Рішення від 22 січня 2026 р. у справі №953/11080/25 — Люботинський міський суд Харківської області

Справа № 953/11080/25

Провадження № 2/630/114/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2026 року м. Люботин

Люботинський міський суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Сухорукова І.М.,

за участю секретаря Дубрової А.І.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся системою «електронний суд» до суду із даним позовом, в якому вказав, що 22.11.2024 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем було укладено договір № 509886543 про надання кредиту у розмірі 16450,00 грн. В подальшому, 27.02.2025 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило право вимоги до ТОВ «Таліон плюс» за договором факторингу № МВ-ТП/24. Відповідач неналежним чином виконував свої зобов`язання за договорами, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість. Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 50 142,74 грн., яка складається з 16 449,85 грн. заборгованості по кредиту та 33 692,89 грн. заборгованості за відсотками.

Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 22 жовтня 2025 року справу передано до Люботинського міського суду Харківської області за підсудністю.

Ухвалою від 08 грудня 2025р. провадження по справі було відкрито та її розгляд призначено у порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 08 грудня 2025р. було задоволено клопотання позивача та витребувано докази з Акціонерного товариства «Універсал Банк» про належність відповідачу платіжної карти та зарахування на неї кредитних коштів.

У позовній заяві представник позивача зазначив, що не заперечує проти розгляду справи за відсутністю представника позивача та винесення заочного рішення. Також представником позивача було надано клопотання про розгляд справи за його відсутністю.

Відповідач у судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив. Про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Відзиву на позовну заяву або клопотань від відповідача судом не отримано.

Таким чином, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши докази, встановив, що заявлені вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

22 листопада 2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та позичальником ОСОБА_1 було укладено у електронному вигляді договір кредитної лінії №509886543, який позичальник підписав за допомогою одноразового ідентифікатора. За розділом 2 даного договору, сторони погодили кредит у вигляді кредитної лінії на суму 16450,00 грн, перший транш надається позичальнику в розмірі що дорівнює загальному розміру кредиту 22.11.2024. За розділом 3 договору визначено дисконтний період у 30 днів від дати отримання першого траншу. За п.2.4другий та решта траншів надаються протягом дисконтного періоду. За пунктом 3.2 сторони погодили, що строк користування та дисконтний період можуть бути подовжень у разі сплати усіх нарахованих процентів, за умови, якщо позичальник в особистому кабінеті або терміналах самообслуговування активує функцію продовження дисконтного періоду. За п.3.3, для здійснення першої пролонгації, позичальнику слід сплатити за перші 30 днів відсотки у розмірі 444,30 грн. та комісію за надання кредиту 822,50 грн. За пунктом 5.1. кредит надається на кратку 5375-41ХХ-ХХХХ-1667 протягом 3 днів. Згідно до пункту 7.3 договору, кінцева дата повернення кредиту 22.12.2029. За пунктом 7.2 в обов`язковому порядку сума кредиту має бути повернута позичальником не пізніше ніж протягом 30 календарних днів після настання однієї з подій: закінчення строку дії договору за п.11.1 (п`ять років) або ініціювання кредитодавцем дострокового розірвання договору. Пунктом 8.3 сторони погодили відсотки 0,98 % в день від суми залишку кредиту. Розділом 12 договору передбачено неустойку за порушення позичальником умов договору. (а.с. 45-68)

ТОВ «Таліон Плюс» сформувало повідомлення ОСОБА_1 про дострокове розірвання кредитного договору із посиланням на заборгованість за відсотками станом на 18.08.2025 у розмірі 41917,82 грн . (а.с. 80)

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» через ТОВ «ПрофітГід» перерахувало на картку НОМЕР_1 кредитні кошти за вказаним договором 22.11.2024 у сумі 16450,00 грн. (а.с. 77)

Як вбачається з відповіді АТ «Універсал Банк», отриманої судом у порядку витребування доказів, ОСОБА_1 належить карта № НОМЕР_2 , на яку 22.11.2024 було зараховано 16450,00 грн.

За договором факторингу №МВ-ТП/24 від 27.02.2025 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило до ТОВ «Таліон Плюс» право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками. За пунктом 4.1 договору, право вимоги переходить до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимоги. (а.с. 23-28)

Відповідно до витягу з реєстру прав вимог до договору факторингу, за номером 88 значиться боржник ОСОБА_1 за договором №509886543 від 22.11.2024 із загальною сумою заборгованості у розмірі 34669,80 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту: 16449,85 грн, заборгованості по відсоткам: 9995,02 грн., неустойка 8224,93 (а.с. 29-31)

Згідно із розрахунком заборгованості, складеним ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», у ОСОБА_1 за договором №509886543 від 22.11.2024 наявний борг за кредитом 16450,00 грн та за відсотками 11245,37 грн. Також маються відомості про сплату кредиту, відсотків, комісії у загальній сумі 2073,00 грн. Є нарахування неустойки 8224, 93 грн. Усі нарахування здійснено у період з 22.11.2024 по 27.02.2025 (а.с. 33-35)

