Постанова від 20 січня 2026 р. у справі №420/26193/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/26193/25

Головуючий І інстанції: Завальнюк І.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Кравченка К.В., Скрипченка В.О.,

за участю секретаря - Брижкіної І.О., представника відповідача (апелянта) - Дашдамірова Т.Н. та представника позивача - Козолупа М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2025 року (м.Одеса, дата складання повного тексту рішення суду - 03.11.2025р.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальний Термінал Рисоіл» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

04.08.2025р. ТОВ «Універсальний Термінал Рисоіл» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ДПС в Одеській області, в якому просило суд визнати незаконним та частково скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.05.2025р.:

- форми «Р» №22666/15-32-07-02-20 - у частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на суму 5915915,46 грн. та штрафних санкцій на суму 591591,55 грн.;

- форми «Р» №22672/15-32-07-02-20 - у частині збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ на суму 498 937,00 грн. та штрафних санкцій на суму 49893,70 грн.;

- форми «В4» №22673/15-32-07-02-20 - про зменшення розміру від`ємного значення суми ПДВ на суму 8539 грн.;

- форми «ПН» №22676/15-32-07-02-20 - про застосування штрафу у сумі 17000 грн. через не реєстрацію податкових накладних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області є частково неправомірними, оскільки ґрунтуються на помилкових висновках документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Універсальний Термінал Рисоіл», що були зроблені без повного дослідження всіх документів, наявних у Товариства.

Представник відповідача, у свою чергу, надав до суду першої інстанції письмовий відзив, в яких позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2025 року (ухваленим у відкритому судовому засіданні) позов ТОВ «Універсальний Термінал Рисоіл» - задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області від 12.05.2025р. №22666/15-32-07-02-20 у частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на суму 5915915,46 грн. та штрафних санкцій на суму 591591,55 грн.; від 12.05.2025р. №22672/15-32-07-02-20 у частині збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ на суму 498937 грн. та штрафних санкцій на суму 49893,70 грн.; від 12.05.2025р. №22673/15-32-07-02-20 та від 12.05.2025р. №22676/15-32-07-02-20. Стягнуто з бюджетних асигнувань відповідача на користь ТОВ «Універсальний Термінал Рисоіл» судовий збір в розмірі 30280 грн.

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням суду першої інстанції, відповідач 02.12.2025р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив про те, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального і процесуального права, у зв`язку із чим просив скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03.11.2025р. і прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08.12.2025р. та від 07.01.2026р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача та призначено справу до розгляду за участю сторін у відкритому судовому засіданні на 21.01.2026р. о 15:00 год.

23.12.2025р. до суду апеляційної інстанції надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач заперечував проти її задоволення, посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів та просив оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

29.12.2025р. матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача (апелянта) підтримав апеляційну скаргу та наполягав на її задоволенні.

Представник позивача у судовому засіданні категорично заперечував щодо її задоволення та мотивовано наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення.

Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши суддю-доповідача, а також виступи сторін, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини.

Позивач - ТОВ «Універсальний Термінал Рисоіл» (код ЄДРПОУ: 39880732) зареєстроване 07.07.2015р. як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Видами діяльності ТОВ «Універсальний Термінал Рисоіл» є 52.24 транспортне оброблення вантажів (основний); 46.21 оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.33 оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; 46.39 неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 52.29 інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 33.12 ремонт і технічне обслуговування машин і устатковання промислового призначення; 33.17 ремонт і технічне обслуговування інших транспортних засобів; 33.19 ремонт і технічне обслуговування інших машин і устатковання; 52.10 складське господарство.

У березні 2025р. працівниками ГУ ДПС в Одеській області, у відповідності до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.77.1, ст.77 ПК України, плану-графіка на 2025р. проведення планових виїзних перевірок суб`єктів господарювання та наказу від 21.01.2025р. №451-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Універсальний Термінал Рисоіл», було проведено документальну планову виїзну перевірку підприємства позивача, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2018р. по 30.09.2024р., згідно із затвердженим планом перевірки.

За результатами вказаної перевірки складено акт №12770/15-32-07-02-15 від 26.03.2025р., в якому зафіксовано наступні порушення ТОВ «Універсальний Термінал Рисоіл» вимог податкового законодавства:

1) п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПКУ, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.8 «Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість» (затв. наказом Міністерства фінансів України 08.10.1999р. №237), «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» (затв. наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88), п.п.5, 7 та 21 «Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» (затв. наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999р. №290), п.п.5, 6, 7 П(С)БО 16 «Витрати», в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на суму 7449825 грн., у тому числі: - три квартали 2024р. у сумі 7449825 грн. (у томі числі півріччя 2024р. у сумі 7449825 грн.);

2) п.44.1 ст.44, п.187.1. ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.5 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200, п.201.1 ст.201 ПКУ, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» (затв. наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88), з урахуванням наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» від 28.01.2016р. №21, в результаті чого встановлено заниження ПДВ всього у сумі 691955 грн., у тому числі: за лютий 2022р. у сумі 541315 грн.; за квітень 2024р. у сумі 150640 грн., завищено суму від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (ряд.21 Декларації) за квітень 2023р. в сумі 8539 грн., не складено та не зареєстровано податкові накладні на суму ПДВ 507476 грн.;

3) пп.16.1.3, п.16.1 ст.16, п.103.9 ст.103 ПКУ, наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємства» від 20.10.2015р. №897, в частині неподання додатку ПН до податкової декларації з податку на прибуток підприємства за три квартали 2021р.;

