Рішення від 22 січня 2026 р. у справі №196/1188/25 — Царичанський районний суд Дніпропетровської області

Суд: Царичанський районний суд Дніпропетровської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 22 січня 2026 р.

Справа: №196/1188/25

Суддя: Бабічева Л. П.

УКРАЇНА

Справа № 196/1188/25

№ провадження 2/196/78/2026

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2026 року с-ще Царичанка

Царичанський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Бабічевої Л.П.,

за участі секретаря судового засідання Шевченко Т.І.,

учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс",

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в залі суду с-ща Царичанка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс" звернулось до Царичанського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 16.11.2024 р. між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та відповідачем було укладено кредитний договір №371216311 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, згідно якого надав позичальнику кредит в розмірі 12 800.00 грн.

18.03.2025 р. між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" та ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" укладено договір факторингу № МВ-ТП/27, відповідно до якого первісний кредитор ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" передав ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за плату належні йому права вимоги до боржників.

Відповідач не виконував умови кредитного договору належним чином, у зв`язку з чим сума заборгованості за кредитним договором №371216311 від 16.11.2024 р. становить 39014.19 грн., що складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 12 799.32 грн., заборгованості по відсоткам в розмірі 26 214.87 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача, а також просить стягнути витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422.40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000.00 грн.

Ухвалою судді Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 12 листопада 2025 року було відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження (а.с.132-133).

У відзиві на позов, який подано до суду 17.12.2025 р. р. відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

У відзиві відповідач ОСОБА_1 зазначив, що позивачем не надано докази перерахування кредитних коштів.

У матеріалах справи відсутня виписка по рахунку, як доказ заборгованості за кредитом.

Строк дії кредитного договору становить 30 днів, тому право кредитодавця нараховувати передбачені договором відсотки за кредитом припинились після спливу визначеного договором строку.

Відсотки за кредитом розраховані у розмірі за денною процентною ставкою, яка перевищує 1%, що суперечить Закону України "Про споживче кредитування".

Щодо стягнення з нього штрафу та пені відповідач заперечує, оскільки позичальник звільняється від сплати неустойки (штрафу, пені) у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором.

Відповідач заперечує проти стягнення з нього комісії, оскільки обов`язок позичальника сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемним.

Щодо договору факторингу, то позивачем не надано суду копії Договорів факторингу в повному обсязі, відсутні докази, що після укладення Договору факторингу були виконані вимоги ст.1082 ЦК України та відповідач отримав письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові.

У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження обставин здійснення повної оплати за договорами факторингу. Позивачем не доведено факту відступлення права грошової вимоги до відповідача.

Сума відсотків, яка підлягає стягненню за кредитним договором є завищеною (а.с.154-171).

У відповіді на відзив, який подано 23.12.2025 р. через систему «Електронний суд», представник позивача - адвокат Колінько А.В. просила задовольнити позовні вимоги.

Зазначила, що кінцева дата повернення кредиту згідно кредитного Договору №371216311 від 16.11.2024 р. становить 16.12.2029 р., що передбачено п.7.3 Договору, а не 30 днів як стверджує відповідач.

Крім того, відповідно до п.11.1 Договору, він набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом п`яти років або до його дострокового розірвання, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання.

На момент укладення кредитного договору строк дисконтного періоду складає 30 днів, який може бути продовжено шляхом здійснення позичальником протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів та інших нарахувань.

Відповідач після закінчення строку дисконтного періоду свої зобов`язання не виконав, строк кредитування продовжувався, а тому нарахування відсотків за користування кредитом нараховані відповідачу в межах строку кредитування.

Розмір процентної ставки відповідача за кредитним Договором не перевищує 1%, про що зазначено в п.8.3 кредитного Договору №371216311 від 16.11.2024 р.

Позивач не висуває вимог у частині щодо стягнення штрафів за кредитним Договором №371216311 від 16.11.2024 р.

Нарахування комісії передбачено умовами кредитного Договору №371216311 від 16.11.2024 р., на які погодився відповідач при його укладенні.

Перерахування кредитних коштів відповідачу підтверджується Інформаційною довідкою ТОВ "ПРОФІТГІД" про переказ коштів на рахунок відповідача в розмірі 12800.00 грн.

Щодо відсутності доказів переходу прав вимоги за договором факторингу, то докази щодо переходу прав вимоги долучені до позову, всі твердження відповідача не підтверджено жодними доказами.

Щодо несправедливих умов договору, то відповідач, підписавши кредитний договір із позивачем, дійшли згоди щодо всіх його умов, відповідач мав змогу ознайомитись з умовами договору ще до його оформлення. Сторони узгодили розмір кредиту, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого Договору (176-194).

Представник позивача ТОВ "Таліон Плюс" у судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив розглянути справу без участі представника (а.с.2-12).

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про місце, день та час слухання справи відповідач був повідомлений належним чином, причину неявки суд не повідомив (а.с.230-231).

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 16.11.2024 р. між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено Договір кредитної лінії № 371216311 /далі - Договір/, згідно якого кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у виді кредитної лінії, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, комісію за надання кредиту (а.с. 17-40).

Відповідно до п.2.2 Договору, загальний розмір кредиту за цим Договором становить 12 800.00 грн.

Кредитодавець надає позичальнику перший Транш за Договором у розмірі, що дорівнює загальному розміру кредиту 16.11.2024 р. (п.2.3 Договору).

Другий та решта траншів траншів за Договором можуть бути надані позичальнику протягом Дисконтного періоду кредитування на умовах передбачених цим Договором (п.2.4. Договору).

Кредит надається з метою задоволення поточних споживчих потреб Позичальника (не цільовий кредит), окрім участі в азартних іграх (п.2.5 Договору).

Відповідно до п.3.1 Договору, позичальнику надається Дисконтний період кредитування, протягом якого позичальник може отримати черговий транш у рамках кредитної лінії, шляхом ініціювання такої операції в Особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. На момент укладення цього Договору строк Дисконтного періоду користування складає 30 (тридцять) днів від дати отримання позичальником першого траншу. Загальний строк Дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку передбаченому п. 3.2 Договору. У випадку надання першого траншу не в день укладення Договору строк дії Кредитної лінії та строк Дисконтного періоду автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання першого траншу за Договором.

Рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми Кредиту за всіма наданими траншами є дата закінчення Дисконтного періоду кредитування - 16.12.2024 р., а саме протягом 30 (тридцяти) днів від дати отримання першого траншу позичальником (п.7.1 Договору).

В обов`язковому порядку сума Кредиту має бути повернена Позичальником не пізніше ніж протягом 30 (тридцяти) календарних днів після настання однієї з наступних обставин, зокрема, дострокового припинення дії Договору, в порядку передбаченому п.9.1.1.2 або п.9.1.1.7 Договору ( п.7.2 - 7.2.1. Договору).

Згідно п.9.1.1.2 Договору, Кредитодавець має право в односторонньому порядку вимагати від Позичальника дострокового повернення Кредиту та сплати процентів за користування Кредитом.

Згідно п.9.1.1.7 Договору, у разі затримання Позичальником сплати процентів за користування Кредитом щонайменше на один місяць Кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк сплати якого ще не настав, в повному обсязі, шляхом повідомлення Позичальника про дострокове припинення Договору.

Кінцева дата повернення кредиту - 16.12.2029 р.

Проценти за Договором сплачуються в наступному порядку: протягом Дисконтного періоду кредитування позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю проценти не пізніше останнього дня Дисконтного періоду кредитування. У разі продовження позичальником Дисконтного періоду кредитування чи поновлення Дисконтного періоду, позичальник кожен раз сплачує всі нараховані проценти не пізніше нової дати закінчення Дисконтного періоду кредитування, вирахуваної відповідно до правил цього Договору (п.п. 7.3, 7.4.1 Договору).

На момент укладення Договору та отримання першого траншу базова процентна ставка складає 0.98% в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожен день користування ним, що становить 357.70 відсотків річних (п.8.3 Договору).

Розмір комісії, що нараховується за надання першого траншу за цим Договором становить 640.00 грн. (п.8.5 Договору).

Згідно з пунктами 8.7.1, 8.7.2 договору за період від дати видачі кредиту 16.11.2024 р. до 16.12.2024 р. кредитодавець надає позичальнику знижку в розмірі 73.47% від розміру базової процентної ставки, відповідно до чого розрахунок витрат за кредитом може здійснюватись за дисконтною процентною ставкою 0,26% від суми кредиту за кожний день користування ним, що становить 94.90 % річних.

