Постанова від 19 січня 2026 р. у справі №686/1161/26 — Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/1161/26

Провадження № 3/686/797/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.26

20 січня 2026 року м. Хмельницький

Суддя Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області Бурка С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с.Кустівці Полонського району Хмельницької області, жительки АДРЕСА_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , українки, громадянки України, з вищою освітою, неодруженої, маючої на утриманні двоє малолітніх дітей, не працюючої,

за ч.1 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

встановив:

Інспектором СПДН ВП Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №422477 від 07.01.2026 р.

За цим протоколом ОСОБА_1 фактично ставиться у вину те, що вона о 03 год. 25 хв. 07 січня 2026 року, перебуваючи за місцем свого проживання – у квартирі АДРЕСА_3 , вчинила відносно свого колишнього чоловіка ОСОБА_2 умисні дії психологічного та фізичного характеру, що полягали у подряпані шкіри рук останнього та висловлюванні на його адресу нецензурною лайкою, внаслідок чого була завдана шкода психічному та фізичному здоров`ю потерпілого ОСОБА_2 .

Дії особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, було кваліфіковано за ч.1 ст.173-2 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 заперечила свою винуватість у вчиненні інкримінованого їй правопорушення та пояснила, що у вказані в протоколі день, час та місці між нею та її колишнім чоловіком ОСОБА_2 , з яким вони спільно проживають, дійсно відбулась сварка на побутовому ґрунті, через те, що останній забрав її мобільний телефон та не повертав його. В ході вказаного конфлікту ОСОБА_1 дійсно вживала нецензурну лексику до ОСОБА_2 , щоб той повернув її мобільний телефон, який вона спробувала вирвати із рук колишнього чоловіка, випадково подряпавши нігтями його руку. Після чого, ОСОБА_2 , вигнавши ОСОБА_1 у іншу кімнату, продовжив голосно кричати, тому вона, щоб не розбудити дітей, вирішила викликати працівників поліції. Наголосила ОСОБА_1 й на тому, що умислу заподіяти будь-яку шкоду здоров`ю ОСОБА_2 вона не мала, домашнє насильство відносно колишнього чоловіка не вчиняла, не била його та не ображала. Разом з тим, працівники поліції, які приїхали на виклик ОСОБА_1 , склали відносно неї та відносно ОСОБА_2 протоколи про адміністративні правопорушення за вчинення домашнього насильства, якого в дійсності не було.

Пояснення ОСОБА_1 жодними об`єктивними доказами не спростовані, а навпаки підтверджуються показаннями потерпілого ОСОБА_2 , який у судовому засіданні заперечив факт вчинення відносно нього домашнього насильства ОСОБА_1 , зазначивши про те, що близько 03 год. 25 хв. 07 січня 2026 року, між ним та його колишньою дружиною дійсно відбувся побутовий конфлікт, у ході якого вони емоційно сварились та кричали один на одного, він дійсно, бажаючи дізнатись від кого надійшло смс-повідомлення ОСОБА_1 , забрав у неї мобільний телефон, а коли вона намагалась свій телефон повернути, то шкрябнула нігтями його руку, при цьому будь-які тілесні ушкодження ОСОБА_1 йому не заподіяла, не ображала ОСОБА_2 , який повернув їй мобільний телефон та наполіг на тому, щоб вона пішла спати у іншу кімнату, з якої ОСОБА_1 й здійснила виклик працівників поліції, які, прибувши за викликом, чомусь склали два протоколи про адміністративні правопорушення, і відносно нього, і відносно його колишньої дружини. Зазначив ОСОБА_2 й про те, що під час вказаної сімейної сварки ОСОБА_1 будь-якої шкоди його психічному чи фізичному здоров`ю не заподіяла, а заяву відносно останньої він написав з метою помсти колишній дружині, яка викликала працівників поліції та написала ОСОБА_2 заяву про вчинення останнім домашнього насильства, якого він також не вчиняв.

Окрім того, вищеозначені пояснення ОСОБА_1 та показання ОСОБА_2 цілком узгоджуються з дослідженою у судовому засіданні формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, з якої вбачається, що будь-які ризики вчинення ОСОБА_1 по відношенню до ОСОБА_2 домашнього насильства відсутні.

Частиною 1 статті 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. У п.п.14, 17 ч.1 ст. 1 вказаного закону йдеться про те, що: психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи; фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, виражається в умисному вчиненні будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого (матеріальний склад).

У судовому засіданні було встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 о 03 год. 25 хв. 07.01.2026 р. відбулась побутова сварка, яка не містить ознак об`єктивної сторони складу інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.

При цьому, будь-які належні докази, які б спростовували встановленні у судовому засіданні обставини, а також вищевказані, надані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у суді, показання, та, відповідно, підтверджували б факт вчинення ОСОБА_1 , за викладених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин, відносно ОСОБА_2 саме домашнього насильства, яке б завдало шкоду його психічному чи фізичному здоров`ю, матеріали справи не містять, не встановлено таких і судом. Відомості, зазначені ОСОБА_2 у письмових поясненнях та заяві, в яких взагалі не йдеться про заподіяння шкоди його фізичному здоров`ю та у яких останній вказав про факт вчинення відносно нього домашнього насильства, у судовому засіданні ОСОБА_2 спростував, вказавши про те, що зазначенні документи ним були написані через його емоційний стан та бажання помститись дружині, яка викликала працівників поліції та написала заяву на ОСОБА_2 , що нібито він вчинив домашнє насильство відносно ОСОБА_1 .

Відповідно до ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі, без підтвердження іншими належними та допустимими доказами, не є безумовним та беззаперечним доказом доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи, в якому фактично формулюється обвинувачення особи у вчиненні певного правопорушення.

Європейський суд з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» та «Карелін проти Росії» зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист та принципу рівності сторін процесу.

Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у тому разі якщо, відсутня подія або склад адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене, вважаю, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, не доведена, у зв`язку з чим провадження у справі підлягає закриттю, за відсутністю в її діях складу вказаного адміністративного правопорушення, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

Керуючись ст.ст. 247, 283, 284, 294 КУпАП, -

постановив:

Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення – закрити, за відсутністю в її діях складу цього адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга подається через Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя