Постанова від 19 січня 2026 р. у справі №202/6998/24 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1045/26 Справа № 202/6998/24 Суддя у 1-й інстанції - Слюсар Л. П. Доповідач - Макаров М. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2026 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого – судді Макарова М.О.

суддів – Городничої В.С., Свистунової О.В.

при секретарі – Пікос А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 — ОСОБА_2 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпра від 28 липня 2025 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКОМ-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2024 року позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позов мотивовано тим, що беззаперечний розмір заборгованості встановлений судовим рішенням у справі №202/1865/15-ц. Так, рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 травня 2016 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного товариства «Укрсиббанк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11057003000 від 13 жовтня 2006 у розмірі 21668,32 дол. США (475917,63 грн. згідно з офіційним курсом НБУ станом на 17 липня 2015 року), з яких: 19556,38 дол. США - кредитна заборгованість; 2111,94 дол. США - заборгованість по процентам.

Наразі за вказаним рішенням та виданим на його виконання виконавчим листом відкрите виконавче провадження № 67596362 Індустріальним відділом державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса).

Згідно Договору факторингу №29/09/5/2023 від 29 вересня 2023 року право вимоги за договором про надання споживчого кредиту № 11057003000 від 13 жовтня 2006 року відступлено первісним кредитором - АТ «Укрсиббанк» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКОМ-ФІНАНС» – новий кредитор, разом з усіма додатками до нього та додатковими договорами (угодами), договорами про внесення змін, змінами і доповненнями, що є невід`ємними частинами. Таким чином, з 29 вересня 2023 року ТОВ «ІНКОМ-ФІНАНС» набув права вимоги за договором про надання споживчого кредиту № 11057003000 від 13 жовтня 2006 року, який був предметом розгляду справи № 202/1865/15-ц.

Дніпровським апеляційним судом розглядалося питання заміни сторони внаслідок відступлення права вимоги за договором про надання споживчого кредиту № 11057003000 від 13 жовтня 2006 року, наслідком чого стала ухвала суду від 07 лютого 2024 року по справі №202/6453/23, у якій суд зазначив: «Оскільки 29 вересня 2023 року між АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «Інком-Фінанс» укладено договір факторингу № 29/09/5/2023, за умовами якого останнє набуло право вимоги за кредитним договором № 11057003000 від 13 жовтня 2006 року та за всіма договорами забезпечення кредиту, яким володіло АТ «Укрсиббанк», а тому є правонаступником всіх його прав та обов`язків».

Вказали, що позивачем нараховано згідно з розрахунком в межах визначеного законодавства строку позовної давності 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 03 квітня 2017 року по 23 лютого 2022 року в загальній сумі 3182,57 дол. США .

Просили суд стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКОМ-ФІНАНС» заборгованість у розмірі 3 182,57 доларів США, судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 200,00 грн.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпра від 28 липня 2025 року позов задоволено та ухвалено:

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКОМ-ФІНАНС» заборгованість у розмірі 3182,57 доларів США; судові витрати у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12600,00 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що позовні вимоги є доведеними та обґрунтованими.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 травня 2016 року у справі №202/1865/15-ц за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, та за зустрічними позовними заявами ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», про визнання кредитного договору удаваним правочином, про визнання іпотечного договору недійсним, за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», про визнання договору поруки припиненим, первісний позов Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»– задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором № 11057003000 від 13 жовтня 2006 року в розмірі 21 668 (двадцять одна тисяча шістсот шістдесят вісім) доларів США 32 центи (475917,63 грн. згідно з офіційним курсом НБУ станом на 17 липня 2015 року), з яких: 19556,38 доларів США – кредитна заборгованість; 2111,94 доларів США – заборгованість по процентам.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» суму нарахованої пені за неналежне виконання умов кредитного договору № 11057003000 від 13 жовтня 2006 року у розмірі 9393 (дев`ять тисяч триста дев`яносто три) грн. 47 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» судовий збір в сумі 1827,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» судовий збір в сумі 1827,00 грн.

У задоволенні зустрічних позовних вимог – відмовлено у повному обсязі.

Рішення набрало законної сили 21 листопада 2016 року.

Відповідно до Договору факторингу №29/09/5/2023 від 29 вересня 2023 року укладеного між Акціонерним товариством «УкрСиббанк» (Клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНКОМ-ФІНАНС» (Фактор), АТ «УкрСиббанк» відступає, а ТОВ «ІНКОМ-ФІНАНС» зобов`язується прийняти Право Вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах визначених цим Договором ( п.2.1 Договору).

Права вимоги, які Клієнт відступає Фактору за цим Договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості Боржника перед Клієнтом, що передбачені умовами Первинних договорів ( п.2.2 Договору).

Згідно з п.2.3 Договору, одночасно з відступленням права вимоги до Фактора переходять усі права клієнта за усіма Договорами забезпечення, якими забезпечуються зобов`язання за Первинними договорами (окрім договорів, укладених у нотаріальній формі, які встановлюють забезпечення виконання зобов`язань).

Відповідно до п.3.1 Договору Станом на дату підписання Договору загальна заборгованість за Первинними Договорами, зазначеним/-ми у Додатку 1 до цього договору (в тому числі з урахуванням укладених додаткових угод до нього/до них) становить: за Договором про надання споживчого кредиту №11057003000 від 13 жовтня 2006 року: основна сума боргу19556,368 доларів США, що складає еквівалент 715149,44 гривень за курсом НБУ на дату укладання Договору; проценти 19360,72 доларів США, що складає еквівалент 707994,43 грн. за курсом НБУ на дату складання Договору.

Сума фінансування, що надається Фактором Клієнту під відступлення Прав Вимоги складає 100563,65 грн., які Фактор зобов`язується сплатити Клієнту Суму фінансування одним платежем в Дату укладання цього договору ( п.3.2).

Відповідно до п.4.1 Право власності на Права Вимоги вважається таким, що перейшло до Клієнта Фактору, та право вимагати від Боржника виконання всіх зобов`язань в межах відступлених Прав Вимог у Фактора виникає з моменту підписання Акту приймання-передачі Прав вимоги (Додаток 2 до цього Договору).

Відповідно до Акту приймання-передачі Документації до Договору факторингу №29/09/5/2023 від 29 вересня 2023 року на виконання Договору Факторингу №29/09/5/2023 від 29 вересня 2023 року, укладеного між Клієнтом та Фактором, Клієнт передав, а фактор прийняв документацію.

Згідно з Актом приймання-передачі Прав Вимоги від 29 вересня 2023 року Клієнт передає (відступає) Фактору Права Вимог, а Фактор приймає Права Вимоги в обсязі та на умовах, визначених Договором. Клієнт та Фактор підтверджують, що відступлення Прав Вимоги набуває чинності безпосередньо з моменту підписання цього Акту приймання-передачі, як передбачено Договором.

Відповідно до Платіжної Інструкції №1125 від 29 вересня 2023 року ТОВ «ІНКОМ-ФІНАНС» перераховано Акціонерному товариству «УкрСиббанк» за договором факторингу №29/09/5/2023 від 29 вересня 2023 року - 100563,65 грн.

Судом встановлено, що постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 березня 2025 року у справі 202/1865/15-ц, провадження №6/202/359/2024, замінено стягувача Акціонерне товариство «УкрСиббанк» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНКОМ-ФІНАНС» у виконавчому провадженні №67596362, відкритому на виконання рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська у справі №202/1865/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про солідарне стягнення на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором № 11057003000 від 13 жовтня 2006 року.

Таким чином, ТОВ «ІНКОМ-ФІНАНС» наділено правом грошової вимоги до відповідача, а ПАТ «УкрСиббанк» втратив такі права.

Позивач вказує, що заборгованість позичальника за вказаним кредитним договором з часу ухвалення рішення суду не погашалася та загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитом, згідно з рішенням суду складає 21668,32 дол. США, з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) у розмірі 19556,38 дол. США, заборгованість за відсотками 2111,94 дол. США.