4) п.119.1 ст.119, пп.«б» п.176.2 ст.176 ПКУ, наказу Міністерства фінансів України від 13.01.2015р. №4 «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску і Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску», надавалися з недостовірними даними, в частині невідображення у періоді з ІІ кварталу 2019р. по II квартал 2020р. та у IV квартал 2020р. суми доходу, нарахованого та виплаченого на користь ФОП ОСОБА_1 у вигляді компенсації комунальних послуг, з ознакою доходу « 127» та сум утриманого (нарахованого/перерахованого) податку на доходи фізичних осіб із зазначеного доходу;

5) пп.14.1.47, 14.1.54, 14.1.180 п.14.1 ст.14, пп.162.1.1 - 162.1.3, п.162.1 ст.162, пп.163.1.1. п.163.1 ст.163, абз.«е» пп.164.2.17, пп.164.2.20, п.164.2, ст.164, п.167.1. ст.167, пп.168.1.1, 168.1.2 п.168.1 ст.168, п.171.2 ст.171, абз. «а» п.176.2 ст.176 ПКУ, перевіркою встановлено заниження податку на доходи фізичних осіб з доходу нарахованого та виплаченого на користь фізичної особи у вигляді компенсації комунальних послуг у сумі 8484,92 грн., у тому числі: за червень 2019р. у сумі 32,52 грн., за липень 2019р. у сумі 23,75 грн., за серпень 2019р. у сумі 15,49 грн., за жовтень 2019р. у сумі 17,46 грн., за листопад 2019р. у сумі 21,18 грн., за грудень 2019р. у сумі 97,41 грн., за січень 2020р. у сумі 197,57 грн., за лютий 2020р. у сумі 146,64 грн., за травень 2020р. у сумі 131,26 грн., за квітень 2020р. у сумі 24,05 грн., за грудень 2020р. у сумі 7777,58 грн.;

6) пп.1.2 - 1.5 п.16 прим.1 підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних положень, пп.163.1.1 п.163.1 ст.163, пп.«е» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, пп.168.1.1 п.168.1 ст.168, п.171.2 ст.171, пп.«а» п.176.2 ст.176 ПКУ, занижено військового збору у загальній сумі 590,42 грн., у тому числі: за червень 2019р. у сумі 2,71 грн., за липень 2019р. у сумі 1,98 грн., за серпень 2019р. у сумі 1,29 грн., за жовтень 2019р. у сумі 1,46 грн., за листопад 2019р. у сумі 1,76 грн., за грудень 2019р. у сумі 8,12 грн., за січень 2020р. у сумі 16,46 грн., за лютий 2020р. у сумі 12,22 грн., за травень 2020р. у сумі 10,94 грн., за квітень 2020р. у сумі 2 грн., за грудень 2020р. у сумі 531,47 грн.

Не погоджуючись з такими висновками Акту перевірки, позивач, у порядку п.86.7. ст.86 ПК України, подав до ГУ ДПС в Одеській області свої письмові заперечення, які, свою чергу, були залишені відповідачем без задоволення, про що повідомлено позивача листом №6006/КПР/15-32-07-02-06 від 05.05.2025р.

19.05.2025р. позивач отримав поштовим зв`язком від ГУ ДПС в Одеській області податкові повідомлення-рішення, які були складені за результатами податкової перевірки, а саме:

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» №22666/15-32-07-02-20 від 12.05.2025р. про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на суму 7449825 грн та штрафних санкцій на суму 744983 грн.;

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» №22672/15-32-07-02-20 від 12.05.2025р. про збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ на суму 691955 грн. та штрафних санкцій на суму 69196 грн.;

- податкове повідомлення-рішення форми «В4» №22673/15-32-07-02-20 від 12.05.2025р. про зменшення розміру від`ємного значення ПДВ на суму 8539 грн.;

- податкове повідомлення-рішення форми «ПН» №22676/15-32-07-02-20 від 12.05.2025р. про застосування штрафу у сумі 17000 грн. через не реєстрацію податкових накладних.

23.05.2025р. позивач скористався процедурою адміністративного оскарження і подав до ДПС України скаргу №162.

Однак, рішенням ДПС України №21328/6/99-00-06-01-01-06 від 24.07.2025р. скаргу позивача залишено без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - без змін.

Не погоджуючись із вказаними вище висновками акту перевірки та прийнятими на їх підставі спірними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Вирішуючи справу по суті та повністю задовольняючи даний позов, суд попередньої інстанції виходив із обґрунтованості та доведеності заявлених позовних вимог та, відповідно, наявності достатніх підстав для їх задоволення.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали даної справи та наявні в них докази, погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх обґрунтованими, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ст.67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010р. №2755-VI.

Згідно з пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 цього Кодексу, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (окрім Національного банку України), у тому числі і після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Разом із тим, пп.20.1.6 та 20.1.7 п.20.1 ст.20 ПК України визначено, що контролюючі органи, також мають право запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; отримувати від платників податків, платників єдиного внеску та надавати у межах, передбачених законодавством, документи в електронному вигляді

Статтею 61 ПК України закріплено порядок податкового контролю та повноваження органів державної влади щодо його здійснення, за змістом п.61.2 якої, податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у ст.41 Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.62.1 ст.62 ПК України, податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок і звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, що встановлений законами України, які регулюють відповідну сферу правовідносин; моніторингу контрольованих операцій і опитування посадових, уповноважених осіб та/чи працівників платника податків відповідно до ст.39 цього Кодексу.

