Постанова від 18 січня 2026 р. у справі №202/1868/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/147/26 Справа № 202/1868/25 Суддя у 1-й інстанції - Волошин Є. В. Суддя у 2-й інстанції - Сєдих А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2026 року м.Кривий Ріг

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Сєдих А.В., за участю секретаря судового засідання Ворони Б.А., захисника адвоката Ткач В.О. розглянувши апеляційну скаргу захисника Мотальова-Кравець В.Ю. на постанову судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 березня 2025 року, щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

про скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно постанови 30 січня 2025 року о 10 год. 35 хв. в м.Лиман, пров.Петропавлівський,15, був зупинений водій ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом ВАЗ 21099 4-20 д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, тремтіння пальців рук), від проходження огляду у встановленому законом порядку на визначення стану сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою алкотестеру «Драгер» та медичного огляду в медичному закладі відмовився, чим порушили п.2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.

Постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 березня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок) з позбавленням права керування транспортними засобами, строком на один рік. Стягнуто судовий збір в розмірі 605,60 гривень.

З таким судовим рішенням не погодився захисник Мотальова-Кравець В.Ю. та оскаржив в апеляційному порядку з пропуском строку на апеляційне оскарження.

В обґрунтування поновлення строку на апеляційне оскарження вказує, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню, оскільки розгляд справи відбувся без участі ОСОБА_1 , копію постанови він не отримав у строк, передбачений законом, а причини пропуску строку є поважними. ОСОБА_1 під час воєнної служби мав обмежені можливості для участі у судовому процесі та отримання правової допомоги, перебував у районі бойових дій і фізично та психологічно не міг займатися підготовкою апеляційної скарги.

Зазначає, що ОСОБА_1 здійснює відсіч збройній агресії, тому не завжди має змогу дотримуватись процесуальних строків, а поновлення строку відповідає гарантіям доступу до правосуддя.

В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що суд першої інстанції не надав можливості повноцінно ознайомитися з матеріалами справи, зокрема не надав копії протоколу, не долучив відеозапис та не вніс дані представника. Зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам ст. 256 КУпАП, а суд зобов`язаний всебічно і повно дослідити всі докази, у тому числі подані стороною захисту. Вказує, що вина має бути доведена належним чином, а презумпція невинуватості є обов`язковою відповідно до Конституції України та рішень Конституційного Суду. Вважає, що позбавлення права керування є надмірним і непропорційним, оскільки ОСОБА_1 визнає вину, щиро розкаявся, позитивно характеризується та має потребу у водійському посвідченні для виконання службових обов`язків. Зазначає, що необхідно застосувати аналогію права з кримінального законодавства для можливості призначення більш м`якого стягнення, ніж передбачено санкцією, з урахуванням особи правопорушника та пом`якшуючих обставин. Вказує, що ЄСПЛ відносить подібні правопорушення до категорії «кримінального обвинувачення», а тому вимагає дотримання підвищених стандартів захисту. Зазначає, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, має численні нагороди, не ухиляється від відповідальності, а мета адміністративного стягнення може бути досягнута без позбавлення права керування. Вважає, що обставини справи, майновий стан, військова служба та відсутність обтяжуючих обставин є підставами для пом`якшення стягнення і призначення штрафу без позбавлення права керування. Просить поновити строк апеляційного оскарження та скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення та призначити адміністративне стягнення у вигляді штрафу в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП без позбавлення права керування транспортними засобами.

Сторони про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, вислухавши думку сторони захисту, апеляційний суд вважає,що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду – без змін за таких підстав.

Суд апеляційної інстанції вважає зазначені апелянтом причини пропуску строку апеляційного оскарження поважними та вважає за можливе визнати причину пропуску строку поважною та поновити строк апеляційного оскарження постанови.

Статтею 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.

Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані. Висновок суду Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 березня 2025 року про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам ст.283 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення зазначеного правопорушення.

Відповідно до диспозиції ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність за даною статтею настає у разі керування транспортним засобом особами в стані алкогольного, наркотичного або іншого сп`яніння, а так само у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Відповідно до п. 2.5 ПДД України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Так, факт вчинення адміністративного правопорушення та вина ОСОБА_1 у його вчиненні підтверджується даними з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №984227 від 30.01.2025, згідно з яким ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу за допомогою алкотестеру «Драгер», так і в медичному закладі;

Відеофіксацією події, що зафіксувала фактичні обставини вчинення адміністративного правопорушення, хід спілкування працівників поліції з водієм та складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Проаналізувавши докази по справі, апеляційний суд вважає, що в діях ОСОБА_1 міститься склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і вони правильно кваліфіковані судом першої інстанції.

Стягнення суддею накладене відповідно до вимог ст. 33 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, даних про особу, відповідно до санкції ч.1 ст. 130 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги щодо доступу до матеріалів справи, копії протоколу та відеозапису – суд апеляційної інстанції встановив, що як у суді першої інстанції, так і в апеляційному суді не було жодних перешкод для ознайомлення сторони захисту з матеріалами справи. У ході розгляду справи апеляційний суд повно дослідив усі наявні матеріали та докази, які підтверджують вину ОСОБА_1 . Повідомлення захисника про нібито обмеження доступу до матеріалів справи є нічим іншим, ніж процесуальною тактикою сторони захисту для ухилення особи від відповідальності, що не впливає на законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції.

Щодо виду та розміру адміністративного стягнення, суд апеляційної інстанції вказує, що санкція ч.1 ст.130 КУпАП є імперативною та передбачає обов`язкове застосування двох видів стягнення: штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами на визначений строк. Закон не передбачає альтернативності чи можливості призначення лише одного з цих стягнень, а доводи сторони захисту про непропорційність накладеного стягнення не можуть бути задоволені.

Посилання сторонни захисту на застосування положень статті 69 Кримінального кодексу України як підстави для пом`якшення адміністративного стягнення є безпідставним. Адміністративні правопорушення мають окрему процедуру притягнення до відповідальності та власну систему стягнень, передбачену КУпАП. Аналогія кримінального законодавства у сфері адміністративної відповідальності не допускається.

Обставини, які характеризують особу правопорушника, зокрема участь у військовій службі, позитивна характеристика та відсутність попередніх притягнень до відповідальності, були враховані судом при визначенні розміру штрафу. Водночас ці обставини не надають суду права змінювати вид адміністративного стягнення, передбачений санкцією ст.130 КУпАП.

Дії ОСОБА_1 є умисними, становлять підвищену суспільну небезпеку та створюють реальну загрозу безпеці дорожнього руху та учасникам руху. Це обґрунтовує необхідність застосування повного передбаченого законом стягнення, зокрема позбавлення права керування транспортними засобами.

Суддя апеляційного суду приходить до висновку, що підстави для скасування або зміни постанови судді міського суду відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Поновити захиснику Мотальова-Кравець В.Ю. строк на апеляційне оскарження.

Апеляційну скаргу захисника Мотальова-Кравець В.Ю. залишити без задоволення.

Постанову судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 березня 2025 року, у справі про адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя