Рішення від 21 січня 2026 р. у справі №199/14784/25 — Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра

Справа № 199/14784/25

(2/199/1399/26)

РІШЕННЯ

іменем України

22.01.2026

м. Дніпро

справа №199/14784/25

провадження №2/199/1399/26

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого судді Подорець О.Б.

секретаря судового засідання Костючик В.В.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на дитину, -

за участі учасників справи:

представника позивача – адвоката Маркової Ю.В.

представника відповідача - адвоката Савко В.В.

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2025 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на дитину.

В обґрунтування позову посилався на те, що він та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 05.06.2019, від якого вони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 12.10.2023 шлюб між сторонами було розірвано.

11.06.2024 Самарським районним судом м. Дніпропетровська видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання малолітньої дитини у розмірі 1/4 (однієї четвертої) частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 07.06.2024 до досягнення дитиною повноліття.

22.07.2024 Самарським відділом державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відкрито виконавче провадження № 75578647 на підставі судового наказу виданого Самарським районним судом м. Дніпропетровська.

Позивач сумлінно виконує свої зобов`язання щодо сплати аліментів на дитину, дане підтверджується довідками, що додані до позову, а саме: довідкою про доходи, довідками про нарахування та утримання грошового забезпечення, звіту про здійснення відрахування та виплати.

30.12.2023 ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб, від якого вони мають сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Соборного районного суду м.Дніпра від 18.06.2025 позовні вимоги ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання дитини та дружини задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на її користь аліменти на утримання їх спільної дитини, в розмірі 1/6 частини заробітку (доходу), але не менш, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 14.05.2025 та до досягнення дитиною повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 щомісячно аліменти на утримання останньої в розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку (доходу) до досягнення ОСОБА_5 трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 , починаючи стягнення з 14.05.2025.

12.08.2025 Самарським відділом державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відкрито два виконавчих провадження за №78845266 та №78845419.

Тож, станом на сьогоднішній день позивачем сплачуються аліменти на утримання двох малолітніх дітей – ОСОБА_6 (1/4 частина), ОСОБА_7 (1/6 частина) та аліменти на дружину (1/6 частина), сукупним розміром 7/12 частини (0,58 відсотки) від доходу позивача, що в свою чергу є більшим від половини заробітної плати останнього.

У зв`язку з вищевикладеним, позивач просив суд зменшити розмір стягнутих за судовим наказом виданим Самарським районним судом м. Дніпропетровська від 11.06.2024 аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 до 1/6 частки всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менш 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою суду від 31.10.2025 відкрито провадження по справі та визначено проводити її розгляд в порядку загального позовного провадження. По справі призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 11.12.2025 закрито підготовче провадження по справі та призначено її до судового розгляду.

Позивач в судове засідання не з`явився, його представник адвокат Маркова Ю.В. позовну заяву підтримала в повному обсязі та просила її задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, її представник адвокат Савко В.В. підтримав відзив на позовну заяву та просив відмовити у її задоволенні. Зокрема, зазначив, що на час видачі судового наказу про стягнення аліментів на утримання ОСОБА_3 , а саме - 11.06.2024, позивач вже перебував у шлюбі з ОСОБА_4 , яка на час видачі судового наказу вже перебувала у стані вагітності. Тобто на час присудження аліментів на ОСОБА_3 позивачу було відомо, що у нього буде новонароджена дитина та жінка, які потребуватимуть утримання, а відтак не відбулось кардинальної зміни сімейного стану позивача. Під час наказного провадження ОСОБА_1 не було подано заперечень на розмір утримання свого сина ОСОБА_3 , а отже з цим розміром він погоджувався. Крім того, позивачем не надано доказів зміни його матеріального стану, що унеможливлює сплату аліментів у визначеному судом раніше розмірі. Матеріали справи не містять доказів про відсутність у ОСОБА_1 доходів для сплати аліментів у визначеному розмірі, з огляду на витрати, які він несе на іншу дитину та дружину, розмір яких також не підтверджений. Більш того, якщо ОСОБА_5 та ОСОБА_4 проживають разом із позивачем, можна припустити, що позивач також несе й інші витрати на утримання цієї сім`ї, яких не несе при утриманні ОСОБА_3 , що вже може свідчити про різний розмір утримання для обох дітей та їх нерівність.

Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Судом встановлено, що судовим наказом Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 11.06.2024 по справі № 206/2930/24 стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер картки платника податків – НОМЕР_1 на користь мати дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер картки платника податків - НОМЕР_2 , аліменти на утримання малолітнього сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , аліменти в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 07 червня 2024 року до досягнення дитини повноліття.

30.12.2023 ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб, від якого вони мають сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_3 , актовий запис №1545.

