Постанова від 25 січня 2026 р. у справі №240/2829/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/2829/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Лавренчук О.В.

Суддя-доповідач - Біла Л.М.

26 січня 2026 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Моніча Б.С. Гонтарука В. М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 року позов задоволено.

Суд визнав протиправним та скасував рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області від 18.11.2024 №064450009607 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 та зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком із 15 жовтня 2024 року, на підставі його заяви від 12.11.2024.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, подав апеляційну скаргу.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.

Справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою від 12.11.2024 про призначення пенсії за віком.

Враховуючи принцип екстериторіальності, розгляд заяви позивача та наданих документів щодо призначення пенсії за віком здійснено структурним підрозділом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

За результатом розгляду заяви позивача від 12.11.202, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області прийняло рішення від 18.11.2024 №064450009607 про відмову у призначенні пенсії.

У рішенні вказано:

Необхідний вік становить: 60 років.

Вік заявника 63 роки 00 місяців 28 днів.

Страховий стаж заявника становить 20 рік 01 місяць 12 днів.

Додатковий коментар: починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року – не менше 28 років.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року – від 21 до 31 років.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 65 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 15 до 23 років.

Розгляд документів, доданих до заяви:

- за доданими документами згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 02.11.1983 частково зараховано період 04.01.1997 - 30.06.2000, оскільки з 01.07.2000-02.08.2001 відсутні дані реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (Ок-5). Для підтвердження періоду необхідно надати довідку про нарахування суми грошового забезпечення та про сплачені страхові внески.

Враховуючи зазначене, вирішено: відмовити в призначенні пенсії за віком ОСОБА_2 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого п.2 статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області листом від 19.11.2024 повідомило позивача про прийняте рішення.

Вважаючи відмову у призначенні пенсії протиправною, а свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся до суду.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить із наступного.

Згідно 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Тобто, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами тільки у випадках відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 1, 2, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставах інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється на підставі показань свідків.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а необхідність підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами виникає виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній чи наявності неправильних чи неточних записів про періоди роботи.

Вказаний висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 по справі № 235/805/17, від 06.12.2019 по справі № 663/686/16-а, від 06.12.2019 по справі № 500/1561/17, від 05.12.2019 по справі №242/2536/16-а.

Відповідно до п. 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 №58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Як встановлено з матеріалів справи, в рішенні Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області від 18.11.2024, прийнятому за результатом розгляду заяви позивача від 12.11.2024, вказано, що за доданими документами згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 02.11.1983 частково зараховано період 04.01.1997-30.06.2000, оскільки з 01.07.2000-02.08.2001 відсутні дані реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (Ок-5). Для підтвердження періоду необхідно надати довідку про нарахування суми грошового забезпечення та про сплачені страхові внески.

Отже, Головним управлінням пенсійного фонду України в Харківській області не зараховано до страхового стажу період із 01.07.2000-02.08.2001 з підстав: " відсутні дані реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (Ок-5)".

Судом першої інстанції досліджено матеріали відмовної пенсійної справи позивача, зокрема трудової книжки НОМЕР_1 та встановлено наступне:

запис №11: 03.01.1997 Командитне товариство "Новоградбудсервіс", прийнятий на роботу по переведенню з СМУ- 9 муляром 4 розряду; підстава внесення запису: наказ №2к від 03.01.1997;

запис №12: 02.08.2001: звільнений з роботи за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням; підстава внесення запису: наказ №17-к від 02.08.2001.

Інформація, що відображена у трудовій книжці позивача підтверджується також архівними витягами: №631 від 05.11.2024 (а.с. 40) та №630 від 05.11.2024 (а.с. 41).

Преамбулою Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI) визначено, що цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3, 7, 10 частини першої статті 1 Закону №2464-VI у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні:

Державний реєстр загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - Державний реєстр) - організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб;

єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування;

застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;

Пенсійний фонд України (далі - Пенсійний фонд) - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести реєстр застрахованих осіб Державного реєстру та виконувати інші функції, передбачені законом;

страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відтак, обов`язок зі сплати страхових внесків покладається на роботодавця (страхувальника), саме страхувальник несе відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків.

Особа не повинна відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже несплата роботодавцем (страхувальником) страхових внесків не може бути підставою для неврахування отриманого особою доходу (заробітної плати).

Відповідно, відсутність даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії позивачу за спірний період не є підставою для позбавлення позивача права на отримання пенсії у належному розмірі.

Аналіз наведених норм свідчить, що несвоєчасна сплата підприємством загальнообов`язкових страхових внесків не повинна порушувати конституційні, законні права позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки, обов`язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду та відповідальність за нарахування, утримання та виплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати покладена на роботодавця, який виплачує такі доходи на користь платника податку внаслідок чого несвоєчасна сплата єдиного внеску роботодавцем не може позбавляти працівників підприємства права на зарахування періоду роботи працівника до відповідного стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.

Таким чином, суд першої інстанції вірно виснував, що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам, відсутність відомостей про сплату ним страхових внесків, не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу періоду його роботи та не може бути підставою для відмови у врахуванні заробітної плати за вказані спірні періоди.

Отже, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області протиправно не зараховано до страхового стажу позивача період його роботи із 01.07.2000 по 02.08.2001, всього 1 рік 1 місяць 2 дні.

Враховуючи встановлені обставини, судова колегія погоджується також з обраним судом першої інстанції способом захисту порушених прав позивача шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області від 18.11.2024 №064450009607 та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити позивачу пенсію за віком відповідно до ч. 2 статті 26 Закону № 1058-IV.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.

Головуючий Біла Л.М.

Судді Моніч Б.С. Гонтарук В. М.