Постанова від 22 січня 2026 р. у справі №520/21832/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2026 р. Справа № 520/21832/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.10.2025 року (ухвалене суддею Пасечнік О.В.) в справі № 520/21832/25

за позовом ОСОБА_1

до Державної установи "Харківський слідчий ізолятор"

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Державної установи "Харківський слідчий ізолятор", у якому просила: визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» № 168 від 28.02.2022 р., в повному обсязі за період з 24.02.2022 р. до 31.08.2022 р. в розмірі 30000 грн. щомісячно; зобов`язати Державну установу «Харківський слідчий ізолятор» здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 р. «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за період з 24.02.2022 р. по 31.08.2022 р. в розмірі 30000 грн. на місяць за фактично відпрацьований період, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.10.2025 р. адміністративний позов залишено без задоволення.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивачка посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи. Позивачка вважає, що всупереч приписів Постанови № 168, відповідач за спірний період не нараховував та не виплатив її додаткову винагороду у розмірі 30000 грн. Зазначає, з 24.02.2022 р. по 07.07.2022 р. вона має безальтернативне право на додаткову винагороду в фіксованому розмірі 30000 грн. щомісячно, а з 08.07.2022 р. по 31.08.2022 р. додаткова винагорода у розмірі 30000 грн. обчислюється пропорційно часу служби.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги позивачки підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг.

Судовим розглядом встановлено, що з 01.01.2020 р. по 01.05.2024 р. ОСОБА_1 проходила службу в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор».

Позивачка вважає, що в період з 24.02.2022 р. по 31.08.2022 р. відповідач протиправно не нараховував та не виплачував в повному обсязі додаткову винагороду передбачену п. 1 постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у зв`язку з чим звернулася до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у спірний період додаткова винагорода позивачці виплачувалась в розмірі відповідно до фактично відпрацьованого позивачкою часу, а тому відповідач не допустив протиправної бездіяльності щодо не нарахування та невиплати позивачці додаткової винагороди в розмірі 30000 грн.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Правовідносини щодо проходження громадянином України публічної служби в органах та підрозділах Державної кримінально-виконавчої служби України унормовані, насамперед, приписами Закону України від 23.06.2005 № 2713-IV “Про Державну кримінально-виконавчу службу України” (в подальшому - Закон № 2713-IV).

Частиною 1 статті 14 Закону № 2713-IV визначено, що служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України. Час проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 Закону № 2713-IV, умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати.

Згідно з ч. 5 ст. 23 Закону № 2713-IV, на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України “Про Національну поліцію”, а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.

Порядок виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України затверджено наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 р. № 925/5, яким передбачено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за спеціальним званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; премія.

При виплаті грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення, належного за повний місяць, на кількість календарних днів цього місяця. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: допомога для оздоровлення; матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, на всій території України введений воєнний стан.

Одночасно із введенням воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 р. № 65/2022 “Про загальну мобілізацію”, затвердженим Законом України від 03.03.2022 р. № 2105-IX, оголошено про проведення загальної мобілізації.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 р. № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», Кабінет Міністрів України 28.02.2022 р. прийняв постанову № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (в подальшому - постанова № 168), п. 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000,00 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), – розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Згідно з пунктом 5 Постанови № 168 вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022 р.

Постановою Кабінету Міністрів України № 350 від 22.03.2022 р. внесено зміни до пункту 1 Постанови № 168, а саме: доповнено абзац перший після слів “та поліцейським” словами “а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми “єПідтримка”.

Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України № 350 від 22.03.2022 р. вказана постанова набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022 р.

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що з 24.02.2022 р. у осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми “єПідтримка”, виникло право на отримання додаткової винагороди у розмірі 30000 грн. щомісячно.

Постановою Кабінету Міністрів України № 754 від 01.07.2022 р. внесено зміни до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” в абзаці першому слова “які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми “є-Підтримка” замінено словами “які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)”; після слова “щомісячно” доповнено словами “(крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць)”.

Згідно з п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 754 від 01.07.2022 р. ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 01.06.2022 р.

У подальшому з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 р. № 793 п. 1 Постанови №168 був викладений у такій редакції: "1. Установити, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.".

Судовим розглядом встановлено, що позивачка в період з 01.01.2020 р. по 01.05.2024 р. проходила службу в Державній установі “Харківський слідчий ізолятор”, яка розташована на території м. Харкова.

Суд апеляційної інстанції враховує, що розпорядженням Кабінету Міністрів України № 204-р від 06.03.2022 р. “Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми “єПідтримка” затверджено перелік адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми “єПідтримка” згідно з додатком.

Відповідно до вказаного вище Переліку Програма “єПідтримка” поширюється на Харківську область.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75 затверджено Перелік територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), до якого (у спірний період) включено, зокрема, Харківську міську територіальну громаду.

Отже, ОСОБА_1 , у спірний період з 24.02.2022 р. по 31.08.2022 р. проходила службу в установі Державної кримінально-виконавчої служби, що розташована в межах адміністративно-територіальної одиниці, на території якої надається допомога в рамках Програми “єПідтримка”.

Також, згідно з наказами Головнокомандувача Збройних Сил України від 01.04.2022 р. №102, від 30.04.2022 р. №125, від 02.06.2022 р. №157, від 01.07.2022 р. №184, від 01.08.2022 р. №212, від 01.09.2022 р. №237, від 01.10.2022 р. №262, від 01.11.2022 р. №282, від 02.12.2022 р. №311, від 02.01.2023 р. № 1 протягом 24.02.2022 р. - 31.12.2022 р. уся територія Харківської області була визначена у якості районів ведення бойових дій.

Таким чином, позивачка у спірний період з 24.02.2022 р. по 31.08.2022 р. набула право на отримання додаткової щомісячної винагороди, встановленої Постановою №168, оскільки проходила службу в межах адміністративно-територіальної одиниці (Харківська область), на території якої надавалася допомога в рамках Програми “єПідтримка”, а також території, яка визначена у якості району ведення бойових дій.

Зі змісту довідки Державної установи "Харківський слідчий ізолятор" про нарахування та виплату додаткової винагороди відповідно до постанови КМУ № 168 за період з 24.02.2022 р. по 31.08.2022 р. встановлено, що відповідачем нараховувалась та виплачувалась позивачу додаткова винагорода у наступному розмірі: за лютий 2022 року в розмірі 1785,71 грн.; за березень 2022 року в розмірі 8064,52 грн.; з 04 квітня 2022 року по 25 квітня 2022 року в розмірі 7500 грн.; з 26 квітня 2022 року по 30 квітня 2022 року в розмірі 833,33 грн.; за травень 2022 року в розмірі 8629,03 грн.; за червень 2022 року в розмірі 8333,33 грн.; за липень 2022 року в розмірі 8306,45 грн.; за серпень 2022 року в розмірі 8064,52 грн., отже у спірному періоді позивачці виплачено додаткову винагороду на загальну суму 51516,89 грн.

Таким чином, відповідачем нараховувалась та виплачувалась позивачу у період з 24.02.2022 р. по 31.08.2022 р. додаткова винагорода, яка розраховувалась пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць.

Суд апеляційної інстанції вважає, що відповідач повинен нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. №168 за період з 24.02.2022 р. по 30.06.2022 р. по 30000 грн., щомісячно, а за період з 01.07.2022 р. по 31.08.2022 р., відповідно до фактично відпрацьованого часу.

Стосовно посилання суду першої інстанції на внесені постановою Кабінетом Міністрів України № 754 від 01.07.2022 р. зміни до Постанови №168 (які відповідно до пункту 2 застосовуються з 01.06.2022 р.), та постанови Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 р. № 793, якими визначено виплату додаткової винагороди пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту ст. 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 р. № 1-зп, від 09.02.1999 р. № 1-рп/99, від 05.04.2001 р. № 3-рп/2001, від 13.03.2012 р. № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Єдиний виняток з даного правила, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, складають випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У даному випадку справа не стосується відповідальності позивача, даний спір пов`язаний з виплатою грошового забезпечення особі, відтак в період роботи позивача з 24.02.2022 р. до 08.07.2022 р. діяла норма пункту Постанови № 168 в наступній редакції: на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби).

Тобто, зазначена норма передбачала обов`язок відповідача обрахунку грошової винагороди саме виходячи із розміру 30000 гривень щомісячно.

За приписами ч. 3 ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Вказані зміни у правовому регулюванні спірних правовідносин не змінили обсягу права позивача на отримання додаткової винагороди в розмірі 30000 грн. на місяць, передбаченому постановою № 168 у первинній редакції.

Аналогічний висновок щодо змісту постанов Кабінету Міністрів України № 168 та № 793 наведене, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2023 р. в справі № 260/3564/22, що враховується судом відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21.09.2023 р. в справі № 260/3564/22 погодилася з висновками Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду про те, що зміст внесених Постановою № 793 змін до Постанови № 168 в частині визначення розміру додаткової винагороди “до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць” замість “30000 гривень щомісячно” не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена урядом “пропорційність” із прив`язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що у спірних правовідносинах відповідачем не доведено правомірність обрахунку розміру додаткової винагороди за період з 24.02.2022 р. по 01.08.2022 р., оскільки позивач здійснював свої функціональні обов`язки за ці періоди, а саме факту не відпрацювання позивачем норми робочого часу за спірний період.

Враховуючі вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідач безпідставно не нарахував та не виплатив позивачу додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” № 168 від 28.02.2022 р., за період з 24.02.2022 р. по 30.06.2022 р. у розмірі 30000 грн. щомісячно, а з 01.07.2022 р. по 31.08.2022 р. у розмірі 30000 грн. пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання Державну установу “Харківський слідчий ізолятор” здійснити нарахування та виплату позивачці додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 р. “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану”, за період з 24.02.2022 р. по 30.06.2022 р. у розмірі 30000,00 грн щомісячно, та за період з 01.07.2022 р. по 31.08.2022 р. у розмірі 30000 грн. щомісячно пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць, з урахуванням раніше виплачених сум.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений у постановах Верховного Суду від 18.01.2024 р. в справі № 200/297/23, від 13.10.2025 р. в справі № 420/15374/23.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, суд першої інстанції вищенаведеного не врахував, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позову.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення, у разі неправильного застосування норм матеріального права.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає необхідним скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.10.2025 р., та ухвалити постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити, а саме: визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 в повному обсязі додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» № 168 від 28.02.2022 р., за період з 24.02.2022 р. до 31.08.2022 р. та зобов`язати Державну установу «Харківський слідчий ізолятор» здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 р. «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за період з 24.02.2022 р. по 30.06.2022 р. у розмірі 30000 грн. щомісячно, та за період з 01.07.2022 р. по 31.08.2022 р. у розмірі 30000 грн. щомісячно пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць, з урахуванням раніше виплачених сум.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.10.2025 в справі № 520/21832/25 скасувати.

Ухвалити постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 в повному обсязі додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» № 168 від 28.02.2022 р., за період з 24.02.2022 р. до 31.08.2022 р.

Зобов`язати Державну установу «Харківський слідчий ізолятор» здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 р. «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за період з 24.02.2022 р. по 30.06.2022 р. у розмірі 30000 грн. щомісячно, та за період з 01.07.2022 р. по 31.08.2022 р. у розмірі 30000 грн. щомісячно пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць, з урахуванням раніше виплачених сум.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.В. Присяжнюк

Судді О.А. Спаскін Л.В. Любчич