Постанова від 22 січня 2026 р. у справі №484/5072/25 — Миколаївський апеляційний суд

23.01.26

33/812/52/26

Єдиний унікальний номер судової справи: 484/5072/25

Номер провадження: 33/812/52/26 Головуючий у місцевому суді: Коваленко Н.А.

Категорія: ст. 124 КУпАП Головуючий у апеляційному суді: Крамаренко Т.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого судді - Крамаренко Т.В.,

із секретарем судового засідання – Коростієнко Н.С.,

за участю: ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Хомина В.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Хомина Василя Дмитровича на постанову Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 02 грудня 2025 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн,

в с т а н о в и в:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 447285 від 08 вересня 2025 року, ОСОБА_1 08 вересня 2025 року о 08 год 50 хв в селі Мигія Первомайського району по вул. Першотравнева, 47 керував транспортним засобом вантажним тягачем Volvo FH номерний знак НОМЕР_1 в складі з напівпричепом Schmitz SCS24L номерний знак НОМЕР_2 , не стежив за технічним станом транспортного засобу в результаті чого стався розрив заднього правого колеса на транспортному засобі Volvo після чого втратив керування, допустив занос, та під час виводу транспортного засобу Volvo в складі з напівпричепом Schmitz із заносу стався відрив тягово-щепного пристрою в результаті чого напівпричеп від`єднався від транспортного засобу Volvo та перекинувся на правий бік. В результаті чого транспортний засіб з напівпричепом отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками. Водій порушив вимоги п.2.3 «б» ПДР, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.

Постановою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 02 грудня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

He погодившись із зазначеною постановою суду, 18 грудня 2025 року захисник ОСОБА_1 – адвокат Хомин В.Д. подав до Миколаївського апеляційного суду через суд першої інстанції апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.

В апеляційній скарзі захисник – адвокат Хомин В.Д. зазначає, що через неправильну оцінку обставин, які підлягають доказуванню у справі про адміністративне правопорушення, місцевий суд помилково дійшов висновку, що доказом вчинення його підзахисним адміністративного правопорушення, передбаченого 124 КУпАП, є протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 447285 від 08 вересня 2025 року.

Натомість на переконання захисника вказаний протокол не може бути визнаний належним доказом у даній справі, у розумінні ст. 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним та беззаперечним доказом про порушення водієм п. 2.3 «б» ПДР, тому що обставини викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, і не викликали сумнівів.

Хибними на думку захисника є також аргументи місцевого суду, що доказами винуватості водія ОСОБА_1 у порушенні вимог п. 2.3. «б» ПДР є схема місця ДТП, яка не містить відомості про технічну причину настання ДТП тощо.

Крім того, помилковим є висновок суду першої інстанції, що доказом винуватості ОСОБА_1 , також є рапорт начальника ГРПП Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області від 09 вересня 2025 року. Даний висновок суперечить положенням ст.251 КУпАП та встановленій практиці Верховного Суду, згідно яких рапорт співробітника поліції не віднесено до доказів в справі про адміністративне правопорушення.

Більше того, згаданий рапорт ґрунтується виключно на припущеннях, а не на фактичних обставинах ДТП.

Також захисник зауважує, що суд першої інстанції не надав неналежну оцінку наведеним доводам ОСОБА_1 щодо обставин та причин ДТП, зазначивши що він критично ставиться до цих доводів. Однак, ОСОБА_1 долучив фото світлини, з яких чітко видно, що з внутрішньої сторони шини, у місці її пошкодження наклеєна латка, яка на думку водія могла стала причиною її розриву під час руху автомобіля. Однак, дана обставина залишилась поза увагою місцевого суду.

Крім того, ОСОБА_2 додав до свого пояснення письмове клопотання від 27 листопада 2025 року про призначення трасологічної та автотехнічної експертизи щоб з?ясувати фактичні обставини ДТП та причини її настання, а саме: чи мав водій можливість виявити пошкодження шини правого заднього (зовнішнього) колеса тягача Volvo FH номерний знак НОМЕР_3 під час підготовки автомобіля до рейсу та під час руху транспортного засобу, яка технічна причина настання даної ДТП та інше, тобто обставин, які б підтверджували або спростовували порушення водієм ОСОБА_1 вимог п. 2.3 «б» ПДР, та причинний зв?язок цих порушень з наслідками, що настали.

Адвокат Хомин В.Д. наголошує, що суд в оскаржуваній постанові не навів мотивів, на підставі яких він відхилив клопотання ОСОБА_1 про призначення судової експертизи, що свідчить про порушення права на справедливий суд та можливість реалізувати особою, яка притягується до адміністративної відповідальності своє право на захист.

Крім того, поза увагою суду першої інстанції залишились важливі обставини справи, які підлягають встановленню у справах даної категорії, зокрема: яка причина та момент виникнення пошкоджень шини правого заднього (зовнішнього) колеса тягача Volvo FH номерний знак НОМЕР_4 , чи мали вони прихований характер, чи мав водій ОСОБА_1 можливість виявити пошкодження шини під час підготовки автомобіля до рейсу та під час руху транспортного засобу, яка технічна причина настання даної ДТП та інше, що вказує на неповноту та необ`єктивність судового розгляду.

Таким чином, висновки місцевого суду, що водій ОСОБА_1 допустив порушення вимог пункту 2.3 «б» ПДР, які перебувають у причинному зв?язку з наслідками, що настали, є невмотивованим та необґрунтованим.

За цих обставин є недоведеним інкримінований ОСОБА_1 склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Разом з цим, захисник звертає увагу суду на невірне зазначення в резолютивній частині оскаржуваної постанови прізвища його підзахисного, що на думку захисника є істотним порушенням вимог ст. 280 КУПАП та ставить під сумнів достовірність встановлених фактів, через неправильно встановлену особу, яка притягнута до адміністративної відповідальності.

Таким чином, постанова Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 02.12.2025 є незаконною.

Також, апеляційна скарга містить клопотання про поновлення строку, яке обґрунтоване тим, що станом на 18 грудня 2025 року ОСОБА_1 не отримав постанови Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 02 грудня 2025 року. В той же час, за клопотанням сторони захисту про надання доступу до матеріалів справи 08 грудня 2025 року Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області надав через систему «Електронний суд» доступ до частини матеріалів справи, зокрема: постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та повісток про виклик в судове засідання. А тому, адвокат вважає, що строк на апеляційне оскарження постанови Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 02 грудня 2025 року спливає 19 грудня 2025 року.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Хомина В.Д. на підтримку клопотання, апеляційний суд вважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 02 грудня 2025 року Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області винесено оскаржувану постанову. ОСОБА_1 та його захисник в судовому засіданні присутні не були.

03 грудня 2025 року згідно супровідного листа суду № 484/5072/25/31021/2025 копію постанови було направлено на поштову адресу ОСОБА_1 , однак відомості про вручення йому вказаного поштового відправлення в матеріалах справи відсутні.

Частиною 2 статті 294 КУпАП передбачено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.

Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Апеляційна скарга у даній справі, вперше була подана захисником ОСОБА_1 - адвокатом Хоминим В.Д. 11 грудня 2025 року через систему «Електронний суд», тобто в межах строку встановленого ст. 294 КУпАП строку.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 17 грудня 2025 року апеляційну скаргу було повернуто у зв`язку з недотриманням вимог ч.2 ст. 271 КУпАП при її подачі.

18 грудня 2025 року адвокат Хомин В.Д. з урахуванням недоліків, зазначених в постанові Миколаївського апеляційного суду повторно подав апеляційну скаргу.

Враховуючи викладене, та з точки зору дотримання права на доступ до правосуддя, проголошеного ст. 55 Конституції України та ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вважаю, що строк на апеляційне оскарження постанови судді першої інстанції ОСОБА_1 був пропущений з поважних причин, а тому підлягає поновленню.

Відповідно до вимог частини 7 статті 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Вислухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника – адвоката Хомина В.Д., дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Положеннями статті 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в даному випадку, передбаченого статтею 124 КУпАП, у числі інших визначених законом обставин, зобов`язаний з`ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин і доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Відповідно до вимог ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами.

Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Суд першої інстанції в оскаржуваній постанові дійшов висновку про те, що в у діях ОСОБА_1 є порушення пункту 2.3 «б» ПДР, яке знаходиться в прямому причинному зв?язку з виникненням ДТП та наслідками, що настали (пошкодження транспортного засобу).

Також, суд дійшов переконання, що протокол про адміністративне правопорушення разом з іншими доказами, наведеними у постанові, у своїй сукупності та взаємозв?язку є достатніми для прийняття рішення про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченогост.124 КУпАП.

