Постанова від 19 січня 2026 р. у справі №160/17708/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

20 січня 2026 року м.Дніпросправа № 160/17708/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Баранник Н.П.,

суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2025 року у справі № 160/17708/254 (суддя Рябчук О.С., справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, в письмовому провадженні) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Військова частина НОМЕР_2 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправною діяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не звільнення ОСОБА_1 з лав Збройних Сил України на підставі абзацу 10 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”, у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною з числа осіб з інвалідністю II групи;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити з лав Збройних Сил України ОСОБА_1 на підставі абзацу 10 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”, у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною з числа осіб з інвалідністю ІІ групи.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є військовослужбовцем, проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 . 28.04.2025 року позивач звернувся з рапортом до командування військової частини про звільнення з військової служби на підставах, визначених абзацом 10 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”. Проте, листом військової частини НОМЕР_1 №1542/6086 від 26.05.2025 року йому було повідомлено, що подані документи відпрацьовані не у відповідності до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом МОУ від 10.04.2009 №170, та не містять вичерпного переліку документів, що підтверджують обставини для звільнення, передбачені Законом України “Про військовий обов`язок і військову службу”, у зв`язку з відсутністю довідки ЛКК або МСЕК про потребу дружини в постійному догляді. З таким рішенням позивач незгодний, вбачає в діях відповідача протиправну бездіяльність, яка полягає у не звільненні його з військової служби на підставах, визначених Законом України “Про військовий обов`язок і військову службу”,

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2025 у даній справі позовні вимоги позивача було задоволено. Так, суд:

- визнав протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо повернення на доопрацювання подання та документів на звільнення ОСОБА_1 з лав Збройних Сил України на підставі підпункту “г” пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”, у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною з числа осіб з інвалідністю ІI групи;

- зобов`язав військову частину НОМЕР_1 звільнити з лав Збройних Сил України ОСОБА_1 на підставі підпункту “г” пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”, у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною з числа осіб з інвалідністю ІІ групи.

Із рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач, ним була подана апеляційна скарга. В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неналежну оцінку доказів у справі, відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову позивача.

В обґрунтування доводів скарги відповідач зазначає, що з поданих документів позивача на звільнення відповідно до пп."г" п. 2 ч. 4 статті 26 Закону № 2232-ХІІ, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) вбачається, що його дружині ОСОБА_2 встановлено ІІ групу інвалідності (довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 10ААА №659181 від 14.12.2010). Однак документів, які підтверджують необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, відповідно до абз.11 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ, позивачем не надано. Серед поданих документів на звільнення є копія Висновку № 3 від 07.01.2025, в якому рекомендована соціальна послуга: отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи. Суд першої інстанції не надав відповідної правової оцінки доводам відзиву та не врахував висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Касаційного адміністративного суду від 21.02.2024 у справі № 120/1909/23.

Позивач подав письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідача. У відзиві стверджує, що погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд повно встановив обставини справи та ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального права. Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Позивач у відзиві наполягає, що висновок №3 про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі форми 080-4/о, яким встановлено, що ОСОБА_2 потребує отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи, є належним та допустимим підтвердженням потреби у постійному сторонньому догляді особи з інвалідністю та підставою для звільнення позивача з військової служби згідно з абзацем 10 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”.

Третьою особою відзив на апеляційну скаргу відповідача не подавався.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст.311 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

З матеріалів справи встановлено, що 28 квітня 2025 року ОСОБА_1 у встановленому Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 порядку звернуся з рапортом до командування військової частини НОМЕР_2 про звільнення з військової служби на підставі пп. “г” п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”, а саме: через сімейні обставини - необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною з числа осіб з інвалідністю ІІ групи.

До рапорту позивач долучив копії: паспорту серії НОМЕР_3 , довідки про РНОКПП та витягу з Реєстру територіальної громади ОСОБА_1 ; паспорту, виданого ОСОБА_2 ; свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 від 01.04.2025; довідки до акта огляду МСЕК ОСОБА_2 ; висновок №3 від 07.01.2025 за формою 080-4/о про потребу в догляді за ОСОБА_2 ..

