Постанова від 22 січня 2026 р. у справі №462/9844/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 462/9844/25 Головуючий у 1 інстанції: Ліуш А.І.

Провадження № 22-ц/811/4390/25 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2026 року м. Львів

Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Копняк С. М.,

суддів: Бойко С. М., Ніткевича А. В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 15 грудня 2025 року, у справі за скаргою ОСОБА_3 про визнання протиправними дій, визнання протиправної бездіяльності, зобов`язання проведення перевірки, надання правової оцінки бездіяльності, зобов`язання посадових осіб, забезпечення невідкладного фактичного виконання судового рішення, зобов`язання повідомлення компетентних органів для вирішення питання про відповідальність посадових осіб за статтею 382 КК України, заінтересовані особи: державний виконавець Франківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Слобода Андрій Петрович, начальник Франківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Нагорняк Володимир Ярославович, начальник Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Пахолік Ростислав Вікторович, директор Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Роменський Дмитро Володимирович,

ВСТАНОВИВ:

у грудні 2025 року ОСОБА_3 звернувся до суду із скаргою, яка підписана представником Кметиком В. С., на рішення, дії та бездіяльністю державного виконавця, а також посадових осіб органів державної виконавчої служби.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 15грудня 2025 року скаргу повернуто скаржнику без розгляду.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що оскільки скарга не містить відомостей про ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження, і до скарги не додано доказів направлення її копії та доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи, з урахуванням положень статті 43 ЦПК України, така подана без додержання вимог частини третьої та четвертої статті 448 ЦПК України, відтак, вона підлягає поверненню скаржнику без розгляду.

Ухвалу суду оскаржив ОСОБА_3 , подавши в грудні 2025 року апеляційну скаргу, яка підписана представником Кметиком В. С., в якій міститься прохання скасувати ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 15грудня 2025 року, передати матеріали до суду першої інстанції для продовження розгляду скарги по суті, із призначенням судового засідання та оцінкою, вказавши у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції, що вимога суду першої інстанції подати «опис вкладення» як єдино можливий доказ направлення копії скарги, за наявності фіскальних чеків Укршпоти, є надмірним формалізмом та непропорційним обмеженням доступу до суду.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ЦПК України не встановлює закритого переліку доказів надсилання копій документів іншим учасника справи, адже процесуальний закон вимагає доведення саме факту надсилання, а не нав`язує єдину форму такого доказу, і тим більше не допускає блокування доступу до суду, коли наданий доказ об`єктивно дозволяє суду здійснити перевірку факту, який він підтверджує, у тому числі шляхом витребування додаткових відомостей. Зазначає, що як убачається з фіскальних чеків, у них зазначена маса відправлення, яка відповідає переліку документів, доданих до скарги, що також могло бути перевірено судом.

Апеляційна скарга не містить доводів щодо мотивів суду про не зазначення у скарзі відомостей про ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження.

23 січня 2026 року зареєстровано відзив на апеляційну скаргу, який надіслано Франківським ВДВС у місті Львові ЛМУ МЮ України засобами поштового зв`язку 21 січня 2026 року, та який підлягає повернення без розгляду особі, яка його подала, виходячи з такого.

Відповідно до частини першої статті 360 України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

Ухвалою від 26 грудня 2025 року про відкриття апеляційного провадження учасникам справи встановлено десятиденний строк на подання відзиву на апеляційну скаргу, з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі.

З довідки про доставку електронного документа убачається, що документ в електронному вигляді «Ухвала про відкриття апеляційного провадження від 26.12.2025 по справі № 462/9844/25, а також прикріплені файли було надіслано одержувачу Франківський ВДВС у місті Львові ЛМУ МЮ України в його електронний кабінет, та доставлено 26.12.2025 13:34:51.

Відзив на апеляційну скаргу подано заявником через пошту 21 січня 2026 року, тобто з пропуском строку на його подання.