За розрахунком ТОВ «Таліон Плюс», зазначено заборгованість за кредитом 16449,85 грн та за відсотками за період з 27.02.2025 по 24.07.2025 у розмірі 33692,89 грн, а також борг з неустойки 8224,93. (а.с. 36-39)

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно частини першої ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (ч.1 ст. 1048 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З наданих позивачем документів вбачається, що кредитний договір між сторонами укладався в електронній формі. Відповідь АТ «Універсалбанк» свідчить про належність вказаної у договорі банківської картки відповідачу та про зарахування на неї кредитних коштів.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У частинах першій та другій ст. 639 ЦК України зазначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ч.1 ст. 642 ЦК України).

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем доведено факт укладення 22.11.2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 договору кредитної лінії №509886543 в електронній формі, який підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» у повному обсязі виконало свої зобов`язання за вищевказаним договором, надавши кредит в сумі 16450,00 грн відповідачу ОСОБА_1 .

За умовами договору сторонами погоджено суму кредиту, проценти за користування кредитними коштами, строк повернення коштів, тобто досягнуто згоди щодо істотних умов кредитних договорів, такий правочин, згідно з вимогами статті 204 ЦК України, створює презумпцію правомірності правочину, у зв`язку з чим договір, згідно зі статтею 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним, відповідно до приписів статті 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Відповідачем, згідно до наданих позивачем розрахунків, грошові кошти у повному обсязі повернуто не було.

Відповідно до частин 1 та 2 ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно до частини 1 статті 1080 ЦК України, договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Позивач надав документацію, яка наявна у нього як фактора, що стосується заборгованості боржника, яка підтверджує дійсність та наявність права грошової вимоги до боржника станом на дату відступлення права вимоги.

Таким чином, до ТОВ «Таілон Плюс» перейшли всі права ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» щодо права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором. Отже, ТОВ «Таліон Плюс» являється новим кредитором у зобов`язанні, позичальником в якому є відповідач ОСОБА_1 .

Таким чином позивач ТОВ «Таліон Плюс» правомірно вимагає стягнення простроченої заборгованості з відповідача відповідно до умов договору що складається з тіла кредиту та відсотків. Вимог про стягнення неустойки позивач не тсавить.

Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 137 ЦПК).

На підтвердження надання правничої допомоги, представником позивача надано ордер адвоката Колінько А.В. адвокатського об`єднання «Ліга юридичних технологій та інновацій», Договір про надання правничої допомоги №5 від 02.12.2024, додаткову угоду до договору №1710 від 02.09.2025, де погоджено надання правової допомоги у справі до ОСОБА_1 , з вартістю послуг у 5000 грн; акт приймання-передачі послуг від 02.09.2025 щодо ОСОБА_1 з витратами часу 16 год та вартістю 5000 грн, а також платіжне доручення про оплату 5000 грн на користь вказаного адвокатського об`єднання.

Відповідно до положень частини 3 ст. 141 ЦПК України: при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Суд враховує, що ціною позову в даному випадку є кредит у розмірі 17679,00 грн. Отже, з цього слідує висновок про те, що дана справа не відноситься до категорії складних справ і складання позовів та клопотань у своїй більшості є подібними, оскільки не потребують проведення додаткових розрахунків. У звіті про надання правової допомоги зазначено, що робота з цією позовною заявою потребувала 16 годин часу, що вочевидь не є пропорційним обставинам справи.

У постанові Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №905/1795/18 визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (п. 61 постанови).

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Суд враховує критерії, які застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Велика Палата Верховного Суду від 07 липня 2021 року в справі №910/12876/19.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Аналогічні висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 04.10.2021 № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19, від 17.01.2024 у cправі №910/2158/23.

За таких обставин, суд вважає, що відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України, обгрунтованою та пропорційною сумою витрат на правову допомогу, яка була надана у даній справі є 2500 грн.

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому суд стягує з відповідача на користь позивача понесені сплачений ним судовий збір 2422,40 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1-13, 76- 83, 141, 144 247, 258-259, 263-265, 263-268, 354 ЦПК України, ст.ст. 521, 526, 625, 626, 628, 638-640, 1054, 1077, 1088 ЦК України, ст.ст. 3, 11 Закону України «Про електронну комерцію», суд -

ухвалив :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого, як ВПО: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (код ЄРДПОУ 39700642), заборгованість за кредитним договором у розмірі 50142 (п`ятдесят тисяч сто сорок дві) гривні 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого, як ВПО: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (код ЄРДПОУ 39700642), витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 2500 (дві тисячі п`ятсот) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Сторони: позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», код ЄРДПОУ 39700642, адреса: 14017, м.Чернігів, вул. Жабинського, буд.13;

відповідач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого, як ВПО: АДРЕСА_1 .

Суддя І.М. Сухоруков