Постанова від 20 січня 2026 р. у справі №334/6187/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 січня 2026 року м. Дніпросправа № 334/6187/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Щербака А.А. (доповідач),

суддів: Баранник Н.П., Малиш Н.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 04 серпня 2025 року (суддя Коломаренко К.А.) у справі за позовом Запорізького відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області до громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України,-

ВСТАНОВИВ:

Запорізький відділ Головного управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області звернувся з позовом до громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 04 серпня 2025 року позов задоволено.

Суд вирішив затримати та помістити до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 6 (шість) місяців, рахуючи з 04 серпня 2025 року до 03 лютого 2026 року, з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України.

Відповідачем подана апеляційна скарга, просить рішення суду першої інстанції скасувати, в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не було враховано, що відповідач не створює загрози національним інтересам, національній безпеці, не порушує права і свободи людини та громадянина, не сприяє дестабілізації суспільно-політичної обстановки в Україні та не поширює вплив організованої злочинності.

Зазначено, що відповідач має намір оскаржити рішення про примусове видворення.

Також відповідач зазначає про наявність рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 01 жовтня 2025 року у праві №337/4155/25, яким відповідача визнано батьком ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до пункту 1 частини 1 ст.311 КАС України в порядку письмового провадження, на підставі наявних у ній доказів.

Колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) є громадянином Російської Федерації, був документований паспортом НОМЕР_1 , який виданий 22.03.2019 з терміном дії до 22.03.2024.

Відповідач прибув на територію України у 1997 році та з того часу територію України не покидав, що підтверджено відсутністю інформації у веб-інтерфейсі інформаційно-телекомунікаційної системи, щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон (система Аркан) та відмітками у паспорті громадянина НОМЕР_1 .

25.03.2025 уповноваженою службовою особою Запорізького відділу УДМС у Запорізькій області було прийнято рішення №2328100100000327 про примусове видворення з території України відповідача.

Таким чином, у відповідача - громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 відсутні чинні документи, що посвідчують особу та дають право на виїзд з України. Строк дії паспорта відповідача закінчився 22.03.2024. Відомості про отримання відповідачем посвідки на тимчасове проживання в Україні відсутні.

Будь-яких доказів звернення відповідача у встановлений строк до органів міграційної служби з письмовими заявами щодо продовження строку дії посвідки на тимчасове проживання в Україні судом не встановлено.

Відповідач до відповідних державних органів із заявами про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту не звертався. Відсутні докази, які би свідчили, що відповідач залишав країну свого національного походження у зв`язку з побоюванням стати жертвою переслідувань в розумінні ст. 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив про наявність підстав для прийняття рішення про затримання відповідача з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, строком на 6 (шість) місяців з метою забезпечення примусового видворення за межі території України.

Колегія суддів з висновками суду першої інстанції погоджується.

Відповідно до ч.3 ст.9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.

Відповідно до п.14 ч.1 ст.1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» нелегальний мігрант - це іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.

Відповідно до частин 2, 3 статті 25 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування в Україні або які не можуть виконати обов`язок виїзду з України, не пізніше дня закінчення відповідного строку їх перебування у зв`язку з відсутністю коштів або втратою паспортного документа можуть добровільно повернутися в країну походження або третю країну, у тому числі за сприяння міжнародних організацій. Рішення про добровільне повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частинах першій і другій цієї статті, приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції, за заявою іноземця та особи без громадянства про добровільне повернення.

Як було встановлено судом першої інстанції, із заявою про добровільне повернення відповідач до органів державної міграційної служби не звертався.

Згідно ч.8 ст.26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» примусове повернення не застосовується до іноземців та осіб без громадянства, які не досягли 18-річного віку, до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», а так само не може бути застосовано до осіб, які не мають документів, що посвідчують особу та дають право на виїзд з України (такі іноземці та особи без громадянства затримуються у встановленому законом порядку з метою ідентифікації, документування та забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або примусового видворення відповідно до цього Закону).

Статтею 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено вичерпний перелік обставин, за яких іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворені або видані чи передані до країни де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань; де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання; де їх життю або здоров`ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини, або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя; де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки. Також забороняється колективне примусове видворення іноземців та осіб без громадянства.

Наведений перелік підстав є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

Іноземець або особа без громадянства зобов`язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення (ч.5 зазначеного Закону).

Відповідно до статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальні органи та територіальні підрозділи, органи охорони державного кордону або органи Служби безпеки України можуть приймати рішення про примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, якщо такі особи затримані за незаконне перетинання (спробу незаконного перетинання) державного кордону України або є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, або якщо така особа не виконала у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, а також в інших передбачених законом випадках.

Відповідно ч. 1 ст. 289 КАС України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення або реадмісію, ухилятиметься від виконання рішення про його (її) примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик його (її) втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення, документа, що дає право на виїзд з України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальний орган чи підрозділ, орган охорони державного кордону, орган Служби безпеки України подає до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням зазначених органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовну заяву про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів: 1) затримання з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення за межі території України; 2) затримання з метою забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 3) взяття на поруки підприємством, установою чи організацією; 4) зобов`язання внести заставу.

Судом першої інстанції було вірно встановлено наявність факту порушення відповідачем законодавства України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, тривалий час перебування відповідача в Україні без законних підстав, відсутність документів, які б надавали право на перетин кордону для виїзду з території України.

Суд вірно врахував відсутність доказів щодо оскарження відповідачем рішення про його примусове видворення з України.

Згідно абз.1 ч.4 ст.30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців (абз. 1 ч. 4 ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»).

Відповідно до ч.11 ст.289 КАС України строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців.

Суд першої інстанції вірно врахував, що відповідач після перетину державного кордону України тривалий час проживав на території України без законних підстав, до органів міграційної служби не звертався, та дійшов висновку, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення, а так само у нього відсутній документ, що дає право на виїзд з України.

Доводи апеляційної скарги вказаного не спростовують.

Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 04 серпня 2025 року у справі за позовом Запорізького відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області до громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції в строк, передбачений ст. 329 КАС України.

Головуючий - суддя А.А. Щербак

суддя Н.П. Баранник

суддя Н.І. Малиш