Рішення від 25 січня 2026 р. у справі №127/40410/25 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/40410/25

Провадження 2-а/127/410/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі головуючого судді Горбатюка В.В.,

за участю секретаря судового засідання Левченко А.М.,

представника позивача Олексієнко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Позов мотивовано тим, що 25 вересня 2025 року начальником групи бронювання ІНФОРМАЦІЯ_2 лейтенантом ОСОБА_2 , було складено протокол № 5996 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, зі змісту якого вбачається, що громадянин ОСОБА_1 будучи у встановленому порядку визнаним обмежено придатним до військової служби, не виконав вимоги пункту 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3621-ІХ від 21.03.2024 року (в редакції Закону №423 5-ІХ від 12.02.2025) в частині обов`язку до 05.06.2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, чим вчинив правопорушення передбачене ст.210-1 КУпАП. Також зі змісту протоколу вбачається, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 10 год 00 хв. 08.10.2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач звертав увагу, що примірник протоколу Позивачу вручено не було, хоча в ньому міститься формальна відмітка про нібито вручення другого примірника такого протоколу. При цьому працівником ТЦК та СП замість другого примірника протоколу Позивачу було вручено повістку № НОМЕР_1 про необхідність його прибуття до ТЦК та СП на 06.10.2025 року на 10.00 годин. Так, з`явившись до ТЦК на зазначену дату, а саме 06.10.2025, Позивачу повідомлено про те, що про результати розгляду протоколу його буде повідомлено додатково. У подальшому, 16 грудня 2025 року, ОСОБА_1 було заблоковано банківські рахунки, а в застосунку «Дія» з`явилася інформація про відкриття виконавчого провадження Вінницьким відділом державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо примусового стягнення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 34 000,00 грн. Під час візиту до органу державної виконавчої служби ОСОБА_1 вперше стало відомо про постанову № 8611 від 08.10.2025 року, яку вручив заступник начальника відділу державної виконавчої служби, про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП. Згідно з інформацією, яка відображена в Резерві+, дані ОСОБА_1 уточнено вчасно, має відстрочку на підставі бронювання (дійсна до 21.02.2026), повістки про необхідність прибуття до ТЦК/направлення на ВЛК не надходила, відсутні докази відповідно до змісту Постанови №8611 про умисне ухилення від проходження ВЛК. Позивач 25.09.2025 особисто звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 для проходження ВЛК що підтверджується направленням №ВЛКХ3674 від 25.09.2025. За вказаних обставин Відповідач безпідставно притягнув Позивача до адміністративної відповідальності і наклав на Позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 34000 (тридцять чотири тисячі) грн.

Також позивач у позові звернув увагу суду на те, що Законом № 3621-IX чітко визначено граничну дату, до якої суб`єкти закону зобов`язані були самостійно пройти повторний медичний огляд - до 05.06.2025, включно. День вчинення правопорушення це день, коли відповідне правопорушення було вчинено особою. В обставинах даної справи таким днем є 06.06.2025, що є наступним за граничним днем 05.06.2025, чітко визначеним Законом №3621-IX, до якого, включно, суб`єкти закону зобов`язані були самостійно пройти повторний медичний огляд. Відповідно, від 06.06.2025 відраховується один рік, протягом якого територіальні центри комплектування та соціальної підтримки мали право накласти штрафи на суб`єктів закону за не проходження повторного медичного огляду, але тільки у тому разі, якщо не пройшло три місяці з дня виявлення правопорушення. Відповідач, маючи безпосередній доступ та обов`язок використовувати у своїй діяльності при забезпеченні дотримання правил військового обліку дані Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, з оновленими даними позивача, не мав жодних перешкод, та повинен був дізнатись про не проходження позивачем медичного огляду у вказаний в Законі України №3621-IX строк, безпосередньо саме з часу вчинення правопорушення, тобто з 06.06.2025. Отже, враховуючи наявність даних у ЄДРПВР щодо позивача, відповідачу з 06.06.2025 було відомо про те, що позивач не вжито активних дій для проходження повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби у встановлений законом період.

За таких обставин граничний строк притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вказаних обставин є 06.09.2025. Водночас, розгляд адміністративного протоколу та складання постанови відносно позивача відбувся аж 08.10.2025, тобто вже поза межами строків встановлених ч. 9 ст. 38 КУпАП. Отже, строк притягнення до адміністративної відповідальності, встановлений ч. 1 ст. 38 КУпАП та п. 12 Інструкції сплинули 06.09.2025, а тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із закінченням строку протягом якого може бути накладено адміністративне стягнення.

Ухвалою суду від 29.12.2025 відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні просила задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про день час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Про причини неявки суд не повідомив, заяви та клопотання до суду не подавав, відзив на позовну заяву не надав.

Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Суд, дослідивши та оцінивши письмові докази у справі, дійшов такого висновку.

