Рішення від 26 січня 2026 р. у справі №466/9703/25 — Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 466/9703/25

пр.№ 2/464/612/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.01.2026 року Сихівський районний суд м.Львова в складі:

головуючої – судді - БЕСПАЛЬОК О.А.,

з участю секретаря судових засідань – БРИНОШ А.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Львові цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу, зареєстрованого 07 жовтня 2006 року у міському відділі реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції, актовий запис №3745.

Позов мотивує тим, що перебувають у зареєстрованому шлюбі, у якому у них народилась донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З перших днів подружнього життя мали проблемні відносини, однак була повага та вірність. З часом почуття любові, поваги, розуміння згасли, поступово погіршились відносини, намагались неодноразово зберегти сім`ю та жити заради дитини. Однак зберегети сім`ю не вдалось, остаточно припинили подружні відносини у квітні 2024 року. З цього часу не проживають разом, не ведуть спільного господарства, не підтримують сімейних та подружніх відносин, тому подальше збереження шлюбу суперечитиме інтересам кожного з них. Просить позово задоволити та розірвати шлюб.

Позивачка у судове засідання не з`явилась, подала заяву про розгляд справи у її відсутності, просила позов задоволити. Щодо ухвалення заочного рішення не заперечила.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового засідання, причин неявки не повідомив та не подав відзив на позовну заяву, а тому відповідно до ст.280 ЦПК України, за згодою позивача, судом здійснено заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Ухвалою Шевченківського раойнного суду м.Львова від 21 листопада 2025 року справу скеровано за підсудністю до Сихівського районного суду м.Львова.

19 грудня 2025 року справа надійшла до Сихівського районного суду м.Львова.

Ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 22 грудня 2025 року прийнято позовну заяву до озгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено до судового розгляду на 13 січня 2026 року.

Ухвалою суду від 13 січня 2026 року розгляд справи відкладено, у зв`язку відсутністю підстав для заочного розгляду справи.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Згідно ч.1 ст.112 СК України, суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини та інші обставини життя подружжя.

Як вбачається з свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 сторони зареєстрували шлюб 07 жовтня 2006 року у міському відділі реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції, актовий запис №3745.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народилась донька ОСОБА_4 , про що свідчить копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , видана 01 лютого 2007 року міським відділом реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції.

Відповідно до обставин, викладених у позовній заяві, причиною розірвання шлюбу є небажання позивачки будувати у подальшому сімейні стосунки через різне відношення до інституту сім`ї, внаслідок яких втрачено почуття любові, поваги у подружжя, припинено подружні стосунки, не ведеться спільне господарство, шлюб існує формально.

Регулювання шлюбно-сімейних правовідносин здійснюється на принципах добровільності, взаємоповаги, взаєморозуміння, а держава забезпечує принцип свободи шлюбу та принцип свободи розірвання шлюбу.

Положення ст.24 СК України визначають, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело прав. Зокрема, пунктом 126 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Фернандес Мартінес проти Іспанії» від 12 червня 2014 року наголошено на важливості для осіб мати можливість вільно приймати рішення з приводу того, як вести своє приватне та сімейне життя.

Частина перша ст.8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод передбачає право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя.

Поняття «Приватного та сімейного життя» ЄСПЛ не є чітко визначеним, і охоплює широкий спектр питань, серед яких, зокрема, є права особи на приватний простір, право визначати своє приватне життя (справа «Пек проти Сполученого Королівства» від 28 січня 2003 року, заява N44647/98).

Крім цього, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно ч.2 ст.114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Матеріалами справи встановлено, що шлюбні відносини між сторонами припинені і відновлювати позивачка такі наміру не має.

Враховуючи, що регулювання шлюбно-сімейних правовідносин здійснюється на принципах добровільності, взаємоповаги, взаєморозуміння, а держава забезпечує принцип свободи шлюбу та принцип свободи розірвання шлюбу.

Суд вважає встановленим, що між сторонами втрачено взаєморозуміння, збереження сім`ї та поновлення шлюбних відносин неможливо, заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі позивачки, після розірвання шлюбу не будуть порушені особисті права подружжя та права їх дитини.

Враховуючи, що регулювання шлюбно-сімейних правовідносин здійснюється на принципах добровільності, взаємоповаги, взаєморозуміння, а держава забезпечує принцип свободи шлюбу та принцип свободи розірвання шлюбу, позивачка наполягає на розірванні шлюбу, тому шлюб між сторонами необхідно розірвати, оскільки такий носить виключно формальний характер.

Позивачкою при подачі позову сплачено судовий збір, натомість у позовній заяві просить такі витрати залишити за нею. Оскільки позивачка вправі розпоряджатися своїми процесуальними правами на власний розсуд та не бажає відшкодовувати понесені нею витрати, а тому понесення таких необхідно залишити за нею.

Керуючись ст.ст. 2, 81, 89, 247, 263-265, 280-282 ЦПК України,суд,

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_6 задоволити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 07 жовтня 2006 року у міському відділі реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції, актовий запис №3745.

Судові витрати залишити за позивачем.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

СУДДЯ Оксана БЕСПАЛЬОК