У разі, якщо позичальник вчинить описані в п.3.2 Договору дії щодо продовження дисконтного періоду один або декілька разів або здійснить поновлення дисконтного періоду, на період після 16.12.2024 р. Кредитодавець надає позичальнику знижку в розмірі 10.20 % від розміру Базової процентної ставки, відповідно до чого розрахунок витрат за кредитом може здійснюватись за Індивідуальною процентною ставкою 0,88 відсотків в день від суми кредиту за кожен день користування ним, що становить 321.93 % річних.

Згідно п.11.1 Договору, Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 5 років або до його дострокового розірвання, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання.

Кредитний договір № 371216311 від 16.11.2024 р. був підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, одноразовий персональний ідентифікатор «NMQD».

Таким чином, договір № 371216311 від 16.11.2024 р. був підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, чим підтверджено укладання між сторонами такого договору, оскільки без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт позивача за допомогою логіну та пароля договір між сторонами не був би укладений, тому сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочинів.

Відразу після вчинених дій, Товариством було перераховано грошові кошти в сумі 12800.00 грн. на банківську карту НОМЕР_1 , яка зазначена відповідачем в заявці на отримання грошових коштів (а.с.41-зворот), що належить відповідачу, що в свою чергу слугує доказом того, що відповідач прийняв пропозицію ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та підтверджується переказом грошових коштів (а.с.42).

Згідно відповіді АБ "Південний" від 08.12.2025 р. № 33/001/31812/2025-БТ, на ім`я ОСОБА_1 виявлено наступний поточний рахунок НОМЕР_2 від 09.09.2021 р., до якого була оформлена картка № НОМЕР_3 . Випискою по рахунку за період з 16.11.2024 р. по 18.11.2024 р. підтверджено зарахування на картку відповідача суми в розмірі 12 800.00 грн. (а.с.151-152).

Також факт отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується частковим виконанням ним своїх зобов`язань за кредитним договором, що вбачається із розрахунку заборгованості, з якого видно, що відповідачем вносились кошти на погашення кредиту (а.с.47-49).

Верховний Суд у постанові від 23 грудня 2020 року у справі № 127/23910/14-ц вказав, що часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.

Тому суд не бере до уваги твердження відповідача про відсутність доказів переказу коштів.

18.03.2025 р. між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" було укладено договір факторингу №МВ-ТП/27, згідно п.2.1 якого було передбачено, що Клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (а.с.57-61).

Відповідно до п. 4.1 даного договору право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту укладення реєстру прав вимоги.

Згідно витягу з реєстру прав вимоги №208 від 18.03.2025 р. до договору факторингу №МВ-ТП/27 від 18.03.2025 р., що укладений між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», ТОВ «Таліон Плюс» набуло права вимоги до відповідача у сумі 27 226.50 грн. (а.с. 63-65, 197-216).

З розрахунків заборгованості станом на 10.08.2025 р. відповідач має заборгованість за кредитним договором в розмірі 39 014.19 грн., а саме: 12 799.32 грн. - тіло кредиту, 26 214.87 грн. - відсотки (а.с.47-53).

Отже, позивач виконав зобов`язання за договором, надавши відповідачу кредитні кошти. Відповідач, взяті на себе зобов`язання не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Статтею 207 ЦК України не передбачено вичерпного переліку таких документів, тому, окрім листів та телеграм, можуть використовуватися й інші засоби зв`язку, наприклад електронний або інший інтернет/SMS-pecypc.

Частиною 2 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Крім того, суд зазначає, що згідно п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно із ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

На підставі абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Договір підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором «NMQD», чим підтверджено укладання між сторонами такого договору, оскільки без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт позивача за допомогою логіну та пароля договір між сторонами не був би укладений.

Отже, існують підстави вважати, що сторонами належно обумовлено умови користування позиченими коштами та позичальнику належним чином повідомлено про умови позики.

