Постанова від 25 січня 2026 р. у справі №483/1409/25 — Миколаївський апеляційний суд

26.01.26

22-ц/812/201/26

Єдиний унікальний номер судової справи: 483/1409/25

Номер провадження: 22-ц/812/201//26 Суддя - доповідач апеляційного суду: Крамаренко Т.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2026 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:

Головуючого - Крамаренко Т.В.,

суддів: Коломієць В.В., Серебрякової Т.В.,

розглянувши у спрощеному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_1

на ухвалу Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 листопада 2025 року, постановлену під головуванням судді Рак Л.М. в приміщенні того ж суду за заявою ОСОБА_1 про скасування судового наказу про стягнення з нього на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» (надалі - ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія») заборгованості за спожиту електричну енергію,

в с т а н о в и л а :

10 жовтня 2025 року ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» звернулось до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 2588,40 грн боргу за спожиту електричну енергію та 242,24 грн судового збору.

28 жовтня 2025 року Очаківським міськрайонним судом Миколаївської області видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» 2588,40 грн в рахунок боргу за спожиту електричну енергію та 242,24 грн судового збору.

03 листопада 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області із заявою про скасування судового наказу.

Ухвалою Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 листопада 2025 року заяву ОСОБА_1 повернуто без розгляду, оскільки вона не відповідає вимогам ч.6 ст. 170 ЦПК України, а саме не сплачено судовий збір за її подачу.

11 листопада 2025 року ОСОБА_1 повторно звернувся до Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області із заявою про скасування судового наказу.

21 листопада 2025 року ухвалою Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області заяву ОСОБА_1 задоволено та скасовано судовий наказ, виданий Очаківським міськрайонним судом Миколаївської області 28 жовтня 2025 року.

18 листопада 2025 року ОСОБА_1 подав до Миколаївського апеляційного суду через відділення поштового зв`язку апеляційну скаргу, яка надійшла до апеляційного суду 26 листопада 2025 року, в якій просив скасувати ухвалу Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 листопада 2025 року і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції повертаючи без розгляду його заяву про скасування судового наказу через несплату судового збору за її подачу не врахував, що до заяви було додано копію посвідчення учасника бойових дій, що підтверджує той факт, що відповідно до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» він має право на пільгу – 75 % знижку плати за користування комунальними послугами, в тому числі і електроенергію. Крім цього, ОСОБА_1 звертає увагу, що вказаною статтею передбачено також пільги зі сплати податків, зборів, мита та інших платежів. Разом з цим, відповідно до вимог п. 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору під час розгляду справ пов?язаних з порушенням їхніх прав в усіх судових інстанціях. Аналогічного висновку дійшла і Велика Палата Верховного Суду в постанові від 23 квітня 2025 року по справі № 905/1426/23. «Так, колегія суддів дійшла висновку, що Закон України «Про судовий збір» не містить застереження з приводу кола питань, які дають підстави для звільнення від сплати судового збору учасникам бойових дій.

Тому застосування п. 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» має відбуватися при зверненні осіб, які у ньому зазначені, до суду у зв?язку з порушенням будь-яких їх прав, не тільки тих, які безпосередньо пов?язані із відповідним їх статусом, незалежно від характеру, предмета та підстав їх позовів.

При цьому, звільнення таких осіб від сплати судового збору має відбуватись на всіх стадіях судового процесу, а також і у тому випадку, коли визначена у п. 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» особа має статус відповідача у справі та звертається до суду апеляційної та/або касаційної інстанції за захистом своїх прав шляхом подання апеляційної/касаційної скарги».

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду може бути оскаржена в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові).

Згідно із частиною другою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37 - 40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

У зв`язку з наведеним та на підставі ухвали апеляційного суду про призначення справи до судового розгляду у порядку письмового провадження, перегляд справи в апеляційному порядку здійснено без повідомлення (виклику) учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи у письмовому провадженні, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення виходячи з наступного.

За правилом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Право на суд стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Згідно із частиною другою статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження.

Повертаючи заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що в порушення положень частини 5 статті 170 ЦПК України боржник під час звернення з такою заявою не надав доказів сплати ним судового збору. Зазначене є підставою для повернення поданої заяви без розгляду, через її неналежне оформлення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає нормам процесуального права та обставинам справи.

Так, за положеннями частини 3 статті 19 ЦПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Тому судовий наказ відповідно до частини 1 статті 160 ЦПК України є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

Тобто наказне провадження - це самостійний і спрощений вид судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках на підставі поданої заяви особою, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника, але на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, що є особливою формою судового рішення.

В частині 1 статті 161 ЦПК України передбачено вимоги, за якими може бути видано судовий наказ. Зокрема, згідно пункту 3 частини 1 цієї статті судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.

За наведеного та враховуючи спрощений вид наказного судового провадження, до форми та змісту заяви про видачу судового наказу (стаття 163 ЦПК України), як і до заяви про скасування судового наказу (стаття 170 ЦПК України) пред`являються відповідні вимоги, не дотримання яких тягне за собою повернення такої заяви без розгляду.