Рішенням Соборного районного суду міста Дніпра від 18.06.2025 по справі № 201/5980/25 задоволено позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини та дружини. Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_4 ) аліменти на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , в розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) відповідача, але не менш, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 14 травня 2025 року та до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_4 ) щомісячно аліменти на утримання останньої в розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку (доходу) до досягнення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_9 , починаючи стягнення з 14 травня 2025 року.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачається, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

Згідно зі ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до положень ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними і той із батьків хто проживає окремо від дитини може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Стаття 182 СК України встановлює, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десяти кратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Суд, також враховує положення статті 27 Конвенції «Про права дитини», яку ратифіковано постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, відповідно до якої передбачено право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

За змістом ч. 2 ст. 27 цієї Конвенції батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

З аналізу наведених норм слідує, що батьки мають рівні права та обов`язки відносно дітей і повинні забезпечити дитині умови для її повноцінного розвитку.

У силу положень ст. 183 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом збільшено або зменшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось з них.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 та у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2021 року у справі № 554/3355/20 (провадження № 61-7397св21) зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 СК України «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 СК України «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 СК України «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року № 6-143цс13.

Виходячи з наведених положень закону, при вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов`язаний з`ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров`я.

Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Зменшення розміру аліментів є правом суду, а не його обов`язком, виходячи з диспозиції ст. 192 СК України, тобто, навіть за умови доведеності факту зміни матеріального стану платника аліментів, суд, який розглядає справу, може не задовольняти вимоги останнього про зменшення розміру аліментів, зважаючи на інші обставини справи, зокрема, у разі, якщо зменшення розміру аліментів не відповідатиме інтересам малолітніх дітей, які мають право на рівень життя, достатній для їх фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно з ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У даній справі з`ясуванню підлягає питання зміни матеріального становища платника аліментів та зміна його сімейного стану з часу ухвалення судового рішення про стягнення аліментів.

У постанові від 03 липня 2024 року по справі №552/2073/23 Верховний Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив: «Звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, ОСОБА_1 посилався на те, що у нього змінився матеріальний та сімейний стан, оскільки у другому шлюбі у нього народився син і на його утриманні перебувають малолітній син та дружина, яка перебуває у декретній відпустці, що зумовило збільшення витрат на утримання нової сім`ї.

Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що зменшення розміру аліментів у зв`язку з тим, що позивач має на утриманні дитину, яка народилась в іншому шлюбі, та дружину, яка перебуває у декретній відпустці, без доведення погіршення його майнового становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини від шлюбу з ОСОБА_2 - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 , та суперечитиме її інтересам».

У даному випадку, позивачем та його представником не надано жодних належних і достатніх доказів на підтвердження обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру аліментів, зокрема, щодо погіршення майнового стану позивача ОСОБА_1 , або таких, що свідчили б про його неможливість сплачувати аліменти на утримання сина ОСОБА_1 у визначеному судовими наказом розмірі.

Зміна сімейного стану позивача - народження другої дитини в іншому шлюбі, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів.

Аналогічний за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 760/9783/18-ц (провадження № 61-9460св20), від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19 (провадження № 61-9460св20), від 28 травня 2021 року у справі № 715/2073/20 (провадження № 61-1031св21).

Зазначені у позові доводи позивача суд відхиляє, оскільки вони не свідчать про безумовність підстав для зменшення розміру аліментів.

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебувають у шлюбі, режим окремого проживання не встановлено.

У зв`язку з вищевикладеним, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.

Згідно ч.ч.1,3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких віднесено і витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору та витрат на правову допомогу, покладаються на позивача.

У поданому 12.11.2025 через систему «Електронний суд» відзиві на позовну заяву представник відповідача адвокат Савко В.В. просив стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати на правничу допомогу в розмірі 8 500,00 грн.

У постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20.09.2018 суд зазначає, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач надав до суду ордер на надання правничої допомоги серії АЕ №1438371; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; акт виконаних робіт (послуг) №1011; обґрунтований розрахунок, квитанцію №1.384233757.1 від 03.11.2025.

Суд зазначає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Перевіривши зміст наданих документів, суд зазначає, що заявлені до стягнення судові витрати на професійну правничу допомогу за вказані послуги вартістю 8 500,00 грн. є співмірними зі складністю цієї справи, ціною позову, наданим адвокатом обсягом послуг, відповідають критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру, а тому підлягають стягненню з позивача на користь відповідача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на дитину – відмовити у повному обсязі.

Судові витрати віднести на рахунок позивача.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 8500 (вісім тисяч п`ятсот) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копію судового рішення із викладом вступної та резолютивної частин видати учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, за їхньою заявою негайно після його проголошення.

Повний текст судового рішення складено 27 січня 2026 року.

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання – АДРЕСА_3 .

відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації – АДРЕСА_4 .

Суддя О.Б.Подорець