Щодо твердження відповідача, що строк дії договору становить 30 днів, суд зазначає таке.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором №371216311 від 16.11.2025 р. станом на 10.08.2025 р. за ОСОБА_1 рахується заборгованість в сумі 39 014.19 грн., що складається із: заборгованості за тілом кредиту - 12 799.32 грн., заборгованості за процентами - 26 214.87 грн. (а.с.50-53).

Строк дії кредитного договору №371216311 від 16.11.2025 р. становить 16.12.2029 р. (п.7.3 Договору)

Відповідно до п. 3.1 Договору, позичальнику надається Дисконтний період кредитування, протягом якого позичальник може отримати черговий транш у рамках кредитної лінії, шляхом ініціювання такої операції в Особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. На момент укладення цього Договору строк Дисконтного періоду користування складає 30 (тридцять) днів від дати отримання позичальником першого траншу. Загальний строк Дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку передбаченому п. 3.2 Договору.

Сторони погодили, що встановлений в п.3.1 Договору строк дисконтного періоду може бути продовжено шляхом здійснення дисконтного періоду та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів та інших нарахувань (п.3.2. Договору).

Для здійснення першої пролонгації дисконтного періоду за цим Договором, позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші тридцять днів дисконтного періоду проценти та комісію (п.3.3 Договору).

З розрахунку заборгованості за кредитним договором №371216311 від 16.11.2025 р. за період з 16.11.2024 р. по18.03.2025 р. вбачається, що відповідачем 14.12.2024 р. та 13.01.2025 р. була здійснена часткова сплата заборгованості у виді процентів та комісії, чим було пролонговано дисконтний період за кредитним договором (а.с.47-49).

Відповідач після закінчення строку дисконтного періоду свої зобов`язання не виконав, строк кредитування продовжувався.

Згідно п.9.1.1.7 Договору, у разі затримання Позичальником сплати процентів за користування Кредитом щонайменше на один місяць Кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк сплати якого ще не настав, в повному обсязі, шляхом повідомлення Позичальника про дострокове припинення Договору.

У повідомленні про дострокове розірвання Договору, яке направлене ТОВ "Таліон Плюс" на електронну адресу відповідача ОСОБА_1 // ІНФОРМАЦІЯ_1 //, яка зазначена також в Договорі кредитної лінії №371216311 від 16.11.2024 р. (а.с.17-40), ТОВ "Таліон Плюс" повідомило ОСОБА_1 про дострокове розірвання Кредитного договору №371216311 від 16.11.2024 р. з 11.08.2025 р. та про необхідність оплати всієї суми заборгованості в розмірі 45413.85 грн. (а.с.56).

Розрахунок заборгованості здійснено в межах строку дії кредитного договору №371216311 від 16.11.2025 р., строк дії якого до 16.12.2029 р. (п.7.3 Договору), крім того, відповідно до п.11.1 Договору, він набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом п`яти років або до його дострокового розірвання, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання.

Тому твердження відповідача, що строк дії кредитного договору становить 30 днів судом не береться до уваги.

Відповідач також заперечує проти стягнення з нього комісії, оскільки обов`язок позичальника сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемним.

Згідно п.3.3 кредитного договору №371216311 від 16.11.2025 р. комісія за надання кредиту становить 640 грн. (а.с.17-39).

Отже, Кредитним договором №371216311 від 16.11.2025 р. передбачено стягнення комісії одноразово, а не за обслуговування кредитної лінії щомісячно, про що зазначено відповідачем у відзиві на позов.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Однак, умовами кредитного договору погоджено фіксовану одноразову комісію за надання кредиту. Будь-яких умов про оплатність послуг (нарахування комісії) послуг з надання інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, - кредитний договір №371216311 від 16.11.2024 р. не містить.

З огляду на викладене вище, судом не встановлено нікчемність положень пункту 3.3 кредитного договору №371216311 від 16.11.2024 р. щодо нарахування позивачем одноразової комісії за надання кредиту в розмірі 640.00 грн.

Доказів оспорення договору №371216311 від 16.11.2024 р., або певних його умов, зокрема, щодо нарахування комісії, - суду не надано.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором №371216311 від 16.11.2025 р. за період з 16.11.2024 р. по1 8.03.2025 р. вбачається, що відповідачем 14.12.2024 р. була здійснена часткова сплата заборгованості у виді комісії в розмірі 640 грн. (а.с.47-49), тапозивач у позовних вимогах не просить стягнути комісію з відповідача, оскільки сума комісії за кредитним договором №371216311 від 16.11.2025 р. сплачена 14.01.2024 р.

Щодо тверджень відповідача про нарахування позивачем відсотків за кредитним договором у розмірі, розрахованому за денною процентною ставкою, яка перевищує 1%, що суперечить Закону України "Про споживче кредитування", то суд зазначає таке.

Розмір процентної ставки відповідача за кредитним Договором не перевищує 1%, про що зазначено в п.8.3 кредитного Договору №371216311 від 16.11.2024 р.

Базова процентна ставка складає 0.98 відсотків в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожний день користування ним, що становить 357.70 відсотків річних (п.8.3. Договору).

Крім того, згідно п.8.7.1 Договору за період від 16.11.2024 по 16.12.2024 р. кредитодавець надає позичальнику знижку в розмірі 73.47 % від розміру базової процентної ставки, відповідно до чого розрахунок витрат за кредитом може здійснюватись за дисконтною процентною ставкою 0.26 відсотків від суми кредиту за кожний день користування кредитом, що становить 94.90 % річних.

Щодо заперечень відповідача про стягнення штрафу за кредитним договором, то позивачем в позовних вимогах не заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафних санкцій.

Оцінюючи правомірність нарахування первісним кредитором процентів за Договором про надання споживчого кредиту в розмірі 26 214.87 грн., суд враховує такі положення законодавства.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави («Позика»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з п. 1-1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Пунктом 3 ч. 2 зазначеної ст. 18 передбачено, що несправедливою, зокрема, є умова договору про: встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Однак, говорячи про компенсацію, законодавець мав на увазі штрафні санкції (неустойку: штраф, пеню тощо), які за своєю суттю мають компенсаційний характер. Проценти не є компенсацією за невиконання умов договору, а є платою за користування чужими грошовими коштами.

В цьому аспекті законодавець встановив вимогу обізнаності споживача про умови кредитування (зокрема, розмір процентів) до підписання самого договору. Зокрема, частиною 2 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту; зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту); у такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит.

Суд встановив, що відповідач підписав Паспорт споживчого кредиту 16.11.2024 р. (а.с.43-46). У Паспорті, як і в самому Договорі, було зазначено про розмір процентів, базову процентну ставку 357.70% річних, що становить 0.98% в день. Отже, відповідач був обізнаний з умовами Договору до його підписання і не може посилатися на непропорційно велику суму відсотків.

Також, оцінюючи встановлений Договором розмір процентів, суд враховує, що розмір денної процентної ставки, не перевищує 1 % , що передбачено ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Отже, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у сумі 12 799.32 грн. та відсотками в розмірі 26 214.87 грн. є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується укладеного договору факторингу, суд зазначає таке.

18.03.2025 р. між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" було укладено договір факторингу №МВ-ТП/27, згідно п.2.1 якого було передбачено, що Клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (а.с.57-61).

Відповідно до п. 4.1 даного договору право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту укладення реєстру прав вимоги.

Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Надана копія договору факторингу №МВ-ТП/27 від 18.03.2025 р. підписана електронним підписом сторін, що підтверджує укладення договорута перехід права вимоги від клієнта ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" до фактора ТОВ "Таліон Плюс" (а.с.57-62).

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов`язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги.

Цивільне законодавство передбачає заміну кредитора в будь-якому зобов`язанні, за винятком зобов`язань, нерозривно пов`язаних з особою кредитора (ст. 515 ЦК України). При цьому заборона на відступлення права вимоги має встановлюватися законом або договором.

Таким чином відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (ч. 3 ст. 656 ЦК України); (б) дарування (ч. 2 ст. 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).

Копія договору факторингу та реєстру права вимоги є належним та допустимим доказом відступлення права вимоги у спірних правовідносинах, що в свою чергу підтверджує та дозволяє дійти висновку, що ТОВ "Таліон Плюс" одержало від первісного кредитора право вимоги по заборгованості відповідачка.

Повна оплата за договором факторингу №МВ-ТП/27 від 18.03.2025 р підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів від 27.03.2025 р. (а.с.66).