Згідно з положеннями статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Як зазначено в частині другій статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Відзив на апеляційну скаргу не містить заяви про продовження строку на його подання, також відсутні підстави для його продовження з ініціативи суду.

Щодо надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

До відзиву додаються докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи (частина четверта статті 360 ЦПК України).

Як убачається з доданих до відзиву на апеляційну скаргу документів, заявником додано лише витяг з ЄДЮОФОПтаГО, який підтверджує повноваження особи, яка його підписала.

Проте, до відзиву не надано доказів його надіслання учасникам справи.

Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду (абзац перший частини четвертої статті 183 ЦПК України).

З огляду на наведене, відзив на апеляційну скаргу підлягає поверненню особі, яка його подала без розгляду.

Відзив на апеляційну скаргу від інших учасників справи не надходив, що згідно з частиною третьою статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з такого.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У рішенні від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьев проти України» (заяви № 17160/06 та № 35548/06, § 34) ЄСПЛ вкотре повторив, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.

Розділом VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» надано право сторонам виконавчого провадження на звернення до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції, із скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, якщо вони вважають, що порушено їхні права.

Так, суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому цим розділом (частин друга статті 447 ЦПК України).

Законом України від 21 листопада 2024 року № 4094-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень», який набрав чинності 19 грудня 2024 року, серед іншого статтю 448 ЦПК України викладено в новій редакції, за приписами частини другої якої скарга подається в письмовій формі і підписується стороною виконавчого провадження, її представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Частиною третьою цієї статті Кодексу визначено, що скарга повинна містити:

1) найменування суду першої інстанції, до якого подається скарга;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;

4) ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються;

5) ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження;

6) номер справи, в якій видано виконавчий документ, реквізити виконавчого документа;

7) дату, коли особа, яка подає скаргу, дізналася про порушення її прав внаслідок ухвалення оскаржуваних рішень, вчинення дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця;

8) зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону;

9) викладення обставин, якими заявник обґрунтовує свої вимоги;

10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до скарги.

До скарги додаються: 1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо скарга подана представником і такі документи раніше не подавалися; 2) докази направлення копій скарги та доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу (частина четверта статті 448 ЦПК України).

У частині п`ятій статті 448 ЦПК України визначено, що суд, встановивши, що скаргу подано без додержання вимог частин третьої та/або четвертої цієї статті, повертає її скаржнику без розгляду протягом чотирьох днів після її надходження до суду.

Відповідно до частини п`ятої, шостої, сьомої та восьмої статті 43 ЦПК України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). У разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи. Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення. Якщо інший учасник справи відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов`язку надсилання копій документів такому учаснику справи. Суд, направляючи такому учаснику справи судові виклики і повідомлення, ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом, зазначає у цих документах про обов`язок такої особи зареєструвати свій електронний кабінет та можливість ознайомлення з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами. Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, на такі документи накладається кваліфікований електронний підпис учасника справи (його представника) відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника).

Частиною шостою статті 14 ЦПК України визначено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку. Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат. Якщо реєстрація електронного кабінету у Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суперечить релігійним переконанням особи, яка зобов`язана його зареєструвати відповідно до цієї частини, передбачені цим Кодексом процесуальні наслідки звернення до суду такою особою без реєстрації електронного кабінету у вигляді залишення її документа без руху, його повернення або залишення без розгляду не застосовуються за умови, що особа заявила про такі обставини одночасно із поданням відповідного документа шляхом подання окремої обґрунтованої письмової заяви.

У контексті застосування положень частини четвертої статті 448 ЦПК України щодо необхідності додання до скарги доказів направлення копій скарги та доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу, колегія суддів виходить з того, що нормами ЦПК України чітко та однозначно визначено, що такими доказами можуть бути як лист з описом вкладення, так і докази надіслання документів до електронного кабінета користувачів підсистеми «Електронний суд» (у разі, якщо така реєстрація обов`язкова та/або здійснена учасником справи в добровільному порядку).

