Вирок від 26 січня 2026 р. у справі №334/10470/25 — Дніпровський районний суд міста Запоріжжя

Дата документу 27.01.2026

Справа № 334/10470/25

Провадження № 1-кп/334/389/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2026 року Дніпровський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Запоріжжі кримінальне провадження № 12025082050002278, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.11.2025 за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, який має середню спеціальну освіту, у шлюбі не перебуває, на утриманні дітей не має, не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого частиною четвертою статті 186 КК України,

за участю: прокурора ОСОБА_4 , потерпілого ОСОБА_5 обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника адвоката ОСОБА_6 ,

встановив:

24.11.2025 близько 08 години 35 хвилин ОСОБА_3 з метою заволодіння чужим майном зайшов до офісного приміщення приватного підприємства «Васк-М», яке розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Електрозаводська, буд. 3. Перебуваючи у вказаному приміщенні, ОСОБА_3 , керуючись корисливими мотивами, діючи умисно, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, усвідомлюючи, що його дії носять відкритий характер, оскільки у приміщенні перебувала працівник ПП «Васк-М» ОСОБА_7 та спостерігала за його діями, підійшов до столу, на якому знаходився комп`ютерний монітор «LG FLATRON», вартістю 466 гривень, який належить ОСОБА_5 , та з метою заволодіння монітором від`єднав його від кабелю живлення і системного блоку. Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, ОСОБА_3 виніс монітор з приміщення ПП «Васк-М», заподіявши ОСОБА_5 майнову шкоду в розмірі 466 гривень.

Умисні дії ОСОБА_3 суд кваліфікує за частиною четвертою статті 186 КК України як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене в умовах воєнного стану.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину в інкримінованому йому злочині визнав повністю.

Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті, за згодою учасників судового провадження, суд в силу частини третьої статті 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитами потерпілого та обвинуваченого, дослідженням процесуальних документів про речові докази, а також документів, що характеризують обвинуваченого. При цьому суд роз`яснив наслідки, передбачені частиною третьою статті 349 КПК України, переконався у добровільності позицій та правильному розумінні учасниками судового провадження наслідків відмови від дослідження інших доказів, що позбавляє їх права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Потерпілий ОСОБА_5 під час допиту пояснив, що він є засновником та директором ПП «Васк-М». Обвинувачений працював у нього за цивільно-правовою угодою. 24.11.2025 близько 09.00 години йому зателефонувала ОСОБА_8 та повідомила, що до офісу підприємства, який розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Електрозаводська, буд. 3, прийшов обвинувачений та забрав монітор «LG», який належить потерпілому. Він приїхав до офісу та викликав поліцію. Приблизно через місяць поліція повернула йому монітор. З якою метою обвинувачений прийшов до офісу йому не відомо. Перед злочином у нього конфлікті з обвинуваченим не було. Жодних претензій до обвинуваченого він не має. На суворому покаранні обвинуваченого не наполягає та просить призначити йому умовне покарання.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 дав наступні показання. Він працював в ПП «Васк-М» за цивільним договором. 24.11.2025 приблизно о 08.30 годині він прийшов до офісу ПП «Васк-М». Перед цим він розмовляв по телефону з потерпілим з приводу оплати відрядження, в якому він перебував на протязі п`яти днів. Він зайшов до офісу, де перебувала ОСОБА_8 та взяв зі столу монітор «LG Flatron». ОСОБА_8 запитала, що він робить. Що він відповів - не пам`ятає. Він вийшов з офісу та відвіз монітор додому - АДРЕСА_1 . Через півгодини до нього приїхали поліцейські. Він видав їм монітор, після чого його затримали. Вину визнав у повному обсязі. У вчиненому розкаюється. Попросив вибачення у потерпілого.

Показання обвинуваченого ОСОБА_3 узгоджуються з показаннями потерпілогог ОСОБА_5 .

Згідно з частиною п`ятою статті 9 КПК України кримінально процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978, «Коробов проти України» від 21.10.2011 Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Допитавши потерпілого та обвинуваченого, дослідивши документи, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 у відкритому викраденні чужого майна (грабежу), вчиненому в умовах воєнного стану, повністю доведена «поза розумним сумнівом».

При призначенні покарання, відповідно до статті 65 - 67 КК України суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, дані про особу винного, а також обставини, що впливають на покарання.

При призначенні обвинуваченому покарання суд враховує обставини, вказані вище, ступінь тяжкості, суспільну небезпеку та фактичні обставини вчиненого ОСОБА_3 кримінального правопорушення, яке є тяжким злочином, відомості про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, працював за договором цивільно-правового характеру з ПП «Васк-М», під наглядом лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_9 суд визнає його щире каяття, яке полягає у відвертому осуді обвинуваченим своєї протиправної поведінки та готовності нести відповідальність за вчинене; активне сприяння розкриттю злочину; добровільне відшкодування завданого збитку. При цьому обставини, які обтяжують йому покарання, судом не встановлені.

Відповідно до положень статті 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429, 437-439, 442, 442- 1 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Суд вважає, що вказані вище обставини, що пом`якшують покарання, можуть бути визнані такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, та є достатніми підставами для призначення обвинуваченому покарання із застосуванням положень статті 69 КК України - нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

З урахуванням всіх обставин провадження та відомостей про особу обвинуваченого у сукупності, а також того, що тяжких наслідків від дій ОСОБА_3 не настало, суд вважає за можливе призначити останньому покарання за частиною четвертою статті 186 КК України, із застосуванням положень статті 69 КК України, у виді позбавлення волі на строк два роки, з реальним його відбуванням.

На переконання суду, призначення обвинуваченому такого покарання буде справедливим, співрозмірним і достатнім для його виправлення, кари та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

Цивільний позов у кримінальному провадженні потерпілим ОСОБА_5 не заявлений.

Ухвалою від 15.01.2026 обвинуваченому ОСОБА_3 продовжений строк тримання під вартою до 13.03.2026. Враховуючи призначене обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі, суд дійшов висновку про необхідність продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до статті 100 КПК України.

Відповідно до частини другої статті 124 КПК підлягають стягненню з обвинуваченого в дохід держави процесуальні витрати на залучення експертів (висновок експерта № СЕ-19/108-25/26658-Т від 08.12.2025) у сумі 1 337,10 гривень.

Керуючись статтями 7 - 10, 20 - 29, 84 - 89, 91 - 94, 100, 124, 368, 370, 374, 376 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною четвертою статті 186 КК України та призначити йому покарання із застосуванням положень статті 69 КК України у виді позбавлення волі на строк два роки.

Строк покарання ОСОБА_3 обчислювати з дня набрання вироком законної сили.

На підставі частини п`ятої статті 72 КК України зарахувати у строк покарання ОСОБА_3 строк тримання під вартою з 24 листопада 2025 року до набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Продовжити ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта в сумі 1 337 (одна тисяча триста тридцять сім) гривень 10 копійок.

Речові докази:

- монітор «LG» чорного кольору, переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_5 , - залишити ОСОБА_5 за належністю,

- відеозапис з камери зовнішнього відеоспостереження зупинки транспортних засобів, який долучений до матеріалів кримінального провадження, - зберігати у матеріалах кримінального провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Дніпровський районний суд міста Запоріжжя протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копії вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1