Рішення від 26 січня 2026 р. у справі №515/1790/25 — Татарбунарський районний суд Одеської області

Справа № 515/1790/25

Провадження № 2-о/515/296/26

Татарбунарський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2026 року м. Татарбунари

Татарбунарський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Луцюка В.О.,

секретар судового засідання Комерзан Л.І.,

за участю заявника ОСОБА_1 ,

представника заявниці – адвоката Давиденка К.В.,

заінтересованої особи – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Татарбунари Білгород-Дністровського району Одеської області, в порядку окремого провадження, цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Давиденко Костянтин Вікторович, заінтересовані особи: Лиманська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області, ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, суд

В С Т А Н О В И В:

12 листопада 2025 року заявник ОСОБА_1 через свого представника адвоката Давиденка К.В. звернувся до суду зі заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, заінтересовані особи: Лиманська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області, ОСОБА_2 , яку обґрунтував таким.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Лиман Білгород-Дністровського району Одеської області у віці 72 років помер дідусь заявника ОСОБА_3 .

Після його смерті відкрилася спадщина на земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства, площею 3,60 га в межах території Лиманської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, що належить спадкодавцю на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ОД № 067605, виданого Татарбунарською районною Радою народних депутатів 26 серпня 1997 року.

За життя спадкодавець залишив заповіт, яким належну йому земельну ділянку заповів заявнику.

Заявник спадщину після смерті дідуся не прийняв через пропуск шестимісячного строку для прийняття спадщини. Спадщину за законом фактично прийняла дружина спадкодавця та бабця заявника ОСОБА_4 , як така, що проживала разом із спадкодавцем на день відкриття спадщини, однак спадкових прав за життя не оформила.

ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Лиман Татарбунарського району Одеської області у віці 78 років померла бабця заявника ОСОБА_4 .

Спадкоємцем за заповітом після її смерті на належну їй земельну ділянку є тітка заявника – ОСОБА_2 (заінтересована особа у справі).

Вищезазначену земельну ділянку, що належала дідусю та яку фактично успадкувала його бабуся, заявник має право успадкувати за законом, як спадкоємець п`ятої черги.

З метою оформлення спадкових прав після смерті бабці ОСОБА_4 , заявник звернувся до приватного нотаріуса Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Монастирліу О.П. Однак, нотаріусом відмовлено у вчиненні нотаріальної дії через пропуск шестимісячного строку для прийняття спадщини та ненадання доказів факту постійного проживання заявника разом із спадкодавицею на день відкриття спадщини.

Заявник зазначає, що на момент смерті бабусі він проживав разом із нею за адресою: АДРЕСА_1 та здійснював за нею догляд. Спір у справі відсутній.

Враховуючи викладене, заявник просить встановити факт його постійного проживання разом із бабусею ОСОБА_4 на день відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 листопада 2025 року справу передано у провадження судді Луцюка В.О.

Згідно з ухвалою судді від 17 листопада 2025 року відкрито провадження у справі в порядку окремого провадження, призначено судове засідання; витребувано у приватного нотаріуса Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Монастирліу О.П. копії спадкових справ після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 та після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 .

24 листопада 2025 року на виконання ухвали надійшли витребувані докази (вх.№6297/25-Вх 24.11.2025).

У судове засідання представник заінтересованої особи Лиманської сільської ради Резніченко В.І. не з`явився, у заяві просив розглянути справу за його відсутності, проти задоволення заяви не заперечив (вх. № 453/26-Вх 21.01.2026).

Судом ухвалено про розгляд справи у відсутність учасника справи, який не з`явився у судове засідання.

Заявник та його представник у судовому засіданні підтримали заявлені вимоги та просили їх задовольнити.

Заінтересована особа ОСОБА_2 проти задоволення вимог заявника заперечень не мала.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, суд дійшов такого висновку.

Згідно з ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст.293, ч. 2 ст.315 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення та від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Судом встановлено, що згідно з копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 06 березня 2006 року Виконкомом Лиманської сільської ради Татарбунарського району Одеської області в с. Лиман Татарбунарського району Одеської області ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 72 років помер ОСОБА_3 , актовий запис про смерть № 15 (а.с. 10).