Однак, апеляційний суд не може погодитись в повній мірі з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 447285 від 08 вересня 2025 року, ОСОБА_1 08 вересня 2025 року о 08 год 50 хв в селі Мигія Первомайського району по вул. Першотравнева, 47 керував транспортним засобом вантажним тягачем Volvo FH номерний знак НОМЕР_1 в складі з напівпричепом Schmitz SCS24L номерний знак НОМЕР_2 , не стежив за технічним станом транспортного засобу в результаті чого стався розрив заднього правого колеса на транспортному засобі Volvo після чого втратив керування, допустив занос, та під час виводу транспортного засобу Volvo в складі з напівпричепом Schmitz із заносу стався відрив тягово-щепного пристрою в результаті чого напівпричеп від`єднався від транспортного засобу Volvo та перекинувся на правий бік. В результаті чого транспортний засіб з напівпричепом отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками. Водій порушив вимоги п.2.3 «б» ПДР, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП (а.с. 2).

До вказаного протоколу додано схему місця ДТП, що складена за місцем пригоди та містить графічно зображені та зафіксовані об`єкти про обставини дорожньої пригоди (ділянка дороги, де сталася дорожньо-транспортна пригода, сталі орієнтири, до яких на схемі здійснена прив`язка об`єктів, транспортні засоби, причетні до ДТП, координати їх розміщення відносно елементів проїзної частини та інше), таблицю дорожніх умов, в якій зазначені назви об`єктів, зображених на схемі, на зворотному боці схеми зазначено характеризуючі дані транспортних засобів та відомості про їх пошкодження. При цьому, зазначена інформація підтверджена підписом водія ОСОБА_1 (а.с.4).

Також до протоколу додано письмові пояснення водія, в яких він пояснив: «Сьогодні близько 8-ї години 50 хвилин я керував транспортним засобом вантажівка Volvo FHBC5125ОВ з причепом (штора) Schmitz SCS24L BC2725XF, із напрямку м. Львів в напрямку м. Миколаїв в с. Мигія Первомайського району, вулиця Перша Травнева, 47 траса М24 (Благовіщенське-Миколаїв). В момент, коли я рухався на спуск, на повороті вистрілило колесо праве на тягачі, машина пішла на правий бік і відірвалося сидло на тягачі. Машину я втримав, причіп перекинувся на праву сторону по ходу руху. На мою думку, я вважаю, пішло велике навантаження на правий бік, в результаті чого вистрілило колесо, перекинувся причіп по ходу руху. Керував вантажівкою, дотримуючись правил дорожнього руху і з допустимою швидкістю, не перевищуючи її. Під час даної події тілесних ушкоджень нікому не завдано, лише транспортний засіб причіп та вантаж зазнали механічних пошкоджень із матеріальними збитками (а.с.5).

Інших доказів, які б доводили поза розумним сумнівом винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, матеріали справи не містять.

Разом з цим, правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.

Диспозицією ст. 124 КУпАП визначено, що адміністративна відповідальність наступає при порушенні учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Так під час перегляду справи в суді апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 пояснив, що 07 вересня 2025 року о 8 год він виїхав на вантажному тягачі марки Volvo FH н.з. НОМЕР_4 в складі з напівпричепом Schmitz SCS24L н. з. НОМЕР_5 з м. Львова в м. Миколаїв. Перед виїздом, з метою уникнення поломок та аварій, спочатку перед рейсову перевірку готовності до поїздки тягача Volvo FH н. з. НОМЕР_6 в складі з напівпричепом Schmitz SCS24L н, 3. НОМЕР_5 провів механік підприємства, а потім він, також перевірив, зокрема, системи гальмового і рульового керування; зовнішні світлові прилади; колісну систему на наявність порізів або опуклостей, тиск шин та інші елементи автомобіля у частині, що безпосередньо стосуються безпеки дорожнього руху. При візуальному огляді шин тягача та напівпричепа не було виявлено жодних видимих зовнішніх пошкоджень (порізів, опуклостей), які б забороняли експлуатацію автомобіля, шини були накачані відповідно до специфікацій виробника. Крім того, перед виїздом в рейс автомобіль був перевірений механіком підприємства. Приблизно о 01 год. ночі приїхав в м. Умань, переночував на стоянці і десь 7 год ранку 08 вересня 2025 року вирушив в напрямку м. Миколаїв. Перед виїздом повторно перевірив гальмівну і рульову системи, шини тягача і напівпричепа, всі елементи, які забезпечують безпеку дорожнього руху, були в справному технічному стані. Під час руху постійно стежив за дорожньою обстановкою, правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом тягача і напівпричепа. Десь о 08:50 год. автомобіль, рухався вул. Першотравнева, що в с. Мигія Первомайського району Миколаївської області. Швидкість автомобіля була в межах допустимої. Проїжджаючи заокруглену ділянку дороги, яка мала нахил донизу, відчув, що автомобіль раптово втратив керованість і його потягнуло в правий бік. Він втримав тягач на дорозі та вжив заходів до безпечної зупинки транспортного засобу, однак напівпричеп перекинувся на правий бік по ходу руху. У подальшому було встановлено, що тягач втратив керованість через те, що лопнула шина правого заднього (зовнішнього) колеса. Під час огляду пошкодженої шини було встановлено, що вона має внутрішнє пошкодження, заклеєне латкою. Карпин припустив, що під час здійснення різкого повороту ліворуч пішло навантаження на правий бік тягача, від чого лопнула шина правого заднього колеса та відірвало сідло, до якого кріпився напівпричеп. На місці події був експерт-криміналіст, який пояснював працівникам поліції, що сідло було прикріплене до рами тягача звичайними болтами, а не стандартними (заводськими). На думку того ж експерта, через те, що кріпильні болти були не заводські, вони були зрізані, внаслідок чого напівпричеп перекинувся.