Суд встановив, що 25 вересня 2025 року начальником групи бронювання ІНФОРМАЦІЯ_2 лейтенантом ОСОБА_2 , складено протокол №5996 про адміністративне правопорушення за яке передбачено відповідальність ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Відповідно да вказаного протоколу громадянин ОСОБА_1 будучи у встановленому порядку визнаним обмежено придатним до військової служби, не виконав вимоги пункту 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3621-ІХ від 21.03.2024 (в редакції Закону №423 5-ІХ від 12.02.2025) в частині обов`язку до 05.06.2025 пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, чим вчинив правопорушення передбачене ст.210-1 КУпАП.За порушення правил військового обліку передбачена адміністративна відповідальність згідно ст.210-1 КУпАП та враховуючи, що з моменту оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію» та до цього часу в Україні діє особливий період, то громадянин ОСОБА_1 підлягає притягненню до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210- 1 КУпАП.

У протоколі зазначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення призначено о 10 год 00 хв. 08.10.2025 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач поставив свій підпис про те, що він ознайомлений із зазначеним та про те, що йому вручено другий примірник протоколу.

Таким чином, позивач був належним чином сповіщений про розгляд справи.

У постанові № 8611 від 08.10.2025 вказано що «згідно відомостей зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення за № 5996 від 25.09.2025 громадянин ОСОБА_1 будучи у встановленому порядку визнаним обмежено придатним до військової служби, не виконав вимоги пункту 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3621-IXвід 21.03.2024 року (в редакції Закону №4235-ІХ від 12.02.2025) в частині обов`язку до 05.06.2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, чим вчинив правопорушення передбачене ст.210-1 КУпАП. ОСОБА_1 з 30.04.2025 по 05.06.2025 самостійно не звернувся до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду та не пройшов повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, а відтак громадянин ОСОБА_1 не виконав свій юридичний обов`язок, чим порушив перехідні положення Закону №3633-ІХ від 11.04.2024. Згідно наданих пояснень ОСОБА_1 зазначив, що не пройшов повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби у визначений законодавством період, оскільки повістки йому не надходили. За порушення правил військового обліку передбачена адміністративна відповідальність згідно ст. 210-1 КУпАП та враховуючи, що з моменту оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію» та до цього часу в Україні діє особливий період то громадянин ОСОБА_1 підлягає притягненню до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.210-1 КУпАП.»

Начальник ІНФОРМАЦІЯ_4 25.09.2025 вручив ОСОБА_1 повістку № НОМЕР_2 про виклик на 06.10.2025 на 10 год. 00 хв.

Відповідно до витягу із застосунку «Резерв+» від 16.12.2025 дані ОСОБА_1 уточнив вчасно, 15.09.2025, дата ВЛК – 30.04.2015, має відстрочку на підставі бронювання (дійсна до 21.02.2026).

Відповідно до направлення №ВЛКХ3674 від 25.09.2025 позивач 26.09.2025 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 для проходження ВЛК.

Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП).

Частинами першою та другою статті 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до вимог статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно до вимог статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, крім іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).

Згідно з ч.1 ч.3 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок встановлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

На виконання вимог ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» від 06 грудня 1991 року №1932-ХІІ, особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні було введено воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та діє станом по сьогоднішній день.

Водночас, правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначення засад організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII).

Відповідно до абз.2 ч.1, ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Відповідно до частини 2 розділу ІІ «;Прикінцевих і перехідних положень» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21.03.2024 №3621-ІХ, установлено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Частиною 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено, що громадяни зобов`язані, зокрема, проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Згідно з ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема, проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, визначає, зокрема, організацію медичного огляду військовозобов`язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби.

Пунктом 74 вказаного Порядку у редакції чинній на момент винесення спірної постанови, встановлено, що військовозобов`язаним та резервістам, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, в тому числі ті, які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю), за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видаються направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, сформовані відповідно до пункту 74-1 цього Порядку.

Як встановлено матеріалами справи військовозобов`язаний ОСОБА_1 , який був визнаний обмежено придатним до військової служби до набрання чинності вказаним Законом «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21.03.2024 №3621-ІХ, у строк до 05 червня 2025 року самостійно не пройшов повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Згідно із витягом з Резерв+, сформованим 16.12.2025, датою останнього ВЛК зазначено 30.04.2015.

Статтею 210-1 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 09 травня 2024 №3696-IX (далі Закон № 3696-ІХ), який набув чинності 19 травня 2024, стаття 210-1 КУпАП викладені в такій редакції: «Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».

Суд звертає увагу, що до матеріалів справи не подано доказів щодо у строк до 05 червня 2025 року позивач самостійно звертався до відповідача або через електронний кабінет призовника з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, як і не надано доказів повторного проходження позивачем ВЛК.

