Постанова від 25 січня 2026 р. у справі №420/3615/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/3615/25

Суддя першої інстанції: Самойлюк Г.П.

Час та місце ухвалення судового рішення «--:--», м. Одеса

Повний текст судового рішення складений 19.05.2025

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Шевчук О.А., Яковлєва О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Одеського апеляційного суду на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеського апеляційного суду про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

05.02.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Одеського апеляційного суду про визнання протиправними дій щодо нарахування йому суддівської винагороди у довідках про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №06-27/13/2025 від 22.01.2025, №06-27/14/2025 від 22.01.2025, №06- 27/15/2025 від 22.01.2025 з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102грн., а не з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2684грн., встановленого ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», ст.7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» в розмірі 3028грн. та ст.7 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» в розмірі 3028грн.; зобов`язання видати йому довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в якій нарахувати суддівську винагороду з розрахунку встановленого ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з 01.01.2023 прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2684грн., ст.7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» з 01.01.2024 прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028грн. та ст.7 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» з 01.01.2025 прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач перебуває на обліку у ГУ ПФУ в Одеській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці. Однак, відповідачем протиправно виготовлено довідки про його суддівську винагороду за 2023-2025 роки, розраховану з розміру 2102грн.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19.05.2025 позов задоволено, оскільки Законом України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. В контексті цього, враховуючи, що вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи та порушення норм матеріального, процесуального права, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на те, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді (прожитковий мінімуму для працездатних осіб як розрахункова величина) становить 2102грн., а тому саме цей розмір і необхідно застосовувати під час обчислення суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання судді.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що 13.03.2023 позивач звільнений у відставку з посади судді Херсонського апеляційного суду (рішення Вищої ради правосуддя №171/0/15-23 від 02.03.2023, наказ по Одеському апеляційному суду №51-ос від 10.03.2023) та з 14.03.2023 перебуває на обліку в ГУ ПФУ Одеської області. /а.с.15-18/

21.01.2025 позивач звернувся до Одеського апеляційного суду із заявою про видачу йому довідок щодо суддівської винагороди за 2023-2025 роки для обчислення і перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» (2684грн.), Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» (3028грн.), Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» (3028грн.). /а.с.22/

На вказану заяву, відповідач видав довідки №6-27/15/2025, №06-27/14/2025, №06-27/13/2025 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного утримання судді у відставці, згідно яких станом на 01.01.2023, 01.01.2024, 01.01.2025 суддівська винагорода розрахована із застосуванням величини прожиткового мінімуму 2102грн. /а.с.24-26/

Позивач, вважаючи такі дії Одеського апеляційного суду протиправними, звернувся до суду з даним позовом.

Перевіривши матеріали справи, судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст.19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.125 Конституції України суд утворюється, реорганізовується і ліквідовується законом, проект якого вносить до Верховної Ради України Президент України після консультацій з Вищою радою правосуддя.

Статтею 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (надалі – Закон України №1402-VIII) судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними законом. Судову владу реалізовують судді та, у визначених законом випадках, присяжні шляхом здійснення правосуддя у рамках відповідних судових процедур.

За правилами ст.135 Закону України №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом.

Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб; 3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.

Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

Суддям, які обіймають посади заступника голови суду, секретаря, голови судової палати, секретаря Пленуму Верховного Суду, секретаря Великої Палати Верховного Суду, виплачується щомісячна доплата в розмірі 5 відсотків посадового окладу судді відповідного суду, голові суду - 10 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.

Конституційний Суд України у рішенні від 08.04.2016 №4-рп/2016 у справі №1-8/2016 зазначив, що конституційний принцип незалежності суддів забезпечує важливу роль судової влади в механізмі захисту прав і свобод людини і громадянина та є запорукою реалізації права на судовий захист, передбаченого ч.1 ст.55 Основного Закону України; положення Конституції України стосовно незалежності суддів, яка є невід`ємним елементом статусу суддів та їх професійної діяльності, пов`язані з принципом поділу державної влади та обумовлені необхідністю забезпечувати основи конституційного ладу й права людини, гарантувати самостійність і незалежність судової влади; гарантії незалежності суддів як необхідні умови здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом встановлені у базових законах з питань судоустрою, судочинства, статусу суддів, мають конституційний зміст і разом з визначеними Основним Законом України складають єдину систему гарантій незалежності суддів та повинні бути реально забезпечені; конституційний статус судді дає підстави ставити до судді високі вимоги і зберігати довіру до його компетентності та неупередженості, передбачає надання йому в майбутньому статусу судді у відставці, що також є гарантією належного здійснення правосуддя.

Гарантії незалежності суддів встановлено у ст.ст.48, 52 розділу III, ст.117 розділу VII, розділах IX, X Закону України №2453 у редакції Закону України №192, зі змісту яких вбачається, що однією з гарантій незалежності суддів є їх належне матеріальне та соціальне забезпечення, зокрема надання суддям за рахунок держави суддівської винагороди, а суддям у відставці - щомісячного довічного грошового утримання або пенсії за вибором. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності суддів.

У Рішенні від 03.06.2013 №3-рп/2013 у справі №1-2/2013 Конституційний Суд України зазначив, що будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя та права людини і громадянина на захист прав і свобод незалежним судом, оскільки призводить до обмеження можливостей реалізації цього конституційного права, а отже, суперечить ч. 1 ст. 55 Конституції України.

У рішенні від 04.12.2018 №11-р/2018 у справі №1-7/2018 (4062/15) Конституційний Суд України вказав, що обов`язок держави щодо забезпечення фінансування та належних умов для функціонування судів і діяльності суддів, закріплений у ст.130 Конституції України, є однією з конституційних гарантій незалежності суддів. Системний аналіз положень Конституції України свідчить про те, що ними встановлено обов`язок держави забезпечити належні умови праці та фінансування для суддів, а отже, сформувати та законодавчо закріпити таку систему фінансування, в тому числі розмір винагороди суддів, яка гарантуватиме їх незалежність.

При цьому, вищевикладеними положеннями Закону №1402-VII встановлено, що базовий розмір посадового окладу судді обраховується виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Тобто, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поняття якого наведено Закону України «Про прожитковий мінімум».

В свою чергу, Закон України «Про прожитковий мінімум», відповідно до ст.46 Конституції України, дає визначення прожитковому мінімуму, закладає правову основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень.

Згідно ч.1 ст.1 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Відповідно до ч.2 ст.1 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

Згідно ч.3 ст.4 Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

З іншого боку, як зазначено вище, законодавець починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік не встановлював прожитковий мінімум стосовно суддів як соціальної демографічної групи. Окремими приписами цих законів встановлювався на 1 січня відповідного календарного року саме прожитковий мінімум для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривні.

Таким чином, цими законами не встановлювалася розрахункова величина, відмінна від тієї, що визначена спеціальним законом для визначення розміру суддівської винагороди, а власне визначалася ця величина - встановлювався грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.

Враховуючи викладене, для визначення розміру посадового окладу суддів має застосовуватись розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, а саме 2102грн.

Дана правова позиція викладена у відповідності до постанови Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2025 у справі №240/9028/24.

На підставі викладеного, оскільки судом першої інстанції при вирішенні справи неповно з`ясовано обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції в порядку ст.317 КАС України підлягає скасуванню.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України, якою передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Керуючись ст.ст.139, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Одеського апеляційного суду задовольнити, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року скасувати.

Ухвалити у справі постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Одеського апеляційного суду про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Одеський апеляційний суд.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.

Суддя-доповідач А.В. Крусян

Судді О.А. Шевчук О.В. Яковлєв