Після його смерті відкрилася спадщина на земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства, площею 3,60 га в межах території Лиманської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, що належить спадкодавцю на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ОД № 067605, виданого Лиманською сільською Радою народних депутатів 26 серпня 1997 року на підставі розпорядження Татарбунарської районної державної адміністрації Одеської області від 24 березня 1997 року № 66/А-97 (а.с. 12).

За життя ОСОБА_3 склав заповіт, який був посвідчений секретарем Лиманської сільської ради Татарбунарського району Одеської області Калиновською С.І. 08 лютого 2005 року та зареєстрований за № 9 та яким спадкодавець заповів належну йому земельну ділянку ОСОБА_1 (заявнику у справі) – а.с. 11.

Спадкова справа після смерті ОСОБА_3 не заводилася, що вбачається з повідомлення приватного нотаріуса Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Монастирілу О.П. (а.с. 24).

Згідно з довідкою Лиманської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 07 жовтня 2025 року вих. № 364, за даними по господарської книги № 1 за 2006-2010 роки на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 разом з ним була зареєстрована та проживала його дружина ОСОБА_4 (а.с. 15).

ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Лиман Татарбунарського району Одеської області померла ОСОБА_4 , про що Татарбунарським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області складено актовий запис № 251 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 (а.с. 9).

Спадкоємцем за заповітом після її смерті є її донька та тітка заявника ОСОБА_2 (заінтересована особа у справі), яка 06 листопада 2017 року звернулася до приватного нотаріуса Татарбунарського районного нотаріального округу Одеської області Монастирілу О.П. з заявою про прийняття спадщини за заповітом та отримала Свідоцтва про право на спадщину за заповітом на належну спадкодавиці земельну ділянку, площею 4,5652 га, в межах території Лиманської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, яка належала спадкодавці на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії Р1 № 451785, виданого Лиманською сільською радою Татарбунарського району Одеської області 24 серпня 2001 року на підставі рішення № 237-ХХІІІ від 07 травня 2001 року, та недоотриману пенсію за червень 2017 року на суму 1 510,34 грн (а.с. 36-37).

Як вбачається з копії спадкової справи № 328/2017, заведеної до майнам померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , інші спадкоємці відсутні. Син спадкодавиці та батько заявника – ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Лиман Татарбунарського району Одеської області, про що на підставі актового запису № 494 Татарбунарським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області 22 грудня 2017 року видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 (а.с. 8).

На підтвердження факту родинних відносин, як між онуком та дідом і бабою, заявником надано: копію свідоцтва про народження батька ОСОБА_5 серії НОМЕР_4 , виданого Лиманською сільською радою Одеської області на підставі актового запису № 32, відомості про батьків: ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 ; копію свідоцтва про своє народження серії НОМЕР_5 , виданого повторно Татарбунарським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області 12 грудня 2018 року на підставі актового запису № 5, вчиненого Виконавчим комітетом Лиманської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, відомості про батьків: ОСОБА_5 ; ОСОБА_6 (а.с. 6-7).

Заявник, як спадкоємець п`ятої черги за законом після смерті бабці ОСОБА_4 , звернувся до приватного нотаріуса Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Монастирліу О.П., з метою оформлення спадкових прав, однак згідно з постановою приватного нотаріуса Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Монастирліу О.П. від 06 листопада 2025 року, заявнику відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом щодо майна бабці ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , через пропуск шестимісячного строку для прийняття спадщини та ненадання доказів на підтвердження факту постійного проживання разом із спадкодавцем на день відкриття спадщини (а.с. 17).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

На підставі ч. 3, 5 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

За змістом норм статей 1268-1269 ЦК України факт прийняття спадщини тісно пов`язується з постійним проживанням разом із спадкоємцем на час відкриття спадщини, проте окремо встановити факт прийняття спадщини без встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини чинним законодавством не передбачено.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 2-844/2008 (провадження № 61-1424св18), від 25 квітня 2018 року у справі № 145/1480/14-ц (провадження № 61-4170св18), від 01 квітня 2019 року у справі № 127/1149/17-ц (провадження № 61-21375св18) та від 05 червня 2019 року у справі № 554/3192/16-ц (провадження № 61-10720вс18).

