Рішення від 14 січня 2026 р. у справі №299/3649/25 — Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

___________________________________________________________________________________________________ Справа № 299/3649/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.01.2026 м. Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області у складі головуючого судді А.А.Надопта, присяжних: М.І.Скоромослей, С.С.Смереки, секретар судового засідання О.М.Стрижак, за участю заявника ОСОБА_1 , представника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Виноградів цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: орган опіки та піклування Королівської селищної ради Закарпатської області про визнання фізичної особи недієздатною та встановлення опіки,-

В С Т А Н О В И В :

Заявник звернулася у суд із заявою про визнання свого батька ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_2 недієздатним та встановлення над ним опіки та призначення заявника його опікуном.

Заява мотивована тим, що ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_2 , є рідним батьком заявника, які проживає та зареєстровані разом за адресою: АДРЕСА_1 , разом з ними проживає і мати заявника ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка є інвалідом ІІІ групи (загальне захворювання). Відповідно, до Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за номером №82/25/870/13ГІ від 12.05.2025 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановлена інвалідність І (першої) групи, підгрупи Б внаслідок загальною захворювання терміном на 2 роки (до 12.05.2027 року).

Внаслідок захворювання, що спричинило його інвалідність, він мас обмеження в життєздатності, а саме йому протипоказана будь яка праця, необхідний постійний нагляд та лікування. Його фізичний та психологічний стан значно погіршився, у ОСОБА_3 , відбувається зниження пам`яті, розгубленість, метушня, порушення сну, він не здатний забезпечити собі свій щоденний побут, перестав повною мірою усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, погребує як постійного нагляду, так і постійної сторонньої допомоги і контролю. Весь цей час заявник доглядає за батьком, так як дружина ОСОБА_4 , також має групу інвалідності, що підтверджується Довідкою до огляду медико- соціальною експертною комісією серії 12 ААБ №661733 видане 15.12.2020 р., безтерміново, та не підлягає переогляду, у зв`язку з чим вона не може здійснювати за чоловіком належний догляд, а заявник як син забезпечує за ОСОБА_5 .Чейпеш постійний догляд, достойні умови життя та лікування, яке йому необхідне, оскільки має можливість доглядати та надалі піклуватися про нього. В зв`язку з тим, що ОСОБА_3 не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, він не здатний забезпечити собі свій щоденний побут, цим самим він може поставити себе у скрутний матеріальний стан, наштовхнути себе на небезпеку чи стати жертвою недобросовісних людей, через що заявник вирішив звернутися до суду із заявою про визнання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 недієздатним та призначення заявника його опікуном.

Заявник в суді підтримав заяву повністю і по аналогічних мотивах. По суті показав, що у його батькові встановлена інвалідність І (першої) групи, підгрупи Б внаслідок загальною захворювання терміном на 2 роки (до 12.05.2027 року), що зумовили у нього обмеження до пересування, самообслуговування, трудової діяльності, спілкування та, найважливіше, контролю за своєю поведінкою. Розлад його здоров`я носить стійко прогресуючі ускладнення, а тому стан його здоров`я з часом лише погіршиться, а відтак потребує постійного стороннього догляду, інших родичів, які мають можливість здійснювати опіку над батьком, немає, оскільки мати теж має інвалідність.

Представник заінтересованої особи органу опіки та піклування Королівської селищної ради, будучи належним чином повідомленим про місце і час розгляду даної справи у суді в судове засідання не з`явився, проте 18.09.2025р. подав до суду Рішення Виконавчого комітету від 18.09.2025р. про затвердження Висновку органу опіки та піклування №94 та Висновок органу опіки та піклування, підписані та затвердженні селищним головою А.П.Чейпешем про доцільність призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_3 , а справу просив розглянути у їх відсутності- подання підтримує, не заперечує щодо задоволення заяви.

Представник особи, відносно якої вирішується питання, адвокат І.В.Бочкор в судове засідання не з`явився, проте подав заяву про розгляд справи у його відсутності, вважає задоволення заяви повністю відповідає інтересам ОСОБА_3 .

Представник ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечував проти задоволення заяви.

Суд встановив, що ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_2 є рідним батьком заявника, які проживають та зареєстровані разом за адресою: АДРЕСА_1 , разом з ними проживає і мати заявника ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка є інвалідом ІІІ групи (загальне захворювання). Відповідно, до Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за номером №82/25/870/13ГІ від 12.05.2025р. ОСОБА_3 - 01.05.1962 р.н., встановлена інвалідність І (першої) групи, підгрупи Б внаслідок загальною захворювання терміном на 2 роки (до 12.05.2027р.).

Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи №409 від 15.10.2025р. ОСОБА_3 - 01.05.1962 р.н. виявляє ознаки хронічного стійкого психічного розладу у вигляді Вираженого психоорганічного синдрому, з вираженим інтелектуально-мнестичним зниженням внаслідок органічного ураження головного мазку (Інсульт в 25.05.2024р.) (F07.9), а відтак внаслідок психічного розладу не меже розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Згідно з Рішенням Виконавчого комітету від 18.09.2025р. про затвердження висновку органу опіки та піклування №94 та Висновку органу опіки та піклування, доцільно призначити ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_2 у випадку визнання в судовому порядку останнього недієздатним.

До вказаних правовідносин підлягають застосуванню такі норми права.

Згідно із ст.3 Закону України «Про психіатричну допомогу» кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Частина 1 ст.30 ЦК України визначає, що цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це (ч.1 ст.39, ч.1 ст.40 ЦК України).

Над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка; недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину; правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун (ч.1-3 ст.41 ЦК України).

Згідно змісту ч.1 ст.300 ЦПК України, ч.1 ст.60 ЦК України, ухвалюючи рішення про визнання фізичної особи недієздатною, суд встановлює над нею опіку і призначає їй піклувальника чи опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Нормами ст.55 ЦК України визначено, що опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Згідно з ч.ч.4,5 ст.63 ЦК України опікун призначається переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів.

Ст.67 ЦК України визначені права та обов`язки опікуна, а саме: 1) Опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням. Опікун малолітньої особи зобов`язаний дбати про її виховання, навчання та розвиток; 2) Опікун має право вимагати повернення підопічного від осіб, які тримають його без законної підстави; 3) Опікун вчиняє правочини від імені та в інтересах підопічного; 4) Опікун зобов`язаний вживати заходів щодо захисту цивільних прав та інтересів підопічного.

Згідно з ч.3 ст.72 ЦК України опікун самостійно здійснює витрати, необхідні для задоволення потреб підопічного, за рахунок пенсії, аліментів, відшкодування шкоди у зв`язку з втратою годувальника, допомоги на підопічну дитину та інших соціальних виплат, призначених на підопічну дитину відповідно до законів України, доходів від майна підопічного тощо.

Відповідно до ст.76 ЦК України опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням. Опікун вчиняє правочини від імені та в інтересах підопічного. Опікун зобов`язаний вживати заходів щодо захисту цивільних прав та інтересів підопічного.

Відповідно до ч.1 ст.65 ЦК України до встановлення опіки або піклування і призначення опікуна чи піклувальника опіку або піклування над фізичною особою здійснює відповідний орган опіки та піклування.

Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (частина друга статті 3 СК України).

Суд , заслухавши пояснення учасників процесу, визначивши юридичну природу правовідносин і закон, який їх регулює, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов таких висновків.

Вимоги ст.264 ЦПК України зобов`язують суд під час ухвалення рішення вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. Розглядаючи справу, суд забезпечив учасникам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Заявник скористався правовою допомогою.

Частина 2 ст.19 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного, позовного та окремого провадження.

Відповідно до ч.7 ст.19 ЦПК України окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного провадження, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

У відповідності до ч.3 ст.294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Україна є демократичною, правовою, соціальною державою, в якій людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (ст.1, 3 Конституції України).

Відповідно до Основного Закону України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах; права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; кожен має право на повагу до його гідності; кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність; права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (ст.21, ч.2 ст.22, ч.1 ст.28, ч.1 ст.29, ч.ч.1, 2 ст.55 Конституції України). Обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, вони мають встановлюватися виключно Конституцією і законами України, переслідувати легітимну мету, бути обумовленими суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційними та обґрунтованими, у разі обмеження конституційного права або свободи законодавець зобов`язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію цього права або свободи і не порушувати сутнісний зміст такого права.

Системний аналіз законодавства України дає підстави стверджувати, що недієздатні особи є особливою категорією людей, які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов`язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння. Недієздатним особам мають надаватися правові можливості для задоволення індивідуальних потреб, реалізації та захисту їх прав і свобод. Хоча за станом здоров`я вони не спроможні особисто реалізовувати окремі конституційні права і свободи, вони не можуть бути повністю позбавлені цих прав і свобод, тому держава зобов`язана створити ефективні законодавчі механізми та гарантії для їх максимальної реалізації. Важливим елементом держави є захист особистих немайнових та майнових прав осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права та виконувати обов`язки. Законом закріплена особлива форма державної турботи про нужденних осіб, які потребують сторонньої допомоги. Якщо особа не може мати правоздатності, то на законних підставах і лише за рішенням суду вона може бути визнана недієздатною. Єдиною підставою для цього є стійкий і хронічний розлад, за якого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Такий психічний розлад має бути підтверджений висновком судово - психіатричної експертизи, зокрема, відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи №409 від 15.10.2025р. ОСОБА_3 - 01.05.1962 р.н. виявляє ознаки хронічного стійкого психічного розладу у вигляді Вираженого психоорганічного синдрому, з вираженим інтелектуально-мнестичним зниженням внаслідок органічного ураження головного мазку (Інсульт в 25.05.2024р.) (F07.9), внаслідок психічного розладу не меже розуміти значення своїх дій та керувати ними, а тому суд приймає до уваги вказаний акт як належний та допустимий доказ, оскільки останній підтверджує саме такий факт, а відтак ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_2 визнається судом недієздатним, а отже і наявні підстави вирішення питання для встановлення над ним і опіки.