Листом військової частини НОМЕР_1 № 1542/6086 від 26.05.2025 року, на адвокатський запит №20052501-вих. від 20.05.2025 щодо надання інформації про результати розгляду рапорту заступника командира інженерної роти війської частини НОМЕР_2 старшого лейтенанта ОСОБА_3 на звільнення з військової служби за сімейними обставинами, було повідомлено, що за результатами опрацювання документів, що надійшли з військової частини НОМЕР_2 за вих. 1553/5605 від 30.04.2025 на звільнення з військової служби старшого лейтенанта ОСОБА_3 встановлено, що подані документи відпрацьовані не у відповідності до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом МОУ від 10.04.2009 №170, та не містять вичерпного переліку документів, що підтверджують обставини для звільнення, визначені Законом України “Про військовий обов`язок і військову службу”. Відсутні довідки ЛКК або МСЕК про потребу дружини в постійному догляді.

13.05.2025 року подання та додані матеріали щодо звільнення з військової служби старшого лейтенанта ОСОБА_3 за вих. №1542/5625 повернуто до військової частини НОМЕР_2 на доопрацювання.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо не видання наказу про його звільнення з військової служби за результатами розгляду рапорту, позивач звернувся до суду із позовом про зобов`язання звільнити його з військової служби.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, вказав, що поданий позивачем до рапорту про звільнення з військової служби медичний висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватись і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі №3 від 07.01.2025 (форма 080-4/о) є належним і достатнім документом для підтвердження того, що дружина позивача потребує постійного догляду. Дії Військової частини НОМЕР_1 щодо повернення на доопрацювання подання та документів на звільнення позивача з військової служби є протиправними.

При цьому, суд вважав за необхідне з метою належного захисту прав позивача зобов`язати відповідача прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби на підставі підпункту “г” пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” за сімейними обставинами - у зв`язку з наявністю дружини з інвалідністю II групи.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України “Про військовий обов`язок і військову службу” від 12.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ в редакції на час виникнення спірних відносин).

За змістом частини першої та третьої статті 1 цього Закону Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Частиною першою статті 2 Закону №2232-ХІІ передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом (пункт 1 частини другої статті 2 Закону №2232-ХІІ).

Частиною шостою статті 2 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” визначені такі види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”.

Відповідно до підпункту “г” пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII, військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Згідно з абзацом 11 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-ХІІ визначено, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин під час дії воєнного стану, у разі: необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи.

Частиною сьомою статті 26 Закону №2232-XII визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення № 1153/2008 в редакції на час спірних правовідносин), яким визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з виконанням громадянами військового обов`язку в запасі (пункт 1).

Згідно з пунктом 260 Положення №1153/2008 під час дії особливого періоду військовослужбовці звільняються з військової служби з підстав, визначених статтею 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”, та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 26-2 названого Закону.

Положеннями підпункту 2 пункту 225 Положення №1153/2008 передбачено, що звільнення військовослужбовців із військової служби під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) здійснюється на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”: підполковника (капітана 2 рангу) включно за всіма підставами - командирами корпусів та командувачами військ оперативних командувань і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них Порядок звільнення врегульований пунктами 233-243 Положення №1153/2008.

Відповідно до пункту 233 Положення № 1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.

У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153, визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170 (далі - Інструкція №170 в редакції на час спірних відносин).

Відповідно до пункту 12.11 розділу XIІ Інструкції №170 Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.

Відповідно до п. 23 Додатку 19 до Інструкції №170 у разі необхідності здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи:

копія свідоцтва про шлюб;

один із документів, що підтверджує інвалідність дружини (чоловіка): довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України “Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю”, “Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю”, в яких зазначено групу інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою згідно з наказом Мінсоцполітики від 21 вересня 2015 року № 946;

висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, про потребу в постійному догляді.

