Постанова від 22 січня 2026 р. у справі №599/1103/25 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 599/1103/25Головуючий у 1-й інстанції Іваницький О.Р.

Провадження № 22-ц/817/87/26 Доповідач - Костів О.З.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Костів О.З.

суддів - Хома М. В., Храпак Н. М.,

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників цивільну справу № 599/1103/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 27 жовтня 2025 року (ухвалене суддею Іваницьким О.Р., дати складення повного тексту не зазначено) в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договорам,

В С Т А Н О В И В:

В червні 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» (далі — ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ», позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі — відповідач, апелянт) про стягнення заборгованості за кредитним договорам.

Позов обґрунтовано тим, що 29 липня 2020 року ТОВ «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_2 уклали кредитний договір №140488 про надання фінансового кредиту, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефона відповідача, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 3500 грн на свою банківську картку. Таким чином, первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі.

28 жовтня 2021 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу №01-28/10/2021, відповідно до якого до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №140488 від 29 липня 2020 року в сумі 18270 грн, з яких 3500 грн - сума заборгованості за основною сумою кредиту, 14770 грн - сума заборгованості за відсотками.

Позивач вказує, що всупереч умов кредитного договору відповідач не виконав свої зобов`язання та не повернув заборгованість.

У зв`язку з наведеним позивач просив стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором №140488 від 29 липня 2020 року в сумі 18270 грн та 12922.40 грн витрат на правову допомогу.

Заочним рішенням Зборівського районного суду Тернопільської області від 08 серпня 2025 року позовні вимоги ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ», задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» заборгованість за Кредитним договором за кредитним договором №140488 від 29 липня 2020 року в сумі 18270 грн, з яких 3500 грн - сума заборгованості за основною сумою кредиту, 14770 грн - сума заборгованості за відсотками, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2422.40 грн та витрати на правову допомогу в сумі 5000 грн.

В серпні 2025 року ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Заплітна І.А., звернувся до суду із заявою про перегляд вказаного заочного рішення, яка Тернопільським міськрайонним судом прийнята до розгляду.

Ухвалою Зборівського районного суду Тернопільської області від 22 вересня 2025 року заочне рішення скасовано та призначено справу до розгляду.

Рішенням Зборівського районного суду Тернопільської області від 27 жовтня 2025 року позов ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ», задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» заборгованість за кредитним договором №140488 від 29 липня 2020 року в сумі 18270 грн, судові витрати зі сплати судового збору 2422.40 грн та витрати на професійну правничу допомогу 2000 грн.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Заплітна І.А., подав на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем не доведено факт перерахування кредитних коштів згідно договору, а інформаційна довідка ТОВ «Платежі Онлайн» не є належним доказом, який підтверджує здійснення фінансової операції щодо переказу грошових коштів саме відповідачу у справі. Крім того, позивачем не надано будь-які належні, допустимі і достатні докази в розумінні вимог Законів, які регулюють питання первинних бухгалтерських чи фінансових документів, перерахування відповідачеві кредитних коштів, відповідно до вимог ст.ст.526, 1054, 1088 ЦК України. Відтак, не доведено, що відповідачу надано кредитні грошові кошти в строк, у розмірі та на умовах, встановлених договором.

Звертає увагу на те, що у відзиві на позов відповідач висловив свої заперечення щодо позову, також навів аргументи щодо помилковості наданого позивачем розрахунку за кредитним договором, а саме вказав, що якщо суд прийде до переконання про укладеність договору, то позивачем помилково розраховано розмір відсотків, оскільки такі могли бути розраховані лише за період, що складає 30 днів і відповідно становити 2100 грн і розраховуватися за формулою (3500*2%/100)*30 днів, де 2% це визначена договором ставка відсотків за один день.

Крім того, наявний у справі реєстр прав вимоги, де боржником зазначено відповідача, сам по собі не свідчить про набуття позивачем прав кредитора по відношенню до позичальника, оскільки належними доказами, крім реєстру, є докази на підтвердження оплати за договором факторингу.

У зв`язку з наведеним просить рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 27 жовтня 2025 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу від учасників по справі до суду апеляційної інстанції не надходив.