Крім того, договір факторингу, укладений між первісним кредитором та ТОВ "Таліон Плюс" у встановленому порядку також недійсним не визнаний, тобто в силу ст.204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину.

Тому твердження відповідача щодо недоведення факту відступлення права грошової вимоги до відповідача, судом не береться до уваги.

Відповідно до ч. 1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові (ч. 1 ст. 1084 ЦК України).

Разом із тим щодо суб`єктного складу таких правовідносин ч. 3 ст.1079 ЦК України визначає, що фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» встановлює загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг.

Зокрема, у п. 1 ч. 1ст.1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст.1Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

За п. 11 ч. 1 ст.4Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» факторинг є фінансовою послугою.

У ч. 1 ст.7 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» зазначено, що юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов`язана звернутися до відповідного органу державного регулювання ринків фінансових послуг протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ.

Таким чином, фактор для надання фінансової послуги повинен бути включеним до державного реєстру фінансових установ.

Відповідачу ОСОБА_1 на його електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зазначена в кредитному договорі №371216311 від 16.11.2024 р. було направлено повідомлення про відступлення прав вимоги (а.с.55).

Навіть при умові, що відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначене повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісного кредитору, який вказано в кредитному договорі №371216311 від 16.11.2024 р. і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.

Відповідно до правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 25 вересня 2015 року по справі № 6-979цс15, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.98-105) підтверджує, що ТОВ «Таліон Плюс» за своїм правовим статусом відноситься до юридичних осіб, що мають статус фінансових установ, які відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» мають право здійснювати діяльність з надання фінансових послуг на території України.

Права вимоги за кредитним договором №371216311 від 16.11.2024 р., перейшло до ТОВ «Таліон Плюс».

Всупереч умовам кредитного договору №371216311 від 16.11.2024 р. відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості.

Таким чином, за вищевказаних обставин суд доходить висновку, що між сторонами по справі укладений кредитним договором №371216311 від 16.11.2024 р., за умовами якого відповідач зобов`язався прийняти грошові кошти, та повернути їх у визначений договором строк, а також сплатити відповідні проценти у погодженому сторонами розмірі за користування такими кредитними коштами. Доказів повернення вказаних грошових сум позичальнику у вигляді тілу кредиту або відсотків матеріали справи не містять.

У зв`язку із чим суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотками, що становить загальну суму 39014.19 грн.

Щодо витрат на правничу допомогу, то суд зазначає таке.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша друга статті 133 ЦПК України).

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000.00 грн. надано договір № 5 від 02 грудня 2024 року про надання правової допомоги (а.с.82-90); додаткову угоду № 1582 від 02.09.2025 р. до договору № 5 від 02 грудня 2024 року про надання правової допомоги (а.с.91-92); акт приймання-передачі наданих послуг від 02.09.2025 р. (а.с.93); платіжна інструкція кредитового переказу коштів №103 від 02.09.2025 р. (а.с.94); копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧН №000666 адвоката Колінько А.В. (а.с.79); копія ордера на надання правничої допомоги (а.с.80).

Відповідно до ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд враховує, що вказана категорія справ відноситься до малозначних та розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням ціни позову, а також те, що представник позивача безпосередньої участі у судових засіданнях не брав, тому заявлена сума у 5 000 грн. є завищеною.

Отже, суд вважає за необхідне, виходячи з засад розумності, беручи до уваги співмірність розміру витрат на виконання професійної правничої допомоги з ціною позову та обсягом фактично виконаних робіт, а також пропорційності стягнення судових витрат, стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Понесення позивачем судових витрат підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 1946 від 16.09.2025 р. про сплату судового збору загальною сумою 2 422,40 грн. (а.с. 1).

Враховуючи те, що позов задоволено повністю, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму понесених судових витрат в повному розмірі, яка становить 2 422,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 78-80, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс" заборгованість за кредитним договором № 371216311 від 16.11.2024 р. у розмірі 39 014.19 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422.40 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000, 00 грн., а всього 43 436.59 грн. (сорок три тисячі чотириста тридцять шість грн. 59 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду, а у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс", місцезнаходження: 14017, м.Чернігів, вул.Жабинського,13, Чернігівська область, ЄДРПОУ 39700642.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Л.П. Бабічева

Оригінал: reyestr.court.gov.ua