За змістом п.75.1 ст.75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених Кодексом, а фактичні перевірки - Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

При цьому, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених ПК України, податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані із нарахуванням та сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів і податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна виїзна перевірка - перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, щодо якого проводиться така перевірка.

Аналіз наведених вище положень свідчить про те, що документальна перевірка проводиться на основі даних наявних у контролюючого органу податкової інформації, звітних даних, витребуваної інформації від інших платників податків, фінансової, статистичної та іншої звітності, а також інформації з первинних документів бухгалтерського обліку, яка наявна у суб`єкта господарювання.

Так, зі змісту спірного акту перевірки №12770/15-32-07-02-15 від 26.03.2025р. вбачається, що позивач, зокрема, занизив дохід у податковій декларації з податок на прибуток підприємства за 2022р. у сумі 30328818 грн., не відобразивши отриману від ТОВ «СП Рисоіл Термінал» компенсацію переведеного боргу за додатковою угодою від 29.12.2021р. до договору позики від 12.06.2019р. №120619, а також занизив фінансовий результат до оподаткування у податковій декларації з податок на прибуток підприємства за 3 квартал 2018р., 2 квартал 2021р., 3 квартал 2021р. на суму 2537379 грн. та занизив суму податкових зобов`язань з ПДВ на загальну суму 507476 грн. у зв`язку з ненаданням документів щодо підтвердження використання у господарській діяльності позивача навантажувально-розвантажувальних робіт, які були надані ТОВ «Аркон-Транс» за договором №23/04 від 23.04.2021р.

На думку відповідача, ці обставини призвели до зменшення суми податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на суму 5915915,46 грн., що стало підставою для застосування штрафних санкцій на суму 591591,55 грн (частина податкового повідомлення-рішення форми «Р» №22666/15-32-07-02-20 від 12.05.2025р.); зменшення грошового зобов`язання з ПДВ на суму 498937 грн та штрафних санкцій на суму 49893,70 грн (частина податкового повідомлення-рішення форми «Р» №22672/15-32-07-02-20 від 12.05.2025р.); збільшення розміру від`ємного значення ПДВ на суму 8539 грн (податкове повідомлення-рішення форми «В4» №22673/15-32-07-02-20 від 12.05.2025р.); застосування штрафу у сумі 17000 грн. через не реєстрацію податкових накладних відповідно до п.120-1.3 ст.120-1 ПК України (податкове повідомлення-рішення форми «ПН» №22676/15-32-07- 02-20 від 12.05.2025р.).

Так, щодо взаємовідносин ТОВ «Універсальний Термінал Рисоіл» з компанією SAGA MARITIME LIMITED, то перевіркою з цього приводу було встановлено нібито порушення платником податків п.п.44.1, 44.2, ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 ПК України, в результаті чого, ним було занижено податок на прибуток всього на суму 5459187 грн. за період 2022р.

Надаючи правову оцінку зазначеним доводам відповідача, колегія суддів звертає увагу, що 12.06.2019р. між SAGA MARІTIME LIMITED та ТОВ «СП Рисоіл Термінал» було укладено договір позики №120619, за яким передбачено отримання ТОВ «СП Рисоіл Термінал» позики у розмірі 15 млн. дол. США. За користування цією позикою була встановлена фіксована ставка у розмірі 5% річних. У межах договору позики за ТОВ «СП Рисоіл Термінал» рахувалась заборгованість з процентів за позикою у розмірі 1112951,47 дол. США.

У подальшому, як вбачається з матеріалів справи, т.б. 23.12.2021р. між ТОВ «СП Рисоіл Термінал» та ТОВ «Універсальний Термінал Рисоіл» було укладено договір №2312/21 про переведення боргу, що виник у ТОВ «СП Рисоіл Термінал» за договором позики.

Відповідно до умов цього договору, новий позичальник (ТОВ «Універсальний Термінал Рисоіл») зобов`язаний сплатити заборгованість на користь SAGA MARІTIME LIMITED замість первісного позичальника (ТОВ «СП Рисоіл Термінал») у сумі 1112951,47 дол. США (що еквівалентно сумі 30328817,92 грн. по курсу НБУ на дату підписання договору), тобто ТОВ «Універсальний Термінал Рисоіл» прийняло на себе кредиторську заборгованість перед нерезидентом.

За умовами договору про переведення боргу, первісний позичальник компенсував всю суму переведеного боргу - 30328817,92 грн. новому позичальнику, тобто позивачу, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями та жодним чином не оспорюється сторонами у справі.

Далі, як встановлено по справі, 23.12.2021р. до договору позики була укладена додаткова угода між SAGA MARІTIME LIMITED, ТОВ «СП Рисоіл Термінал» та ТОВ «Універсальний Термінал Рисоіл» стосовно заміни сторони (позичальника), якою на нового позичальника - ТОВ «Універсальний Термінал Рисоіл» були переведені всі права та обов`язки первісного позичальника.

Новий позичальник відповідно до умов зазначеної додаткової угоди, зайняв місце первісного позичальника у договорі позики та прийняв обов`язок щодо сплати заборгованості у загальному розмірі 1112951,47 доларів США на користь SAGA MARІTIME LIMITED.

Разом з тим, вже 29.12.2021р. між SAGA MARІTIME LIMITED та позивачем було укладено додаткову угоду до договору позики про прощення боргу у розмірі 1112951,47 дол. США (що еквівалентно сумі 30328817,92 грн).

Отже, нового позичальника - ТОВ «Універсальний Термінал Рисоіл» фактично було звільнено від виконання зобов`язань щодо сплати 30328817,92 грн.