Між тим, призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно вимог ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року №5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї» членами сім`ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Отже, законодавством не передбачено вичерпного переліку членів сім`ї та визначено критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім`ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважним причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки осіб, які об`єдналися для спільного проживання. Такий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 31.03.2020р. у справі №205/4245/17.

При призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.

У постанові Верховного Суду від 08.01.2024р. у справі №753/1905/22 (провадження №61-8758св23) зроблено висновок про те, що призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має врахувати якнайкращі інтереси особи, над якою встановлюється опіка.

Вирішуючи питання про призначення опіки, суд не діє самостійно, а приймає рішення на підставі подання органу опіки та піклування за його заявою чи заявою особи, призначеної піклувальником або опікуном.

Призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням Органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно вимог ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка.

Питання щодо встановлення опіки і піклування регулюються Правилами опіки та піклування, затвердженими наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді Міністерства освіти України Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України №34/166/131/88 від 26.05.99р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.06.1999р. за N387/3680 та Порядком провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини затверджених постановою КМУ від 24 вересня 2008 р. № 866.

Відповідно до п.3.3 Правил опіки та піклування, документи, за наявності яких органи опіки і піклування призначають опікуна, якщо опіка призначається над повнолітньою особою, - рішення суду про визнання даної особи недієздатною; акт обстеження умов життя особи, що потребує опіки, і опис її майна; довідки про стан здоров`я особи, що потребує опіки (якщо вона раніше проживала окремо), та майбутнього опікуна (піклувальника); довідка про місце проживання майбутнього опікуна і його заява про прийняття на себе обов`язків про опіку; акт перевірки умов життя майбутнього опікуна та висновок від органів опіки та піклування за місцем проживання опікуна про можливість виконувати опікунські обов`язки; довідка лікувальної установи про відсутність в сім`ї майбутнього опікуна (піклувальника) захворювань, що перешкоджають влаштуванню до нього особи, що потребує опіки; документ про закріплення за дитиною житлової площі.

Спеціалісти органу опіки і піклування обстежують матеріально-побутові умови проживання майбутнього опікуна (піклувальника), складають відповідний акт і готують до суду подання щодо кандидатури опікуна (піклувальника).

Верховний Суд у постанові від 16.12.2020р. у справі №336/5652/18 зазначив, що відповідно до ч.1 ст.67 ЦК України опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням. При призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.

Як зазначено Верховним Судом у постанові від 07.04.2022р. у справі №712/10043/20 при призначенні опікуна важливо і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.

Заінтересована особа Королівська селищна рада у особі її селищного голови А.П.Чейпеша рекомендує суду на призначення опікуном кандидатуру заявника, тобто самого ОСОБА_1 .

Зокрема, Рішенням Виконавчого комітету від 18.09.2025р. про затвердження висновку органу опіки та піклування №94 та Висновком органу опіки та піклування, всупереч вимогами закону якого призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за Поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно вимог ЦПК України, доцільно призначити ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_2 у випадку визнання в судовому порядку останнього недієздатним, а доцільність призначення опікуном саме його обґрунтовується лише тим, що він єдиний в змозі виконувати обов`язки опікуна.

Однак, належні та допустимі докази, які б доводили, що заявник відповідає цим вимогам (зокрема, довідки про стан здоров`я заявника, про проходження психіатричного, наркологічного оглядів, характеристика за місцем її проживання чи місцем роботи), в матеріалах справи відсутні. Саме по собі Рішення Виконавчого комітету від 18.09.2025р. про затвердження висновку органу опіки та піклування №94 та Висновок органу опіки та піклування, а не Подання органу опіки та піклування, про доцільність призначення особи піклувальником без доведення зазначених вище умов не може бути підставою для призначення його опікуном в судовому порядку.

