Постанова від 18 січня 2026 р. у справі №233/4894/24 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/90/26 Справа № 233/4894/24 Суддя у 1-й інстанції - Орчелота А. В. Суддя у 2-й інстанції - Сєдих А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2026 року м.Кривий Ріг

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Сєдих А.В., за участю секретаря судового засідання Ворони Б.А., захисника Александрова Д.О. розглянувши апеляційну скаргу захисника Александрова Д.О. на постанову судді Шевченківського районного суду міста Дніпра від 17 липня 2025 року, щодо

ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, військовослужбовиці, проживаючої за адресом: АДРЕСА_1 , якій роз`яснені права відповідно до ст.63Конституції України та ст.268КУпАП,

яку визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно постанови водій ОСОБА_1 – 18 серпня 2024 року о 02 годині 23 хвилин в м. Костянтинівка, на проспекті Свободи, буд.136, керувала автомобілем «MITSUBISHI-OUTLANDER», державний номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголя з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів). Від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора ALCOTESTER DRAGER 6810 та у встановленому законом порядку у медичному закладі категорично відмовилась. Від керування усунена. Своїми діями ОСОБА_1 порушила вимоги п.2.5ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130КУпАП.

Постановою Шевченківського районного суду міста Дніпра від 17 липня 2025 року ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок) з позбавленням права керування транспортними засобами, строком на один рік. Стягнуто судовий збір в розмірі 605,60 гривень.

Не погодившись з постановою суду захисником Александровим Д.О. в інтересах ОСОБА_1 оскаржив постанову у апеляційному порядку, вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним і необґрунтованим.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції не встановив належним чином особу водія, оскільки не було проведено фактичної ідентифікації особи на відеозаписі, не здійснено допиту поліцейських та не перевірено письмових пояснень ОСОБА_1 про те, що вона не перебувала на місці події та не керувала транспортним засобом. Вказує, що підпис у протоколі про адміністративне правопорушення не належить ОСОБА_1 , а суд, без призначення почеркознавчої експертизи, самостійно зробив висновок про тотожність підписів, що виходить за межі його повноважень та суперечить вимогам повного й об`єктивного дослідження доказів. Зазначає, що ОСОБА_1 мала алібі, оскільки на момент події перебувала у районі н.п. Диліївка на військовому чергуванні, а автомобілем користувалася інша військовослужбовиця, однак суд не перевірив ці обставини, не витребував жодних документів із військової частини та не допитав можливу водійку. Вважає, що суд безпідставно поклався виключно на відеозапис, який не підтверджує особу водія, не містить роз`яснення прав та не охоплює всіх процедурних дій, передбачених КУпАП, а також не супроводжується іншими доказами, які б підтверджували участь саме ОСОБА_1 у події. Вказує, що суд неправомірно переклав на ОСОБА_1 обов`язок доведення власної невинуватості, хоча обов`язок доказування покладається на орган, який склав протокол; при цьому її письмові пояснення не були спростовані жодним доказом. Зазначає, що суд порушив принцип презумпції невинуватості, оскільки не усунув істотні сумніви щодо встановлення факту керування, автентичності підпису, достовірності відеозапису та місцезнаходження ОСОБА_1 у момент події, що робить висновки суду передчасними та необґрунтованими. Просить оскаржувану постанову скасувати та провадження у справі закрити.

Сторони про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, вислухавши думку захисника, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду – без змін за таких підстав.

Статтею 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.

Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченими ст.283 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 вказаного адміністративного правопорушення.

Відповідно до диспозиції ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність за даною статтею настає у разі керування транспортним засобом особами в стані алкогольного, наркотичного або іншого сп`яніння, а так само у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Відповідно до п. 2.5 ПДД України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Так, факт вчинення адміністративного правопорушення та винність ОСОБА_1 у його вчиненні підтверджується даними з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №113800 від 18 серпня 2024 року, згідно якого ОСОБА_1 , 18 серпня 2024 року о 02 годині 23 хвилин в м. Костянтинівка, проспект Свободи, буд. 136 керувала автомобілем «MITSUBISHI OUTLANDER» державний номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння (запах алкоголя з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів). Від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора ALCOTESTER DRAGER 6810 та у встановленому законом порядку у медичному закладі категорично відмовилась. Від керування усунена. Своїми діями ОСОБА_1 порушила вимоги п.2.5ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130КУпАП.

