Постанова від 19 січня 2026 р. у справі №440/12496/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2026 р.Справа № 440/12496/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: Бегунца А.О. , П`янової Я.В. ,

за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазторг» на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 03.11.2025 (головуючий суддя І інстанції: О.О. Кукоба) по справі № 440/12496/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазторг»

до Державної податкової служби України , Головного управління ДПС у Донецькій області

про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Нафтогазторг" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом в якому, з урахуванням уточнень, просило:

- визнати протиправними та скасувати рішення від 08.09.2025 №97/05-99-09 про припинення ліцензій на торгівлю паливно-мастильними матеріалами.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

31.10.2025 ТОВ «Нафтогазторг» подало заяву про забезпечення позову, в якій просило зупинити дію рішення ГУ ДПС у Донецькій області від 08.09.2025 №97/05-99-09 щодо анулювання ліцензії ТОВ "Нафтогазторг" №05290314202000045 та №05290314202000046 на право роздрібної торгівлі пальним, терміном дії з 24.11.2020 до 24.11.2025 до набрання законної сили рішенням суду по справі №440/12496/25.

В обґрунтування заяви зазначило, що внаслідок прийняття вищезазначеного рішення позивач фактично позбавлений можливості вести господарську діяльність з продажу пального до моменту перевірки правомірності прийняття рішення у судовому порядку.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.11.2025 у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Позивач, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне встановлення обставин справи, що призвело до неправомірного висновку, просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що ТОВ «Нафтогазторг» є єдиним постачальником пального підприємствам соціальної сфери в регіоні, в якому проводиться евакуація населення у зв`язку з бойовими діями.

Вказує, що застосування заходів забезпечення позову має важливе значення для життя людей, що перебувають в зоні бойових дій.

Посилається на справу №440/6272/24, в якій суд першої інстанції застосував заходи забезпечення позову з ідентичною аргументацією, що наведена ТОВ «Нафтогазторг» в межах цієї справи.

Державна податкова служба України, Головне управління ДПС у Донецькій області (далі - відповідачі) подали відзиви на апеляційну скаргу, в яких, наполягаючи на законності та обґрунтованості ухвали суду першої інстанції, просять залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Позивачем подано відповідь на відзиви відповідачів, в якому просить врахувати надані письмові пояснення та задовольнити заяву про забезпечення позову, а відзиви на апеляційну скаргу вважати необґрунтованими та безпідставними.

Учасники справи про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, відзивів на неї, додаткові пояснення, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав, які б вказували на необхідність забезпечення позову у заявлений спосіб та даних, які б свідчили про очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, захист яких стане взагалі неможливим без вжиття таких заходів, або ж для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано статтями 150, 151 КАС України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті визначених законом заходів з метою створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Частинами 1, 2 ст. 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. (ч. 2 ст. 151 КАС України).

Відповідно до ч. 6 ст. 154 КАС України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.

При цьому співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони Відповідачу здійснювати певні дії.

Колегія суддів враховує і те, що відповідно до статті 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно з Рекомендацією N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

Відтак, заходи забезпечення позову застосовуються судом лише у виключних, виняткових випадках за наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому, такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

В той же час, Верховний Суд у постанові від 17.04.2019 (справа №705/4587/17) сформулював правову позицію, згідно з якою, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Для забезпечення позову суд повинен, на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза правам, свободам та інтересам особи має реальний характер. Загроза повинна бути прямо пов`язана з об`єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пункту 1 ч. 2 ст. 150 КАС України.

Отже, надання правової оцінки доводам позивача, висловленим на обґрунтування позовних вимог по суті спору, має здійснюватися судом у межах процедури судового розгляду, з дотриманням усіх процесуальних гарантій учасників справи, передбачених процесуальним законом, а тому вжиття заходів забезпечення позову у такий спосіб, фактично, призводить до вирішення спору по суті й може мати вплив на судове рішення, яке згодом буде ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

Вказану позицію підтримав Верховний Суд, зокрема, у постанові від 01.06.2023 у справі № 640/10260/22.

У справі, що розглядається, ТОВ «Нафтогазторг» звернулось до суду з позовом, в якому просило скасувати рішення ГУ ДПС у Донецькій області від 08.09.2025 №97/05-99-09 щодо анулювання ліцензії ТОВ "Нафтогазторг".

Отже, незгода позивача із прийнятим рішенням, стала підставою для звернення до суду із позовом.

Також, Товариство звернулось до суду із заявою про забезпечення позову, в якому просило зупинити дію рішення ГУ ДПС у Донецькій області від 08.09.2025 №97/05-99-09 щодо анулювання ліцензії ТОВ "Нафтогазторг" №05290314202000045 та №05290314202000046 на право роздрібної торгівлі пальним до набрання законної сили рішенням суду.