Аналіз наведених положень Закону дає підстави для висновку, що у спірному випадку звільнення з військової служби через сімейні обставини можливе у зв`язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови, якщо такі особи потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

На підтвердження наявності підстав для звільнення з військової служби позивач надав копію висновку за формою первинної облікової документації № 080-4/о лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, згідно якого ОСОБА_2 потребує отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.

Спірним у даній справі є питання допустимості такого висновку на підтвердження необхідності здійснення позивачем постійного догляду за дружиною та його звільнення із військової служби за сімейними обставинами.

Процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації, визначено Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 (далі - Положення № 1317).

Положенням № 1317 визначено процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.

Відповідно до пункту 3 Положення № 1317 медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

За приписами підпункту 1 пункту 11 Положення № 1317 міські, міжрайонні, районні комісії визначають:

ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків;

….потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування;…

Поняття «постійний догляд» передбачає безперервний догляд, який надається особі, що не здатна до самообслуговування, догляд, який надається без будь-якого часового обмеження, суцільним порядком.

В свою чергу, відповідно до Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.04.2008 № 189 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 01.06.2021 № 1066), при лікувально-профілактичних закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, утворюються ЛКК (пункту 1 розділу III).

За приписами пункту 3 розділу ІІІ цього Порядку до основних завдань ЛКК належить:

1) видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог пункту 4 розділу IV цього Порядку;

2) здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до МСЕК для встановлення інвалідності;

3) надання до МСЕК документів хворого, направленого на огляд та обстеження;

4) вжиття заходів щодо перевірки та усунення недоліків у суб`єкта господарювання, що були виявлені Фондом соціального страхування України за результатом перевірки обґрунтованості медичних висновків про тимчасову непрацездатність (у разі звернення керівника суб`єкта господарювання).

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.03.2021 № 407 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я» затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі».

Згідно з пунктом 2 цієї Інструкції висновок призначений для реєстрації порушень функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду, в тому числі для реєстрації когнітивних порушень, які виникають при захворюваннях (органічні психічні розлади (F00–F09), розумова відсталість (F70–F79), порушення рухової активності (паралічі), соціальна дезадаптація тощо).

Згідно п. 5 Інструкції, висновок надається особі, яка потребує постійного стороннього догляду, або її законному представнику.

Згідно п.8 Інструкції, пункт 4 Висновку, в якому зазначається про визначення ЛКК потреби особи в постійному сторонньому догляді, не заповнюється.

З аналізу наведеного можливо зробити висновок, що така форма висновку № 080-4/о видається особі, яка безумовно потребує постійного стороннього догляду, та окремого зазначення про це в цьому документі не передбачено.

Такий висновок є допустимим та належним доказом на підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за дружиною та підтверджує наявність підстав для звільнення позивача із військової служби за сімейними обставинами.

Суд зауважує, що абзац 4 підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначає два документи альтернативно для підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за особою або висновок медико-соціальної експертної комісії, або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Таким чином, позивач до поданого рапорту надав відповідачу докази на підтвердження існування підстав для звільнення, визначених підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», та відповідно до переліку документів, що визначено Законом.

Відповідно, дії Військової частини НОМЕР_1 щодо повернення на доопрацювання подання та документів на звільнення позивача з військової служби у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю II групи є протиправними.

При цьому, судом обрано спосіб захисту порушеного права позивача у межах повноважень, визначених ч.4 ст.245 КАС України.

Колегія суддів звертає увагу відповідача, що висновки Верховного Суду у постанові від 21.02.2024 у справі №120/1909/23 не можуть бути застосованими до спірних правовідносин, оскільки суд аналізував інші обставини, що не є тотожними зі спірними, зокрема, надавалася оцінка допустимості в якості належного доказу на підтвердження потреби особи у постійному сторонньому догляді висновку ЛКК за формою 080-2/о про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі.

Доводи апеляційної скарги відповідача правильних висновків суду першої інстанції не спростовують.

Судом першої інстанції рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Розподіл судових витрат згідно ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2025 року у справі № 160/17708/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках та в строки, визначені статтями 328,329 КАС України.

Головуючий - суддя Н.П. Баранник

суддя Н.І. Малиш

суддя А.А. Щербак