Згідно із ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1221 ЦК України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно до ч.ч.1,6 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особиє житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. При цьому місце проживання необхідно відрізняти від місця перебування фізичної особи, тобто того місця, де вона не проживає, а тимчасово знаходиться. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Відповідно до п.210 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженої наказом Міністра Юстиції України №20/5 від 03 березня 2004 року (в редакції, яка діяла на момент відкриття спадщини) видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини (п.2 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013).

Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов`язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.

Частина 3 ст. 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не саму реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

Таким чином, відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 10 січня 2019 року у справі № 484/747/17.

Статтею 3 цього Закону визначено, що місце перебування особи - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати.

Таким чином, місце проживання необхідно відрізняти від місця перебування фізичної особи, тобто того місця, де вона не проживає, а тимчасово знаходиться.

Відсутність реєстрації місця проживання позивача за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав разом із спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені ч. 3 ст. 1268 ЦК України підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем (правова позиція, викладена в постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16-ц, від 10 січня 2019 року у справі № 484/747/17).

У разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію свого місця проживання (якщо спадкоємець знявся з реєстрації за попереднім місцем проживання та не звернувся до органу реєстрації після прибуття до нового місця проживання) доказом постійного проживання із спадкодавцем є довідка ЖЕО (правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 08 серпня 2018 року у справі № 185/8005/16-ц).

З аналізу наведених норм можна дійти висновку про те, що законодавець не пов`язує місце відкриття спадщини з місцем реєстрації спадкодавця, а відповідно до статті 1221 ЦК України ототожнює його з останнім місцем проживання останнього, яке може знаходитися поза межами його реєстраційного обліку.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у п.п.2, 23Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах спадкування» №7 від 30.05.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Відповідно до п.211 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженої наказом від 03 березня 2004 року № 20/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 03 березня 2004 року за № 283/8882(в редакції, яка діяла на момент відкриття спадщини) свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто тим,які постійно проживали разом зі спадкодавцем чи подали заяву нотаріусу про прийняття спадщини.

Доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі,який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини,та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Зі змісту наведених норм закону вбачається, що під постійним місцем проживанням спадкоємця із спадкодавцем розуміється як факт безпосереднього проживання спадкоємця із спадкодавцем на момент його смерті, так і факт наявності у спадкоємця, на момент смерті спадкодавця, зареєстрованого у передбаченому законом порядку права на постійне проживання з останнім за однією адресою.

Так, згідно з довідкою, виданою Лиманською сільською ради Білгород-Дністровського району Одеської області 10 листопада 2025 року вих. № 398, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 . Інші особи за вказаною адресою не зареєстровані. Разом із нею з кінця 2016 року по день смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 , фактично без реєстрації місця проживання, проживав її онук ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який здійснював за нею догляд (а.с. 16).

Допитані у судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (односельці) підтвердили, що дійсно заявник проживав разом із бабцею з 2017 року по день її смерті, доглядав за нею, здійснив її поховання. Вони мали спільний побут та вели спільне господарство. ОСОБА_7 зазначив, що заїжджав до померлої за життя, привозив дерево та бачив там її онука (заявника у справі).

Наведене вище підтверджує той факт, що ОСОБА_1 проживав разом із своєю бабою ОСОБА_4 на день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 , однак, факт такого проживання може бути встановлений виключно у судовому порядку.

Оскільки ОСОБА_1 , як спадкоємець за законом проживав разом із спадкодавицею ОСОБА_4 на час відкриття спадщини в одному помешканні та протягом шести місяців із часу відкриття спадщини не заявив про свою відмову від спадщини, то він вважається таким, що прийняв спадщину.

Згідно з частиною 3 ст.12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Метою встановлення факту спільного проживання заявника з бабцею ОСОБА_4 є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки; чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення зазначених фактів. Спір про право відсутній.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що в ході розгляду справи обґрунтування заявлених вимог знайшли своє об`єктивне підтвердження, суд вважає, що заява є такою, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст.12,13,77,81,259,263-265,268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Лиманська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області, ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини - задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженця с. Лиман Татарбунарського району Одеської області на час відкриття спадщини разом із бабою ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Лиман Татарбунарського району Одеської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду, який відраховується з дати складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 27.01.2026 р.

Суддя В.О. Луцюк