За правилами частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до пунктів 1 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ціна позову у даній справі не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи викладене, відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи із наступного.

Відповідно до статті263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте таким вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом встановлено наступні обставини.

Позивачем надано договір про надання фінансового кредиту №140488, згідно якого між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_2 29 липня 2020 року укладено електронний договір, який підписано електронним підписом позичальника за допомогою одноразового ідентифікатора KL9955.

Відповідно до умов даного договору ТОВ «ЗАЙМЕР» надає відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти на споживчі потреби, а відповідач зобов`язався повернути наданий кредит, сплатити проценти за користування кредитом, а також здійснити всі платежі за кредитом у встановлених даним договором розмірах і строки та виконати свої зобов`язання за договором в повному обсязі.

Згідно вказаного договору ТОВ «ЗАЙМЕР» надає відповідачу грошові кошти на наступних умовах:

- сума виданого кредиту: 3500.00 грн;

- дата надання кредиту: 29 липня 2020 року;

- строк кредиту: 30 днів, тобто до 27 серпня 2020 року;

- валюта кредиту: UAH;

- процентна ставка – 2.00 % в день.

Також зі змісту договору вбачається, що такий договір підписаний електронним підписом відповідача, якому було надано одноразовий ідентифікатор KL9955, зазначено номер особистого електронного платіжного засобу: НОМЕР_1 .

Згідно графіку платежів слідує, що кредит №140488 наданий на період з 29 липня 2020 року по 27 серпня 2020 року, сума кредиту - 3500 грн, проценти за користування кредитом - 2100 грн, загальна вартість кредиту — 5600 грн.

На підтвердження факту видачі кредиту позивачем надано інформаційну довідку №8259/05 від 30 травня 2025 року ТОВ «Платежі Онлайн» про перерахування коштів через систему платежів «Platon», згідно якого 29 липня 2020 року оплачено 3500.00 грн, номер договору №140488, номер картки – НОМЕР_1 , емітент платіжної картки — Privat Bank.

28 жовтня 2021 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу №01-28/10/2021, відповідно до умов якого ТОВ «ЗАЙМЕР» відступило ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників від 28 жовтня 2021 року до договору факторингу №01- 28/10/2021 ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_2 за договором кредиту №140488.

Згідно платіжного доручення №432 від 02 листопада 2021 року ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» перерахувало ТОВ «ЗАЙМЕР» кошти в розмірі 20000.00 грн, оплата за відступлення прав вимоги згідно договору факторингу №01-28/10/2021 від 28 жовтня 2021 року (т.1 а.с.22).

Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором №140488 встановлено, що станом на 16 квітня 2025 року загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 18270.00 грн, яка складається з наступного:

- 3500.00 грн – прострочена заборгованість за кредитом;

- 14770.00 грн – прострочена заборгованість за процентами.

Водночас, вказана виписка не містить деталізовано розрахунку, як утворилася сума заборгованості за процентами в розмірі 14770.00 грн.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи апеляційний суд виходить з наступного.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Звертаючись до суду з позовом ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» посилалося на те, що через неналежне виконання ОСОБА_2 своїх зобов`язань за договором кредиту №140488 від 29 липня 2020 року утворилась заборгованість в розмірі 18270.00 грн, яка складається з наступного: 3500.00 грн – прострочена заборгованість за кредитом; 14770.00 грн – прострочена заборгованість за процентами.

У справі, яка переглядається апеляційним судом, встановлено, що як сам кредитний договір №140488 від 29 липня 2020 року із зазначенням усіх реквізитів відповідача, в тому числі паспортних даних, ідентифікаційного коду, місця реєстрації та проживання, так і додатки до договору про надання кредиту, а також інформація щодо умов кредитування, підписані електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора.

Отже встановивши, що без отримання смс-повідомлення, без здійснення входу на вебсайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між сторонами не був би укладений, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду, що укладення кредитного договору №140488 від 29 липня 2020 року у запропонованій формі за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системі відповідає Закону України «Про електронну комерцію» та вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Щодо факту надання кредитних коштів.

У постановах Верховного Суду від 01 грудня 2021 року у справі № 569/7648/15-ц, від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15-ц, від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц, від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 зроблено висновок про те, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018року №75 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто, виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 554/4300/16-ц від 25 травня 2021 року.

У постанові Верховного Суду від 31 травня 2022 року у справі № 194/329/15 зазначено, що виписка з особового рахунку може бути належним доказом заборгованості відповідача за кредитом, яка повинна досліджуватися судами у сукупності з іншими доказами.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Разом із тим відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що виписки за картковими рахунками (за кредитним договором) можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Платіжне доручення або ж платіжна інструкція це розпорядження ініціатора надавачу платіжних послуг щодо виконання платіжної операції (п.54 ч.1 ст.1 Закону України «Про платіжні послуги», п.п.15 п.6 Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженої постановою Правління Національного банку України №163 від 29 липня 2022 року (далі - Інструкція).

Відповідно до п.27 Інструкції, надавач платіжних послуг платника в платіжній інструкції, оформленій ініціатором у паперовій формі:

1) заповнює реквізити «Дата прийняття до виконання» і «Дата виконання» та засвідчує їх власноручним підписом уповноваженого працівника надавача платіжних послуг платника;

2) проставляє відмітку «Вечірня», якщо платіжна інструкція надійшла до виконання після закінчення операційного часу;

3) робить на її зворотному боці напис про причину відмови у виконанні та зазначає дату її повернення (це засвідчується власноручним підписом уповноваженого працівника).

Відповідно до статті 18 Закону України «Про платіжні послуги» надавач платіжних послуг зобов`язаний вести облік своїх операцій та подавати до Національного банку України звітність щодо здійснення діяльності з надання платіжних послуг відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Національного банку України.

Згідно статті 27 Закону України «Про платіжні послуги», усі документи, що підтверджують надання платіжних послуг (виконання платіжних операцій), зберігаються надавачами платіжних послуг та їх комерційними агентами не менше п`яти років з дня припинення ділових відносин з клієнтом або з дня завершення разової фінансової операції без встановлення ділових відносин з клієнтом.

Під час зберігання документів, що містять банківську таємницю або іншу інформацію з обмеженим доступом, надавачі платіжних послуг та їх комерційні агенти забезпечують дотримання вимог, встановлених законодавством для зберігання відповідної інформації.

Як стверджує позивач, видача кредитних коштів відповідачу підтверджується інформаційною довідкою №8259/05 від 30 травня 2025 року ТОВ «Платежі Онлайн» щодо перерахування таких коштів через систему платежів «Platon» на картковий рахунок відповідача, де вказана «маска-картка».

Суд апеляційної інстанції не бере до уваги вищевказаний документ, оскільки він не є первинним обліковим в розумінні Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні». Більше того, вказаний документ не містить відомостей про особу отримувача грошового переказу, призначення платежу. В матеріалах справи відсутня виписка по картковому рахунку, яка б підтверджувала рух коштів та те, що відповідач користувався кредитними коштами на власний розсуд.

Разом з тим, відповідач у відзиві на позов та апеляційні скарзі посилається на відсутність первинних документів про отримання коштів за кредитним договором №140488 від 29 липня 2020 року.

На вищевказані обставини, суд першої інстанції уваги не звернув.

Матеріали справи не містять даних, підтверджуючих належність електронного платіжного засобу, реквізити якого неповно зазначені у тексті договору, саме ОСОБА_2 .

З огляду на докази, наявні в матеріалах справи, суд позбавлений можливості ідентифікувати належність електронного платіжного засобу відповідачу, оскільки повної інформації щодо номеру банківської картки або ж номеру банківського рахунку відповідача матеріали справи не містять.

Позивач не надав суду доказів того, що саме відповідач будь-яким способом застосував ідентифікатор електронного підпису, факту отримання саме відповідачем цього одноразового ідентифікатора, факту реєстрації саме відповідачем у інформаційно-телекомунікаційній системі позивача та факту надання позивачу реквізитів банківського рахунку відповідачем, що має наслідком відсутність підстав до задоволення позову.

