Постанова від 18 січня 2026 р. у справі №160/18403/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 січня 2026 року м. Дніпросправа № 160/18403/25 (суддя Горбалінський В.В., м. Дніпро)

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),

суддів: Шальєвої В.А., Іванова С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2025 року у справі №160/18403/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 24 червня 2025 року звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі – відповідач-1), Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі – відповідач-2), згідно з яким, просить:

- визнати протиправними рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №0471150032002 від 28.05.2025 року про відмову призначенні пенсії за віком громадянці України - ОСОБА_1 через відмову у зарахуванні до загального страхового стажу періоду роботи згідно із записами у трудовій книжці за період з 05.04.1986 року по 06.03.2000 року;

- зобов`язати управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати громадянці України - ОСОБА_1 до загального страхового стажу період роботи з 05.04.1986 року по 08.10.1986 року на посаді зоотехніка - селекціонера в колгоспі імені «Жданова» Солоненського району Дніпропетровської області;

- зобов`язати управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати громадянці України - ОСОБА_1 до загального страхового стажу період роботи з 10.10.1986 року по 10.04.1996 року на посаді головного зоотехніка в колгоспі « ЗАПОВІТ ЛЕНІНА», який був реорганізований в колективне сільськогосподарське підприємство «НИВА»

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати громадянці України - ОСОБА_1 до загального страхового стажу період роботи з квітня 1996 року по 06.03.2000 року - період роботи в КСП «Рассвет» Магдалинівського району Дніпропетровської області. Позов обґрунтовано тим, що рішення відповідача №0471150032002 від 28.05.2025 року є протиправним, оскільки працівник не може відповідати за правильність записів у трудовій книжці та архівних довідках, а тому таке рішення підлягає скасуванню. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2025 року позов задоволено частково.

Суд, визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №0471150032002 від 28.05.2025 року.

Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 05.04.1986 року по 08.10.1986 року, з 10.10.1986 року по 10.04.1996 року та з 13.04.1996 року по 31.12.1998 року.

Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 29.04.2025 року. У задоволенні іншої частини позову відмовив.

Рішення суду мотивовано тим, що позовні вимоги в частині зарахування періодів роботи позивача з 05.04.1986 року по 08.10.1986 року, з 10.10.1986 року по 10.04.1996 року та з 13.04.1996 року по 31.12.1998 року до страхового стажу є обґрунтованими та підлягають задоволенню. При цьому, суд першої інстанції зробив висновок про те, що станом на момент звернення до пенсійного органу позивачу виповнилось 60 років, страховий стаж становив 33 роки 03 місяці 09 днів (з урахуванням періодів роботи з 05.04.1986 року по 08.10.1986 року, з 10.10.1986 року по 10.04.1996 року та з 13.04.1996 року по 31.12.1998 року), що свідчить про наявність у позивача права на призначення пенсії за віком.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області оскаржило його в апеляційному порядку з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що позивач не має необхідного страхового стажу, а тому не має підстав для призначення їй пенсії. Відповідач зазначає про те, що до загального трудового стажу позивача не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки: - з 05.04.1986 по 08.10.1986, з 10.10.1986 по 10.04.1996 та з 13.04.1996 по 31.12.1998, оскільки згідно з архівними довідкам зазначене скорочення імені по батькові, що не відповідає паспортним даним. Страховий стаж Позивача становить 20 років 06 місяців 18 днів.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції з`ясовано та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що 20.05.2025 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

28.05.2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області розглянуло заяву ОСОБА_1 від 20.05.2025 року та прийняло рішення №047150032002, яким відмовило заявнику в призначенні пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку відсутністю у заявника необхідного страхового стажу (а.с.10).

У вищезазначеному рішенні вказано про те, що: за результатом розгляду документів до страхового стажу не враховано періоди трудової діяльності згідно архівних довідок №Р-01, №Р-03 від 18.03.2024 року, оскільки зазначене скорочення імені по-батькові особи (Викт., ОСОБА_2 ), що не відповідає паспортним даним заявниці; до уваги не взято архівну довідку №Р-237/1-25 від 06.03.2024 року про період роботи з 1996 року по 2000 рік, оскільки довідка потребує перевірки обґрунтованості її видачі та достовірності поданих відомостей. Крім цього, у вказаному рішенні зазначено, що страховий стаж заявника становить 20 років 06 місяців 18 дні, при необхідному – 32 роках.