Проте, Рішення Виконавчого комітету від 18.09.2025р. про затвердження висновку органу опіки та піклування №94 та Висновок органу опіки та піклування не містять обґрунтування про необхідність призначення саме заявника опікуном над своїм батьком без достатньої аргументації такого висновку, через що він не може бути прийнятий судом.

Окрім того, у поданні відсутня інформація про неможливість виконання таких функцій іншим з подружжя або членами сім`ї першого ступеня спорідненості при наявності таких, і таких доказів суду не надано, а відтак заявником не доведено умов що за такою особою не здійснюється піклування (опіка) іншими особами.

У постанові Верховного Суду від 14.02.2018р. у справі №545/1691/16-ц (провадження № 614475св18) сформульовано висновок про те, що законодавством не передбачено обов`язку того, що визнання особи недієздатною і призначення опікуна в обов`язковому порядку має відбуватися в єдиному судовому процесі.

На підставі наведеного суд приходить до переконання, що на даний час обов`язки опікуна над недієздатним ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_2 слід тимчасово покласти саме на Орган опіки та піклування виконавчого комітету Королівської селищної ради до вирішення питання про призначення опікуна, в порядку визначеному законодавством.

Відповідно до ст.67 ЦК України орган опіки та піклування зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням; вживати заходів щодо захисту цивільних прав та інтересів підопічного.

Заявник не позбавлений права надалі бути призначеним опікуном над недієздатним сином, якщо перестануть існувати обставини, які перешкоджають йому в повному обсязі виконувати обов`язки опікуна.

Також, суд вказує на те, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками сімейних відносин для уникнення виконання встановлених законом обов`язків. Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа використовувала право на зло; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб, держави (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов: настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які потерпають від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи/осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин). Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі №754/5841/17.

Так, у зв`язку з повномасштабною збройною агресією російської федерації з 24 лютого 2022 року указом Президента в Україні введено воєнний стан, строк дії якого наразі продовжено до 03.02.2026 року.

Відповідно до пп.10 п.1 ч.1 ст.23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані опікун особи, визнаної судом недієздатною.

В силу абз.14 п.3 ч.12 ст.26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин під час дії воєнного стану у зв`язку з необхідністю здійснення опіки над особою, визнаною судом недієздатною, за умови що за такою особою не здійснюється піклування (опіка) іншими особами.

Аналіз зазначених норм права дозволяє зробити висновок, що призначення заявника, який є особою призовного віку, опікуном над своїм батьком ОСОБА_3 може бути підставою для подальшого отримання відстрочки чи звільнення з військової служби.

Окрім того, суд наголошує, що умови існування в державі воєнного стану, строк дії якого наразі продовжено до 03.02.2026р., можуть визначати домінування суспільного інтересу над приватним, що характерно для сучасної України, яка перебуває зараз в стані війни з росією, у зв`язку з повномасштабною збройною агресією російської федерації з 24.02.2022р.

А тому, на переконання суду, конституційний обов`язок оборони незалежності та територіальної цілісності України, має перевагу над бажанням заявника бути опікуном свого батька за обставин існування інших споріднених членів сім`ї, оскільки доказів про неможливість здійснення останніми обов`язків опікуна щодо неї до суду подано не було.

Крім того, суд зауважує, що станом на сьогодні саме орган опіки та піклування, тобто Орган опіки та піклування виконавчого комітету Королівської селищної ради, головою якої є саме заявник ОСОБА_1 , на підставі звернення особи чоловічої статі призовного віку із заявою про призначення його опікуном недієздатної особи, враховуючи введений у державі воєнний стан та закріплений ст.65 Конституції України обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, повинен з`ясувати необхідність такого, уникаючи можливих зловживань в цьому напрямку, та належним чином мотивувати свій висновок про можливість призначення особи опікуном.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд бере до уваги, що в силу положень ч.2 ст.299 ЦПК України судові витрати, пов`язані з провадженням справи про визнання фізичної особи недієздатною або обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, відносяться на рахунок держави.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.293, 294, 299, 300 ЦПК України суд

В И Р І Ш И В :

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: орган опіки та піклування Королівської селищної ради Закарпатської області, про визнання фізичної особи недієздатною та встановлення опіки – задоволити частково.

Визнати недієздатним ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_1 .

Встановити опіку над недієздатним ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканцем АДРЕСА_1 та призначити опікуном недієздатного орган опіки та піклування Королівської селищної ради Закарпатської області.

В решті вимог відмовити.

Визначити строк дії рішення терміном на два роки від дня набрання ним законної сили.

Рішення після набрання ним законної сили надіслати органу опіки та піклування, органам ведення Державного реєстру виборців за місцем проживання фізичної особи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий А. А. Надопта

Присяжні: С.С.Смерека

М.І.Скоромослей