній справі № 69111127 на 1/3 частки приватизованої квартири АДРЕСА_3 , що зареєстрована за ОСОБА_2 (а.с.22-23),

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав ОСОБА_1 є власником 2/3 частин кв. АДРЕСА_3 (а.с. 25)

28 серпня 2025 року начальником Амур – Нижньодніпровського ВДВС у місті Дніпрі надано відповідно позивачу в тім що відділу перевіркою Автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 1-401/38/12 від 25 червня 2012 року Амур – Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська про конфіскацію усього майна належного ОСОБА_2 в ході проведення виконавчих дій встановлено, що майно на яке можливо звернути стягнення відсутнє, тому 27 грудня 2013 року керуючись п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві. Вдруге на примусове виконання виконавчий лист на адрессу відділу не надходив (а.с. 26-27).

Це обтяження, як вказує позивач, порушує її права та унеможливлює оформлення спадкових прав.

Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного позивачем, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Згідно із ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власнику належать права володіння, користування та розпоряджання майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено виключний перелік підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, а саме: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи декількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

При цьому, ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» встановляє, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що підлягає примусовому виконанню. Висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах зроблено у постанові Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі №127/1541/14-ц (провадження № 61-2829св21).

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер син позивачки ОСОБА_2 . Позивачка, як мати, входить до складу спадкоємців І черги після його смерті.

Згідно ст. ст. 1218, 1268 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Постановою Верховного Суду України від 23.01.2013 року визначено, що у спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння, та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України, зокрема і шляхом звільнення спадкового майна з-під арешту.

За положеннями ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Аналіз цієї норми дозволяє зробити висновок про те, що передумовою виникнення права на скасування арешту є спір про належність майна іншій особі, яка у цьому виконавчому провадженні не є боржником.

Як встановлено судом, арешт на спадкове майно, було накладено для забезпечення конфіскації в кримінальному провадженні на користь держави за вироком суду відносно сина позивачки. Наявність цих обтяжень (арештів) квартири перешкоджає позивачу в оформленні спадщини, що відкрилась після смерті її сина, а також перешкоджає позивачу у здійсненні нею права власності на спадкове майно. Скасувати арешт в іншому порядку неможливо.

Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази, суд приходить до висновку про те, що підстав для існування арешту на даний час не існує, а наявність накладеного обтяження майна порушує права позивача, що дає підстави для задоволення позову, оскільки іншим шляхом відновити порушені права позивача неможливо.

Щодо доводів представника відповідача про неналежного відповідача суд зазначає наступне

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що відповідачем у справах за позовами про звільнення майна з-під арешту є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних правовідносин щодо такого майна (постанови від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18, від 05 травня 2020 року у справі № 554/8004/16, від 07 квітня 2021 року у справі № 174/474/17).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 (провадження № 2-85гс19) зробила правовий висновок про те, що орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову – обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15 (пункт 49), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17 (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.4), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц (пункт 63), від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункт 71)).

У випадках, коли арешт майна проводиться для забезпечення конфіскації чи стягнення майна на користь держави, підлягає вирішенню питання щодо відповідної участі у справі відповідного територіального органу Державної податкової служби України.

Такі висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 450/1411/16 та Верховним Судом у постановах від 11 березня 2020 року у справі № 299/2931/17, від 06 грудня 2021 року у справі № 554/5912/19, від 21 червня 2023 року у справі № 721/521/21, від 19 березня 2025 року у справі № 676/1280/24.

Отже, належним відповідачем за позовом про зняття арешту з майна, де арешт було накладено для забезпечення конфіскації чи стягнення майна на користь держави, є відповідний територіальний орган Державної податкової служби України, а тому доводи представника відповідача стосовно неналежного відповідача спростовуються вищенаведеним.

На підставі вищевикладеного, беручи до уваги належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про скасування арешту з нерухомого майна - підлягають задоволенню.

Доходячи до такого висновку, суд звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

На підставі викладеного та керуючись ст. 13, 76-78, 81, 141, 263 – 265, 282-283, 355 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області, третя особа Амур – Нижньодніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонольного управління Міністерства юстиції (м. Одеси) про зняття арешту задовольнити в повному обсязі.

Скасувати арешт (реєстраційний номер обтяження: 127812099, дата державної реєстрації обтяження: 25 липня 2012 року), що накладений на підставі постанови державного виконавця Амур – Нижньодніпровський відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Шаган О.А. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження , у виконавчому провадженні № 33534263 при примусовому виконанні виконавчого листа Амур – Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська №1-/104/38/12 від 25 червня 2012 року про конфіскацію усього майна, належного ОСОБА_2 .

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя С.О. Демидова