Рішення від 25 січня 2026 р. у справі №462/5584/25 — Залізничний районний суд м. Львова

Суд: Залізничний районний суд м. Львова

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: інших видів кредиту

Дата: 25 січня 2026 р.

Справа: №462/5584/25

Суддя: Гедз Б. М.

Справа № 462/5584/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2026 року Залізничний районний суд м. Львова у складі головуючої судді

Гедз Б.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду у

м. Львові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Директор ТзОВ «Фінпром Маркет» Ґедзь О.В. звернулась до суду із позовом, в якому просить стягнути із відповідача на користь ТзОВ «Фінпром Маркет» заборгованість за кредитним договором № 73185462 у розмірі 17 902,50 грн, яка складається з: 10 500,00 грн – сума заборгованості за тілом кредиту, 787,50 грн – сума заборгованості за процентами, 1 575,00 грн – сума заборгованості за комісією, 5 040,00 грн – сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування. Також просить стягнути понесені судові витрати у розмірі судового збору на суму 2 422,40 грн та витрат на правничу допомогу на суму 3 500,00 грн. Заявлені позовні вимоги обгрунтовує тим, що між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 19.02.2025 шляхом підписання електронним підписом укладено Договір про надання коштів у кредит № 73185462. Умовами вказаного Договору погоджено, що кредитодавець надає Позичальнику кредит в розмірі 10 500,00 грн. строком на 30 днів (на строк з 19.02.2025 по 20.03.2025), із (фіксованою) процентною ставкою у розмірі 0,750%, які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 15.00% від суми наданого Кредиту (що у грошовому виразі складає 1 575,00 грн.). У разі порушення Позичальником/Відповідачем строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) нараховується 4,00% за понадстрокове користування кредитом на тіло кредиту за кожен день понадстрокового користування. Кредитодавець на виконання умов кредитного договору №73185462 від 19.02.2025 року, виконав свої зобов`язання, зокрема передав Відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 10 500,00 грн. шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Відповідача № НОМЕР_1 , за посередництвом платіжної установи (ТОВ «ФК Фінекспрес» діє на підставі ліцензії на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку (платіжний інструмент для перерахування коштів на картковий рахунок фізичної особи). Натомість відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав, грошові кошти у визначені Договором строки не повернув, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 17 902,50 грн, яка складається з: 10 500,00 грн – сума заборгованості за тілом кредиту, 787,50 грн – сума заборгованості за процентами, 1 575,00 грн – сума заборгованості за комісією, 5 040,00 грн – сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування. При цьому, ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (ідентифікаційний код юридичної особи – 43311346) уклали Договір факторингу № 26/06/25 від 26.06.2025 р. за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором кредиту №73185462 від 19.02.2025 р. Позивач як новий кредитор просить позов задовольнити.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 30.07.2025 позовну заяву ТзОВ «Фінпром Маркет» залишено без руху, позивачу роз`яснено які саме недоліки слід усунути, порядок та строк їх усунення.

01.08.2025 директор ТзОВ «Фінпром Маркет» Ґедзь О.В., на виконання ухвали суду від 30.07.2025 про залишення позовної заяви без руху, подав до суду письмову заяву про усунення недоліків позову.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 05 серпня 2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу роз`яснено право та порядок подання відзиву на позовну заяву та встановлено п`ятнадцятиденний строк для його подання.

Судом вживались заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд справи у порядку спрощеного провадження, зокрема судом тричі за адресою відомого зареєстрованого місця проживання відповідача скеровувались ухвала про відкриття провадження у справі рекомендованою поштовою кореспонденцією, однак як вбачається із конвертів, такі повернуто на адресу неврученими із зазначенням причини повернення згідно довідок АТ «Укрпошта»: «за закінченням терміну зберігання», «у зв`язку із відсутністю адресату», зокрема як встановлено із востаннє надісланого судом відповідачу конверта, яким повторно скеровувалась судова кореспонденція, такий повернуто 26.01.2026 до суду неврученим адресату з причини, згідно довідки АТ «Укрпошта»: «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до вимог п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Тому, відповідач, в силу п. 4 ч.8 ст.128, ч.9 ст.130 ЦПК України, вважається належним чином повідомлений про розгляд справи.

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

За висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18, довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони, зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

У визначений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву, відповідачем відзиву до суду не подано, про наявність поважних причин не подання відзиву у встановлений строк суду не повідомлено, заява про поновлення строку для подання відзиву до суду станом на день винесення рішення також не поступала.

Клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у матеріалах справи відсутні.

Враховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України та ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (вилику) сторін за наявними у справі матеріалами.

У зв`язку із тим, що відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, на підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 19.02.2025 укладено Договір про надання коштів у кредит № 73185462, шляхом ідентифікації позичальника за допомогою системи BankID НБУ та надалі підписання Договору електронним підписом із використанням одноразового ідентифікатора.

Умовами договору сторонами погоджено суму кредиту у розмірі 10 500,00 грн строком на 30 днів, з поверненням такого до 20.03.2025.

Відповідно до п.п. 2.2.3. Договору процентна ставка/день становить 0,250% (фіксована).

Крім цього, п.п. 2.2.4. визначено, що комісія за надання кредиту складає 15,00% від суми наданого Кредиту (що у грошовому виразі складає 1575,00 грн), а за понадстрокове користування Кредитом (його частиною), договором погоджено 4,00 %/день.

Сторонами погоджено у договорі також, що орієнтовна реальна річна процентна ставка становить 1186,17%

Відповідно до п. 10.5.1. Договору якщо сума кредиту, що надається позичальнику за Договром, перевщує розмір однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на дату укладення Договору, користування кредитом понад встановлений договром строк нараховуються проценти за понадстрокове користування кредитом (його частиною) у розмірі, визначеному п. 2.2. Договору за кожен день такого користування з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про споживче кредитування» та іншими актами законодавства.

Підписавши Договір позичальник ОСОБА_1 підтвердив, що він ознайомився із інформацією, зазначеною у ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», у ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», до моменту підписання Договору вивчви умови такого та Правила надання коштів та банківських металів у кредит, що розміщені на веб-сайті кредитодавця та наслідки укладення цього Договору йому зрозумілі.

Так, позичальник 19.02.2025 своїм електронним підписом одноразовим ідентифікатором підписав, а відтак ознайомився та погодився із умовами укладеного ним Договору про надання коштів у кредит № 73185462.

Згідно довідки ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» відповідно до умов договору про переказ коштів № 23-01-18/5 від 23.01.2018, укладеного із ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», 19.02.2025 здійснило платіжну операцію із перерахування коштів у сумі 10 500,00 грн на отримувача платежу: ОСОБА_1 за реквізитами банківської карти, що відповідають реквізитам, зазначеним у Договорі № 73185462,що підтверджується також копією платіжної інструкції № аа7624сс-b3e4-49b6-acdd-6aef5a54a9c1 від 19.02.2025 про здійснення платіжної операції перерахування коштів від імені ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних кредитів».

За наведеного, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» умови кредитного договору виконало в повному обсязі здійснивши перерахунок кредитних коштів на картковий рахунок позичальника.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит - це вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Частинами першою, третьою статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 526, 615 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За нормою ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 610, 611 ЦК України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

26.06.2025 було укладено Договір факторингу № 26/06/25 відповідно до якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило на користь ТОВ «Фінпром Маркет» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за Договором надання коштів у кредит № 73185462 від 19.02.2025.

Таким чином, ТОВ «Фінпром Маркет» як новий кредитор наділений правом вимоги до Відповідача про стягнення заборгованості за договором надання коштів у кредит № 73185462 від 19.02.2025.

Так, відповідно до реєстру боржників до договору № 26/06/25-02факторингу від 26.06.2025, ТОВ «Фінпром Маркет» набуло права грошової вимоги серед інших і до відповідача ОСОБА_2 за кредитним договором № 73185462 від 19.02.2025 на загальну суму 17 902,50 грн.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно із ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відповідно до представленого позивачем розрахунку заборгованості, який не спростовано відповідачем, загальний розмір заборгованості за Договором надання коштів у кредит № 73185462 від 19.02.2025 становить 17 902,50 грн, яка складається з: 10 500,00 грн – сума заборгованості за тілом кредиту, 787,50 грн – сума заборгованості за процентами, 1 575,00 грн – сума заборгованості за комісією, 5 040,00 грн – сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування.

У встановлений процесуальним законом строк відповідач не скористався процесуальним правом висловити свої заперечення на позов чи спростувати розрахунок заборгованості та надати докази, які мали підтвердити належне виконання ним договірних зобов`язань.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається нарівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Поруч з тим, щодо заявленої позовної вимоги про стягнення із відповідача комісії за надання кредиту у розмірі 1 575,00 грн, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення такої вимоги виходячи з наступного.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 цього Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Аналіз умов договору надання коштів у кредит № 73185462 від 19.02.2025 свідчить про те, що комісія за надання кредиту в розмірі 1 575,00 грн, встановлена в п. 2.2.4. кредитного договору, є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику.

Умови договору не містять переліку інших додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Аналогічного змісту правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15, від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15, від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15, від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц.

Така ж позиція наведена і постановах Львівського апеляційного суду, зокрема у справі

№ 463/1989/25 від 20.10.2025, № 465/1967/25 від 16.10.2025, № 459/231/24 від 29.09.2025, № 459/1113/24 від 17.04.2025.

Відтак, із врахуванням викладеного вище, оскільки положення кредитного договору № 73185462 від 19.02.2025 щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту в розмірі 1 575,00 грн суперечать положенням ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» є нікчемними з моменту укладення договору, суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з боржника заборгованості за комісією за надання кредиту, так як така за своєю правової природою не є тілом кредиту, а тому безпідставно включена позивачем до загальної суми заборгованості відповідача за кредитним договором.

Окрім цього, звертаючись із позовом до суду, позивач також заявив вимогу про стягнення із відповідача 5 040,00 грн заборгованості за процентами, що нараховані після закінчення строку дії кредитного договору з 21.03.2025 по 01.04.2025 з огляду на понадстрокове користування відповідачем наданим кредитом.

Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Так, умовами договору надання коштів у кредит № 73185462 від 19.02.2025, а саме п. 2.2.4 та 10.5.1. розділу про відповідальність сторін передбачено право нарахування кредитодавцем процентів у разі користування кредитом понад встановлений Договором строк.

Разом з тим, слід також враховувати, що 24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався та діє до теперішнього часу.

Відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналіз зазначеного дає підстави для висновку, що законодавцем звільнено позичальників від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦПК України, а також неустойки (штрафу, пені) та від інших платежів за прострочення виконання зобов`язань за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану, тобто з 24 лютого 2022 року та такі нарахування підлягають списанню.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

У встановлений процесуальним законом строк відповідач не скористався процесуальним правом висловити свої заперечення на позов та надати докази, які могли б підтвердити належне виконання ним договірних зобов`язань.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Суд при розгляді справи виходить з того, що позивач, як новий кредитор, тобто сторона договору, яка виконала свої зобов`язання за договором, має право вимагати від другої сторони належного виконання його грошових зобов`язань, в тому числі повернення кредитних коштів та сплати відсотків, а тому заявлені ТОВ «Фінпром маркет» позовні вимоги в частині стягнення суми боргу за тілом кредиту та процентів за користування таким підставні та підлягають частковому задоволенню.

Крім цього, у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відтак з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати, а саме сплачений судовий збір у розмірі 1527 грн 31 коп.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать також витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову на відповідача покладаються судові витрати, пов`язані з розглядом справи.

У відповідності до положень частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з наявним у матеріалах справи Договором про надання правничої допомоги № 01-11/24 від 01.11.2024 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» та адвокатом Ткаченко Ю.О., Ордером на надання правничої (правової) допомоги, Свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю, Витягом з Акту № 16-П від 11.07.2025 приймання-передачі справ на надання правничої допомоги до Договору № 01-11/24 від 01.11.2024 встановлено факт надання позивачу послуг правової допомоги на суму 3 500,00 грн.

Оскільки позовні вимоги в межах розгляду вказаної справи задоволено частково, тому слід стягнути з відповідача на користь позивача також понесені витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 2 207 грн.

На підставі наведеного та керуючись ст.12, 13, 81, 141, 258-259, 264-265, 274, 279 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованість за Договором надання коштів у кредит № 73185462 від 19.02.2025 у розмірі 11 287 (одинадцять тисяч двісті вісімдесят сім) гривень 50 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» 1 527 (одна тисяча п`ятсот двадцять сім) гривень 31 копійку судового збору та 2 207 (дві тисячі двісті сім) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження: 08205, м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, 9 А офіс 204.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .

Повне рішення суду складено 26.01.2026.

Суддя (підпис) Б.М. Гедз

З оригіналом згідно.

Оригінал рішення у справі № 462/5584/25

Суддя Б.М.Гедз

Оригінал: reyestr.court.gov.ua