Це, передусім, стосується відсутності у додатках до заяви про скасування судового наказу документу про сплату судового збору за її подачу (пункт1 частини 5 статті 170 ЦПК України).

Якщо ж заява про скасування судового наказу подана з порушення вимог статті 170 ЦПК України, суддя постановляє ухвалу про її повернення без розгляду (частина 6 статті 170 ЦПК України).

Як передбачено підпунктом 4-2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду заяви про скасування судового наказу збір становить 0,05 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи з розрахунку на місяць у 2025 році відповідно до вимог Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» складав 3 028,00 грн.

Отже, за подання до суду заяви про скасування судового наказу ОСОБА_1 мав сплатити 151,40 грн судового збору.

Судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі, у тому числі з використанням електронного платіжного засобу або за допомогою платіжних пристроїв, в тому числі з використанням платіжних систем через мережу Інтернет у режимі реального часу (частина перша статті 6 Закону України «Про судовий збір»).

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про судовий збір» суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Між тим, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звертаючись до суду 03 листопада 2025 року із заявою про скасування судового наказу, судовий збір за її подачу не сплатив, оскільки документ, що підтверджує його сплату до заяви не додано.

Тобто подана ОСОБА_1 03 листопада 2025 року заява про скасування судового наказу, за формою та змістом не відповідає вимогам частин 2-5 статті 170 ЦПК України, що є підставою для повернення такої заяви без розгляду у відповідності до частини 6 статті 170 ЦПК України.

Враховуючи, що заява про скасування судового наказу не відповідає вимогам ч. 6 ст. 170 ЦПК України суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про повернення заяви про скасування судового наказу без розгляду.

При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що повернення без розгляду заяви про скасування судового наказу не є порушенням права на справедливий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду, оскільки не позбавляє права боржника на повторне звернення до суду з заявою, яка оформлена відповідно до вимог ст. 170 ЦПК України.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 з урахуванням недоліків, викладених в оскаржуваній ухвалі суду та сплативши судовий збір повторно 11 листопада 2025 року звертався із заявою про скасування судового наказу, яка була розглянута судом та за наслідками її розгляду 21 листопад 2025 року була постановлена ухвала про скасування судового наказу.

Доводи апеляційної скарги про те, що оскільки ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій, а тому він звільняється від сплати судового збору за подання заяви про скасування судового наказу на увагу суду не заслуговують, оскільки вони свідчать про невірне тлумачення норми Закону.

Так, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 в контексті аналізу застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI дійшла висновку, що правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей встановлено Законом № 3551-XII. У статті 22 Закону № 3551-XII передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань. Водночас оскільки у справі № 9901/311/19 особа зверталась за захистом права, яке не випливало зі статті 12 Закону № 3551-XII, тобто позов не зачіпав обсягу соціальних гарантій чи будь-яким іншим чином не стосувався соціального і правового захисту ветеранів війни, то Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що ця особа, попри її статус учасника бойових дій, не звільняється від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI.

Також, не заслуговує на увагу посилання ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі на постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 квітня 2025 року по справі № 905/1426/23, з огляду на відсутність такої постанови.

Як вбачається з офіційного сайту «Єдиний державний реєстр судових рішень», 23 квітня 2025 року Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду постановив ухвалу, якою передав справу № 905/1426/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

04 червня 2025 року Велика Палата Верховного Суду в ухвалі дійшла висновку про відсутність об`єктивних причин відступу від правового висновку, наведеного в постановах від 09 жовтня 2019 року по справі № 9901/311/19, від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 щодо застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI з урахуванням вимог статей 12 та 22 Закону № 3551-XII , оскільки немає підстав стверджувати, що відбулась зміна суспільних відносин чи нормативного регулювання, внаслідок чого висновок із цих постанов втратив би зрозумілість, набув ознак неузгодженості, необґрунтованості, незбалансованості чи помилковості.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки є помилковим тлумаченням чинного процесуального законодавства та не впливають на обґрунтовані висновки судді.

За такого, ухвала суду першої інстанції є законною, постановленою з дотриманням норм процесуального права, підстави для її скасування відсутні.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 листопада 2025 року підлягає залишенню без змін.

Разом з тим, враховуючи те, що ОСОБА_1 при подачі апеляційної скарги судовий збір відповідно до підпункту 9 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовіий збір» не був сплачений, а відтак у відповідності до статтей 141, 382 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги, з нього на користь держави слід стягнути 605,60 грн судового збору за перегляд справи в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381 384, 389 ЦПК України колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 листопада 2025 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь держави 605,60 грн судового збору за перегляд справи в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у порядку та випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Т.В. Крамаренко

Судді: В.В. Коломієць

Т.В. Серебрякова

Повний текст постанови складено 26 січня 2026 року.