З огляду на викладене, у зобов`язанні фактично відбулася лише заміна особи, яка була боржником, втім новий боржник не здійснює приймання кредиторської заборгованості у зобов`язанні безоплатно. Новий боржник є так би мовити «провідником» між кредитором та первісним боржником, новий боржник не має погашати кредиторську заборгованість перед нерезидентом за рахунок власних коштів.

Статтею 520 ЦК України передбачено, що боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

При цьому, слід зазначити, що суть договорів переведення боргу полягає в тому, що відповідно до досягнутої між первісним і новим боржником домовленості виконання зобов`язання за договором перед кредитором бере на себе новий боржник. Водночас, саме зобов`язання не змінюється, оскільки змінюється виключно боржник. Отже, внаслідок такої операції у нового боржника з`являється грошова заборгованість перед кредитором, а у первинного боржника - грошова заборгованість перед новим боржником. Своєю чергою, останню можливо погасити шляхом компенсації суми відповідної заборгованості або ж зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Такі операції відображаються під час формування фінансового результату до оподаткування згідно з правилами бухгалтерського обліку.

У бухгалтерському обліку при заміні сторін у зобов`язанні для кредитора змінюється дебітор, а для дебітора - кредитор.

Господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана із виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України).

Згідно з п.14.1.56 п.14.1 цієї ж статті, доходи - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

У силу пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або ж зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають у відповідності до положень цього Кодексу.

Як передбачено у п.135.1 ст.135 ПК України, доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до ст.137, на підставі документів, зазначених у п.135.2 цієї ж статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до п.135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до п.135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у п.135.3 цієї статті та у ст.136 цього Кодексу.

Відповідно до вимог п.135.2 ст.135 ПК України, доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов`язковість ведення та зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Так, як вірно зазначив суд першої інстанції, для цілей визначення податку на прибуток операції переведення боргу відображаються за правилами бухгалтерського обліку, адже жодних коригувань фінансового результату ПК України не передбачає. У ПК України також немає і жодної окремої статті, яка б регулювала облік зазначених операцій.

Це корелюється із роз`ясненнями податкових органів, які викладені у листах від 16.11.2017р. №2643/6/99-99-15-03-02-15/ІПК та від 02.06.2016р. №12096/6/99-99-15-02-02-15.

Отже, спірна операція з переведення боргу не призводить до виникнення податкових зобов`язань із податку на прибуток.

Згідно зі ст.605 ЦК України, зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб стосовно майна кредитора.

З точки зору бухгалтерського обліку, коли зобов`язання боржника перед кредитором більше не підлягає погашенню (борг прощений) боржник повинен визнати дохід на суму цього зобов`язання.

На це прямо вказує й п.5 П(С)БО 11 «Зобов`язання», за яким, якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Тобто, в момент прощення боргу кредиторська заборгованість боржника списується, а на її суму визнається дохід боржника. Іншими словами, прощену кредиторську заборгованість потрібно враховувати як дохід.

У справі, що розглядається, судовою колегією було встановлено, що Товариством відображено прощення боргу в бухгалтерському обліку на дату 29.12.2021р. (тобто на дату додаткової угоди про прощення боргу) наступним чином: Дт 6852 - Кт 718 «Дохід від безоплатно одержаних оборотних активів». Тобто, борг перед кредитором SAGA MARITIME LIMITED анульовано та одночасно визнано дохід на таку саму суму, що самостійно було підтверджено відповідачем на стор.7 акту перевірки.

На виконання договору про переведення боргу ТОВ «СП Рисоіл Термінал» було компенсовано ТОВ «Універсальний Термінал Рисоіл» грошові кошти у сумі 30328817,92 грн у період з січня 2022р. по жовтень 2022р..

Одночасно, відповідач у спірном акті перевірки помилково та безпідставно трактує операцію з оплати компенсації відповідно до договору про переведення боргу та зазначає, що «ТОВ «Універсальний Термінал Рисоіл» отримано активи у вигляді грошових коштів ТОВ «СП Рисоіл Термінал» в 2022р., що не відповідає дійсності.

Так, для цілей податку на прибуток важливим є саме факт виникнення/припинення зобов`язання, а не рух грошових коштів сам по собі. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, в той час як здійснення відповідної господарської операції і власне її результат підлягають обов`язковому відображенню в бухгалтерському обліку.

При цьому, дохід у позивача виник саме при припиненні зобов`язання перед нерезидентом-кредитором у 2021р., що повністю узгоджується із нормами законодавства.

Надходження грошей від іншої юридичної особи (первісного боржника) у 2022р. не було оплатою за реалізацію активів або ж послуг, жодним чином не збільшило майновий стан Товариства понад уже отримане внаслідок прощення боргу, а тому не повинно розглядатися як дохід для цілей податку на прибуток.

Так, у постанові від 03.12.2024р. у справі №810/5013/15 Верховний Суд зазначив, що доводами касаційної скарги не спростовані висновки судів попередніх інстанцій про те, що дохід, одержаний позивачем в якості винагороди від операції з переведення боргу, дорівнює зобов`язанням, які виникли у позивача перед кредитором, від`ємне значення від такої операції відсутнє, що свідчить про відсутність об`єкту оподаткування податком на прибуток.

Наведені обставини та правове регулювання спірних правовідносин свідчать, що надходження коштів у 2022р. від первісного боржника є компенсацією заборгованості, яка вже була списана кредитором і врахована у доходах, та не приводить до збільшення власного капіталу підприємства понад вже відображений (адже дохід був визнаний раніше). Відповідно, бухгалтерський облік позивача правомірно не відображає у 2022р. доходу на цю суму.

У свою чергу, висновки відповідача про необхідність включення суми 30328817,92 грн. до доходів 2022р. означало б подвійне оподаткування одного й того самого економічного прибутку: перший раз - у 2021р. (в момент прощення боргу), та другий раз - у 2022р. (при отриманні компенсації).

Такий підхід суперечить принципам бухгалтерського обліку та фінансової звітності і вимогам ПК України.

Доповнюючи зазначені висновки, колегія суддів наголошує, що у 2022р. на виконання п.5 договору про переведення боргу, ТОВ «СП Рисоіл Термінал» частинами перерахувало позивачу 30328817,92 грн. компенсації за переведений борг. Тому, сума компенсації позивачу дорівнює сумі заборгованості, яка була прийнята позивачем за договором позики.

Отримання ж від ТОВ «СП Рисоіл Термінал» компенсації за переведений борг відображено у бухгалтерському обліку позивача записами: Дт 311 «Поточні рахунки у національній валюті» - Кт 3771 «Розрахунки з іншими дебіторами», тобто у вигляді погашення заборгованості ТОВ «СП Рисоіл Термінал» перед позивачем у зв`язку з передачею боргу за договором позики, що також підтверджено відповідачем на стор.8 акту перевірки.

На підтвердження вказаних обставин на вимогу суду 1-ї інстанції позивач надав бухгалтерську довідку від 15.10.2025р. №1.

У силу абз.1 рахунку 37 «Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій» (затв. наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999р. №291), на рахунку 37 «Розрахунки з різними дебіторами» ведеться облік розрахунків за поточною дебіторською заборгованістю з різними дебіторами за авансами виданими, нарахованими доходами, за претензіями, за відшкодуванням завданих збитків, за позиками членів кредитних спілок та за іншими операціями. При цьому, доходи від операційної, інвестиційної і фінансової діяльності підприємства відображаються на рахунках класу 7 «Доходи і результати діяльності», що підтверджується в абз.1 розділу 7 Інструкції.

Отже, отримана від ТОВ «СП Рисоіл Термінал» компенсація за переведений борг не є «доходом» позивача, а виключно є «компенсацією», та відповідно до Інструкції відображена у бухгалтерському обліку останнього на субрахунку 3771 у вигляді погашення дебіторської заборгованості.

У відповідності до п.5 П(С)БО 15 «Дохід», дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Надходження компенсації від ТОВ «СП Рисоіл Термінал» не було оплатою за реалізацію товарів чи послуг, не збільшило майновий стан позивача понад уже отримане внаслідок прощення боргу, а тому не є доходом та не є об`єктом оподаткування для цілей податку на прибуток.

Аналогічна думка з цього спірного питання висвітлена у згаданій вище постанові Верховного Суду від 03.12.2024р. у справі №810/5013/15.

Як наслідок, судова колегія погоджується з висновками суду 1-ї інстанції та вважає, що дохід 2022р. коректно визначений позивачем під час прощення боргу, що узгоджується з вимогами ПК України, положеннями П(С)БО та консультаціями ДПС.

Висновки ж контролюючого органу щодо необхідності відображення отриманої компенсації за переведений борг в якості доходу є, відповідно, такими, що суперечать фактичним обставинам справи, нормам законодавства України і сформованій судовій практиці Верховного Суду.

Не зайвим також буде зазначити й про те, що «прощення боргу» є окремою господарською операцією, яка призводить до припинення зобов`язання та одночасного виникнення доходу в боржника на дату прощення боргу.

При цьому, варто зауважити й про те, що ця операція була належним чином відображена ТОВ «Універсальний Термінал Рисоіл» у 2021п., про що свідчить бухгалтерська довідка, облікові записи (Дт 6852 - Кт 718) та відображення відповідного доходу у фінансовій звітності за 2021р. Отримання у 2022р. грошових коштів від ТОВ «СП Рисоіл Термінал» у сумі 30328817,92 грн. є компенсацією за переведений борг, а не доходом від операційної діяльності чи від безоплатно отриманих активів.

Тобто, такі кошти не створюють нової економічної вигоди понад ту, яка вже була врахована у 2021р., і не збільшують власного капіталу Товариства. Відповідно, включення цієї суми до доходів 2022р. суперечило б не лише П(С)БО 15 «Дохід» та П(С)БО 11 «Зобов`язання», але й згаданим вище положенням п.п.134.1.1 ст.134 ПК України, які прямо пов`язують об`єкт оподаткування з фінансовим результатом, сформованим за правилами бухгалтерського обліку.

Для цілей податку на прибуток операції переведення боргу відображаються за правилами бухгалтерського обліку, і ПК України не передбачає жодних коригувань фінансового результату. Відповідно, сама по собі операція переведення боргу не призводить до виникнення податкових зобов`язань.

Отже, за таких обставин, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення від 12.05.2025р. №22666/15-32-07-02-20 в його спірній частині, в якій його фактично оскаржує позивач, дійсно є протиправним та підлягає скасуванню, в той час як висновки суду попередньої інстанції жодним чином не спростовуються мотивами, наведеними в апеляційній скарзі податкового органу, та, відповідно, не дають підстав для задоволення вимог скаржника.