Відповідно до Інформації про виконавче провадження від 15 травня 2024 року Індустріальним відділом державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) проводиться примусове виконання за виконавчим листом №202/1865/15-ц, виданий 06 грудня 2016 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором № 11057003000 від 13 жовтня 2006 року в розмірі 21 668 (двадцять одна тисяча шістсот шістдесят вісім) доларів США 32 центи (475917,63 грн. згідно з офіційним курсом НБУ станом на 17 липня 2015 року), з яких: 19556,38 доларів США – кредитна заборгованість; 2111,94 доларів США – заборгованість по процентам, виконавче провадження №67596362.

Згідно з Автоматизованою системою виконавчого провадження, 23 травня 2025 року постановою головного державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Коломойцем К.В. у виконавчому провадженні 67596362 замінено сторону виконавчого провадження, стягувача з АТ «УкрСиббанк» на його правонаступника ТОВ «ІНКОМ-ФІНАНС».

Позивач зазначає, що оскільки існує невиконане грошове зобов`язання відповідно до рішення суду та ставить вимогу про стягнення з відповідача 3 % річних від простроченої суми, на підставі ст. 625 ЦК України, що за період з 03 квітня 2017 року по 23 лютого 2022 року складає 3182,57 дол. США.

Згідно наданого позивачем розрахунку сума боргу з 03 квітня 2017 до 23 лютого 2022 - 21 668,32 доларів США.

Розрахунок 3% річних здійснюється за формулою: Сума санкції = С x 3 x Д : 365/366 : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення.

Період прострочення грошового зобов`язання:

Сума з 03 квітня 2017 року до 31 грудня 2019 року- 21 668,32 x 3 % x 1003 : 365 : 100.

1003 днів - 1786,30 доларів США.

З 01 січня 2020 року до 31 грудня 2020 року- 21 668,32 x 3 % x 366 : 366 : 100.

366 днів - 650,05 доларів США.

З 01 січня 2021 року до 23 лютого 2022 року - 21 668,32 x 3 % x 419 : 365 : 100.

419 днів - 746,22 доларів США.

Всього 3 182,57 доларів США. ( 786.30 +650,05+746,22)

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та доведеності.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України, передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 2 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов`язання виникають із підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Згідно із ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно з вимогами ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на вищенаведені норми права, грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, зокрема, і факту завдання матеріальної та моральної шкоди, встановленої рішенням суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах №703/2718/16-ц, провадження №14-241цс19 та №646/14523/15-ц, провадження №14-591цс18.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 01 липня 2020 року у справі №535/757/17, провадження №61-30148св18, зроблено аналогічний висновок, щодо подібних правовідносин.

Відповідно до правового висновку постанови Верховного Суду України від 15 листопада 2010 року у справі №3-11гс10 наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Така правова позиція викладена і у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 16 травня 2018 р у справі № 14-16цс18 (№ 686/21962/15-ц).

Доводи апеляційної скарги про те, що представником Позивача по даній справі не долученого жодного доказу, щодо виконання виконавчого провадження по виконанню рішення Індустріального суду м. Дніпропетровська від 27 травня 2016 року у справі №202/1865/15-ц відносно ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», колегія суддів відхиляє, оскільки матеріали справи містять докази на підтвердження наявності боргу, його розрахунок.

Тоді як апелянтом не надано доказів на підтвердження здійснення погашень за виконавчим листом, виданим на виконання рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 травня 2016 року

Доводи апеляційної скарги про те, що з наданих представником Позивача доказів на підтвердження витрат на правову допомогу неможливо повно та всебічно встановити, та з`ясувати, чому було необґрунтовано збільшено розмір витрат на правову допомогу, колегія суддів відхиляє, оскільки відповідем в суді першої інстанції клопотань щодо зменшення розміру витрат на правову допомогу заявлено не було.

Доводи апеляційної скарги по те, що представником Позивача був поданий позов, який не відповідає нормам ЦПК України, що в свою чергу і призвело до більш тривалого розгляду даної справи, куолегія суддів вважає безпідставними та такими, що не впливають на правильність оскаржуваного рішення суду.

Фактично всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 — ОСОБА_2 — залишити без задоволення.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпра від 28 липня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені 20 січня 2026 року.

Повний текст постанови виготовлено 23 січня 2026 року.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді В.С. Городнича

О.В. Свистунова