Також наданий позивачем розрахунок заборгованості є документом, що створений самим позивачем, а тому інформація, зазначена в них, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких вони були складені, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач.

Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 грудня 2021 року у справі № 759/10277/20.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивач не довів належними та достатніми доказами, що зазначена позивачем заборгованість дійсно має місце та що вона виникла саме внаслідок порушення відповідачем умов договору кредиту.

Виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідача відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості.

Такі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 30 серпня 2023 року у справі № 753/20537/18.

Отже, оцінивши докази у їх сукупності та заперечення відповідача щодо факту отримання грошових коштів, апеляційний суд вважає, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували існування у позичальника заборгованості за укладеними кредитними договорами, факту виплати йому грошових коштів, зокрема первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Таким чином доводи апеляційної скарги в частині заперечення отримання коштів знайшли своє підтвердження при розгляді даної цивільної справи.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи позивача щодо розміру нарахованої суми заборгованості не підтверджені жодними належними доказами, а тому відсутні правові підстави для задоволення позову ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_2 , оскільки будь-яких належних та допустимих доказів фактичної видачі кредиту відповідачу матеріали справи не містять.

Посилання сторони позивача у відповіді на відзив про те, що ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» не є банківською установою, тому не може надати первинні банківські документи, апеляційний суд не приймає, оскільки у своїй позовній заяві представник ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» просив розглянути справу без виклику сторін, клопотання про витребування додаткових доказів та інших документів не заявляв.

Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.

Аналогічний висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2020 року, справа 755/18920/18.

Більше того, колегія суддів враховує процесуальну поведінку позивача, яка є фінансовою установою, яка уклала договір факторингу з первісним кредитором та в якого (в первісного кредитора), відповідно, повинні зберігатися первинні документи щодо видачі кредитних коштів (меморіальні ордери, платіжні доручення, платіжні інструкції, касові документи) із зазначенням обов`язкових реквізитів платника та отримувача, однак вказані докази стороною позивача не долучено та клопотання про їх витребування позивачем не заявлялося.

Щодо факту переходу права вимоги.

У справі, яка переглядається апеляційним судом встановлено, що згідно договору факторингу №01-28/10/2021 від 28 жовтня 2019 року предметом відступлення за ним є права грошових вимог за кредитними договорами.

У відповідності до вимог вказаного договору факторингу, наявні в матеріалах справи реєстри прав вимог, а також підписані сторонами та скріплені печатками відповідних Товариств. Крім того, платіжними доручення підтверджено факт оплатності за вказаним договором факторингу.

У зв`язку з наведеним вище, колегія суддів дійшла висновку, що право вимоги за кредитним договором №140488 від 29 липня 2020 року, укладеним між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_2 перейшло до позивача.

У відповідності до статтей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини другої статті 89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У відповідності до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду і ухвалення нового, яким слід відмовити у задоволенні позовної заяви.

Щодо вирішення питання судових витрат.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підтвердження судових витрат в суді першої та апеляційної інстанцій апелянтом надано копію банківської квитанції від 27 серпня 2025 року №5182-6173-4364-0851 за сплату судового збору в сумі 484.48 грн за подання заяви про перегляд заочного рішення, копію квитанції від 27 серпня 2025 року №4000755934 за сплату судового збору в сумі 3633.60 грн за подання апеляційної скарги.

За таких обставин, з позивача слід стягнути на користь відповідача судовий збір за розгляд даної справи у розмірі 4118.08 грн.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.

Рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 27 жовтня 2025 року – скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договорам про стягнення заборгованості за кредитним договором №140488 від 29 липня 2020 року – відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» на користь ОСОБА_1 судовий збір за розгляд даної справи в розмірі 4118 (чотири тисячі сто вісімнадцять) гривні 08 копійок.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та відповідно до п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України оскарженню не підлягає.

Дата складення повного тексту постанови — 23 січня 2026 року.

Реквізити учасників:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю, адреса: м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 82, офіс 7, ЄДРПОУ: 42228158.

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Головуючий О.З. Костів

Судді: М.В. Хома

Н.М. Храпак