У свою чергу, визначаючись стосовно правомірності і обґрунтованості наведених відповідачем інших висновків про нібито порушення позивачем п.п.44.1, 44.2, ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього на суму 456728 грн. (в тому числі 3 квартали 2021р. - 456728 грн.); п.198.5 ст.198 ПК України, що призвело до заниження суми податкових зобов`язань з ПДВ за перевіряємий період у сумі 507476 грн., у тому числі по періодам: - квітень 2021р. у сумі - 61050 грн.; - травень 2021р. у сумі - 60657 грн.; - червень 2021р. у сумі - 189562 грн.; - липень 2021р. у сумі - 174767 грн.; - серпень 2021р. у сумі - 21440 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Так, спірною перевіркою було встановлено господарські взаємовідносини у перевіряємому періоді ТОВ «Універсальний Термінал Рисоіл» з ТОВ «Аркон-Транс», між якими було укладено договір від 23.04.2021р. №23/04 про вивантаження імпортних вантажів навалом.

У спірному акті перевірки зазначено, що відповідно до наданих первинних документів, на користь ТОВ «Універсальний Термінал Рисоіл» виписано акти надання послуг від контрагента-постачальника ТОВ «Аркон-Транс» на загальну суму 3044854,57 грн., в т.ч. ПДВ 507475,76 грн.

Вказані операції відображено суб`єктом господарювання в бухгалтерському обліку наступним чином: Дт 91 Кт 631 - надходження послуг Дт 64 Кт 631- відображено суму податкового кредиту з ПДВ Дт 901 Кт 91 - списано витрати на собівартість реалізованих послуг.

Як зазначено відповідачем, до перевірки не надано первинні документи щодо підтвердження використання зазначених послуг в операціях, що є господарською діяльністю платника податку, в тому числі в наданих до перевірки актах виконаних робіт не зазначено зміст і обсяг господарських операцій, які можливо пов`язати з реалізацією товарів та послуг ТОВ «Універсальний Термінал Рисоіл» (номенклатура вантажів, назва т/х, контрагентів, тощо).

До перевірки, на думку перевіряючих, також не надано документальне підтвердження, що діяльність платника податків при отримані вказаних послуг спрямована на отримання доходу ТОВ «Універсальний Термінал Рисоіл».

Окрім цього, до перевірки не було надано й заявки на окремі партії вантажу, що передбачено умовами договору (від 23.04.2021 №23/04 «Про вивантаження імпортних вантажів навалом»), щодо яких ТОВ «Аркон-Транс» надає послуги із вивантаження із судна своїми силами та засобами, що, на переконання ГУ ДПС в Одеській області, унеможливлює визначення вантажу, за допомогою яких сил та засобів виконуються навантажувально-розвантажувальнi роботи.

Так, як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника позивача, посадовій особі ТОВ «Універсальний Термінал Рисоіл» в ході перевірки було надано запит від 27.02.2025р. про надання у повному обсязі документів, що належать або ж пов`язані з предметом перевірки, і щодо пояснень та документального підтвердження по встановленим порушенням. Також, в ході перевірки позивачу було надано ще один запит від 14.03.2025р. про надання пояснень і копій первинних документів щодо придбання навантажувально-розвантажувальних робіт у ТОВ «Аркон-Транс».

Як свідчать матеріали, на 1-й запит контролюючого органу ТОВ «Універсальний Термінал Рисоіл» було надано відповідь від 19.03.2025р. №96 про те, що усі оригінали первинних документів були надані посадовим (службовим) особам ГУ ДПС в Одеській області для ознайомлення згідно з п.85.2 ст.85 ПК України. Стосовно ж вимог перевіряючих надати завірені копії первинних документів, які належать і пов`язані з предметом перевірки, позивач звернув увагу на приписи ст.85 ПК України, за змістом п.85.2 якої, платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки. У п.85.4 регламентовано те, шо при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. У контексті наведених вище вимог законодавства: запит не містить норм податкового чи іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, які контролюючий орган вважає порушеними позивачем; запит не містить фактів про приховані (занижені) об`єкти оподаткування, несплату податків, зборів, платежів за таких обставин зазначена у Запиті вимога про надання завірених копій первинних документів є такою, що не відповідає законодавству України.

На думку податкового органу, у зв`язку з цим, позивач нібито занизив фінансовий результат до оподаткування на загальну суму 2537379 грн. та занизив суму податкових зобов`язань з ПДВ на загальну суму 507476 грн.

Як вже зазначалося судом вище, у розумінні пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу та проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 17.03.2020р. у справі №812/9439/13-а, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети), є такими, що вчинені в межах господарської діяльності. Сам зміст поняття розумної економічної причини (тобто ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для приросту (збереження) в майбутньому. З`ясування наміру платника податку на отримання економічного ефекту від господарської операції передбачає аналіз умов та обставин її здійснення.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач ТОВ «Універсальний Термінал Рисоіл» (як і його контрагент ТОВ «Аркон-Транс») є «портовим оператором» (морським терміналом), який надає повний спектр послуг із навантаження, вивантаження, технологічного накопичення зернових і генеральних вантажів у режимі імпорту та експорту у морському порту Чорноморськ, використовуючи для цього власне та орендоване майно, яке розташовано біля причалу №10 у порту.

Також, позивач приймає участь і у наданні послуг з обслуговування суден у морському порту Чорноморськ шляхом передачі до служби капітана морського порту інформації про підхід, постановку, обробку, знаходження і вихід суден.

14.02.2025р. згідно з наказом Мінрозвитку України №218, позивача було визнано «критично важливим» для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період. Середньооблікова чисельність працівників позивача у 2024р. складала 145 осіб.

Діючи в інтересах клієнтів, позивач самостійно здійснює навантажувально-розвантажувальні операції у порту або у випадку зайнятості персоналу / причалу залучає для цього також сторонніх суб`єктів господарювання на договірних засадах.