Мотивувало такі вимоги, зокрема, тим, що внаслідок прийняття вищезазначеного рішення позивач фактично позбавлений можливості вести господарську діяльність з продажу пального до моменту перевірки правомірності прийняття рішення у судовому порядку.

Просило врахувати, що ТОВ «Нафтогазторг» є єдиним постачальником пального підприємствам соціальної сфери в регіоні, в якому проводиться евакуація населення у зв`язку з бойовими діями.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до ст. 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Судом встановлено, що видами діяльності ТОВ «Нафтогазторг» є: роздрібна торгівля пальним (основний); виробництво продуктів нафтоперероблення; оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; вантажний автомобільний транспорт; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; будівництво житлових і нежитлових будівель.

Тобто, зазначене свідчить можливість позивача здійснювати господарську діяльність не лише з роздрібної торгівлі пальним.

В свою чергу, припинення дії ліцензії стосовно одного виду діяльності суб`єкта господарювання (в тому числі й основного) за наявності інших відкритих КВЕД відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, не може слугувати єдиним та безперечним доказом на користь висновку про наявність підстав для забезпечення позову.

Крім того, ТОВ «Нафтогазторг» має діючу ліцензію на право оптової торгівлі пальним за відсутності місць оптової торгівлі пальним № 990614202200538 терміном дії з 15.06.2022 до 15.06.2027, що не спростовується позивачем.

Колегія суддів зауважує, що за наявності у відповідного підприємства інших господарських одиниць, які мають діючі ліцензії на право здійснення певного виду діяльності, відсутні підстави стверджувати про об`єктивну неможливість виконання таким суб`єктом господарювання взятих на себе господарських зобов`язань перед третіми особами.

З цих підстав колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо неможливості вести господарську діяльність з продажу пального внаслідок прийняття спірного рішення.

Доводи скаржника про те, що він є єдиним постачальником пального підприємствам соціальної сфери в регіоні, в якому проводиться евакуація населення у зв`язку з бойовими діями колегія суддів оцінює критично, оскільки жодних доказів, які б свідчили про дійсний вплив спірного рішення на підприємства, громадян, яким ТОВ «Нафтогазторг» постачало пальне не надано.

Посилання апелянта на справу №440/6272/24, в якій суд першої інстанції застосував заходи забезпечення позову колегія суддів вважає помилковими з огляду на відмінність в обставинах справи.

В ухвалі від 24.01.2024 у справі №140/1568/23 Об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила, що інститут забезпечення адміністративного позову є складним та специфічним інструментом, призначення якого полягає у створенні можливості реального й ефективного захисту прав, свобод і законних інтересів, зокрема фізичних та юридичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, що реалізується в залежності від індивідуальних фактичних обставин конкретної справи, що й зумовлюють різні висновки щодо наявності підстав для його застосування.

Отже, та обставина, що в іншій справі позов було забезпечено і Верховний Суд з цим погодився, не означає наявність безумовних підстав для застосування таких заходів у будь-якій іншій справі, в тому числі з подібним предметом спору. Це обґрунтовується тим, що за змістом частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Натомість, результат вирішення справи та/або порушеного питання завжди залежить від фактичних обставин у кожній конкретній справі, доказів, наявних на підтвердження доводів та/або заперечень, та їх сукупної правової оцінки.

При вирішенні справи, судом апеляційної інстанції враховані висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 15 грудня 2025 року у справі № 440/5298/25.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що Товариство не довело існування та впливу на нього обставин, виходячи з яких він просив вжити заходи забезпечення позову.

Недоведеність таких обставин є підставою для відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки обов`язковою передумовою для співставлення інтересів сторін є встановлення реальності впливу або можливості впливу на такі інтереси спірних правовідносин, в той час як в цій справі наразі відсутні жодні докази на підтвердження настання обставин, про які вказувало Товариство. Вжиття заходів забезпечення позову на основі одних лише тверджень є невиправданим та порушує правову визначеність у відповідних правовідносинах.

Як наслідок, колегія суддів вважає правильним висновок окружного адміністративного суду про відмову в задоволенні заяви ТОВ «Нафтогазторг» про забезпечення позову.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді питання про вжиття заходів забезпечення позову неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції постановив оскаржувану ухвалу відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазторг» залишити без задоволення.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 03.11.2025 по справі № 440/12496/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.Б. Русанова

Судді А.О. Бегунц Я.В. П`янова

Повний текст постанови складено 26.01.2026 року