Законність та обґрунтованість вищезазначеного рішення є предметом спору переданого на вирішення суду.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення, враховуючи положення частини 1 статті 308 КАС України, згідно з якої суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (надалі-Закон № 1058), особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 01 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Відповідно до ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно зі ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

12.08.1993 Кабінет Міністрів України своєю постановою №637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).

Так, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (розділ «Загальні положення» Порядку №637).

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Як вбачається з рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №0471150032002 від 28.05.2025 року, пенсійним органом не зараховано до страхового стажу роботи позивача, зокрема, період трудової діяльності згідно архівних довідок №Р-01, №Р-03 від 18.03.2024 року, оскільки зазначене скорочення імені по-батькові особи (Викт., ОСОБА_2 ), що не відповідає паспортним даним заявниці; до уваги не взято архівну довідку №Р-237/1-25 від 06.03.2024 року про період роботи з 1996 року по 2000 рік (а.с.10).

Згідно з відомостями архівних довідок №Р-01, №Р-03 від 18.03.2024 року « ОСОБА_3 »; « ОСОБА_1 »; « ОСОБА_1 » працювала в колгоспі «Заповіт Леніна» з 1986 року по 1996 рік (а.с.11-12).

Суд апеляційної інстанції зауважує, що архівні довідки видаються на підставі первинних документів, що були передані до відповідного архіву.

Тобто, при видачі архівної довідки в ній зазначається інформація, в тому числі із скороченнями, що міститься в оригіналах первинних документів, що передалися на зберігання.

Зважаючи на те, що архівна довідка є документом, що несе інформацію, що міститься в первинних документах, без будь-яких доповнень, суд апеляційної інстанції вважає, що застосування роботодавцем скорочень не може мати наслідком відмову працівнику в реалізації права на зарахування страхового стажу за такий період роботи.

Відповідач відмовлячи у врахуванні вищезазначених довідок вказує на те, що ці довідки та архівну довідку №Р-237/1-25 від 06.03.2024 року можливо зарахувати після проведення перевірки первинних документів підприємства.

За умовами частини 3 статті 44 Закону України № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Тобто, у разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами або архівних установ.

За наведених обставин, суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права перевірити інформацію, яка зазначена у трудовій книжці та інших документах позивача, як того вимагає частина 3 статті 44 Закону №1058-IV.

Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

У постанові від 19.12.2019 у справі №307/541/17 (адміністративне провадження №К/9901/18274/18) Верховний Суд зазначив про те, що підставою для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що на особу не може перекладатись тягар доведення повноти та чіткості даних, що зазначені у його трудовій книжці та наданих йому архівних довідках.

Зважаючи на вищевикладене суд апеляційної інстанції погоджується і з висновком суду першої інстанції про безпідставність не зарахування пенсійним органом періоду роботи позивача з 05.04.1986 року по 08.10.1986 року, з 10.10.1986 року по 10.04.1996 року та з 13.04.1996 року по 31.12.1998 року до страхового стажу.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що висновки суду в резолютивній частині постанови - є приписами, що підлягають безумовному виконанню сторонами та третіми особами, а судове рішення має бути категоричним, тобто повинне давати відповідь на позовні вимоги таким чином, щоб зняти невизначеність у взаємовідносинах між сторонами спору, також суд звертає увагу на те, що у резолютивній частині постанови повинен бути наведений ясний і однозначний за своїм формулюванням висновок про протиправність дій або бездіяльності відповідача та про спосіб відновлення порушених прав позивача.

Суд першої інстанції зробивши правильний висновок про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №0471150032002 від 28.05.2025 року, яким відмовлено в призначенні пенсії позивачу та, як наслідок необхідності його скасування, помилково зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити позивачу пенсію за віком.

Дії зобов`язального характеру щодо розгляду заяви з призначення позивачу пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення позивачу пенсії за віком, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.

Наведена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 07.05.2024 у справі №460/38580/22.

На підставі зазначеного, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення суду першої інстанції змінити, шляхом заміни в абзацах третьому та четвертому резолютивної частини рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2025 року у справі №160/18403/25 слів «Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області» на слова «Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області».

В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2025 року у справі №160/18403/25 слід залишити без змін.

Керуючись: статтями 241-245, 250, пунктом 1, 2 частини 1 статті 315, статтями 317, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області – задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2025 року у справі №160/18403/25 - змінити шляхом заміни слів «Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області» на слова «Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області» в абзацах третьому та четвертому резолютивної частини рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2025 року.

В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2025 року у справі №160/18403/25 – залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено 19 січня 2026 року.

Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко

суддя В.А. Шальєва

суддя С.М. Іванов