Отже, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позивач не виконав вимог частини 2 розділу ІІ «;Прикінцевих і перехідних положень» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21.03.2024 №3621-ІХ, отже порушив вимоги ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», підпунктів 1,2 пункту 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов`язаних (додаток 2 до порядку організації ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», затвердженого постановою КМ України №1487 від 301.2.2022.

Відповідно до статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.

Відповідно до частини третьої статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, в особливий період, що тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, для кваліфікації дій за частиною третьою статті 210-1 КУпАП необхідним є встановлення кваліфікуючої ознаки правопорушення, тобто вчинення такого порушення особою в особливий період.

Положеннями статті 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Положеннями статті 254 КУпАП визначено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів (частина перша статті 247 КУпАП).

Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

На виконання вимог частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом норм частини першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частині сьомій цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

Частина дев`ята статті 38 КУпАП передбачає, що адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

За змістом статті 38 КУпАП початком відліку строку для накладення адміністративного стягнення є день вчинення адміністративного правопорушення або день виявлення триваючого правопорушення.

Положення Кодексу України про адміністративні правопорушення не містять визначення поняття «триваюче» правопорушення.

Разом із тим, у теорії адміністративного права під триваючим правопорушенням розуміють тривале невиконання вимог правової норми у вигляді дії або бездіяльності.

В контексті правопорушення, передбаченого ст. 210-1 КУпАП, поведінка особи (в цьому випадку - позивача) набуває протиправного характеру після нез`явлення до ТЦК та СП у строк, визначений Законом.

Як встановлено судом, позивач зобов`язаний був до 05 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, а отже до цього часу з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_3 з метою отримання направлення на проходження ВЛК.

Саме непроходження повторного ВЛК позивачем після спливу визначеної дати становить склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Отже, в цьому випадку відсутні підстави для висновку, що вчинення позивачем правопорушення мало триваючий характер.

День вчинення правопорушення це день, коли відповідне правопорушення було вчинено особою. В обставинах цієї справи таким днем є 06.06.2025, що є наступним після крайнього строкудля проходження повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби -05.06.2025, визначеного Законом № 3621-IX.

Тому від 06.06.2025 відраховується один рік, протягом якого територіальні центри комплектування та соціальної підтримки мали право накласти штрафи на суб`єктів закону за не проходження повторного медичного огляду, але тільки у тому разі, якщо не пройшло три місяці з дня виявлення правопорушення.

День виявлення правопорушення це день, коли посадова особа чи орган, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, дізналися чи за всіма об`єктивними ознаками повинні були дізнатися про те, що особа вчинила адміністративне правопорушення.

Позивач є військовозобов`язаним, який перебував на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 та уточнив свої дані згідно з інформацією яка відображена в Резерві+, а саме: «дані уточнено вчасно».

Крім того, відповідно до примітки до ст. 210 КУпАП, положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Згідно з ч. 3 ст.14 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.

Таким чином, законодавець чітко визначив умову, за якої положення ст. 210 КУпАП не застосовуються - за наявності можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами даних, держателями (розпорядниками) яких є державні органи.

Тому відповідач, маючи безпосередній доступ та обов`язок використовувати у своїй діяльності при забезпеченні дотримання правил військового обліку дані Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, з оновленими даними позивача, не мав жодних перешкод, та повинен був дізнатись про непроходження позивачем медичного огляду у вказаний в Законі України №3621-IX строк, безпосередньо саме з часу вчинення правопорушення, тобто з 06.06.2025.

Момент виявлення порушення не можна ототожнювати з часом складення протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки останній є засобом не виявлення, а фіксації правопорушення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, враховуючи наявність даних у ЄДРПВР щодо позивача, відповідачу з 06.06.2025 було відомо, що позивач не вжив активних дій для проходження повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби у встановлений законом період.

За таких обставинах граничний строк притягнення позивача до адміністративної відповідальності - 06.09.2025.

Водночас, розгляд адміністративного протоколу та складання постанови відносно позивача відбувся 08.10.2025, тобто поза межами строків, встановлених ч. 9 ст. 38 КУпАП.

За приписами ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З урахуванням наведеного, враховуючи, що оспорювана позивачем постанова винесена поза межами строків, встановлених ст. 38 КУпАП, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 полковника ОСОБА_3 №8611 від 08.10.2025 у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач при зверненні до суду з адміністративним позовом сплатив судовий збір у розмірі 605,60 грн, а відповідач є суб`єктом владних повноважень, судовий збір в зазначеному розмірі необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача на користь позивача.

На підставі наведеного та керуючись ст. 5, 9, 72, 77, 80, 90, 94 242, 245, 246, 250, 255, 271, 286, 295 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.

Скасувати постановуначальника ІНФОРМАЦІЯ_4 полковника ОСОБА_3 №8611 від 08.10.2025 у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень.

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь ОСОБА_1 605 гривень 60 копійок в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 .

Суддя В. В. Горбатюк