Після ДТП стало відомо, що на тягачі Volvo FH н.з. НОМЕР_4 , до того, як він був переданий йому, проводилась заміна шини правого заднього (зовнішнього) колеса, тобто шини яка лопнула під час ДТП. Причина заміни шини невідома. Також не було відомо, що на тягачі Volvo FH н.з. НОМЕР_3 в складі з напівпричепом Schmitz SCS24L н.з. НОМЕР_2 сідло було прикріплено до рами тягача не заводськими кріпильними болтами в кількості 12-ти шт. Візуально це не можна було виявити, оскільки до сідла був закріплений напівпричеп.

З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 вважав, що порушенням ним вимог п. 23 «б» ПДР ґрунтується виключно на припущеннях працівників поліції оскільки не підтверджено жодним належним та допустимим доказом.

Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення працівник поліції, складаючи його зазначив, в графі суть вчиненого правопорушення зазначив: « ОСОБА_1 08 вересня 2025 року о 08 год 50 хв в селі Мигія Первомайського району по вул. Першотравнева, 47 керував транспортним засобом вантажним тягачем Volvo FH номерний знак НОМЕР_1 в складі з напівпричепом Schmitz SCS24L номерний знак НОМЕР_2 , не стежив за технічним станом транспортного засобу в результаті чого стався розрив заднього правого колеса на транспортному засобі Volvo після чого втратив керування, допустив занос, та під час виводу транспортного засобу Volvo в складі з напівпричепом Schmitz із заносу стався відрив тягово-щепного пристрою в результаті чого напівпричеп від`єднався від транспортного засобу Volvo та перекинувся на правий бік.

Разом із цим матеріали справи не містять належних доказів, які б встановили причину розриву колеса, що свідчило б про те, що вказані у протоколі наслідки сталися саме з вини водія ОСОБА_1 , у зв`язку з чим вказівка в протоколі на те, що ОСОБА_1 не стежив за технічним станом транспортного засобу є недоведеним.

З урахуванням принципів і загальних засад Кодексу України про адміністративні правопорушення, практики Європейського Суду з прав людини, передбачається принцип презумпції невинності особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку.

Суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у вчиненні якого певною особою має доводитися в суді.

Також, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже, діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» від 09.06.2011 р., заява №16347/02 та «Малофєєва проти Росії» від 30.05.2013 р., заява №36673/04).

Відповідно до статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

Частиною 2 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод регламентовано, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Згідно принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, усі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачяться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.

У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року, та «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року, Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

На зазначене суд першої інстанції належної уваги не звернув, натомість розглянув дану справу по суті та дійшов помилкового висновку про порушення ОСОБА_1 пункту 2.3. «б» ПДР України та відповідно про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Таким чином, зважаючи на викладене, ґрунтуючись на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності та взаємозв`язку, на підставі досліджених в суді апеляційної інстанції доказів, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відповідно до вимог п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності складу адміністративного правопорушення.

З огляду на викладене, враховуючи, що під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови було встановлено відсутність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, апеляційний суд дійшов висновку, що постанову суду першої інстанції слід скасувати та закрити провадження у справі, у зв`язку із недоведеністю наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, а саме із підстав, передбачених п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.

Керуючись ст. ст. 247, 283, 294 КУпАП, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Клопотання про поновлення строку задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 02 грудні 2025 року.

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Хомина Василя Дмитровича задовольнити.

Постанову Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 02 грудня 2025 року скасувати та прийняти нову постанову.

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Миколаївського

апеляційного суду Т.В. Крамаренко