Рішення від 21 січня 2026 р. у справі №351/1715/25 — Снятинський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 351/1715/25

Номер провадження №2/351/303/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2026 року м.Снятин

Снятинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Сегіна І.Р.

за участі секретаря - Бабшинської К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду в місті Снятині справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, -

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Зленко В.А. в інтересах ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей.

Позовні вимоги мотивував тим, що 24.02.2009р. позивач та відповідач зареєстрували шлюб. Від шлюбу у сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ..

Протягом тривалого часу сіпльне життя у позивача з відповідачкою не складається через відсутність взаєморозуміння між ними, різні погляди на подальше життя, нехтування відповідачкою сімейними цінностями, її безвідповідальну поведінку та байдужість по відношенню до дітей.

Вже більше року сторони проживають окремо, спільного господарства не ведуть, не спілкуються та взагалі не підтримують ніких відносин. діти зареєстровані та постійно проживають з позивачем (батьком) і перебувають на його утриманні.

Місце проживання відповідачки (матері) ані позивачу, ані дітям невідоме, до дітей відповідачка не приїжджає, нічим не допомагає та взагалі не цікавиться їхнім життям, здоров`ям та потребами.

Позивач стверджує, що він самостійно виховує дітей, самостійно несе витрати на оплату житлово-комунальних послуг, на продукти харчування для дітей, на одяг для дітей, на засоби особистої гігієни та на всі інші речі/предмети, які використовуються дітьми/для дітей в побуті, в тому числі, і на шкільне приладдя та канцелярію для навчання дітей, на лікарства та ін.. Наявність таких витрат, а також, загальне здорожчання цін позбавляє позивача можливості в повній мірі забезпечити дітей усім необхідним самостійно.

Крім цього, до витрат позивача на утримання дітей також слід віднести і витрати на проїзди дітей, екскурсії, дозвілля, періодичні огляди у лікаря, лікування.

Так, син ОСОБА_3 є особою з інвалідністю з дитинства та потребує постійного стороннього догляду за ним, оскільки хворіє на психічне захворювання - аутизм.

Відповідачка, у свою чергу, не виконує свій обов`язок по вихованню та утриманню дітей, і не надає позивачу ніякої матеріальної допомоги для дітей. Всі вищезазначені витрати на утримання дітей позивач несе самостійно.

Просить стягувати з відповідачки накористь позивача аліменти на утримання дітей в розмірі по 3500 грн. щомісячно на кожну дитину, до досягнення дітьми повноліття. А також, просить стягнути з відповідачки понесені позивачем судові витрати.

Відповідно до ч.4 ст.19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч.1 ст.274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 24.11.2025р. було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав повністю, просив їх задоволити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у порядку, встановленому цивільним процесуальним законодавством. Причини неявки суду неповідомлені. Будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, відповідач правом подати відзив на позовну заяву не скористався.

Відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно із статтею 280 ЦПК України, суд вважає можливим провести заочний розгляд справи й ухвалити заочне рішення на підставі наявних у ній доказів.

Суд, дослідивши і перевіривши зібрані докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 24.02.2009р. зареєстровано шлюб.

Відповідно до свідоцтв про народження серії: НОМЕР_2 , НОМЕР_3 у позивача та відповідачки народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ..

Із акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї вбачається, що ОСОБА_1 здійснює догляд за сином інвалідом, 19.07.2009 р.нар., який проживає біля нього і перебуває на його утриманні. Дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , учениця 7 класу Тростянецької гімназії, проживає біля батька і перебуває на його утриманні. Дружина ОСОБА_2 зареєстрована по даній адресі: в АДРЕСА_1 , однак фактично не проживає протягом року. Діти проживають разом із батьком постійно. Батько займається їхнім вихованням, навчанням та забезпеченням.

Згідно посвідчення серії НОМЕР_4 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є особою з інвалідністю з дитинства.

Відповідно до Консультативних висновків спеціаліста у ОСОБА_3 змішані специфічні розлади розвитку з розладом мовлення. Наявне порушення комунікації та соціальної взаємодії. Аутизм-16 балів.

Згідно довідки, виданої Відділом обслуговування громадян № 12 ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 05.08.2025р. ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні ПФУ в Івано-Франківській області та отримує державну соціальну допомогу з надбавкою на догляд з інвалідністю на сина ОСОБА_3 на період з 15.05.2025р. по 18.07.2027р.

Згідно довідки Тростянецької гімназії Заболотівської селищної ради від 13.11.225р. ОСОБА_4 навчається у 7 класі гімназії. За останній рік навчання учениці в гімназії ОСОБА_2 , мати дівчинки, у гімназії не з`являлася.

Відповідно до ч. 1 ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно вимог ч.1, ч. 2 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд зазначає, що обов`язок щодо утримання та виховання своїх дітей покладено на обох батьків і вони в рівній мірі зобов`язані їх утримувати до досягнення ними повноліття.

Факт відсутності у батька або матері можливості надання дитині відповідного розміру утримання не знаходиться в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини.

Враховуючи, що обов`язок утримувати дітей є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, інтереси дітей при визначенні розміру аліментів, відсутність добровільного вирішення сторонами питання участі матері в утриманні дітей, суд дійшов до переконання про наявність правових підстав для стягнення з відповідачки аліментів на утримання неповнолітніх дітей.

Суд зауважує, що право вибору способу стягнення аліментів належить тому з батьків, разом з яким проживає дитина.

Крім того, суд звертає увагу про відсутність будь-яких фактичних даних, які б свідчили про непрацездатність відповідачки або її незадовільний стан здоров`я, чи наявність інших утриманців, а, відтак, давали б суду підстави вважати, що відповідачка не зможе сплачувати аліменти на утримання дітей у визначеному законодавством розмірі.

На підставі викладеного, суд вважає, що позов підставний та підлягає до задоволення, а тому із відповідачки слід стягувати на користь позивача аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі по 3500 грн. на кожну дитину, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, щомісячно, з дня пред`явлення позову, тобто з 17.11.2025 року і до досягнення дітьми повноліття.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України, суд під час ухвалення судового рішення вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати. При цьому відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно із ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, які відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При цьому сам факт оплати таких послуг не є обов`язковою передумовою можливості відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, у разі якщо стороною, на користь якої ухвалено рішення суду, подано необхідні докази, які підтверджують надання відповідних послуг щодо розгляду конкретної судової справи (постанова ВС від 28.09.2021 року у справі № 160/12268/19).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 11.01.2023 року у справі № 479/475/21, провадження № 61-6583св22 дійшов наступного висновку.

Так, у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі №905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

Як вбачається із квитанції, наданої адвокатом Зленком В.А., вартість витрат по наданню ним правової допомоги склала 6 000 грн.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування з відповідачки таких витрат в заявленому розмірі, адже цей розмір має відповідати критерію розумної необхідності таких витрат та є завищеним, виходячи з ринкових цін на адвокатські послуги.

Визначаючи розмір витрат, які підлягають відшкодуванню, суд враховує незначну складність даної справи, те, що справа про звільнення від сплати аліментів є справою, у якій вже склалася стала судова практика та яка не потребує додаткового вивчення норм законодавства та правових позицій, характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій їх необхідності, виходячи з конкретних обставин справи.

З урахуванням наведеного та враховуючи заперечення відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до висновку про те, що справедливим буде зменшення розміру витрат, понесених позивачем на надання професійної правничої допомоги до 4500 грн.,які підлягають стягненню з відповідачки, що відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, необхідних процесуальних дій сторони та часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги у суді.

Також, з відповідачки на користь держави належить стягнути судові витрати в розмірі 1211,20 грн.

Відповідно до зазначеного та на підставі 180, 181, 182, 183, 191 СК України, керуючисьст.ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 274, 280-282 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити.

Стягувати із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі по 3500 грн., на кожну дитину, щомісячно. але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, з дня пред`явлення позову, тобто з 17.11.2025 року і до досягнення дітьми повноліття.

У відповідності зі ст. 430 ч.1 п.1 ЦПК України допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ..

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1211,20 грн. судового збору та на користь ОСОБА_1 4500 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду з дня його проголошення. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуючий Ігор СЕГІН