Так, з матеріалів справи видно, що між ТОВ «Універсальний Термінал Рисоіл» (Клієнт) і ТОВ «Аркон-Транс» (Підприємство) укладено договір про вивантаження імпортних вантажів навалом від 23.04.2021р. №23/04, згідно з умовами якого, Підприємство зобов`язалося надавати послуги із завантаження / вивантаження своїми силами і засобами імпортних та експортних вантажів, а Клієнт зобов`язався здійснити завезення / вивезення вантажу і оплатити надані йому послуги (із урахуванням додаткових угод від 20.05.2021р., 17.06.2021р., 01.07.2021р., 14.07.2021р.).

Станом на 2021р. ТОВ «Аркон-Транс» теж, як і позиваач, було «портовим оператором», яке здійснювало свою господарську діяльність у порту Чорноморськ, використовуючи для цього, зокрема, складські площі ДП «МТП «Чорноморськ» біля причалів №7-9 у порту, що додатково підтверджується рішенням Господарського суду Одеської області від 04.10.2024р. у справі №916/3040/24.

Як встановлено судами обох інстанцій, на виконання умов вказаного договору від 23.04.2021р. №23/04 протягом квітня 2021р. - серпня 2021р. ТОВ «Аркон-Транс» здійснило навантаження і розвантаження 80692,68 метричних тон вантажу на / з суден «Annabella», «Amadore», «Kiran Istanbul», «Valmiera», «Adamoon», «Ferahnaz», «Recep Kuru», «Hilal Bey», «Adam K».

Факт здійснення вказаних вище навантажувально-розвантажувальних робіт підтверджується наявними у справі актами наданих послуг за договором №23/04 від 23.04.2021р., генеральними актами (стосовно вивантажених з судна вантажів), які містять підписи капітана судна, митниці і позивача, який організовував постановку суден під вивантаження, а також коносаментом (щодо завантажених на судно вантажів), який містить підпис капітана судна.

У світлі доводів сторін та встановлених обставин, колегія суддів, як і суд 1-ї інстанції, вважає, що ці документи є належними та допустимими доказами розвантаження / навантаження судна згідно з п.3 розділу ІІІ «Порядку виконання митних формальностей на морському та річковому транспорті» (затв. наказом Міністерства фінансів України від 10.03.2015р. №308), а також ст.137 Кодексу торговельного мореплавства України.

При цьому, також слід звернути увагу й на те, що усі надані ж ТОВ «Аркон-Транс» послуги були оплачені ТОВ «Універсальний Термінал Рисоіл» у повному обсязі, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями, які містяться в матеріалах справи.

Замовлення ж навантажувально-розвантажувальних робіт у ТОВ «Аркон-Транс» здійснювалося позивачем з метою виконання власних зобов`язань перед своїми клієнтами, а саме перед ТОВ «Грейнком Шиппінг» за договором №07/04/21 від 07.04.2021р., ТОВ «Ферріплюс» за договором №17/09/2020 від 17.09.2020р., ТОВ «Формаг Груп» за договором №18/05/21-1/ОД від 18.05.2021р., ТОВ «ЕС СІ ЕЙЧ» за договором №18/05/21 від 18.05.2021р., ТОВ «Прайд Лоджистикс» за договором №14/05-21/ОД від 14.05.2021р., ТОВ «ЕСТМА» за договором №14/05-21-1/ОД від 14.05.2021р., ТОВ «СП Рисоіл Термінал» за договором №10/06 від 17.09.2020р., ТОВ «Санагро Україна» за договором №15/12/20 від 15.12.2020р. та ТОВ «ОСК» за договором №01/07/2020 від 01.07.2020р.

По факту надання послуг між ТОВ «Універсальний Термінал Рисоіл» та його клієнтами були підписані відповідні акти наданих послуг, надані послуги були оплачені у повному обсязі, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями.

Згадані вище первинні документи були надані позивачем як під час перевірки, так і до суду, при цьому, на думку суду, вони складені у повній відповідності до чинного законодавства України та свідчать про фактичне здійснення господарських операцій з ТОВ «Аркон-Транс».

Крім того, під час адміністративного оскарження спірних податкових повідомлень-рішень позивач отримав від Чорноморської філії ДП «Адміністрація морських портів України» лист від 05.06.2025р. за №1163/15-01-01/Вих, в якому ДП «АМПУ» підтвердило проведення ТОВ «Аркон-Транс» навантажувально-розвантажувальних робіт за замовленням ТОВ «Універсальний Термінал Рисоіл» згідно з договором від 23.04.2021р. №23/04.

Водночас, всупереч положень ст.83 ПК України податковий орган безпідставно не врахував первинні документи позивача зазначив в акті перевірки безпідставний висновок про те, що надані ТОВ «Аркон-Транс» послуги не пов`язані з господарською діяльністю позивача, при цьому не заперечуючи факт надання цих послуг. Таким чином, господарські операції з ТОВ «Арконтранс» беззаперечно вчинені у межах господарської діяльності позивача, оскільки повністю узгоджуються із його основним профілем діяльності.

Жодного спростування вищевказаних висновків відповідачем під час розгляду справи як у суді 1-ї інстанції, так і в суді апеляційної інстанції, не наведено та відповідних доказів не надано.

У цьому ж контексті, судом цілком вірно відхилено доводи контролюючого органу в частині того, що ТОВ «Універсальний Термінал Рисоіл» нібито не надано до перевірки заявки на партії вантажу згідно з договором від 23.04.2021р. №23/04, за якими ТОВ «Аркон-Транс» здійснювало навантажувально-розвантажувальні роботи.