Носієм інформації – диком з відеозаписами з нагрудної камери поліцейського, на якому зафіксовано події, які у повній мірі відповідають відомостям та обставинам, що зазначені у протоколі.

Проаналізувавши докази по справі, вважаю, що в діях ОСОБА_1 міститься склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч.1 ст.130 КУпАП.

Стягнення суддею накладене відповідно до вимог ст. 33 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, даних про особу, відповідно до санкції ч.1 ст. 130 КУпАП.

Суд апеляційної інстанції також встановив, що суд першої інстанції повно дослідив усі доводи сторони захисту, заявлені під час розгляду справи. Суд першої інстанції надав обґрунтовані відповіді на ці доводи, виклавши чіткі причини їх неприйняття, та не встановив підстав для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не встановив належним чином особу водія, є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення та досліджених відеозаписів з нагрудних камер працівників поліції, особу водія було встановлено безпосередньо під час зупинки транспортного засобу на підставі документів, наданих самою ОСОБА_1 . Працівниками поліції перевірено її анкетні дані, що зафіксовано у процесуальних документах та на відеозаписах.

Суд апеляційної інстанції не має жодних сумнівів щодо правильності та достовірності встановлення особи ОСОБА_1 працівниками поліції, оскільки зазначені дії здійснювалися у межах їх повноважень та відповідно до вимог закону.

Доводи апеляційної скарги щодо того, що підпис у протоколі про адміністративне правопорушення не належить ОСОБА_1 , є безпідставними. Як убачається з матеріалів справи та відеозаписів, долучених до протоколу, момент підписання протоколу про адміністративне правопорушення зафіксований технічними засобами відеозапису. На вказаних відеозаписах чітко зафіксовано, що саме ОСОБА_1 власноруч підписує протокол після роз`яснення їй прав та обов`язків.

За таких обставин твердження сторони захисту про неналежність підпису спростовуються безпосередніми доказами у справі та не потребують призначення почеркознавчої експертизи, оскільки факт підписання протоколу підтверджений відеофіксацією.

Посилання апелянта на те, що ОСОБА_1 не перебувала на місці події та не керувала транспортним засобом, є необґрунтованими. З відеозаписів, досліджених судом першої інстанції та перевірених судом апеляційної інстанції, вбачається, що саме ОСОБА_1 перебувала за кермом транспортного засобу безпосередньо перед його зупинкою працівниками поліції, після чого була усунута від керування. При цьому вона не заперечувала свою особу та не заявляла про те, що транспортним засобом керувала інша особа.

Таким чином, твердження сторони захисту про відсутність факту керування спростовуються сукупністю належних та допустимих доказів.

Інші доводи апеляційної скарги, зокрема щодо нібито неповного дослідження доказів та порушення принципу презумпції невинуватості, є безпідставними.

Суд першої інстанції, а також суд апеляційної інстанції, дійшли переконання про доведеність вини ОСОБА_1 на підставі сукупності доказів, які узгоджуються між собою та не містять внутрішніх суперечностей. Жодних об`єктивних підстав для сумнівів у встановленні особи водія, факті керування транспортним засобом та законності дій працівників поліції судом не встановлено.

Доводи апеляційної скарги, які, на думку апелянта, зумовлюють незаконність прийнятого рішення, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки у своїй сукупності зводяться до особистого тлумачення законодавства.

Доводи, що сукупність викладених апелянтом обставин у апеляційній скарзі вказують на те, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 є недійсним, а долучені до нього матеріали є недопустимими доказами, є безпідставними, оскільки наведені ним міркування з цього приводу носять суб`єктивний характер і не підтверджені доказами.

Суддя апеляційного суду приходить до висновку, що підстави для скасування або зміни постанови судді міського суду відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника Александрова Д.О. залишити без задоволення.

Постанову судді Шевченківського районного суду міста Дніпра від 17 липня 2025 року, у справі про адміністративні правопорушення передбачених ч.1 ст.130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя