Постанова від 25 січня 2026 р. у справі №420/18216/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/18216/25

Суддя першої інстанції: Радчук А.А.

Час та місце ухвалення судового рішення «--:--», м. Одеса

Повний текст судового рішення складений 25.08.2025

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Шевчук О.А., Яковлєва О.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Геліос-Ван» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

07.06.2025 приватне підприємство (надалі - ПП) «Геліос-Ван» звернулося до суду з позовом до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2025/000217/2 від 22.05.2025.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Одеська митниця необґрунтовано та безпідставно дійшла висновку стосовно не подання товариством документів, визначених ч.2, ч.4 ст.53 Митного кодексу України. Позивач стверджує, що до митного оформлення було надано всі необхідні документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та дозволяли митному органу застосувати основний метод визначення митної вартості імпортованих товарів у відповідності до п.1 ч.1 ст.57 Митного кодексу України (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються).

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25.08.2025 позов задоволений з підстав того, що позивачем, для оформлення товару за першим методом, надано всі передбачені законодавством документи для підтвердження ціни товару, що імпортується, а спірні рішення про коригування митної вартості товарів не містять інформації, що не дає підстав вважати їх обґрунтованими та мотивованими у контексті положень п.2, п.4 ч.2 ст.55 МК України.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції при вирішенні справи норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що документи, які надані позивачем до митного органу на підтвердження числових значень складових митної вартості товарів, містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Апелянт вказує, що зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст.54 МК України, стали підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що 21.04.2021 між ПП «Геліос-Ван» (покупець) та ANHUI FAQIANG GLASS CO., LTD (продавець, Китай) укладено контракт №FH-210415, за умовами якого продавець зобов`язується поставити, а покупець зобов`язується прийняти та сплатити товари (столовий посуд та кухонне приладдя), асортимент, номенклатура, кількість, ціна та умови оплати, яких вказується в інвойсах та специфікаціях до контракту. /а.с.10-12/

Відповідно до інвойсу від 22.01.2025 №FQBL20250122LJ сторони погодили номенклатуру, кількість та ціну товару на загальну суму 19468,8дол. США. На умовах поставки FOB Nanjing. /а.с.12з.б./

З метою митного оформлення імпортованого товару, 21.05.2022 позивачем подано до Одеської митниці митну декларацію №25UA500500016226U9 на імпортовані товари. /а.с.8з.б.-9/

На підтвердження заявленої митної вартості товару, декларантом було подано наступні документи: пакувальний лист (Packing list) №FQBL20250122LJ від 22.01.2025; рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) №FQBL20250122LJ від 22.01.2025; домашній коносамент (House bill of lading) №UTRUST25012781 від 23.01.2025; автотранспортну накладну (Road consignment note) №2879 від 17.05.2025; сертифікат про походження товару (Certificate of origin) №25С3404В0002/00004 від 07.02.2025; статус особи, яка подає митну декларацію №1; банківський платіжний документ, що стосується товару №27 від 09.05.2025; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №61277 від 15.05.2025; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №9667 від 16.05.2025; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 23.05.2022; специфікацію №16 від 07.01.2025; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №FH-210415 від 21.04.2021; доповнення до внутрішнього договору (контракту) - додаткову угоду №1 до договору від 31.07.2024; договір (контракт) про перевезення №0905-Т/20 від 11.12.2020; акт зважування від 20.05.2025, від 21.05.2025; заяву на проведення фізогляду від 21.05.2025.

Митну вартість поставлених товарів, позивач визначив за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів які імпортуються.

Однак, під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару, заявленого позивачем по зазначеній митній декларації, Одеська митниця встановила, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:

надана до митного оформлення митна декларація країни відправлення від 22.01.2025 №230820250085521885 містить зазначені умови поставки FOB, проте відсутні відомості про географічний пункт поставки. Зазначене ставить під сумнів достовірність відомостей не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт експорту товару;

на товаросупровідних документах (коносаменті) відсутні печатки (штампи) іноземних компетентних митних органів при проходженні кордону, щодо дати прибуття транспортного засобу у іноземний порт призначення та видачу контейнерів власнику вантажу з борта морського судна (можливе зберігання вантажу але інформація, щодо вартості зберігання контейнера та експедирування у іноземному порту митному органу України не надавалась), що ставить під сумнів автентичність наданих до митного оформлення документів;

згідно товаросупровідних документів (коносаменту) вартість фрахту сплачено вантажоотримувачем у порту вивантаження, але ніякі банківські платіжні документи щодо сплати вартості фрахту до митного оформлення не надавались, що ставить під сумнів факт сплати за морське перевезення вантажу та ставить під сумнів автентичність наданих до митного оформлення документів;

документи, підтверджуючі витрати, пов`язані з перевантаженням товару з одного транспортного засобу на інший, ПРР, інформацію про вартість зберігання, декларування оцінюваних товарів, пов`язаних з їх транспортуванням до місця ввезення на митну територію України до митного оформлення не надавались, що унеможливлює проведення обчислення повноти включення транспортної складової при формуванні заявленої декларантом ціни товару;

декларантом заявлені умови поставки FOB СN NANJING, на вказаних умовах поставки FOB покупець зобов`язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару та понести витрати, пов`язані з доставкою товару до місця призначення відповідно до офіційних правил Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів (Інкотермс). Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч.2 ст.53 МКУ подаються транспортні документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно наказу МФУ від 24.05.2012 № 599 до зазначених документів можуть належати: рахунок від виконавця договору про надання транспортно-експедиційних послуг; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг; калькуляція транспортних витрат, що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України. Додатково не було надано інформацію щодо додаткових витрат на перевезення, пов`язаних з портовими витратами, зберіганням та завантаженням на судно в іноземному порту.

На підставі зазначеного, відповідно до ч.3 ст. 53 МК України, Одеською митницею було зобов`язано декларанта протягом 10 днів надати (за наявності) додаткові документи, а саме: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

На виконання вимог митного органу, 22.05.2025 декларант надав лист №126, до якого додано: прайс-лист від 07.01.2025, виписку по рахунку від 09.05.2025; оборотно-сальдову відомість по рахунку 632 за період з 01.01.2025 по 21.05.2025, коносамент від 23.01.2025, заявку про надання ТЕП від 15.05.2025. Також, у листі повідомлено, що інших документів надаватись не буде. /а.с.19 з.б.-20/

За результатом розгляду документів, наданих до митного оформлення, 22.05.2025 рішенням №UA500500/2025/000217/2 Одеська митниця здійснила коригування заявленої позивачем митної вартості товару за резервним методом, а саме: товар №1 – 2,02дол.США/кг. замість 1,4015дол.США/кг., яка була заявлена декларантом; №2 – 2,2201 дол.США/кг. замість 1,9445 дол.США/кг., яка була заявлена декларантом; №3 - 2,2202 дол.США/кг. замість 2,1504 дол.США/кг., яка була заявлена декларантом. /а.с.40-41/

Не погоджуючись з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів позивач звернувся до суду з даним позовом.

Перевіривши матеріали справи, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.

Так, за визначенням, наведеним в п.24 ч.1 ст.4 Митного кодексу України (надалі – МК України), митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.318 МК України, митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний контроль здійснюється виключно органами доходів і зборів відповідно до цього Кодексу та інших законів України.

Згідно з ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 ст.51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту визначені в ст.57 МК України.

Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

За приписами ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та главою 9.

Стаття 53 МК України визначає, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частина 2 вищезазначеної статті містить перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Такими, зокрема, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій ст.52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною 1 ст.54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.5 ст.58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Так, предметом спору у даній справі є перевірка правомірності рішення митного органу про коригування митної вартості товарів №UA500500/2025/000217/2 від 22.05.2025.

В даному випадку, із оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів вбачається, що заявлену декларантом митну вартість товарів не може бути визнано за основним методом з тих підстав, що надані позивачем документи містять розбіжності та не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з наведеним, Одеською митницею визначено митну вартість товарів за резервним методом.

При цьому, за наслідком проведення митних процедур, відповідачем встановлено, що в копії митної декларації країни відправлення не зазначено географічний пункт переходу відповідальності за втрату товарів; не підтверджено витрати, пов`язані з перевантаженням товару та його транспортування; не надано банківських платіжних документів щодо сплати вартості фрахту. Також, митний орган зауважив про відсутність на коносаменті печатки (штампи) іноземних компетентних митних органів.

В свою чергу, задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення не було надано жодних доказів недостовірності заявленої позивачем вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Перевіривши матеріали справи та надаючи оцінку обставинам, які викликали у відповідача сумнів щодо заявленої позивачем митної вартості товарів, судова колегія зазначає наступне.

Так, у спірному рішенні Одеська митниця зауважила про відсутність відомостей географічного пункту поставки товару у митній декларації країни відправлення від 22.01.2025 №230820250085521885. Вказані доводи не заслуговують на увагу, оскільки митна декларація країни відправлення не є документом, який обов`язково подається для підтвердження заявленої митної вартості товарів у відповідності до ч.2 ст.53 МК України, а відповідач, в свою чергу, не зазначив яким саме чином не зазначення відомостей про географічний пункт поставки товару вплинули на достовірність визначення декларантом задекларованої митної вартості.

Стосовно посилань митного органу про не підтвердження декларантом витрат на транспортування, слід зазначити наступне.

Так, відповідно до інвойсу від 22.01.2025 №FQBL20250122LJ сторони погодили поставку товару на умовах FOB Nanjing.

Згідно умов поставки FOB вважається, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. З цього моменту усі витрати і ризики чи втрати ушкодження товару повинен нести покупець. За умовами терміна FOB на продавця покладається обов`язок з митного очищення товару для експорту. Тобто, на умовах поставки FOB постачальник несе відповідальність за оплату всіх витрат, пов`язаних з вантажем до тих пір, поки товар не виявиться на судні в порту відправлення.

На підтвердження витрат на транспортування декларантом разом з митною декларацією було надано: договір про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення у контейнерах експортно-імпортних та транзитних вантажів, додаткову угоду до вказаного договору (сторони погодили, що оплата робіт та послуг здійснюється клієнтом (позивачем) протягом 14 календарних днів з дати розмитнення вантажу клієнта, на підставі рахунків, виставленим експедитором), коносаменти, міжнародна автомобільна транспортна накладна, довідка про транспортні витрати, рахунок на оплату.

Вказані документи, у сукупності, містять повну інформацію щодо шляху вантажу, вартості всіх складових транспортних витрат (мультимодальні перевезення, плата експедитору, компенсація вартості вантажно/розвантажувальних послуг за кордоном, автомобільне перевезення, а тому надали митному органу перевірити дані щодо витрат, пов`язаних з транспортуванням товару.

Також, безпідставними є твердження що відсутності на коносаменті печаток іноземних компетентних митних органів при проходженні товаром кордону, оскільки такі вимоги не визначені жодним нормативно-правовим актом. Разом з тим, слід врахувати, що позивач надав митниці міжнародну автомобільну накладну, яка в свою чергу містить відмітки про перетин кордону. Тобто, сумніви про автентичність наданих до митного оформлення документів, як вказує митниця у спірному рішенні, є припущенням.

З урахуванням наведеного, судова колегія зазначає, що надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

За таких підстав, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що доводи, які зазначені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості, не є підставою для коригування митної вартості товару.

Відповідно до ст.ст.189, 190 Господарського кодексу України, ціна є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін. Вільні ціни визначаються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб`єкта господарювання.

Частина 2 ст.53 МК України містить вичерпний перелік документів, що підтверджують митну вартість, а тому виявлення розбіжностей в інших документах не надає митниці право направляти декларанту вимогу про надання додаткових документів.

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору», митним органом при визначенні митної вартості товарів у графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 07.12.2023 у справі №380/23618/21, п.4 ч.2 ст.5 МК України врегульовано, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування

Відповідно до висновків Верховного Суду у постанові від 17.11.2022 у справі №807/221/18, у разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган обов`язково повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості за резервним методом.

Як вбачається зі змісту графи 33 оскаржуваного рішення, вона не містить інформації щодо обґрунтування числового значення митної вартості товарів, відсутнє її коригування, не зазначені факти, які вплинули або повинні були вплинути на таке коригування, щодо обсягів, умови поставки, фактурної вартості, країни походження, методи визначення митної вартості тощо.

Тобто, відповідач у спірному рішенні не навів обґрунтування числового значення визначеної митної вартості товарів та фактів, які вплинули на таке коригування, чим не виконав вимоги ст.55 МК України. Також, відповідачем не надано доказів на підтвердження неможливості застосування усіх попередніх методів визначення митної вартості згідно з вимогами ст.57 МК України, у зв`язку з чим можна дійти висновку, що митним органом необґрунтовано застосовано резервний метод визначення митної вартості товару.

Таким чином, з огляду на те, що позивачем надано достатню кількість документації, яка не містить розбіжностей, дані якої піддаються обчисленню та підтверджують ціну товарів, а тому оскаржуване рішення митного органу про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, при розгляді справи суд першої інстанції правильно встановив обставини, які мають значення для справи, а тому рішення суду першої інстанції в порядку ст.316 КАС України підлягає залишенню без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України, якою передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Керуючись ст.ст.139, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року залишити без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Одеську митницю.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.

Суддя-доповідач А.В. Крусян

Судді О.А. Шевчук О.В. Яковлєв