Тобто, фіскальні чеки АТ «Укрпошта» без листа з описом вкладення не є належними доказами направлення копій процесуальних документів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 ЦПК України (див., зокрема, ухвали Верховного Суду від 07 серпня 2025 року в справі №621/5017/23 (провадження № 61-9646ск25), від 25 листопада 2025 року в справі № 750/7802/24 (провадження № 61-13032ск25), від 19 грудня 2025 року в справі № 367/5357/25 (провадження № 61-15196ск25)).

Згідно зі частиною четвертою статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини четвертої статті 44 ЦПК України суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Одним із основних засад (принципів) цивільного судочинства є пропорційність (пункт 6 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до статті 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо

Неприпустимість зловживання процесуальними правами є однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства (пункт 11 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу (пункт 1 частини другої статті 43 ЦПК України).

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).

З огляду на суб`єктний склад учасників справи, які, окрім скаржника, зобов`язані мати зареєстровані електронні кабінети, подання представником скаржника, який також має зареєстрований електронний кабінет, що убачається зі змісту скарги, на підтвердження направлення копій скарги та доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 ЦПК України лише копії фіскальних чеків АТ «Укрпошта», без доказів надіслання їх до електронних кабінетів таких учасників справи або доказів надіслання цих документі таким учасникам справи листом з описом вкладення, на думку колегії суддів не може вважатися, що ним дотримано положення частини четвертої статті 448 ЦПК України про необхідність додання до скарги відповідних доказів.

Про наявність таких доказів не зазначається і в поданій апеляційній скарзі.

Також судом першої інстанції встановлено, що в порушення пункту 5 частини третьої статті 448 ЦПК України скарга не містить ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження, що знайшло своє підтвердження під час апеляційного перегляду оскарженої ухвали

Також колегія суддів враховує, що відповідних доводів на спростування таких висновків суду апеляційна скарга не містить.

Таким чином, суд першої інстанції, з висновками якого погоджується колегія суддів, дійшов обґрунтованого висновку про повернення без розгляду скарги, з підстав передбачених частиною п`ятою статті 448 ЦПК України.

У цьому зв`язку, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що оскільки положення частини п`ятої статті 448 ЦПК України містять імперативну норму, яка передбачає повернення скарги у випадку її невідповідності частині третій та/або четвертій статті 448 ЦПК України, доводи апеляційної скарги про можливість застосування судом першої інстанції норми такого інституту як залишення скарги без руху або перевірки певних фактів під час розгляду скарги по суті, не можуть вважатися обґрунтованими, адже є незастосовними, оскільки врегульовані спеціальними нормами, які містяться в Розділі VII ЦПК України.

Близький за змістом висновок викладено в ухвалі Верховного Суду від 21 липня 2025 року в справі № 644/2494/25 (провадження № 61-8626ск25)

За обставинами справи, що переглядається колегією суддів не встановлено проявів надмірного формалізму судом першої інстанції під час повернення скарги без розгляду заявнику, адже не встановлено порушень процесуального права під час вирішення цього питання.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.

Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що внаслідок повернення без розгляду скарги порушено право заявника на доступ до правосуддя, оскільки заявник вправі повторно звернутися із скаргою після її оформлення відповідно до вимог частини третьої, четвертої статті 448 ЦПК України.

Оскільки наведені в апеляційної скарзі доводи щодо порушення норм процесуального права не знайшли свого підтвердження, оскаржену ухвалу належить залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

З урахуванням висновків суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги, а саме того, що ухвалу суду належить залишити без змін, підстави для розподілу судових витрат, які пов`язані з розглядом справи в суді першої інстанції, а також щодо судових витрат особи, яка подала апеляційну скаргу, відсутні.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 15 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 23 січня 2026 року.

Головуючий С.М. Копняк

Судді: С.М. Бойко

А.В. Ніткевич