Постанова від 22 січня 2026 р. у справі №594/42/26 — Борщівський районний суд Тернопільської області

Справа № 594/42/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2026 року

Суддя Борщівського районного суду Тернопільської області Чир П.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з відділення поліції №1 (м.Борщів) Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 ,

за ч.2 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 02.01.2026 року о 21.14 год. в с. Іване-Пусте по вул.Тиха Чортківського району Тернопільської області керував транспортним засобом марки «ВАЗ2107», номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки за допомогою приладу газоаналізатор «Alcotester Drager 6810» ARAM 0601, результат огляду становить 2,27% проміле, з результатом водій погодився, від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння в КНП «Борщівська міська лікарня» відмовився, чим порушив вимоги п.2.9 (а) Правил дорожнього руху України та вчинив правопорушення передбачене ч.2 ст.130 КУпАП.

ОСОБА_1 вину визнав повністю, у вчиненому розкаявся.

Дослідивши та оцінивши докази по справі, встановлено наступне.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, та іншими.

Згідно ст.251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною ч. 2 ст. 130 КУпАП передбачено, відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.

На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП поліцейським до протоколу долучено постанову Борщівського районного суду Тернопільської області від 30.01.2025, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст.126, ч.1 ст.130 КУпАП та на підставі ч.2 ст.36 КУпАП накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсотнеоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень без оплатного вилучення транспортного засобу.

Згідно суті правопорушення, за яке ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності 30.01.2025, ОСОБА_1 18.12.2024 року о 11.43 год. в смт.Мельниця-Подільська вул.Незалежності,60 Чортківського району Тернопільської області, керував транспортним засобом мотоциклом марки «Forte FT125-K9A», номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, однак пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу - газоаналізатор Алкотестер Drаger 6810 ARAM 0601 та в КНП «Борщівська міська лікарня» відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив правопорушення передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Враховуючи, що ОСОБА_1 попереднє правопорушення, кваліфіковане за ч. 1 ст. 130 КУпАП вчинив 18 грудня 2024, а дане правопорушення вчинив 02 січня 2026 року, слід вважати, що відсутня повторність, а саме вчинення повторно протягом року будь-якого з порушень, передбачених частиною першою статті 130КУпАП.

Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить норми, яка б передбачала перекваліфікацію дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, тому вважаю, що у даному випадку необхідно застосувати аналогію закону, що регламентує подібні відносини у кримінальному процесуальному законодавстві виходячи з такого.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституційний Суд України у пункті 3.4 Рішення від 11.10.2011 N 10-рп/2011 зазначає, що з аналізу положень міжнародних актів, наведених у Рішенні, не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям "правопорушення".

У пункті 3.6 цього рішення Конституційний Суд України вказує, що відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним. У цьому ж Рішенні Конституційний Суд України поширює певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі "Надточій проти України" від 15 травня 2008 року (заява N 7460/03) зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно з вимогами ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.97, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, нікого не може бути визнано винним у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення на підставі будь-якої дії чи бездіяльності, яка на час її вчинення не становила кримінального правопорушення, згідно з національним законом або міжнародним правом; також не може бути призначене суворіше покарання ніж те, що підлягало застосуванню на час вчинення кримінального правопорушення.

З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Таким чином, приходжу до висновку, що дії ОСОБА_1 в даній справі необхідно перекваліфікувати з ч. 2 ст. 130 КУпАП на ч. 1 ст. 130 КУпАП - а саме керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

Перекваліфікація дій не порушує права ОСОБА_1 та не погіршує його становище.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП доведена даними, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення та серії ЕПР1 №557632 від 02 січня 2026 року, в якому викладено суть правопорушення.

Протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 складений уповноваженими особами з дотриманням вимог ст.ст.254-256 КУпАП та містить всі необхідні для розгляду справи відомості, якихось істотних недоліків при його складанні, які б тягли за собою визнання цього протоколу недопустимим доказом, судом не вбачається. Достовірність відомостей, зазначених у протоколі, сумнівів не викликає, оскільки ці відомості узгоджуються з іншими доказами, наявними у матеріалах справи.

З акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів приладу "Drаger Alcotest 6810" ARAM 0601» встановлено, що огляд ОСОБА_1 проводився, результат позитивний 2,27% проміле.

За даними відеозапису, доданого до матеріалів справи, вбачається, що ОСОБА_1 пройшов огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки, проба позитивна. З результатами огляду погодився, пройти тест в закладі охорони здоров`я відмовився.

Згідно результатів тестування на алкоголь, показник приладу "Drаger Alcotest 6810" після проведення тесту у видихуваному повітрі ОСОБА_1 має цифрове значення 2,27 ‰(проміле) алкоголю, що підтверджується долученим до матеріалів справи результатом тесту.

Згідно копії свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №П 51 QМ 2194 103 25 чинного до 19 листопада 2026 року газоаналізатор "Drаger Alcotest 6810" зав.№ ARAM – 0601 за результатами повірки відповідає вимогам ДСТУ 8950:2019 Метрологія. Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та видихуваному повітрі. Методика повірки.

Відповідно до направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, складеного 02.01.2026 о 21.21 год, ОСОБА_1 направлявся на огляд у КНП «Борщівська міська лікарня» у зв`язку з виявленням поліцейським у водія ознак сп`яніння, а саме, запахом алкоголю з порожнини рота.

З урахуванням наведеного, приходжу до висновку, що досліджені докази повністю узгоджуються між собою, а тому вважаю, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є доведеною поза розумним сумнівом.

За таких обставин вважаю, що ОСОБА_1 слід притягнути до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та враховуючи обставини справи, характер вчиненого правопорушення, ступінь його вини, накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.

У відповідності до ст.40-1 КУпАП з ОСОБА_1 підлягає до стягнення судовий збір.

Керуючись ст.ст. 9, 33, 34, 35, 36, 247, 280, 284 КУпАП, суддя -

ПОСТАНОВИВ :

Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 665,60 грн судового збору.

Штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення ОСОБА_1 даної постанови, а в разі оскарження цієї постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу у зазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з ОСОБА_1 стягується: подвійний розмір штрафу, зазначеного у постанові про стягнення штрафу в сумі 34 000 гривень.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена через Борщівський районний суд Тернопільської області до Тернопільського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Чир П. В.