Постанова від 26 січня 2026 р. у справі №339/217/25 — Болехівський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 339/217/25 156

3/339/9/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2026 року м. Болехів

Суддя Болехівського міського суду Івано-Франківської області Головенко О.С., з участю захисника Воробець Р.М., розглянувши матеріали, які надійшли від відділення поліції №1 (м.Долина) Калуського районного відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , громадянина України,

за ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

якому роз"яснено зміст ст.63 Конституції України та права, передбачені ст. 268 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

09 червня 2025 року о 22 год 48 хв ОСОБА_1 по вул.Д.Галицького в м.Болехів Івано-Франківської області в порушенні вимог п.2.5 Правил дорожнього руху України керував транспортним засобом Audi А4 н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів) та відмовився від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку.

ОСОБА_1 своєї вини у вчиненому не визнав та пояснив, що після складання щодо нього першого протоколу за ч.1 ст 130 КУпАП, працівники поліції по 2-3 рази на день стояли в засідці біля будинку і стежили за ним. ОСОБА_2 попросив відігнати військовий автомобіль хлопцям у ЗСУ і він виїхав з дому, а працівники поліції, які чекали його біля будинку, зразу поїхали за ним, включили проблискові маячки та зупинили його і вимагали документи на автомобіль, яких в нього не було. Зателефонував ОСОБА_3 , який привіз документи та забрав автомобіль. Перебував біля автомобіля, але працівники поліції не пропонували йому пройти огляд та стан сп"яніння. В той день не вживав спиртне, був у тверезому стані.

Захисник просив закрити провадження за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, оскільки відсутні докази відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп"яніння та ОСОБА_1 в той день не вживав спиртних напоїв.

Однак, дослідивши матеріали справи, встановлено, що вина ОСОБА_1 у вчиненому правопорушенні підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії, актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відеодоказами, які містяться в матеріалах провадження та досліджені в судовому засіданні, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів.

Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та передбаченими способами, відповідно, відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.

Так, згідно положень ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України “Про Національну поліцію”, поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

Пункт 1.3 ПДР України зобов`язує учасників дорожнього руху знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Згідно з вимогами п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п. 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС 09 листопада 2015 р. № 1452/735, /далі Інструкція/ огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Згідно п. п. 6, 7 Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться:

-поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі – спеціальні технічні засоби);

-лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря – фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

З матеріалів справи вбачається, що поліцейським було дотримано норми вказаної Інструкції, оскільки були наявні підстави вважати, що ОСОБА_1 , як водій транспортного засобу, перебував з ознаками алкогольного сп`яніння, внаслідок чого йому запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння на місці та у закладі охорони здоров`я, однак він відмовився від проходження такого огляду.

Так, актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, який проведений у зв`язку з виявленими у ОСОБА_1 ознаками, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів стверджується, про те, що огляд не проводився через його відмову, від підпису якого він відмовився (а.с.67).

В матеріалах справи наявні свідоцтво про перевірку законодавчо врегульованого засобу вимірювальної техніки № 12-01/5432, чинне до 09 жовтня 2025 року про відповідність вимогам закону приладу Газоаналізатора ALCOTEST 6820 (а.с.73-74).

Окрім того, відповідно до направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09 червня 2025 року (а.с.68), водій ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду в медичному закладі.

Довідкою начальника відділення поліції №1 (м.Долина) Калуського районного відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області О.Гречаного підтверджено, що ОСОБА_1 отримав посвідчення водія (а.с.69).

Працівники поліції у відповідності до ст.266 КУпАП, відсторонили ОСОБА_1 від керування транспортним засобом і він зобов`язався не керувати транспортним засобом протягом 24 год, що підтверджується зобов`язанням, від підпису якого ОСОБА_1 відмовився, транспортний засіб передано ОСОБА_3 (а.с.65-66).

Зміст вказаних вище доказів повністю підтверджується відеоматеріалами з нагрудного відеореєстратора інспектора поліції, які долучені до матеріалів провадження, містяться на дисках (а.с.75) та не викликають сумнівів щодо події адміністративного правопорушення та перебігу обставин відмови водія від проходження огляду.

Так, згідно ч.2 ст. 266 КУпАП, огляд водія на стан алкогольного сп`яніння, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до статті 251 КУпАП, відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення.

Додані поліцейським до протоколу відеозаписи є належним доказом у справі про адміністративне правопорушення в розумінні норм КУпАП, оскільки стосуються вказаної події, де зафіксовано, як саме ОСОБА_1 , як водій транспортного засобу, маючи ознаки сп"яніння, відмовився проходити огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та у запропонованому йому медичному закладі.

Переглянувши матеріали відеофіксації, встановлено перебування ОСОБА_1 в автомобілі на водійському сидінні, коли до нього приходить працівник поліції, просить вимкнути мотор та вийти з автомобіля.

Працівник поліції з"ясовує у ОСОБА_1 чому в автомобілі не підсвічується задній номерний знак та правий габаритний вогонь, чи знав він про несправність та вказує про наявність запаху алкоголю від ОСОБА_1 , на що водій заперечує.

На запитання працівника поліції ОСОБА_1 заперечив вживання алкоголю та працівник поліції пропонує пройти тест на місці або проїхати в лікарню та роз"яснює, що у випадку, якщо він не вибере жодний варіант, то це буде розцінено як відмова.

Працівник поліції ще раз запитує ОСОБА_1 з приводу обраного варіанту проходження огляду, роз`яснює ст. 268 КУпАП і вказує, що на нього буде складено протокол за ч.1 ст. 130 КУпАП за те, що він керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння, транспортний засіб буде вилучено.

Працівник поліції знову з"ясовує чи ОСОБА_1 буде проходити огляд на місці, чи в лікувальному закладу і вказує, що такі дії розцінює як відмову та на нього буде складено матеріали, транспортний засіб передають іншому водію.

Працівник поліції зачитує ОСОБА_1 протокол, акт, направлення та роз`яснює ст. 63 Конституції України; ОСОБА_1 відмовляється від підпису.

Відомості, які містяться у матеріалах справи у своїй сукупності підтверджують, що водій ОСОБА_1 своєю поведінкою засвідчив, що не бажає проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку, хоч йому тричі пропонувалось, що правильно було розцінено працівниками поліції як відмова від проходження огляду та підстава для складення протоколу.

Згідно диспозиції ч.1 ст. 130 КупАП, для настання адміністративної відповідальності не має значення причина відмови особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції за виключенням обставин, які встановлені ст.17 КУпАП.

Слід звернути увагу на те, що правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, є закінченим з моменту відмови водія пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі, при цьому, водій транспортного засобу може відмовитись від проходження огляду на стан сп`яніння як до початку проведення такого огляду, так і під час його проведення.

Під відмовою від проходження огляду на стан сп`яніння слід розуміти свідоме і категоричне не бажання особи пройти відповідний огляд, яке базується на його внутрішньому переконанні про відсутність необхідності проходити цей огляд в силу існування певних мотивів відомих цій особі і може проявлятися як у активній, так і у пасивній формі.

Таким чином норми ПДР України (п.2.5) встановлюють у першу чергу обов`язок водія, а не право, пройти огляд на визначення стану сп`яніння і жодних винятків для цього (втома, брак часу, не бажання водія) – ПДР не містять.

Твердження ОСОБА_1 про те, що він не перебував в стані алкогольного сп`яніння не заслуговують на увагу, оскільки йому у провину ставиться не керування в стані алкогольного сп"яніння, а за відмову пройти такий огляд. При цьому, працівники поліції вказали йому на ознаки і сп"яніння.

Дослідивши сукупність доказів по справі, вважаю, що ними поза всяким розумним сумнівом доведено факт відмови ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом з ознаками сп"яніння, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, а тому в його діях є склад адміністративного правопорушенння, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Тому з ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір у розмірі 665.60 грн.

Окрім того, на розгляді суду поступив протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №350666 від 04 червня 2025 року, з якого вбачається, що 04 червня 2025 року о 00 год 49 хв ОСОБА_1 по вул.Б.Янишина (Гагаріна) в м.Болехів Івано-Франківської області в порушенні вимог п.2.5 Правил дорожнього руху України керував транспортним засобом Mercedes Benz н.з. НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, що зафіксовано на технічний зсіб відеозапису, а саме бодікамеру №1113041960. Від керування транспортним засобом відсторонений, транспортний засіб залишено по місцю зупинки.

ОСОБА_1 своєї вини у вчиненому не визнав, пояснив, що в той вечір не керував вказаним траспортним засобом, за рулем був його друг ОСОБА_4 , якого попросив завезти на заправку, оскільки загубив ключі і знайомий возив його шукати ключі. Працівникам поліції він це пояснював, але вони наполягали на проходженні огляду і він відмовився, оскільки не керував транспортним засобом. Він хотів зателефонувати до ОСОБА_4 , який керував транспортним засобом, але працівники поліції сказали, що немає необхідності .

Так, як не керував транспортним засобом та не був зупинений працівниками поліції, як водій, то вважає, що правомірно відмовився від проходження огляду, який мають пройти тільки водії.

За наведених обставин захисник Воробець Р.М. вважає, що підстав для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП немає, просить його виправдати та закрити провадження у справі. Так, як ОСОБА_1 не керував транспортним засобом та не був зупинений працівниками поліції, як водій, то вважає, що він правомірно відмовився від проходження огляду, який мають пройти тільки водії.

Дослідивши наявні у справі докази, суд вважає вказані пояснення слушними, оскільки матеріалами провадження не доведено факт керуванням ним транспортним засобом, тобто факт виконання ним функцій водія.

Тому доказуванню підлягає, серед іншого, й факт керування особою транспортним засобом.

Так, згідно з вимогами п. 2.5 ПДР України, саме водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п. 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС 09 листопада 2015 р. № 1452/735, /далі Інструкція/ огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

За змістом закону, протокол про адмінправопорушення, пояснення особи, свідків, висновок експерта тощо, є документами, що офіційно засвідчує подію адмінправопорушення і, відповідно до ст.251 КУпАП, є джерелами доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин справи та правильне її вирішення.

Для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.

Суб`єктом вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є спеціальний водій, тобто особа, яка керувала транспортним засобом в стані сп`яніння або відмовилась від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Згідно п.1.10 ПДР, водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення відповідної категорії.

Визначення терміну "керування транспортним засобом" було наведено в п. 27 Пленуму ВСУ від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Крім того, в рішенні №404/4467/16-а від 20.02.19 ВС/КАС зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.

Таким чином, керування транспортним засобом – це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху – для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.

В даній ситуації вимагається доведення того, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом, оскільки він заперечує факт керування транспортним засобом при обставинах, викладених у складеному відносно нього протоколі про адміністративне правопорушення

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 8 лютого 2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 7 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Разом з тим, наявні в матеріалах справи докази, а саме: протокол про адміністративне правопорушення, акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції та акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, не підтверджують факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а засвідчують виключно факт відмови проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння.

Оскільки особа, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення заперечує факт керування транспортним засобом, то з метою всебічного і об`єктивного дослідження всіх обставин у справі було досліджено відеозаписи, які найбільш точно відтворють події в тому перебігу, як вони мали місце в дійсності.

Проте, на відео не зафіксовано, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом; був зупинений працівниками поліції та не видно, щоб автомобіль рухався, або щоб двигун автомобіля був заведений.

При цьому, оглядом відеозаписів не виявлено жодного моменту, на якому б було зафіксовано як транспортний засіб здійснює рух або факт переслідування працівниками поліції транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , чи знаходження останнього безпосередньо за кермом автомобіля, а тільки вбачається, що транспортний засіб стоїть на місцевості. ОСОБА_1 перебував біля іншого траспортного засобу, коли до нього підійшли працівники поліції.

На зауваження працівника поліції з приводу керування в комендантську годину транспортним засобом з несправностями (не працює лампа лівої фари в режимі ближнього світла) ОСОБА_1 відповів, що він не водій. Працівник поліції вказує, що є відео, де зафіксовано, як він керував автомобілем і два рази був на заправці.

У відповідь ОСОБА_1 пояснює, що загубив ключі від квартири на заправці і попросив знайомого відвезти його, щоб знайти ключі.

На підтвердження цього, просить зателефонувати знайомому і викликати його, але працівник поліції вказав, що немає необхідності.

ОСОБА_1 відмовляється пройти огляд на стан спяніння, мотивуючи тим, що він не керував транспортним засобом.

В судовому засіданні за клопотанням захисника Воробця Р.М. був опитаний в якості свідка ОСОБА_5 , про якого згадував працівникам поліції ОСОБА_1 , вказуючи, що саме він керував транспортним засобом.

Так, свідок ОСОБА_5 підтвердив про те, що пізно вечером 03 червня 2025 року йому зателефонував ОСОБА_1 та попросив, що оскільки він випив та загубив ключі на заправці, відвезти його знайти ключі. Тому він приїхав до будинку, де живе ОСОБА_1 , сів в автомобіль за кермо та поїхав разом з ОСОБА_1 . Не знайшовши ключів на заправці, він привіз ОСОБА_1 додому, віддав йому ключі від автомобіля та повернувся до свого будинку.

Враховуючи вищезазначене, а також те, що ОСОБА_1 безпосередньо у судовому засіданні заперечував факт керування ним 04 червня 2025 року транспортним засобом при викладених у протоколі обставинах, при цьому будь-якими доказами, які додані до матеріалів справи його доводи не спростовуються, з огляду на положення п. 1.10 ПДР та диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП, суд приходить до переконання, що ОСОБА_1 в даній ситуації неможливо визнати водієм, оскільки матеріали даної справи не містять відомостей, які б підтверджували факт керування ним транспортним засобом.

Враховуючи, що суду не надано доказів, які підтверджують факт керування ОСОБА_1 автомобілем, його відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння не утворює складу адміністративного правопорушення.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.

Таким чином, наведені факти, відповідно до ст. 62 Коституції України, повинні тлумачитись судом на користь ОСОБА_1 та дають підстави стверджувати про відсутність беззаперечних доказів вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

а підставі викладеного, ч.2 ст.130 КУпАП та керуючись ст. 283, 284 КУпАП,-

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (протокол від 09 червня 2025 року) та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП ( протокол від 04 червня 2025 року) закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня отримання постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу у встановлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

Згідно з ч. 2 ст. 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з порушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу, витрати на облік зазначеного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, протягом десяти днів з дня винесення постанови до Івано-Франківського апеляційного суду через Болехівський міський суд.

Апеляційна скарга, подана після після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Суддя Головенко О.С.