Слід звернути увагу на те, що за змістом ст.1 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-XIV, господарською операцією вважається дія чи подія, яка викликає зміни в структурі активів і зобов`язань, власному капіталі підприємства, а первинним документом, у свою чергу, є документ, який містить відомості про господарську операцію.

У відповідності до ч.1 ст.9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону №996-XIV, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або ж в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст і обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У контексті взаємовідносин з ТОВ «Аркон-Транс» первинними документами виступають саме договір від 23.04.2021р. №23/04 та акти наданих послуг до нього, які, власне, містять зміст і обсяг господарської операції.

Що ж стосується відсутності заявок на партії вантажу, на що звернув увагу представник відповідача, то у даному випадку, це не є порушенням, так як такі заявки не є первинними документами та не вважаються підставою для бухгалтерського обліку, а тому не мають враховуватися при вирішенні питання про реальність господарської операції.

Також, як вже зазначалося вище, в рамках спірної перевірки перевіряючими було надано два запити, які стосувалися взаємовідносин з ТОВ «Аркон-Транс», а саме запити від 11.03.2025р. та від 14.03.2025р.

Як встановлено судами обох інстанцій, на обидва запити позивач надав вичерпні відповіді. Так, у відповідь на 1-й запит відповідача від 11.03.2025р. позивачем у листі №89 від 13.03.2025р. було відображено повну інформацію стосовно взаємозв`язку між отриманими послугами ТОВ «Аркон-Транс» і господарською діяльністю позивача у розмірі наданих послуг своїм клієнтам, а також зазначено про те, що оригінали первинних документів були надані позивачем на початку перевірки з огляду на п.85.2 ст.85 ПК України, та повторно подав ці документи для ознайомлення.

В подальшому, у листі №96 від 19.03.2025р. у відповідь на 2-й запит від 14.03.2025р. позивачем було повідомлено про повторне надання оригіналів первинних документів по взаємовідносинам з ТОВ «Аркон-Транс» і клієнтами позивача та запереченням щодо надання копій цих документів, адже запит не відповідав вимогам п.85.4 ст.85 ПК України.

При цьому, варто зазначити про те, що в акті перевірки відповідач не заперечує фактичне виконання навантажувально-розвантажувальних робіт, що, в свою чергу, підтверджує реальність спірної господарської операції. Втім, згідно з ч.2 ст.77 КАС України, саме контролюючий орган зобов`язаний довести обставини, які стали підставою для визначення грошових зобов`язань платника податків.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого ним рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (ч.2 ст.77 КАС України). У разі ж надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність або ж повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого ч.1 ст.77 КАС України обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2019р. у справі №826/22352/15 та від 23.02.2024р. у справі №813/1777/16.

Однак, в даному випадку, як під час розгляду даної справи у суді 1-ї інстанції, так і під час її апеляційного перегляду, контролюючим органом відповідних доказів надано не було.

У підсумку, колегія суддів, оцінивши надані сторонами докази, вважає обгрунтованими висновки суду 1-ї інстанції про те, що позивач є портовим оператором, визнаний критично важливим для економіки, а його основна діяльність - надання повного спектру послуг з навантаження / вивантаження вантажів у морському порту Чорноморськ; залучення стороннього суб`єкта (ТОВ «Аркон-Транс») на договірних засадах відбувалося з метою виконання власних зобов`язань перед іншими клієнтами, що повністю відповідає визначенню «ділової мети» як спрямованості операції на приріст (збереження) активів або створення умов для такого приросту; самі послуги, реальність яких податковим органом не заперечується, були надані для обслуговування конкретних суден та відповідно окремих договорів з клієнтами позивача, - цей ланцюг постачання та реалізації послуг є незаперечним доказом прямого зв`язку з господарською діяльністю.

Тобто, витрати позивача на оплату послуг ТОВ «Аркон-Транс» фактично були понесені ним виключно в межах господарської діяльності та підтверджені належними первинними документами, а тому заниження податку на прибуток і ПДВ за цими операціями не підтверджене належними доказами.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що висновки ГУ ДПС в Одеській області про зменшення позивачем грошового зобов`язання з ПДВ на суму 498937 грн. та застосування штрафних санкцій на суму 49893,70 грн. (частина податкового повідомлення-рішення форми «Р» №22672/15-32-07-02-20 від 12.05.2025р.), рівно як і про збільшення розміру від`ємного значення ПДВ на суму 8539 грн. (податкове повідомлення-рішення форми «В4» №22673/15-32-07-02-20 від 12.05.2025р.) є необгрунтованими та безпідставними.

Більш того, будь-які підстави вважати, що позивач, у даному випадку, був зобов`язаний складати податкові накладні за неіснуючими операціями або мав порушення в частині реєстрації таких документів відсутні. Відтак, застосування штрафу у сумі 17000 грн. за п.120-1.3 ст.120-1 ПК України є безпідставним, у зв`язку із чим, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправним та таким, що підлягає скасуванню податкового повідомлення-рішення форми «ПН» №22676/15-32-07-02-20 від 12.05.2025р.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

До того ж, слід також зазначити й про те, що за правилами ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За правилами ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Однак, варто звернути увагу на те, що твердження позивача щодо порушення його прав також мають підтверджуватися належними та допустимими доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях та лише суб`єктивній думці останнього.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення має засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені в апеляційній скарзі аргументи відповідача, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, згідно зі ст.316 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2025 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено: 26.01.2026р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов

Судді: К.В. Кравченко

В.О. Скрипченко